Сарненський районний суд
Рівненської області
Справа № 572/2992/21
17 січня 2022 року м. Сарни
Сарненський районний суд Рівненської області - у складі судді Довгого І.І.,
за участю секретаря судових засідань - Калюшик О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , посилаючись на обставини укладення між сторонами 3 травня 2017 року кредитного договору у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок із сплатою процентів за користування кредитом. Відповідач не виконував договірних зобов'язань, станом на 17 вересня 2021 року виникла заборгованість з врахуванням внесених коштів на погашення заборгованості в сумі 32244,41 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.
Представник позивача згідно заяви підтримав заявлені позовні вимоги повністю, просить позов задовольнити.
Відповідач подала відзив на позовну заяву, в якій пояснила, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими умовами та правилами надання банківських послуг в А-банку вона ознайомлювалася та погодилась, підписуючи заяву-анкету, а також те, що вказані документи на момент отримання кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, враховуючи вищевикладене просить відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.
Дослідивши представлені письмові докази в справі, суд прийшов до наступного.
За частиною першою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
У відповідності до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до приписів норми ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).
Таким чином, кредитний договір має бути укладений у письмовій формі у вигляді одного документа (що містить усі істотні умови), підписаного обома сторонами, або у вигляді декількох документів, якими сторони обмінялися (листи, телеграми, телетайпне чи електронне повідомлення тощо). При цьому документи, якими сторони обмінюються, також мають містити підписи відправників.
Право кредитора вимагати повернення кредиту наступає у разі прострочення позичальником повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.
Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості з відповідача, яка станом на 17 вересня 2021 року становить - 32244,41 грн. та складається з: 24681,75 грн. - заборгованість за кредиту; 7562,66 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
Позивач посилався на те, що 3 травня 2017 року ОСОБА_1 приєдналася до умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору №б/н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банк відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач цим підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-заява разом з умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у анкеті-заяві.
Досліджена в судовому засіданні анкета - заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 3 травня 2017 року є стандартним бланком, з якої не вбачається, що відповідач виявляв бажання та отримав від позивача кредитну картку, також в даній анкеті-заяві відсутні дані про тип картки, строк її дії, розмір відсотків за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, розміри пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту.
На думку позивача, істотні умови договору сторони узгодили в Умовах та правилах надання банківських послуг банку, однак надані позивачем Умови не містять підпису відповідача ОСОБА_1 .
Позивач не надав суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно, брав на себе зобов'язання зі сплати процентів, штрафів у разі порушення зобов'язання.
Таким чином обставини ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг в банку не доведені позивачем, а самі Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.
Витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», доданий позивачем до позовної заяви, також не є належним доказом погоджених сторонами умов кредитного договору, оскільки, він не підписаний відповідачем, в ньому зазначена загальна інформація щодо усіх типів кредитних карт "Універсальна", та з нього неможливо встановити який вид кредитної картки та які тарифи були погоджені ОСОБА_1 при підписанні анкети-заяви.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року винесеній по справі № 342/180/17.
Відповідно вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті не визнаються відповідачем та не містять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні позивач дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, а тому відсутні підстави для стягнення нарахованих відсотків за нарахованими за прострочений кредит.
При цьому, статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Банком до матеріалів справи долучено довідку про видані картки банком відповідачу та довідку про зміну умов кредитування, відповідно до якого кредитний ліміт зменшено до 24681,75 грн.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти, що підтверджується випискою по рахунку позичальника, не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд дійшов висновку про те, що банк має право вимагати захисту своїх прав шляхом стягнення з відповідача фактично отриманої суми кредитних коштів у розмірі 24681,75 грн.
Оскільки відповідач, отримавши картку, користувався кредитними коштами, які своєчасно не повертав, у нього утворилась заборгованість по основному тілу кредиту в сумі 24681,75 грн.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Акціонерного товариства «Акцент-Банк» не повернуті, та також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому суд приходить до висновку, що АТ «Акцент-Банк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №б/н від 3 травня 2017 року за тілом кредиту у розмірі 24681,75 грн.
У стягненні заборгованості за тілом кредиту в розмірі 24681,75 грн., заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 7562,66 грн., слід відмовити у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
В порядку ч.1 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 282,07 грн. (2270х 24681,75:32244,41=1737,59 грн.).
На підставі викладеного, ст.ст. 525, 526, 610, 625, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України суд,
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (місцезнаходження: вул. Батумська, 11 м. Дніпро, 490074, 49074, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14360080) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 24681 (двадцять чотири тисячі шістсот вісімдесят одна) гривня 75 коп. заборгованості за кредитним договором на рахунок № НОМЕР_2 , МФО 307770, на виконання умов договору кредиту № б/н від 3 травня 2017 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рахунок № НОМЕР_2 , МФО 307770, 1737 (одна тисяча триста сім) гривень 59 копійок судових витрат.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Сарненський районний суд протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повне судове рішення складено 17 січня 2022 року.
Суддя: