Провадження № 22-ц/803/1677/22 Справа № 201/1967/21 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
16 березня 2022 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Піменової М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 вересня 2021 року, -
24 лютого 2021 року Дніпровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, у якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті за житлово-комунальні послуги в сумі 14917, 54 грн., з яких: за обслуговування будинку за період з липня 2018 року по січень 2021 року включно у розмірі 11553, 22 грн.; за теплопостачання за період з листопада 2018 року по січень 2021 року у розмірі 2914, 98 грн.; за вивіз ТПВ за період з липня 2018 року по січень 2021 року у розмірі 449, 34 грн.
В обґрунтування доводів позову позивач посилається на те, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та споживачем житлово-комунальних послуг, що надаються на підставі договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 22 червня 2016 року та договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 22 червня 2016 року. Згідно з наказом № 1052 від 15 грудня 2014 року багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 було прийнято на баланс ДНУЗТ. У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань по сплаті за надані послуги станом на 01 лютого 2021 року відповідач має заборгованість за житлово-комунальні послуги 14917, 54 грн., з яких: за обслуговування будинку за період з липня 2018 року по січень 2021 року включно у розмірі 11553, 22 грн.; за теплопостачання за період з листопада 2018 року по січень 2021 року у розмірі 2914, 98 грн.; за вивіз ТПВ за період з липня 2018 року по січень 2021 року у розмірі 449, 34 грн., які позивач просить стягнути з відповідача (а.с.2-5).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 вересня 2021 року позов Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна заборгованість зі сплати за житлово - комунальні послуги в розмірі 14917 грн. 54 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна понесенні судові витрати в розмірі 2 270 грн. (а.с.73-78).
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та невідповідність норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволені позовних вимог (а.с.82-87).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 20 грудня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Шевченко В.В. (а.с.7-8).
22 червня 2016 року між ДНУЗТ імені академіка В. Лазаряна та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (а.с.12).
01 серпня 2016 року відповідач звернулася до керівництва ДНУЗТ і м. академіка В. Лазаряна про надання дозволу на відключення від системи централізованого опалення та ГВП та на встановлення індивідуального опалення в квартирі, що належить відповідачу на праві власності (а.с.35).
Позивач надав дозвіл та 01 листопада 2016 року було складено акт про відключення квартири від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП (а.с.37). 16 січня 2017 року відповідач звернулася до директора університету з адміністративно-господарської роботи з заявою про зупинення нарахування плати за послуги з централізованого опалення (а.с.38).
Рішенням Дніпропетровської міської ради № 571 від 30 листопада 2016 року було встановлено тарифи на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води Дніпропетровському національному університету залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна (а.с.16-17).
Відповідно до наказу ректора університету № 617а-г від 07 грудня 2016 року було встановлено плату за надані послуги котельнею університету з централізованого опалення і постачання гарячої води з 16 грудня 2016 року згідно нових тарифів, затверджених рішення міської ради від 30 листопада 2016 року (а.с.18).
Згідно з довідкою про заборгованість за обслуговування будинку станом на 01 лютого 2021 року відповідач має заборгованість за житлово-комунальні послуги 14917, 54 грн., з яких: за обслуговування будинку за період з липня 2018 року по січень 2021 року включно у розмірі 11553, 22 грн.; за теплопостачання за період з листопада 2018 року по січень 2021 року у розмірі 2914, 98 грн.; за вивіз ТПВ за період з липня 2018 року по січень 2021 року у розмірі 449, 34 грн. (а.с.13-15).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із їх законності та обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 13, 14 ЦК України цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються і виконуються особою у межах, установлених договором або актами цивільного законодавства
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг визначено Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно із частиною 1 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Відповідно до ч. 7 ст. 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
У пункті 30 Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» визначено, що оплачувати послуги в установлені договором строки.
Частина 1 ст. 322 ЦК України визначає, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
До житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Дніпровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна надає вище перелічені житлово-комунальні послуги і послуги з утримання будинку і прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами з надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги (частина перша статті 509 ЦК України).
З аналізу положень ст. 11, 319, 322, 509, 526, 610 ЦК України, ст. 1, 7, 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» в їх системному взаємозв'язку вбачається, що кожен власник квартири (нежитлового приміщення) в будівлі несе обов'язок з утримання власного майна, приміщень загального користування та прибудинкової території.
Витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна.
Посилання апелянта на те, що вона не проживає у квартирі, яка не придатна для проживання, та не користується комунальними послугами, колегія суддів відхиляє, оскільки судом першої інстанції надані обґрунтовані відповіді на вказані доводи, та не підлягаютб додаткового трактування.
В тому числі не приймаються до уваги посилання апелянта на закінчення строку дії договору.
Відповідачем не надано належних доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті комунальних послуг або ж доказів на погашення заборгованості, яка утворилася у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань з оплати наданих житлово-комунальних послуг.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів звертає увагу, що доводи апеляційної скарги, є ідентичними запереченням наданим на позовну заяву, на які судом першої інстанції надано чітку відповідь та додаткового обґрунтування такі доводи не потребують.
Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 вересня 2021 року, - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: