19 січня 2022 року Справа № 160/18042/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/18042/21 за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-
04.10.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, засобами поштового зв'язку, надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною і скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № Ф-11494-53/64 У, від 16.11.2020 року про сплату фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) недоїмки з єдиного внеску в сумі 35588,74 грн. (тридцять п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім грн. 74 коп.);
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом виключення суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 35588 грн. 74 коп. з облікової картки платника податків.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що з 12.03.2001 року по 31.07.2002 року позивач працював на посаді водія тролейбуса в Депо №1 на комунальному підприємстві «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради. З 28.11.2002 року по 04.11.2020 року позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Фактичну підприємницьку діяльність здійснював в період з 28.11.2002 року по 01.07.2004 року. Після чого з 01.07.2004 року у зв'язку з тим, що позивач був прийнятий у відділ експлуатації водієм пасажирського тролейбуса 5 розряду останній перестав вести підприємницьку діяльність та подав відповідну заяву про припинення діяльності фізичної особи-підприємця до податкової служби Індустріального району та до реєстрації служби для внесення відомостей до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. З цього часу позивач ніяких відомостей з податкової не отримував та вважав, що підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець припинено. З 16.11.2009 року по теперішній час позивач працює на умовах трудового договору у Депо №2 комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради на посаді водія тролейбуса. Позивач зазначає, що при виплаті заробітної плати (доходу) роботодавцем нараховується та виплачується єдиний соціальний внесок у розмірі, передбаченому законодавством. 17.09.2021 року позивач дізнався, що відносно нього старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мартиновою Н.В. відкрито виконавче провадження №66860788. Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження позивачу стало відомо існування податкової вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-11494-53/64У від 16.11.2020 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску у розмірі 35588,74 грн. За наведених обставин, на думку позивача, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
04.11.2021 року, засобами поштового зв'язку, від позивача до суду надійшов супровідний лист про усунення недоліків на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 року до якого додано: позовну заяву, оформлену у відповідності до вимог, передбачених статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням у новій редакції позовної заяви належного статусу позивача (Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ); належним чином завіренні додатки до позовної заяви для суду та відповідача по справі; заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення та з наданням належних доказів наявності таких причин.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №160/18042/21 та витребувано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області належним чином завірені копії з детальним розрахунком вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску № Ф-11494-53/64 У від 16.11.2020 року, якою встановлено суму заборгованості фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску у розмірі 35588,74 грн.
14.12.2021 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти його задоволення, посилаючись на те, що відповідно до інформаційно-телекомунікаційної системи «Податковий блок» позивач перебував на обліку в Лівобережній ДПІ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з 28.11.2002 року по 04.11.2020 року, як фізична особа-підприємець, відповідно до п.4 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску на загальній системі оподаткування. Стан платника: 11-припинено, але не знято з обліку. З 01.01.2017 року фізичні особи-підприємці, навіть у разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у зв'язному році або окремому місяці звітного року, зобов'язані визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Сума мінімального страхового внеску за місця у 2017 році складала 704,00 грн., у 2018 році 819,06 грн., у 2019 році 918,06 грн., у 2020 році з 01.01.2020 року 1039,06 грн., а з 01.09.2020 року 1100,00 грн. Нарахування за 1-4 квартал 2020 року були наступними: І квартал 2020 року - 2078,12 грн.; ІІ квартал 2020 року - 1039,06 грн.; ІІІ квартал 2020 року - 3178,12 грн.;ІV квартал 2020 року - 2200,00 грн. За даними інформаційної системи податкового органу станом на момент формування оскаржуваної вимоги - 16.11.2020 року у позивача за ІКП-71040000 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 35588,74 грн. Станом на 31.10.2020 року сума боргу (недоїмки) становить 35588,74 грн. у зв'язку з чим, складено вимогу від 16.11.2020 року №Ф-11494-53/64У на суму 35588,74 грн. За таких обставин відповідач вважає, що діяв лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 262 КАС України справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до відкритої інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.11.2002 року відбулася державна реєстрація фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , номер запису 2002240170000148127. У вказаному реєстрі також міститься запис про припинення про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 04.11.2020 року номер запису 2002240060001148127, підстава: власне рішення.
Згідно довідки від 20.09.2021 року №133 ОСОБА_1 з 16.08.2009 року по теперішній час працює водієм тролейбуса в Депо №2 комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради.
Відповідно до довідки від 21.09.2021 року №57, з 12.08.2009 року комунальним підприємством «Дніпровський електротранспорт» проводиться відрахування з щомісячної заробітної плати ОСОБА_1 ЄСВ, ПДФО, військового збору, які перераховуються до податкового органу в повному обсязі та у встановлені терміни.
За даними інформаційної системи податкового органу станом на момент формування оскаржуваної вимоги - 16.11.2020 року у позивача за ІКП-71040000 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 35588,74 грн. внаслідок автоматичного нарахування платнику грошового зобов'язання зі сплати єдиного внеску, в тому числі:
за 2017 рік по строку 09.02.2018 року нараховано 8448,00 грн.;
за І квартал 2018 року по строку 19.04.2018 року нараховано 2457,18 грн.;
за ІІ квартал 2018 року по строку 19.07.2018 року нараховано 2457,18 грн.;
за ІІІ квартал 2018 року по строку 19.10.2018 року нараховано 2457,18 грн.;
за ІV квартал 2018 року по строку 21.01.2019 року нараховано 2457,18 грн.;
за І квартал 2019 року по строку 19.01.2019 року нараховано 2754,18 грн.;
за ІІ квартал 2019 року по строку 19.07.2019 року нараховано 2754,18 грн.;
за ІІІ квартал 2019 року по строку 21.10.2019 року нараховано 2754,18 грн.;
за ІV квартал 2019 року по строку 20.01.2020 року нараховано 2754,18 грн.;
за І квартал 2020 року по строку 21.04.2020 року нараховано 2078,12 грн.;
за ІІ квартал 2020 року по строку 20.07.2020 року нараховано 1039,06 грн.;
за ІІІ квартал 2020 року по строку 19.10.2020 року нараховано 3178,12 грн.
Станом на 31.10.2020 року сума боргу (недоїмки) становить 35588,74 грн. у зв'язку з чим відповідачем складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.11.2020 року №Ф-11494-53/64У на зазначену суму.
Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.11.2020 року №Ф-11494-53/64У на суму 35588,74 грн. протиправною, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд зважає на таке.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI надалі Закон № 2464-VI.
Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що працівник це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
За змістом статті 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до абзацу другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (у редакції, чинній з 01 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
За приписами частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953 (надалі Інструкція № 449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач зареєстрований 28.11.2002 року як фізична особа-підприємець.
Позивачем зазначено, що фактично підприємницьку діяльність здійснював у період з 28.11.2002 року по 01.07.2004 року.
Суд зазначає, що соціальне страхування є складовим елементом системи соціального захисту.
Сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).
У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Суд зазначає, що за висновками суду касаційної інстанції, викладеними у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у даній справі, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до довідки від 20.09.2021 року №133 позивач з 16.08.2009 року по теперішній час працює в Депо №2 комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради на посаді водій тролейбуса, що також підтверджується відомостями з трудової книжки позивача.
Відповідно до довідки від 21.09.2021 року №57, з 12.08.2009 року комунальним підприємством «Дніпровський електротранспорт» проводиться відрахування з щомісячної заробітної плати ОСОБА_1 ЄСВ, ПДФО, військового збору, які перераховуються до податкового органу в повному обсязі та у встановлені терміни, що також підтверджується даними форми ОК-5 з реєстру застрахований осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо позивача.
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не надано доказів подання позивачем за спірний період до податкових органів податкової звітності.
Водночас Закон № 2464-VI не містить норм щодо обов'язку фізичної особи-підприємця сплачувати єдиний внесок у разі, коли такою особою фактично не ведеться підприємницька діяльність.
Факт державної реєстрації фізичною особою індивідуальної підприємницької діяльності не зобов'язує таку особу до активного її ведення.
Крім того, цим законом не визначено обов'язку фізичної особи-підприємця сплачувати єдиний внесок за себе самостійно у разі, коли така особа не веде підприємницьку діяльність, а працевлаштована як найманий працівник за трудовим договором і єдиний внесок за неї сплачує роботодавець.
Зважаючи на те, що основоположним принципом збору єдиного внеску є обов'язковість законодавчого визначення умов і порядку його сплати, відсутність у законі конкретної вказівки на необхідність сплати єдиного внеску у вищеописаному випадку свідчить на користь висновку про відсутність у позивача обов'язку з його сплати.
Крім того, визначальним у контексті саме цього спору на думку суду є мета сплати єдиного внеску - отримання особою права на соціальне забезпечення у разі настання страхового випадку.
Позивачу таке право гарантоване за рахунок її участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування як найманого працівника та сплати єдиного внеску за неї роботодавцем за основним місцем роботи.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов'язку зі сплати єдиного внеску за спірний період.
Отже, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області безпідставно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-11494-53/64 від 16.11.2020 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 35588,74 грн.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 при формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).
В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання:
платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження;
вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-11494-53/64 У від 16.11.2020 року, про скасування якої просить позивач, містить літеру «У», оскільки сформована відповідачем з метою направлення на примусове виконання до органів державної виконавчої служби як узгодженої.
При цьому суд враховує, що у зв'язку з неотриманням первинно сформованої вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-11494-53/64 від 16.11.2020 року (без літери «У»), позивач не був обізнаний про неї та подав до суду ті документи, які отримав саме з матеріалів виконавчого провадження.
Отже, належним способом захисту порушеного права позивача є скасування первинної вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-11494-53/64 від 16.11.2020 року, без проставленої літери «У», як такої, що сформована у зв'язку з протиправним визначенням недоїмки з ЄСВ.
Таким чином, з огляду на положення частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України слід визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-11494-53/64 від 16.11.2020 року.
Згідно із Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 422 від 07.04.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
Відповідно до пункту 1 глави 1 Розділу II Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
Згідно із главою 2 Розділу II Порядку з метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів ДФС при відкритті/закритті ІКП підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки записів, зокрема, за напрямами: наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску та переплати за платежами, за якими не передбачено подання платником податкової звітності до органу ДФС (крім платежів, які контролюються органами ДФС в частині актів перевірок); наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску в ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з'ясування».
Розбіжності не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, шляхом усунення помилок: у разі виявлення невідповідностей між відкритими в інформаційній системі органів ДФС ІКП та затвердженим Переліком форм ІКП здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП; у разі сплати новоствореним платником, який не включений до реєстру платників певного податку, кошти розносяться до ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з'ясування». Відпрацювання ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з'ясування» здійснюється згідно з пунктом 3 глави 2 розділу ІІІ цього Порядку.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об'єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов'язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року в адміністративній справі № 826/9288/18.
Таким чином, суд зобов'язує Головне управління ДПС у Дніпропетровській області скасувати нараховану недоїмку зі сплати єдиного внеску із внесенням відповідної інформації до інтегрованої картки платника податків, отже позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача судового збору у розмірі 908,00 грн.
У зв'язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, рішення постановлено в перший робочий день судді - 19 січня 2022 року.
Керуючись ст. ст. 241-246, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № Ф-11494-53/64, від 16.11.2020 року про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 недоїмки з єдиного внеску в сумі 35588,74 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом виключення суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 35588 грн. 74 коп. з облікової картки платника податків.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 908,00 гривень (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко