Справа № 127/5175/22
Провадження № 3/127/1417/22
23 березня 2022 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Іщук Т. П., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції №1 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 44-3 КУпАП,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 440758 від 04 січня 2022 року, адміністратор закладу «Меn clab «Barbershop» ОСОБА_1 04 січня 2022 року о 16.45 перебувала на робочому місці по вул.Келецькій,60 в м.Вінниці без ковід - сертифікату або довідки чи дійсного негативного ПЛР-тесту або експрес-тесту, порушивши один із пунктів постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 зі змінами, чим вчинила правопорушення, передбачене частиною 1 ст. 44-3 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні своєї вини не визнала, вказувала, що вона працює в іншому закладі, а 04 січня 2022 року допомагала колегам налаштовувати базу та відмічала, що вона здала експрес-тест в цей день, про що надала відповідний доказ.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ч.1 ст. 44-3 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Диспозиція даної статті є бланкетною, оскільки відсилає до вищевказаного Закону, який містить ряд статей та визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Відповідно до ст. 32 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" обмежувальні протиепідемічні заходи встановлюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря у разі, коли в окремому населеному пункті, у дитячому виховному, навчальному чи оздоровчому закладі виник спалах інфекційної хвороби або склалася неблагополучна епідемічна ситуація, що загрожує поширенням інфекційних хвороб. Обмеженням підлягають ті види господарської та іншої діяльності, що можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб. Види і тривалість обмежувальних протиепідемічних заходів встановлюються залежно від особливостей перебігу інфекційної хвороби, стану епідемічної ситуації та обставин, що на неї впливають.
У відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
В той же час, протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього встановлені певні вимоги. Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.
Вимоги до протоколу про адміністративне правопорушення визначені ст. 256 КУпАП та Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 за N 1376.
Згідно ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається протоколі.
Відповідно до п. 7 розділу II Інструкції N 1376 не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.
Разом з тим, в порушення вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі не зазначено відомостей про те, які пункти нормативного акту порушила ОСОБА_1 . Тобто уповноважена особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, обмежилася загальними фразами, не зазначивши конкретний пункт нормативного акту.
В той же час, суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи та на території регіонів, на яких установлено “помаранчевий” рівень епідемічної небезпеки, діють обмежувальні протиепідемічні заходи, передбачені пунктом 3 цієї постанови, зокрема вказується, що забороняється приймання відвідувачів суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері громадського харчування (барів, ресторанів, кафе тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос (п.п.11); обмеження, передбачені підпунктами 6, 7, 11, 17 та 21 цього пункту, не застосовуються за умови наявності в усіх учасників (відвідувачів), крім осіб, які не досягли 18 років, та організаторів заходу (співробітників закладу), негативного результату тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції або експрес-тесту на визначення антигена коронавірусу SARS-CoV-2, яке проведене не більш як за 72 години до здійснення заходу (відвідування закладу); або документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації; або документа, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини, який може бути застосовано протягом 30 днів від дати введення дози; чи міжнародного, внутрішнього або іноземного сертифіката (п.3).
Аналіз вищенаведеного нормативного акту вказує на те, що обмеження та заборони та певні приписи встановлені саме для суб'єктів господарювання та визначають особливості провадження їх господарської діяльності на період карантину.
Проте, як установлено судом, матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 має статус суб'єкта підприємницької діяльності та здійснює господарську діяльність у сфері обслуговування населення, як і доказів того, що остання перебуває у трудових відносинах із відповідним суб'єктом господарювання та згідно своїх посадових обов'язків несе відповідальність за організацію його роботи.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyevaу Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelinу Russia» заява № 926/08, рішення від 20.09.2016), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Отже, надаючи оцінку кожному доказу, наявному в матеріалах справи як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, вважаю, що наданими матеріалами не доведено наявність складу правопорушення, передбаченого саме ч.1 ст.44-3 КУпАП, в діях ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за обставини відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 44-3, 221, 247, 283-284 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст. 44-3 КУпАП закрити в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.
Суддя: