23 березня 2022 року
справа №380/24454/21
провадження № П/380/24704/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чаплик І.Д. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю «СИНЕОН» до Головного управління ДПС України у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «СИНЕОН» (місцезнаходження: 80463, Львівська область, с. Старий Яричів, вул. Галицька 143/59, ЄДРПОУ 39587292) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС України у Львівській області (місцезнаходження: 79003, Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, 35 код ЄДРПОУ 43968090), Державної податкової служби України ( місцезнаходження: 04053, м. Київ, пл.. Львівська, 8 код ЄДРПОУ 43005393) в якому просить:
- визнати рішення Головного управління ДПС України у Львівській області (ЄДРПОУ 43968090) про відмову у реєстрації податкової накладної № 3 від 31 серпня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних № 3057307/39587292 від 02 вересня 2021 року, залишеним без змін рішенням Державної податкової служби України № 42670/39587292/2 від 23 вересня 2021 року, протиправним та скасувати таке;
- зобов'язати Державну податкову службу України вчинити дії щодо реєстрації податкової накладної № 3 від 31 серпня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою набрання законної сили рішенням суду у цій адміністративній справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, було прийнято рішення, яке, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки ним, як платником податку, на виконання вимог п.п.201.16.2 п.201.16 ст. 201 ПК України, надано всі необхідні документи, які беззаперечно підтверджують реальність здійснення операцій по податковій накладній. На думку позивача, сукупність наявних первинних документів підтверджує реальність операцій, їх фактичне виконання, в той час, коли з документів ДПС України не вбачається, у чому саме полягають порушення податкового законодавства. Тому рішення відповідача про відмову в реєстрації податкової накладної є протиправним та підлягає скасуванню з відновленням прав позивача. Просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою від 21.12.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії. У визначений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 04.01.2022 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
На адресу суду від Головного управління ДПС у Львівській області та Державної податкової служби України надійшло спільне клопотання, у якому відповідачі просили розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням/викликом сторін.
Ухвалою суду від 18.02.2022 у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
На виконання ухвали суду представник Головного управління ДПС у Львівській області та Державної податкової служби України подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що Комісією Головного управління ДПС у Львівській області розглянуто повідомлення позивача щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій, з яких встановлено, що позивачем не надано всього переліку документів та пояснень, які наведені у вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішень про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, затвердженому Наказом №567. Також, зазначає, що позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної № 3 від 31.08.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) відповідно до п. «в» пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено Наказом №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена п. 4 цього наказу. Під час розгляду пояснень та копій документів встановлено, що позивачем надано документи, які не є достатніми для прийняття оскарженого рішення Комісією. Вказані обставини, на думку відповідача, є підставою для повної відмови в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача подав відповідь на відзив, де зазначає про надання ним всіх необхідних для встановлення правомірності подання податкової накладної на реєстрацію копій документів. Не погоджується з доводами відповідача про ненадання платником податку копій документів, оскільки ним не зазначено, які саме документи, крім вже наданих на розгляд комісії регіонального рівня, комісії центрального рівня та суду, необхідно надати з метою підтвердження зарахування коштів від покупця (контрагента позивача) на банківський рахунок платника податку (позивача), як оплати товарів, що підлягають постачанню. Позивач також зазначає, що відповідач 1 подає суду разом з відзивом на позовну заяву докази, якими підтверджує отримання копій всіх необхідних документів: договору постачання № 01/01-2020 від 24 січня 2020 року; рахунку на оплату № 03- 08/2020 від 28 серпня 2020 року, згідно з договором постачання № 01/01-2020 від 24 січня 2020 року; виписку банківського рахунку ТзОВ «Синеон» за 31 серпня 2020 року, яких, на думку позивача, достатньо для встановлення факту реальності зарахування грошових коштів на поточний банківський рахунок позивача та виникнення в нього податкового зобов'язання та обов'язку щодо реєстрації податкової накладної. Позивач також вважає, що фактично інших документів на підтвердження спірної операції не може навіть існувати, а відвантаження товару контрагенту позивача не відбулось взагалі, що свідчить про безпідставність винесення оскаржуваних рішень.
Інших клопотань чи заяв по суті спору до суду не надходило, сторонами не заявлено.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив наступне.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СИНЕОН» зареєстроване у встановленому законодавством порядку, як юридична особа, з 16.01.2015, основним видом діяльності згідно з КВЕД є: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «СИНЕОН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Есфаєр Трейд» укладено договір постачання №01/01-2020 від 24.01.2020, відповідно до умов якого ТзОВ «СИНЕОН» (Постачальник) приймає на себе зобов'язання виготовляти та поставляти (передавати у власність) ТОВ «Есфаєр Трейд» (Покупцю) вогнетривкі матеріали та вогнетривкі конструкції (частини конструкцій), а Покупець зобов'язується приймати Товар та вчасно і в повному обсязі оплачувати поставлений Товар в порядку, передбаченому Договором.
Загальна ціна Договору формується як сукупна вартість Товарів, поставлених за Договором, відповідно до накладних. Ціна Товару визначається Сторонами в Специфікації до Договору і зазначається в рахунках - фактурах та накладних на Товар (розділ 4 Договору).
Оплата Товару здійснюється в національній валюті України у безготівковій формі, шляхом переказу грошових коштів вартості партії поставленого Товару з банківського рахунку Покупця на банківський рахунок Постачальника. Покупець зобов'язується провести передплату вартості Товару не пізніше 10 календарних днів з дати отримання рахунку на оплату партії Товару. Оплата Товару здійснюється Покупцем, виходячи з ціни, вказаної в Специфікації на підставі рахунків - фактур та накладних (розділ 5 Договору).
Відповідно до умов Договору постачання №01/01-2020 від 24.01.2020 ТзОВ «СИНЕОН» було виставлено рахунок на оплату №03-08/2020 від 28.08.2020 ТзОВ «Есфаєр трейд».
31.08.2020 на поточний банківський рахунок ТзОВ «СИНЕОН» було зараховано 84000,00грн. в т.ч. ПДВ 14000,00 грн. як передоплату за Товар, що підтверджується випискою по рахунку за №1069 від 31.08.2020.
У зв'язку із настанням дати виникнення податкових зобов'язань та відповідно до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України ТзОВ «СИНЕОН» складено податкову накладну №3 від 31.08.2020 на суму 84000,00грн. в т.ч. ПДВ 14000,00грн., яку направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За результатами обробки вказаної податкової накладної з Автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України позивач отримав квитанцію від 15.09.2020 (реєстраційний №9233109392), в якій вказано результат обробки: «ДОКУМЕНТ ПРИЙНЯТО. РЕЄСТРАЦІЯ ЗУПИНЕНА». Підставою зупинення реєстрації податкової накладної №3 від 31.08.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначено те, що платник податку відповідає п. 8 Критеріїв ризикованості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Позивач направив до Головного управління ДПС України у Львівській області пояснення та копії документів, що підтверджують господарські взаємовідносини із ТзОВ «Есфаєр трейд» щодо податкової накладної №3 від 31.08.2020, реєстрацію якої зупинено, в кількості 7 документів, що підтверджується повідомленням №5 від 30.08.2021. В поясненнях зазначив, що податкову накладну ним зареєстровано згідно договору постачання від 24.01.2020 в зв'язку із настанням дати виникнення податкового зобов'язання, а саме дати зарахування коштів від покупця на банківський рахунок, як авансового платежу на товар, що підлягає постачанню відповідно до п.187.1 ст.187 ПКУ. Також позивач послався на наявність вже аналогічно зареєстрованої податкової накладної №1 від 10.08.2020 по цьому ж договору.
Комісією Головного управління ДПС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, винесено рішення №3057307/39587292 від 02.09.2021 про відмову в реєстрації податкової накладної №3 від 31.08.2020.
Підставою відмови зазначено ненадання платником податку договорів, зокрема, зовнішньоекономічних контрактів з додатками до них; копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури (інвойси), акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.
16.09.2021 позивачем подано скаргу щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №3057307/39587292 від 02.09.2021 з додатками в кількості 8 документів, яка була прийнята квитанцією № 2 (реєстраційний номер № 39587292).
23.09.2021 прийнято рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №42670/39587292/2, яким залишено скаргу без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.
Не погоджуючись із рішеннями відповідачів, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (надалі - ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Згідно з підпунктами «а», «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, згідно положень пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
За визначенням пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі - Порядок №1246) податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі-квитанція).
Аналогічні норми містяться у пункті 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів визначено Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 (набрав чинності з 01.02.2020 року; далі - Порядок №1165).
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку 1165, у разі коли за результатами перевірки податкової накладної / розрахунку коригування визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.
Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну / розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Додатком № 1 до Порядку №1165 визначено критерії ризиковості платника податку на додану вартість, відповідно до пункту 8 якого з-поміж критеріїв визначено наявність у контролюючих органів податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Пунктом 6 Порядку № 1165 передбачено, що питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.
У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.
Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення.
У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Згідно з пунктами 6, 10, Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункт 11 Порядку №1165).
Судом встановлено, що підставою для зупинення реєстрації податкової накладної № 3 від 31.08.2020 слугувало те, що платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК відповідає вимогам пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Також, зі змісту квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної вбачається пропозиція про надання пояснень та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.
Натомість, в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено розрахований показник за кожним критерієм, якому відповідає платник податку, не наведено і в ході розгляду справи й належної мотивації підстав та причин віднесення Позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість. Доказів направлення позивачу відповідного рішення про включення його до переліку ризикових не надано, як і не надано протокол проведення засідання комісії регіонального рівня з вказаного питання та прийняття відповідного рішення.
Відповідно до вимог п. 25 Порядку № 1165 Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначено Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12 грудня 2019 року (далі по тесту Порядок № 520).
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; - договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; - первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; - розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; - документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Згідно із пунктом 6 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).
Відповідно до пунктів 9 та 11 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Верховний Суд за результатами аналізу наведених норм у постанові від 18.11.2021 у справі № 380/3498/20 дійшов висновку, що чинними нормативно-правовими актами визначено вичерпний перелік обставин, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.
При цьому, як підтверджується змістом пункту 5 Порядку №520, передбачений цим пунктом перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, не є вичерпним. В залежності від виду господарської операції, за наслідками якої подається податкова декларація для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також відповідних договірних зобов'язань між суб'єктами господарювання, обсяг документів може бути відмінним.
У постанові від 03.11.2021 у справі № 360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку №520 зазначив, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної до реєстрації в ЄРПН прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.
Судом встановлено, що згідно оскаржуваного рішення підставою для відмови податковим органом позивачу у реєстрації податкової накладної є ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.
Дослідивши наявні матеріали суд зазначає, що позивачем подано до контролюючого органу повідомлення з поясненнями та копіями документів на підтвердження здійснення господарської операції за податковою накладною, реєстрацію якої було зупинено, що підтверджується повідомленням №5 від 30.08.2021. В поясненнях позивач зазначив, що податкову накладну ним зареєстровано згідно договору постачання від 24.01.2020 в зв'язку із настанням дати виникнення податкового зобов'язання, а саме дати зарахування коштів від покупця на банківський рахунок, як авансового платежу на товар, що підлягає постачанню відповідно до п.187.1 ст.187 ПКУ. Також позивач послався на наявність вже аналогічно зареєстрованої податкової накладної №1 від 10.08.2020 по цьому ж договору.
Суд зазначає, що при зупиненні реєстрації податкової накладної, податковий орган не навів конкретного переліку документів, які необхідно надати позивачу на підтвердження інформації зазначеної в податковій накладній, не зазначено у зв'язку із чим отримані від підприємства документи свідчать про відсутність необхідної інформації для реєстрації податкової накладної.
Суд наголошує, що у випадку відсутності конкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб'єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.
Не зазначення контролюючим органом конкретного переліку документів, необхідних для реєстрації податкових накладних, згідно з висновком суду, виключає оцінку поведінки позивача як неправомірної.
Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 16.11.2020 у справі № 640/17687/19.
Надаючи правову оцінку обставинам у справі, суд звертає увагу на те, що згідно п.187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
З огляду на положення цієї норми, у платника податку на додану вартість виникають податкові зобов'язання з податку на додану вартість, а відтак і обов'язок зареєструвати податкові накладні, за першою із подій: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок або дата відвантаження товарів.
Подібний підхід щодо необхідності реєстрації податкової накладної за першої, передбаченої пунктом 187.1 статті 187 ПК України, події був застосований Верховним Судом у вже наведеній вище постанові у справі № 360/2460/20 та у постанові від 01.12.2021 у справі №600/1878/20-а.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як підтверджується матеріалами справи, на обґрунтування зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку, як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, як першої з подій, що обумовила обов'язок визначити податкові зобов'язання та зареєструвати податкову накладну, позивачем надано відповідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій із ТОВ «Есфаєр Трейд», а саме: договір постачання №01/01-2020 від 24.01.2020, рахунок на оплату №03-08/2020 від 28.08.2020, банківські виписки від 31.08.2020 та від 04.09.2020, податкову накладну №3 від 31.08.2020, яких достатньо для встановлення факту реальності зарахування грошових коштів на поточний банківський рахунок позивача та виникнення в нього податкового зобов'язання та обов'язку щодо реєстрації податкової накладної.
Суд звертає увагу на те, що на час подання позивачем документів для вирішення комісією питання щодо реєстрації податкової накладної, а саме 31.08.2020, у продавця товарів ще не завершився визначений умовами договору для здійснення відвантаження товару строк, а тому фактично інших документів на підтвердження спірної операції не могло навіть існувати, оскільки відвантаження товару контрагенту позивача на цей момент ще не відбулось взагалі.
Та обставина, що відвантаження товару відбулося після подання податкової накладної на реєстрацію, не виключала обов'язок позивача подавати на реєстрацію податкову накладну за першою із подій, передбачених пунктом 187.1 статті 187 ПК України, а саме за фактом оплати відповідного товару.
В той же час суд враховує той факт, що надані позивачем документи підтверджували здійснення господарської операції позивача, кількісні та вартісні показники цієї операції і були достатніми для реєстрації податкової накладної №3 від 31.08.2020.
Щодо аналізу господарської операції між позивачем та його контрагентом в даній справі суд не надає оцінку реальності їх здійснення, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Разом з тим, суд враховує наявні в матеріалах справи докази того, що на підтвердження здійснення господарських операцій по цьому ж договору постачання від 24.01.2020 позивачем було подано до контролюючого органу для реєстрації в Реєстрі податкові накладні від 10.08.2020, від 19.10.2020 та від 10.12.2020, які теж зупинялися, але в подальшому були зареєстровані контролюючим органом за аналогічних обставин і документів, які контролюючий орган в тих випадках вважав достатніми для підтвердження здійснення аналогічних господарських операцій.
Отже, надаючи оцінку оскаржуваному рішенню про відмову в реєстрації податкової накладної суд зазначає, що таке рішення є необґрунтованим, оскільки з його змісту не вбачаються дійсні та об'єктивні підстави для відмови у реєстрації податкової накладної, що підтверджували б відсутність у платника податку права на відображення у податковому обліку з ПДВ заявленої операції, та, як наслідок, підтверджували б правомірність відмови в такій реєстрації. Наявність таких обставин судом з матеріалів справи також не встановлено.
Суд також вважає, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Суд проаналізував надані позивачем документи, якими оформлено здійснення господарських операцій, та дійшов висновку, що такі відповідають вимогам діючого законодавства до первинних документів. Відповідачами недоліків щодо поданих позивачем документів не встановлено та не вказано у відповідних рішеннях.
Суд звертає увагу на те, що всі надані позивачем як суду, так і відповідачу первинні документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричинили б втрату первинними документами юридичної сили.
Таким чином, суб'єкти владичних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежується права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції, за наслідками якої складено податкову накладну і подано для реєстрації в ЄРПН, хоч і є визначеним у Порядку №520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб'єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу. Саме за результатами детального дослідження змісту документів, наданих на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, можливим є формування висновків щодо можливості чи неможливості реєстрації є ЄРПН податкової накладної, реєстрація якої була зупинена згідно із відповідною квитанцією.
Такої ж позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 20.01.2022 у справі №140/4162/21.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
Зважаючи на наведену вище практику Верховного Суду щодо застосування норм Порядку №520 та Порядку №1165, вказані обставини в комплексному аналізі наявних у матеріалах справи доказів, що надавались для підтвердження правомірності реєстрації податкової накладної, суд дійшов до висновку про те, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені податковим законодавством, необхідні для реєстрації податкової накладної, а тому вимоги позивача про скасування рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 3057307/39587292 від 02.09.2021 про відмову в реєстрації податкової накладної №3 від 31.08.2020 слід задовольнити.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Державної податкової служби України вчинити дії щодо реєстрації податкової накладної №3 від 31.08.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою набрання законної сили рішенням суду у цій адміністративній справі, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог п.п.201.1, 201.10 ст.201 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI, реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов'язків платника податків.
У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим.
Згідно з нормами п.п.19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (надалі по тексту - Порядок №1246), податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
У разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Отже, реєстрація в ЄРПН податкових накладних/розрахунку коригування, реєстрацію яких попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС України.
Як вже встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, надані позивачем документи складені з дотриманням вимог законодавства були достатніми для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом не встановлено.
Відповідно ч.3 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Водночас суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. За таких обставин, суд вважає, що в даному випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну №3 від 31.08.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою її фактичного подання.
Висновки суду у даній справі узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в його постановах від 02.04.2019 (справа №822/1878/18) та від 18.07.2019 (справа №1740/2004/18).
Покладення на відповідача такого обов'язку не є втручанням в його дискреційні повноваження, адже повноваження державних органів не можуть вважатися дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тому, суд критично оцінює аргументи відзиву відповідача у цій частині, оскільки вони ґрунтуються на помилковому розумінні правової природи дискреційних повноважень.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до платіжного доручення від 24.12.2021 №560 позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 2270,00 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2270,00 гривень підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів - Головного управління ДПС у Львівській області та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії пропорційно.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СИНЕОН» (місцезнаходження: 80463, Львівська область, с. Старий Яричів, вул. Галицька 143/59, ЄДРПОУ 39587292) до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090), Державної податкової служби України (місцезнаходження: 04053, м.Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області № 3057307/39587292 від 02.09.2021 про відмову в реєстрації податкової накладної №3 від 31.08.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3 від 31.08.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю «СИНЕОН» датою її фактичного подання.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СИНЕОН» (місцезнаходження: 80463, Львівська область, с. Старий Яричів, вул. Галицька 143/59, ЄДРПОУ 39587292) судовий збір у розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) грн. 00 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СИНЕОН» (місцезнаходження: 80463, Львівська область, с. Старий Яричів, вул. Галицька 143/59, ЄДРПОУ 39587292) судовий збір у розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.5 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Суддя Чаплик І.Д.