18 березня 2022 року Справа № 160/25636/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання незаконною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
14.12.2021р. ОСОБА_1 звернулвся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:
- визнати незаконною відмову відповідача від 09.11.2021р. №39283-33177/К-01/8-0400/21 у призначенні позивачеві пенсії за віком з дня досягнення пенсійного віку, тобто з 11.01.2021р.;
- зобов'язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачеві пенсію за віком з 11.01.2021р. по 08.10.2021р.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2021р. пенсійний орган зарахував йому спірні періоди роботи та призначив пенсію за віком, проте, не з 11.01.2021р. (з часу досягнення 60 років), а з 08.10.2021р. (з часу звернення до відповідача із відповідним рішенням суду). На звернення позивача щодо призначення пенсії за віком від 26.10.2021р., листом №39283-33177/К-01/8-0400/21 від 09.11.2021р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що пенсія за віком йому призначена з 08.10.2021р. на підставі особистої заяви №3695 від 08.10.2021р. відповідно до ст.26 та ст.45 Закону №1058. Позивач вважає таку відмову пенсійного органу у призначенні йому пенсії саме з 11.01.2021р. незаконною, оскільки первинна відмова у призначенні позивачеві пенсії за його заявою від 12.01.2021р. відбулася у зв'язку із не правомірним не зарахуванням відповідачем відповідного стажу роботи позивача та після усунення таких перешкод (набранням законної сили судовим рішенням) відповідач повинен був призначити позивачеві пенсію з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - з 11.01.2021р.
Ухвалою суду від 17.01.2022р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано відповідача, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.17).
Відповідач на виконання вимог ухвали суду від 17.01.2022р. відзиву на позов у встановлений ухвалою строк суду не надав, ухвалу від 17.01.2022р. про відкриття провадження у справі та позов з додатками відповідач отримав 31.01.2022р. відповідно до вимог ст.ст. 124, 126, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому останній вважається повідомленим належним чином з урахуванням наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується розпискою представника відповідача, наявною в матеріалах справи (а.с.19).
У відповідності до положень ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи викладене, рішення у даній справі приймається судом 18.03.2022р., тобто у межах строку визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
12.01.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, наведене встановлено у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду 21.06.2021р. у справі №160/7240/21, копія якого наявна у справі (а.с.7-9).
26.01.2021 року відділом з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відповідь, оформлену листом № 0400-010303-8/11334, якою повідомлено позивача про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу, оскільки його стаж на дату звернення складає 19 років 4 місяці 27 днів та до страхового стажу відповідач не зараховує періоди роботи по трудовій книжці від 10.09.1981р. серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці прізвище наведено та дописано, наведене встановлено у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду 21.06.2021р. у справі №160/7240/21, копія якого наявна у справі (а.с.7-9).
Позивачем було надано до відповідача витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення до актового запису змін відповідно до якого прізвище ОСОБА_2 змінено на прізвище ОСОБА_2 , про що Баглійським бюро ЗАГС 18 липня 1980 року було складено актовий запис №18 про внесення зміну прізвища, відповідач перерахував стаж роботи, наведене встановлено у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду 21.06.2021р. у справі №160/7240/21, копія якого наявна у справі (а.с.7-9).
Після надання відповідних документів позивачем, відповідач нарахував загальний стаж 26 років 5 місяців 7 днів, про що повідомив позивача листом від 25 лютого 2021 року № 0400-10303-8/28347, але в призначені пенсії відмовив оскільки необхідний стаж роботи, що дає право на пенсію за віком повинен складати 28 років, наведене встановлено у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду 21.06.2021р. у справі №160/7240/21, копія якого наявна у справі (а.с.7-9).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2021р. у справі №160/7240/21 було задоволено позовну заяву ОСОБА_1 , визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25 лютого 2021 року № 0400-10303-8/28347 в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком періоди роботи з 10 листопада 1993 року по 14 лютого 1995 року в якості електрика, водія в костелі святого Миколая (м. Кам'янське), з 16 лютого 1995 року по 24 серпня 1995 року водієм Українсько-болгарського спільного підприємства «РІДА.ЛТД», з 01 вересня 1995 року по 01 листопада 1995 року водієм малого виробничо-комерційного підприємства «Антей», що підтверджується копією відповідного судового рішення (а.с.7-9).
Наведене судове рішення набрало законної сили 22.07.2021р.
На звернення позивача щодо призначення пенсії за віком від 26.10.2021р., листом №39283-33177/К-01/8-0400/21 від 09.11.2021р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що пенсія за віком йому призначена з 08.10.2021р. на підставі особистої заяви №3695 від 08.10.2021р. відповідно до ст.26 та ст.45 Закону №1058, що підтверджується змістом копії відповідного листа, наявною у справі (а.с.6).
Відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.11.2021р. №39283-33177/К-01/8-0400/21 у призначенні позивачеві пенсії за віком з дня досягнення пенсійного віку, тобто з 11.01.2021р., є предметом розгляду даної справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058) встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Абзацом 1 ч.4 ст.24 Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1, п.2, п.3 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993р. "Про затвердження Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років та для розрахунку пенсії пенсійний орган обчислює страховий стаж за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди, до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
При цьому, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; на підставі показань свідків; даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів і угод з відмітками про їх виконання та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Так, як вбачається з матеріалів справи, при розрахунку страхового стажу позивача при розгляді його заяви від 12.01.2021р. про призначення пенсії за віком, пенсійним органом не було зараховано до стажу роботи позивача, який зараховується для призначення пенсії за віком, періоди його роботи з 10 листопада 1993 року по 14 лютого 1995 року в якості електрика, водія в костелі святого Миколая (м. Кам'янське), з 16 лютого 1995 року по 24 серпня 1995 року водієм Українсько-болгарського спільного підприємства «РІДА.ЛТД», з 01 вересня 1995 року по 01 листопада 1995 року водієм малого виробничо-комерційного підприємства «Антей», що не заперечується учасниками справи.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2021р. у справі №160/7240/21 було задоволено позовну заяву ОСОБА_1 , визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25 лютого 2021 року № 0400-10303-8/28347 в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком періоди роботи з 10 листопада 1993 року по 14 лютого 1995 року в якості електрика, водія в костелі святого Миколая (м. Кам'янське), з 16 лютого 1995 року по 24 серпня 1995 року водієм Українсько-болгарського спільного підприємства «РІДА.ЛТД», з 01 вересня 1995 року по 01 листопада 1995 року водієм малого виробничо-комерційного підприємства «Антей», що підтверджується копією відповідного судового рішення (а.с.7-9).
При цьому, вищенаведеним судовим рішенням було встановлено, що пенсійним органом протиправно не було зараховано ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи позивача та не призначено пенсію за віком, а відповідно, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.02.2021р. №0400-10303-8/28347 у призначенні позивачеві пенсії за віком є протиправною (а.с.7-9).
Вказане судове рішення набрало законної сили 22.07.2021р., а отже, обставини встановлені у ньому не потребують доказування при розгляді даної справи, у якій беруть участь та сама особа, стосовно якої встановлено ці обставини за приписами ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.
З аналізу вищенаведених обставин та наведених доказів, можна дійти висновку, що за наявності у пенсійного органу заяви ОСОБА_1 від 11.01.2021р. про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058, яка подана у тримісячний строк з дня досягнення ним пенсійного віку, та судового рішення від 21.06.2021р., яке набрало законної сили 22.07.2022р., про зобов'язання пенсійний орган зарахувати до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за віком періоди роботи з 10 листопада 1993 року по 14 лютого 1995 року в якості електрика, водія в костелі святого Миколая (м. Кам'янське), з 16 лютого 1995 року по 24 серпня 1995 року водієм Українсько-болгарського спільного підприємства «РІДА.ЛТД», з 01 вересня 1995 року по 01 листопада 1995 року водієм малого виробничо-комерційного підприємства «Антей» (не зарахування якого стало підставою для відмови позивачеві у призначенні пенсії за віком згідно його заяви від 12.01.2021р.), відповідачем протиправно відмовлено у призначенні позивачеві пенсії за віком згідно його заяви від 12.01.2021р. з посиланням на заяву позивача від 08.10.2021р., яка оформлена листом від 09.11.2021р. №39283-33177/К-01/8-0400/21.
У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідачем не було надано суду ані відзиву на позов, ані жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність відмови відповідача від 09.11.2021р. №39283-33177/К-01/8-0400/21 у призначенні позивачеві пенсії за віком з дня досягнення пенсійного віку, тобто з 11.01.2021р., з урахуванням обставин встановлених судом та норм пенсійного законодавства, які не наділяють органи Пенсійного фонду повноваженнями вимагати від осіб повторного подання заяв про призначення пенсії за віком у разі, якщо за судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено протиправність відмови пенсійного органу у призначенні особі пенсії у зв'язку із не зарахуванням спірних періодів роботи такої особи.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність відмови відповідача від 09.11.2021р. №39283-33177/К-01/8-0400/21 у призначенні позивачеві пенсії за віком з дня досягнення пенсійного віку, тобто з 11.01.2021р., суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи у призначенні позивачеві пенсії за віком саме з 11.01.2021р. за зазначеним листом, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, суд приходить до висновку, що вищенаведеною відмовою від 09.11.2021р. №39283-33177/К-01/8-0400/21 у призначенні позивачеві пенсії за віком з дня досягнення пенсійного віку, тобто з 11.01.2021р., відповідачем порушені права позивача на пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такої відмови протиправною, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.
Також і слід зобов'язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачеві пенсію за віком, починаючи саме з 11.01.2021р. та з урахуванням проведених платежів, оскільки судом встановлено протиправність відмови відповідача у призначенні позивачеві пенсії за віком саме з 11.01.2021р., та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст.9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачеві пенсію за віком, починаючи саме з 11.01.2021р. та з урахуванням проведених платежів, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції №0.0.2377992539.1 від 14.12.2021р. у розмірі 908,00 грн. (а.с.5,15).
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання незаконною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області від 09.11.2021р. №39283-33177/К-01/8-0400/21 у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з дня досягнення пенсійного віку, тобто з 11.01.2021р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію за віком, починаючи саме з 11.01.2021р. та з урахуванням проведених платежів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн. 00 коп. (дев'ятсот вісім грн. 00 коп.).
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва