21 березня 2022 р. м. Чернівці
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Станковська Г.А., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою адвоката Гамбарнюка М.П. на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 лютого 2022 року, -
Цією постановою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, який проживає за адресом: АДРЕСА_1 , - визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в сумі 17000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 496,20 грн..
Згідно постанови суду, 28.11.2021 року о 01 год. 15 хв. м. Чернівці по пр. Незалежності, 127 було, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Опель Комбо», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Своїми діями порушив п.2.9А Правил дорожнього руху України.
Адвокат Гамбарнюк М.П. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій вважає, постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому суд не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення та дослідження обставин справи, що потягло за собою необґрунтоване судове рішення.
ЄУНСС №727/11774/21 Суддя у І інстанції: Танасійчук Н.М.
Провадження №33/822/193/22 Доповідач: Станковська Г.А.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
Суд з незрозумілих причин не вірно трактував відео записи, які були досліджені під час судового засідання, при цьому перекрутивши їх на сторону обвинувачення, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною та необґрунтованою.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджується зібраними та розглянутими у судовому засіданні доказами.
Насамперед, згідно показів ОСОБА_1 у судовому засіданні, останній показав, що не керував транспортним засобом, а лише перебував в салоні автомобіля, чекав на особу, яка би відігнала машину по місцю проживання власника, що підтверджується відеозаписом з боді-камер наявним в матеріалах справи.
Зазначає, що відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП наступає за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння (не сидіння за кермом в нерухомому транспортному засобі, не вживання алкогольних напоїв в транспортному засобі, не перебування на дворі біля транспортного засобу, тощо), а лише за керування, тому працівник поліції повинен доказати не лише факт вживання алкогольних напоїв, а ще й факт керування транспортним засобом нетверезим водієм. При чому, це повинні бути не пусті слова поліцейського інспектора, а докази, відповідно до вимог ст. 251 КУпАП.
Вказує на те, що коли прийшли працівники поліції, транспортний засіб перебував в нерухомому стані, був припаркований на узбіччі, ОСОБА_1 сидів за кермом транспортного засобу, що підтверджується відеозаписами, які знаходяться в матеріалах справи.
Крім цього, як на доказ вини ОСОБА_1 , суд послався на протокол про адміністративне правопорушення, проте даний доказ є неналежним та недопустимим доказом по справі і не може визнаватися доказом, так як складений з порушенням норм процесуального права.
Наголошує, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , не відмовлявся від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, а не погодився з даними алкотеетера «Драгер» і навпаки неодноразово наполягав на даному огляді в медичній установі, але з незрозумілих причин працівники поліції не доставили його до найближчого медичного закладу для огляду на стан сп'яніння.
За таких обставин, вважає, що матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б дали підстави дійти до категоричного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Просить скасувати постанову районного суду, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
Перевіривши доводи апеляційної скарги адвоката Гамбарнюк М.П. в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
заслухавши пояснення сторони захисту, який представляв інтереси останнього та правопорушника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного.
Згідно зі ст. 294 ч.7 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Так, згідно до п.2.9а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за невиконання зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.
Згідно положень ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за наведених в постанові обставин, підтверджені сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів, які покладені в основу прийнятого судом рішення, є правильними і доводи апеляційної скарги цього не спростовують.
Заперечення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не можуть бути взяті судом до уваги та доводяться наступними доказами.
Так, винуватість ОСОБА_1 доведена протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №331811, згідно якого 28.11.2021 о 01 год. 15 хв. в м. Чернівці по проспекту Незалежності, 127, останній керував транспортним засобом «Opel Combo» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки за допомогою приладу Drager, чим порушив вимоги п.2.9А Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
На думку суду, даний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень, наданих особі, яка його склала, чітко викладено суть правопорушення. Також, в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 від надання пояснень по суті порушення відмовився, зазначено, що надасть в суді, підписати протокол відмовився.
Більше того, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що у ОСОБА_1 було вилучено посвідчення водія НОМЕР_2 та надано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом ДТ194419.
Слід зазначити, що проведення працівниками поліції огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 та його вина у вчиненому, доводиться відеозаписами СЕ-00028 та СЕ-00139 наявними в матеріалах адміністративного провадження, які узгоджуються з іншими матеріалами справи і у своїй сукупності свідчать про вчинення саме ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КпАП України.
Відповідно до розділу І п.6. Інструкції №1452/735 - огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
З акту огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів видно, що огляд проводився у зв'язку з виявленням у ОСОБА_1 таких ознак: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці.
Огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння проводився за допомогою Drager Alcotest 7510 ARMF-0301, на місці зупинки транспортного засобу, результат якого склав 1.98 ‰, відповідно до роздруківки.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що вищенаведені докази є належними та допустимими й доводять ту обставину, що ОСОБА_1 не просто сидів за кермом автомобіля та чекав особу, яка б відігнала машину, а керував транспортним засобом у зазначеному місці та у зазначений в протоколі час в стані алкогольного сп'яніння.
Окрім того, будь яких пояснень чи не згоди з оформленням матеріалів адміністративного провадження, ОСОБА_1 не було висловлено та не заявлено, а дії працівників поліції не були предметом розгляду в адміністративному суді.
Дослідженими апеляційним судом, встановлено, що перш, ніж скласти відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, щодо нього було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №5083155, так як керував т/з з непрацюючим правим заднім габаритом в темну пору доби, чим порушив п.31.4.3. ПДР України, за що відповідальність передбачена за ч.1 ст. 121 КУпАП.
Отже, твердження апелянта в частині того, що він не керував транспортним засобом не відповідають дійсності та жодним чином не
доводяться і не спростовані ці висновки в суді апеляційної інстанції також, а доводи сторони захисту в інтересах ОСОБА_1 є нічим іншим, як способом уникнення відповідальності останнього за вчинене.
Обставини вказані в протоколі про адміністративне правопорушення були зафіксовані відповідно до відеозаписів наданих поліцейськими, з яких вбачається, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння, оскільки особисто не заперечує цього на відео, керував транспортним засобом в такому стані й був зупинений працівниками поліції, які виявили в останнього ознаки алкогольного сп'яніння.
За таких обставин, вина ОСОБА_1 повністю доведена матеріали справи, які підтверджують стан його сп'яніння. Будь-яких зауважень, доповнень чи пояснень правопорушником надано не було. Крім того, неправомірні чи упереджені дії працівників поліції, з огляду на заперечення керування транспортним засобом апелянтом, не були ним доведені в суді першої та апеляційної інстанцій.
Підстав не довіряти наявним в матеріалах справи доказам немає.
У п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Обґрунтовуючи своє рішення, суддя приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Таким чином, працівниками поліції проведено огляд у відповідності до ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу чи швидкість реакції.
Районним судом вірно встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП, а висновки суду першої інстанції про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які знаходяться в матеріалах справи, зокрема і відео з бодікамер поліцейських та спростовують доводи апелянта викладені в скарзі.
За таких обставин, підстав для скасування постанови суду першої інстанції, як про те апелює адвокат в інтересах свого підзахисного ОСОБА_1 - немає.
Керуючись ст. 294 КпАП України, суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу адвоката Гамбарнюк М.П. - залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 лютого 2022 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Чернівецького
апеляційного суду Г.А. Станковська