22 березня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/3353/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Буковинської митниці Держмитслужби, Чернівецької митниці Державної митної служби України про скасування рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Буковинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA408000/2021/000003/2 від 21.05.2021 р.
На обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні вітрогенератора, який увозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у статті 53 Митного кодексу України, та чітко ідентифікують оцінюваний товар, містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості.
Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосування резервного методу.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду у справі відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін.
Ухвалою суду залучено до участі у справі як співвідповідача Чернівецьку митницю ДФС.
Ухвалою суду виправлено описку, допущену по тексту ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №600/3353/21-а від 30.07.2021 р. та в п. 2 резолютивної частини ухвали, а саме помилково зазначеного "залучити до участі у справі в якості співвідповідача Чернівецьку митницю ДФС" зазначено" залучити до участі у справі в якості співвідповідача Чернівецьку митницю".
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що додані позивачем до митної декларації документи не містять всіх відомостей, що підтверджують задекларовані числові значення складових митної вартості. Зокрема, відповідач звертає увагу суду на те, що подані позивач документи не давали можливості однозначно з'ясувати умови транспортувння товару та його дійсну вартість. У зв'язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Ухвалою суду призначено адміністративну справу № 600/3351/21-а до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін на 10:00 год. 06.12.2021 р.
Протокольною ухвалою судом здійснено заміну позивача ОСОБА_2 на належного ОСОБА_1 .
Представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за його відсутності. Вказував, що позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача також подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за його відсутності. Вказував, що проти позовних вимог заперечує повністю.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи приписи ст. 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.
15.04.2021 р. між брокером ОСОБА_2 з одного боку (далі - Виконавець) та громадянкою ОСОБА_1 (надалі - Замовник) укладено договір про надання послуг.
Згідно вказаного договору виконавець від свого імені та за рахунок Замовника і за його дорученням самостійно здійснює наступні функції: декларує товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, готує та подає митному органу документи необхідні для митного оформлення, пред'являє митниці товари, транспортні засоби та інші предмети, що декларуються.
17.05.2021 р. о 09:45 год на підставі вказаного договору брокером було подано до митного оформлення, а Буковинською митницею Держмитслужби 09:56 год прийнято електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA408040/2021/003734 на товар (вітрогенератор (вітрова турбіна) WINDMATIC WM 17-25), який ввозиться на митну територію України ОСОБА_1 , що підтверджується електронним повідомленням відповідача від 17.05.2021 р.
Також, разом з митною декларацією №UA408040/2021/003734 посередником було подано інші документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
17.05.2021 р. відділ митного оформлення №2 митного поста «Чернівці» засобами електронного зв'язку надіслав позивачу листа, яким повідомив, що згідно ч. 3 ст. 53 МК України та враховуючи положення п.п.1 ч.5 ст.54 МК України, що позиціонується з положеннями ст. 17 Угоди про застосування ст. VII ГАТТ, декларанту слід надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - договір (угоду, контракт) із третім особами, пов'язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умови, визначеними договором (угодою, контрактом). Також роз'яснено, що відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження митної вартості товару.
Також, 17.05.2021 р. посадовою особою відповідача повідомлено позивача про необхідність проведення митного огляду вантажу відповідно до ч. 2 ст. 338 МК України на складі тимчасового зберігання СТЗ ТОВ «Вест - Буковина» за адресою м. Чернівці, вул. Руська, 248М за місцезнаходження вантажу.
17.05.2021 р. ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою, в якій просила з метою проведення товарознавчої експертизи (дослідження вітрогенератора з метою визначення вартості) надати доступ в зону митного контролю (СТЗ ТОВ «Вест - Буковина») судовому експерту Павлишину Я.Д. 18.05.2021 р.
Рішенням Буковинської митниці Державної митної служби України від 21.05.2021 р. №UА408000/2021/000003/2 позивачу відмовлено у визнанні заявленої митної вартості товарів та скориговано рівень митної вартості товарів з 28622,34 злотих до 76700,00 злотих за 6 (резервним) методом митної вартості.
Згідно картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2021/00061 митним органом повідомлено ОСОБА_2 , що уповноважена позивачем на здійснення митних формальностей, про відмову у митному оформленні товарів відповідно до ст. 55 МК України за результатами перевірки митної декларації прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UА408000/2021/000003/2 від 21.05.2021 р.
Позивач вважає протиправним рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів. За таких обставин останній звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування встановлює Митний кодекс України.
Відповідно до вимог частини 1 статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її визначення. До таких документів належать:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з вимогами частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 5 статті 53 Митного кодексу України визначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до вимог підпунктів 3.16, 6.2 Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року №3018-VI визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Згідно з вимогами підпунктів 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631, перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.
Крім того, частиною 1 статті 54 Митного кодексу України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до вимог частини 4 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
- у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Крім того, частиною 5 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до вимог частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Таким чином, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Митного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 55 Митного кодексу України).
Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
З наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16 та від 12.03.2019 р. у справі №803/3649/15.
Неможливість відповідача з поданих позивачем документів підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товару не є достатньою підставою для застосування ним іншого методу визначення митної вартості цього товару.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).
На підставі аналізу вказаних законодавчих положень суд дійшов висновку, що виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 Митного кодексу України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому, застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 Митного кодексу України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п'яти.
Судом встановлено, що разом із митною декларацією позивачем було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення (основний), зокрема:
- декларація митної вартості від 17.05.2021 р.;
- специфікація-пакувальний лист б/н від 23.04.2021 р.;
- специфікація - пакувальний лист від 29.04.2021 р.;
- фактура №112/2021 від 23.04.2021 р.;
- CMR №440507 від 23.04.2021 р.;
- CMR №0171701 від 29.04.2021 р.;
- довідку про транспортні витрати за маршрутом м. Лодзь (Польща) - п/п «Рава-Руська» (Україна) №1 від 23.04.2021 р.;
- довідку про транспортні витрати за маршрутом м. Лодзь (Польща) - п/п «Ягодин» №06.05 від 06.05.2021 р.;
- митна декларація країни відправника №21PL361010E0865670 від 23.04.2021 р.;
- митна декларація країни відправника №21PL361010E0919616 від 29.04.2021 р.;
- паспорт громадянки України ОСОБА_1 ;
- лист б/н від 30.04.2021 р. на ім'я ОСОБА_1 ;
- квитанція про оплату №1 від 19.03.2021 р.;
- квитанція про оплату №2 від 23.04.2021 р.;
- дві титульні сторінки технічної документації від 01.01.1984 р.;
- фотографії вітрогенератора WINDMATIC WM в кількості восьми штук.
Після надання зазначених документів, автоматизованою системою аналізу та управління ризиками за ЕМД згенеровано форму контролю:105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів, 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товару та 203-1 Проведення повного митного огляду.
В ході аналізу поданих документів митний орган дійшов висновку, що вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, тому, на підставі ч. 3 ст. 53 МКУ та враховуючи положення ч. 5 ст. 54 МКУ, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
- виписку з бухгалтерської документації;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару;
- договір (угоду, контракту) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визнається;
- рахунки про здійснення платежів третім особам або на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
- за власним бажанням інші додаткові наявні документи для підтвердження митної вартості.
У відповідь на запит митного органу, 21.05.2021 р. позивачем надано звіт №02-05-21 від 20.05.2021 р. про визначення вартості вітрогенератора Windmatic WM 17-75, виробник LM Glasfieb.
Щодо висновків митного органу про ненадання позивачем транспортних (перевізних) документів, суд зазначає наступне.
Так, судом встановлено, що позивачем для підтвердження вартості товару надано фактуру від 23.04.2021 р. №112/2021, відповідно до якої зазначені умови поставки EXW.
На сьогодні діють Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01.01.2011 року Інкотермс-2010, за змістом яких посилання на Інкотермс-2010 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов'язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.
EXW- термін Інкотермс 2000 та 2010, означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці. Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізником товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.
Так, умови поставки EXW (Інкотермс 2010) передбачають, зокрема, що імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.
Згідно пунктів 5, 6 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Таким чином під час імпорту товару на умовах EXW (Інкотермс 2010) вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, транспортування включається до митної вартості товару.
Судом встановлено, що згідно усної домовленості між позивачем та продавцем, «Амеко» (Республіка Польща) здійснено відправку вантажу на адресу позивача.
Вказана обставина підтверджується листом продавця «Амеко» (Республіка Польща) від 30.04.2021 р.
Із вказаного листа вбачається, що продавець «Амеко» (Республіка Польща) відправив на адресу позивача вітрогенератор вартістю 25000 злотих та повідомлено, що вантаж розділено на дві окремі партії авто НОМЕР_1 / НОМЕР_2 (CMR від 23.04.2021 р.) та авто НОМЕР_3 (CMR №0171701 від 29.04.2021 р.). Також продавець зазначив, всі дані вказані ним у товаросупровідних документах, зокрема у специфікаціях пакувальних листах від 23.04.2021 р. та 29.04.2021 р.
Згідно довідки №1 від 23.04.2021 р. вартість послуг перевезення за маршрутом складає 27048,24 грн: м.Лодзь (Польща) до митного кордону України (пункт пропуску Рава - Руська) 13524,12 грн, митний кордон України (пункт пропуску Рава - Руська) - с. Багринівка, Глибоцький район, Чернівецька область 13524,12 грн, CMR від 23.04.2021 р. У вартість включено транспортні послуги, винагороду водія, затрати на ТО та ремонт АТЗ, податки та збори. Перевезення здійснюється автомобілем з державним номером НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Перевізник УКСП «Ліга» ТОВ з ІІ. Страхування вантажу не проводилось.
Відповідно до довідки №06.05 від 06.05.2021 р. вартість послуг перевезення за маршрутом складає м. Лодзь до митного кордону України (пункт пропуску Ягодин) складає 13308,00 грн, CMR №0171701 від 29.04.2021 р. У вартість включено транспортні послуги, винагороду водія, затрати на ТО та ремонт АТЗ, податки та збори. Перевезення здійснюється автомобілем ДАФ НОМЕР_3 . Перевізник ОСОБА_3 . Страхування вантажу не проводилось.
Разом з тим, суд звертає увагу, що позивачем не надано до митного оформлення ні договору купівлі - продажу, ні жодних інших документів на підтвердження того, що за домовленістю з контрагентом було відступлено від умов EXW.
Таким чином суд, приходить до висновку, що відповідач цілком вмотивовано та законно дійшов до висновку, що витрати на навантаження, вивантаження, обробку оцінюваного товару підлягають включенню до митної вартості товарів.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
На думку суду позивачем помилково ототожнюються докази підтвердження факту укладення договору перевезення з доказами підтвердження факту та розміру оплати за таке перевезення.
Суд зазначає, що надані до митного оформлення довідки не є первинними бухгалтерськими/фінансовими документами, що підтверджують факт оплати послуг, відтак не можуть бути визнаними належними документами для підтвердження розміру витрат на перевезення.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.04.2020 р. у справі №822/2806/15.
Тому, суд приходить до висновку, що при аналізі поданих до митного оформлення документів, виявлено відсутність документального підтвердження складових митної вартості оцінюваного товару, що викликало у митного органу обґрунтовані сумніви щодо повноти, правильності та коректності інформації, зазначеної у поданих до митного оформлення документах.
Суд не бере до уваги, наданий позивачем звіт експерта від 20.05.2021 р. №02-05-21, оскільки ціни, що вказані в оголошеннях, які бралися до уваги експертом не відповідають цінам відображеним експертом у звіті навпроти відповідного оголошення.
Так, в оголошенні №2: ціна в оголошенні вказана 12500,00 фунтів стерлінгів (за курсом на 20.05.2021 р. 65486 PLN), ціна вказана експертом 22920 PLN; оголошення №3: ціна в оголошенні 17888 фунтів стерлінгів (за курсом на 20.05.2021 р. 93713,00 PLN), ціна вказана експертом 25212,00 PLN.
Також експертом в Звіті наведено розрахунок та визначено вартість без врахування обов'язкових митних платежів та ПДВ, що належить сплатити в Україні, вживаного вітрогенератора Windmatic WM 17-75, виробник LM Glasfieber, рік випуску 1984, станом на дату дослідження в розмірі 23443,00 PLN.
Крім того, два об'єкта із чотирьох, які взято експертом за основу при дослідженні, мають інші характеристики (виробник, модель, потужність, діаметр ротора тощо) ніж оцінюваний товар (вітрогенератор Windmatic WM 17 (діаметр)-75 (потужність), виробник LM Glasfieber, країна виробництва - Данія):
- позиція 2: вітрогенератор Lagerwey (виробник) 15 (діаметр)/50 (потужність), країна виробництва Нідерланди;
- позиція 3: вітрогенератор Lagerwey (виробник) 15 (діаметр)/50 (потужність), країна виробництва Нідерланди.
В розрізі вимог Митного кодексу, товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються. Товари з іншими технічними чи фізичними характеристиками також не можуть застосовуватися за основу при визначенні мирної вартості. Також час експорту товарів має бути максимально наближеним до часу експорту оцінюваних товарів. Усі ці аспекти враховуються митним органом при визначенні митної вартості та застосуванні відповідних методів її визначення.
Щодо висновку експерта №0705/2 від 07.05.2021 р., то при проведенні маркетингу ринку експертом знову за основу бралися оголошення, що і в звіті від 20.05.2021 р. із зазначенням некоректної ціни, що не відповідає зазначеній в оголошеннях, та об'єктів, які відрізняються за фізичними та технічними характеристиками від оцінюваного товару.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно обрано 6 (резервний) метод визначення митної вартості, а найбільш наближеним за часом здійснення зовнішньоекономічної операції здійсненої позивачем, фізичними та технічними характеристиками оцінюваного товару було митне оформлення за митною декларацією №UA500100/2019/009127.
Отже, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA408000/2021/000003/2 від 21.05.2021 р. діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та з дотриманням всіх інших принципів, зазначених у ст. 2 КАС України, що унеможливлює задоволення адміністративного позову про скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів.
Крім того, позивачем не доведено суду, що надані ним документи до митного оформлення містять усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а судом не встановлено інших обставин, що могли б свідчити про обґрунтованість позовних вимог позивача.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов до висновку, що відповідачем в спірних правовідносинах доведено обґрунтованість прийнятого рішення, а також спростовано доводи позивача. Відтак, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, у задоволенні позову позивачу відмовлено повністю та за відсутності понесення відповідачем судових витрат, судом розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідачі - Буковинська митниця Держмитслужби (вул. Руська, 248-М, м.Чернівці, 58023, Код ЄДРПОУ 43332555)
Чернівецька митниця - (вул. Руська 248 М, м. Чернівці, 58023, Код ЄДРПОУ 43971359)
Суддя І.В. Маренич