Справа № 131/1042/21
Провадження № 4-с/131/1/2022
15.02.2022м. Іллінці
Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Балтака Д.О.
розглянувши у порядку письмового провадження без фіксації судового процесу технічними засобами скаргу представника заявника ОСОБА_1 адвоката Піпко Андрія Миколайовича, за участю суб'єкта оскарження старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Заверухи Жанни Анатоліївни, стягувача ОСОБА_2 , на дії державного виконавця із проведення розрахунку заборгованості по аліментам, визнання даного розрахунку неправомірним та зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості по аліментам
встановив:
09 вересня 2021 р. до Іллінецького районного суду Вінницької області надійшла скарга представника ОСОБА_1 адвоката Піпко А.М. на дії старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Заверухи Ж.А. із проведення розрахунку заборгованості по аліментам, визнання даного розрахунку неправомірним та зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості по аліментам.
Зазначена скарга мотивована тим, що у провадження вищенаведеного органу виконання судового рішення перебуває виконавче провадження № 36406804 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-936/2011, виданого 26 грудня 2011 р. Іллінецьким районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі по 500,00 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи із 03.11.2011 р. до досягнення старшою дитиною повноліття. В рамках даного виконавчого провадження суб'єктом оскарження складаний розрахунок заборгованості скаржника зі сплати аліментів за період із 03.11.2011 р. по 15.05.2020 р., розмір якої становить 87 672,93 (вісімдесят сім тисяч шістсот сімдесят дві гривні 93 коп.) грн. Скаржник зазначає, що при складанні даного розрахунку державний виконавець повинен був обрахувати заборгованість зі сплати аліментів на утримання дітей з урахуванням рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 04.05.2012 р. у справі № 207/582/2012, яким змінено розмір зазначених аліментів до 700,00 (сімсот гривень 00 коп.) грн. на утримання двох дітей до досягнення старшою дитиною повноліття. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що суб'єктом оскарження при складанні зазначеного розрахунку не враховані квитанції про сплату ним аліментів на загальну суму 23 500,00 (двадцять три тисячі п'ятсот гривень 00 коп.) грн., з урахуванням зазначеного скаржник звернувся до суду із даною скаргою та просить суд: визнати неправомірними дії державного виконавця щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, згідно якого період із 03.11.2011 р. по 15.05.2020 р. за виконавчим листом Іллінецького районного суду Вінницької області № 2-936/2011 від 26.12.2011 р. заборгованість становить 87 672,93 (вісімдесят сім тисяч шістсот сімдесят дві гривні 93 коп.) грн. та вказаний розрахунок скасувати; зобов'язати державного виконавця розрахувати заборгованість зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 36406804 з врахуванням того, що з 15.05.2012 р. стягнення з ОСОБА_1 аліментів могло проводитись на підставі виконавчого листа, виданого на виконання рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 04.05.2012 р. у справі № 207/582/2012.
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 15 вересня 2021 р. постановлено відкрити провадження у справі, призначено її до розгляду та зобовязано державного виконавця надати суду матеріали виконавчого провадження № 36406804 та письмові пояснення/заперечення по суті поданої представником заявника скарги.
16 листопада 2021 р. до суду представником стягувача ОСОБА_2 адвокатом Діденко Н.П. надані письмові заперечення проти зазначеної скарги на дії державного виконавця, згідно яких позиція останнього полягає у тому, що на його думку боржником пропущений 10-денний процесуальний строк на звернення до суду із зазначеною скаргою, при цьому клопотання про поновлення зазначеного строку до суду не подано у зв'язку із чим дана скарга підлягає залишенню без розгляду.
14 лютого 2022 р. до суду надійшов відзив суб'єкт оскарження, у змісті якого останній зазначає, що державним виконавцем станом на поточний момент проведений новий розрахунок зі сплати аліментів по виконавчому провадженні № 36406804 на підставі рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 04 травня 2012 р. у цивільній справі № 207/582/2012, яким розмір зазначеної заборгованості визначений у сумі 64 071,33 (шістдесят чотири тисячі сімдесят одна гривня 33 коп.) грн., у зв'язку із чим просить суд постановити ухвалу, якою відмовити у задоволенні вищенаведеної скарги.
Сторони виконавчого провадження, представники сторін та державний виконавець в судове засідання не з'явились, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, поважні причини неявки суду невідомі.
Змістом частини 2 даної статті 450 ЦПК України визначено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані Сімейним кодексом України, Законом України «Про виконавче провадження» та іншими нормативно-правовими актами.
Так, 26 грудня 2011 р. Іллінецьким районним судом Вінницької області видано виконавчий лист на примусове виконання рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 05 грудня 2012 р. у цивільній справі № 207/582/2012 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі по 500,00 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи із 03 листопада 2011 р. до досягнення старшою дитиною повноліття (а.с. 13).
04 травня 2012 р. Іллінецьким районним судом Вінницької області ухвалено рішення у цивільній справі № 207/582/2012, яким вирішено змінити розмір аліментів, стягуваних зі рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 05 грудня 2012 р. із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі по 500,00 грн. на місяць на кожну дитину, зменшивши їх розмір до загального розміру 700,00 грн. на місяць на утримання двох дітей, починаючи із набрання цим рішенням законної сили до досягнення старшою дитиною повноліття (а.с. 27-28).
31 січня 2013 р. стягувач ОСОБА_3 звернулась до Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 05 грудня 2012 р. у цивільній справі № 207/582/2012.
04 лютого 2013 р. державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Летуною І.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 364068 з примусового виконання рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 05 грудня 2012 р. у цивільній справі № 207/582/2012 (а.с. 78).
01 червня 2021 р. старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Заверухою Ж.А. (правонаступник Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції складаний розрахунок заборгованості боржника зі сплати аліментів за період із 03 листопада 2011 р. по 15 травня 2020 р., розмір якої становить 87 672,93 (вісімдесят сім тисяч шістсот сімдесят дві гривні 93 коп.) грн. (а.с. 14-16).
14 червня 2021 р. старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Заверухою Ж.А. складений протокол про адміністративне правопорушення № 36406804/15.26-48/40, у відповідності до якого при примусовому виконанні виконавчого провадження № 36406804 від 04.02.2013 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі по 500,00 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи із 03.11.2011 р. до досягнення старшою дитиною повноліття в діях боржника вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 183-1 КУпАП (а.с. 12).
Згідно змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 36406804/15.26-48/40 від 14.06.2021 р. факт скоєння ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами виконавчого провадження та довідкою-розрахунком заборгованості, яка станом на 01 червня 2021 р. складає 87 672,93 (вісімдесят сім тисяч шістсот сімдесят дві гривні 93 коп.) грн.
10 вересня 2021 р. постановою Вінницького міського суду Вінницької області провадження у справі про адміністративне правопорушення № 127/17077/21 постановлено закрити, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 183-1 КУпАП (а.с. 44-47).
При цьому, 02 вересня 2021 р. представник ОСОБА_1 адвокат Піпко А.М. звернувся до суб'єкта оскарження із заявою про видачу довідки про розмір боргу з врахуванням рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 04 травня 2012 р. у цивільній справі № 207/582/2012 про зменшення розміру аліментів та надання матеріалів виконавчого провадження для ознайомлення (а.с. 88).
Реагуючи на дану заяву старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Заверухою Ж.А. складаний новий розрахунок заборгованості боржника зі сплати аліментів за період із 03 листопада 2011 р. по 15 травня 2020 р., розмір якої становить 64 071,33 (шістдесят чотири тисячі сімдесят одну гривню 33 коп.) грн. (а.с. 94-96).
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність та допустимість кожного письмового доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав.
Згідно частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини 1 статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Змістом пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.
Змістом статті 1 Закону України „Про виконавче провадження” визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Положеннями статті 18 Закону України „Про виконавче провадження” передбачені обов'язки і права державного виконавця, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Згідно частини 1 статті 71 даного Закону України виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Частиною 8 даної статті передбачено, що спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Змістом частини 3 статті 195 СК України визначено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Системний аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов'язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України „Про виконавче провадження” рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Право та порядок на звернення до суду за захистом прав, свобод чи законних інтересів визначається процесуальним законом.
Змістом частини 1 статті 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи обов'язки.
Згідно абзацу 2 пункту 26 постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 р. № 6 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах” спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи.
При цьому визначаючись з приводу дотримання скаржником процесуального строку на звернення до суду із скаргою на дії державного виконавця із проведення розрахунку заборгованості по аліментам, визнання даного розрахунку неправомірним та зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості по аліментам суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Змістом пункту «а» частини 1 статті 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Згідно частини 5 статті 74 Закону України „Про виконавче провадження” рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
09 вересня 2021 р. представник ОСОБА_1 адвокат Піпко А.М.. звертаючись до суду із зазначеною скаргою, вказав, що десятиденний строк на звернення до суду він не пропустив, оскільки розрахунок заборгованості боржника зі сплати аліментів, згідно якого за період із 03.11.2011 р. по 15.05.2020 р. за виконавчим листом Іллінецького районного суду Вінницької області № 2-936/2011 від 26.12.2011 р. заборгованість становить 87 672,93 (вісімдесят сім тисяч шістсот сімдесят дві гривні 93 коп.) грн., отримав 08 вересня 2021 р., під час ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження № 36406804, що підтверджується змістом його заяви про надання матеріалів виконавчого провадження для ознайомлення від 01.09.2021 р. (а.с. 29).
З даного приводу суд зазначає, що ні матеріали справи, ні матеріали зазначеного виконавчого провадження, надані державним виконавцем суду не містять будь-яких належних та допустимих письмових доказів того, що боржник та/або його представник отримали та/або ознайомились із змістом вищенаведеного заборгованості зі сплати аліментів, згідно якого за період із 03.11.2011 р. по 15.05.2020 р. за виконавчим листом Іллінецького районного суду Вінницької області № 2-936/2011 від 26.12.2011 р. заборгованість становить 87 672,93 (вісімдесят сім тисяч шістсот сімдесят дві гривні 93 коп.) грн., у період часу кінцевою датою якого є 08 вересня 2021 р.
З огляду на зазначене, доводи представника зацікавленої особи стягувача у виконавчому провадженні в цій частині суд відхиляє, оскільки, як встановлено вказана скарга подана в межах визначеного десятиденного строку на звернення до суду, у зв'язку із чим підстави для залишення даної скарги без розгляду у даному випадку відсутні.
В свою чергу, порядок визначення розміру аліментів врегульовано СК України, Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, зареєстрований в Мінюсті України 02 квітня 2012 р. за № 489/20802.
Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Змістом частині 1 статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини 4 статті 194 СК України заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі подання заяви стягувачем або боржником.
За змістом пункту 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною 4 статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих в тому рахунку із квитанцій про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Так, аргументуючи незаконність дій державного виконавця із проведення розрахунку заборгованості по аліментам представник боржника зазначив, що суб'єкт оскарження в процесі вчинення оскаржуваних в судовому порядку дій не врахував зміст рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 04 травня 2012 р. у справі № 207/582/2012, яким ухвалено змінити розмір аліментів, стягуваних за рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 05 грудня 2012 р. із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі по 500,00 грн. на місяць на кожну дитину, зменшивши їх розмір до загального розміру 700,00 грн. на місяць на утримання двох дітей, починаючи із набрання цим рішенням законної сили до досягнення старшою дитиною повноліття.
Проте, даний висновок представника боржника є помилковим з огляду на наступне.
Згідно частини 5 статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Однак, матеріали виконавчого провадження № 36406804 не містять доказів того, що скаржник у період часу із 15 травня 2012 р. (дата набрання законної сили рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 04 травня 2012 р. у справі № 207/582/2012) по 01 червня 2021 р. (дата складання оскаржуваного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів) звертався до державного виконавця та надавав останньому належним чином посвідчену копію зазначеного судового рішення про зменшення розміру аліментів з метою його врахування суб'єктом оскарження.
Отже, за умови відсутності у матеріалах виконавчого провадження № 36406804 рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 04 травня 2012 р. у справі № 207/582/2012 державний виконавець об'єктивно не мав можливості при складані розрахунку заборгованості боржника зі сплати аліментів врахувати дане судове рішення.
Більш того, матеріали справи будь-яких належних та допустимих доказів зазначеного також не містять, скаржником суду дані докази не надані та до скарги на дії державного виконавця в якості додатків не долучені.
З даного приводу суд вважає за необхідне наголосити на тому, що обов'язок доказування і подання доказів відповідно до статті 81 ЦПК України покладається на сторони, суд лише сприяє їм у вчиненні процесуальних дій з метою встановлення обставин справи. Згідно частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В свою чергу, згідно частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
У рішенні в справі «Каракуця проти України» від 16 лютого 2017 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи. Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 р. визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. У пункті 41 рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 р. в справі «Пономарьов проти України» наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Практикою Європейського суду з прав людини, яка згідно змісту частини 4 статті 10 ЦПК України є джерелом права, також встановлено, що якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи їх права на доступ до правосуддя не є порушеними.
Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення. При цьому частиною 8 даної статті передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Отже, в силу зазначеного суд приводить до висновку, що саме скаржника, як особу із процесуальним статусом позивача у цивільній справі № 207/582/2012 покладений обов'язок у розумні строки дізнатись про стан ініційованого ним судового провадження з приводу зменшення розміру аліментів на утримання дітей, своєчасно отримати судове рішення ухвалене повноважним судом за результатами даного розгляду та пред'явити зазначене рішення суб'єкту оскарження з метою врахування останнім його змісту при проведенні розрахунку аліментів.
Крім того, є безпідставним посилання представника заявника на те, що стягувач приховала від державного виконавця та не повідомила останньому про існування рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 04.05.2012 р. у справі № 207/582/2012, оскільки зазначене свідчить про помилкове розуміння норм матеріального права.
Так, пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України визначено, що до загальних засад цивільного законодавства належить справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно пункту 3.4 рішення Конституційного Суду України у справі про охоронюваний законом інтерес від 01 грудня 2004 р. № 18-рп/2004 виходячи зі змісту частини 1 статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 02 листопада 2004 р. № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
В свою чергу, частиною 1 статті 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно частини 2 статті 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Таким чином, приписи чинного законодавства не покладають на стягувача обов'язку вчинення дій щодо залучення до матеріалів відповідного виконавчого провадження по стягненню аліментів на утримання дітей судового рішення про зменшення розміру зазначених аліментів у цивільній справі де останній мав процесуальний статус відповідача, оскільки при ухваленні судом рішення про задоволення повністю або частково позовних вимог у такому спорі саме боржник (позивач) з метою захисту свого законного інтересу на належне виконання такого судового рішення має вчинити зазначені дії.
Більш того, зі змісту скарги на дії державного виконавця та документів, які долучені до неї вбачається, що боржник отримав рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 04 травня 2012 р. у справі № 207/582/2012 лише 01 вересня 2021 р. та звернувся до суб'єкта оскарження із заявою про видачу довідки про розмір боргу з врахуванням даного судового рішення про зменшення розміру аліментів та надання матеріалів виконавчого провадження для ознайомлення.
З матеріалів виконавчого провадження № 36406804 вбачається, що державний виконавець отримавши від боржника зазначену заяву та судове рішення про зменшення розміру аліментів вчинив дії з проведення нового розрахунку заборгованості боржника зі сплати аліментів за період із 03 листопада 2011 р. по 15 травня 2020 р., розмір якої становить 64 071,33 (шістдесят чотири тисячі сімдесят одну гривню 33 коп.) грн.
Як встановлено судом суб'єктом оскарження при складанні даного розрахунку враховані: зміст рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 04 травня 2012 р. у справі № 207/582/2012, яке набрало законної сили 15 травня 2012 р.; факт досягнення дітьми повноліття; обставини проведення боржником часткової сплати аліментів за період із 03 листопада 2011 р. по 15 травня 2012 р. та момент збільшення законодавчо встановленого мінімального розміру аліментів на утримання дітей.
Таким чином, з огляду на відсутність у матеріалах виконавчого провадження № 36406804 та матеріалах справи доказів звернення заявника та/або його представника до суб'єкта оскарження у період часу із 15 травня 2012 р. по 01 червня 2021 р. із рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 04 травня 2012 р. у справі № 207/582/2012 про зменшення розміру аліментів на утримання дітей, беручи до уваги факт проведення нового розрахунку заборгованості боржника зі сплати аліментів за період із 03 листопада 2011 р. по 15 травня 2020 р., розмір якої становить 64 071,33 (шістдесят чотири тисячі сімдесят одну гривню 33 коп.) грн. при складанні якого враховане вищенаведене судове рішення, суд приходить до висновку, що державний виконавець діяв у межах повноважень наданих законом.
Отже, оскільки вимоги скарги на дії державного виконавця із проведення розрахунку заборгованості по аліментам, визнання даного розрахунку неправомірним та зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості по аліментам є необґрунтованими та безпідставними, то у даному випадку відсутні правові підстави для її задоволення.
Висновки суду містять узагальнені відповіді на основні проміжні доводи сторін. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України» від 18 липня 2006 р.).
Відповідно до частини 3 статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що оскільки змістом розділом VII ЦПК України та статтею 3 Закону України «Про судовий збір» не передбачено обов'язку скаржника сплачувати судовий збір за подання скарги на дії державного виконавця, тому питання покладення на скаржника судових витрат, пов'язаних з розглядом скарги судом не вирішується, оскільки такі витрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180, 181, 192, 194, 195 СК України, ст.ст. 1, 18, 19, 71, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 10, 12, 44, 81, 260, 447-451 ЦПК України, постановою Пленуму ВССУ від 07.02.2014 р. № 6 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах”, суд -
постановив:
У задоволенні скарги представника заявника ОСОБА_1 адвоката Піпко Андрія Миколайовича на дії старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Заверухи Жанни Анатоліївни із проведення розрахунку заборгованості по аліментам, визнання даного розрахунку неправомірним та зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості по аліментам - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів після її винесення. У разі, якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Суддя: