Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 487/4348/17
Провадження № 1-кп/490/537/2020
09 березня 2022 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
за участі: прокурора - ОСОБА_3
його захисника - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12016150030004634 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вознесенську Миколаївської області, є українцем, громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 15 - частиною 3 статті 289; частиною 2 статті 187; частиною 3 статті 289; частиною 1 статті 146; частиною 1 статті 263; частиною 2 статті 263 Кримінального Кодексу України,
встановив:
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
1. Обвинувачений заявив клопотання про зміну обраного відносно нього запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання.
Зазначив, що наразі на Україні оголошений військовий стан з огляду на здійснювану відносно неї збройну агресію.
Він же має досвід участі у бойових діях, з огляду на що вважає для себе за необхідне стати на захист незалежності та територіальної цілісності України.
2. Участі у судовому засіданні обвинувачений не брав.
2.1. З огляду на запровадження в Україні військового стану та те, що наразі місто Миколаїв перебуває у зоні проведення активних бойових дій його доставка у залу судового засідання не видалась за можливе.
2.2. В зв'язку із таким ухвалою судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 04 березня 2022 року було ухвалено про забезпечення його участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Та обвинувачений надіслав до суду заяву, у якій зазначив, що згоден на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Проте, у призначений час інтернет-зв'язок у приміщеннях Центрального районного суду міста Миколаєва та Державної установи “Миколаївський слідчий ізолятор”, у якій наразі утримується ОСОБА_6 ,був відсутнім.
В зв'язку із таким забезпечити участь обвинуваченого у судовому засіданні за допомогою засобів відеоконференцзв'язку не видалось за можливе.
2.3. В зв'язку із такими обставинами обвинувачений ОСОБА_6 надіслав до суду клопотання, у якому просив розглянути питання про доцільність його подальшого перебування під вартою за його відсутності та задовольнити його заяву про зміну запобіжного заходу.
3. Прокурор подав до суду клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою.
В той же час, він не заперечував проти зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого на особисте зобов'язання з покладенням на нього обов'язку стати до лав збройних формувань України, що є зайнятими захистом її незалежності та територіальної цілісності.
4. Захисник під час судового розгляду кримінального провадження позицію свого підзахисного підтримав.
Встановлені судом обставин із посиланням на докази
1. 22 серпня 2017 року в провадження Центрального районного суду міста Миколаєва надійшов обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 15 - частиною 3 статті 289; частиною 2 статті 187; частиною 3 статті 289; частиною 1 статті 146; частиною 1 статті 263; частиною 2 статті 263 Кримінального Кодексу України.
2. В межах цього кримінального провадження ОСОБА_6 обвинувачується, зокрема, у такому.
(а) Діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та двома невстановленими в ході досудового розслідування особами на прізвиська "Боксер" та "Джокер", маючи єдиний мотив та корисливий умисел на заволодіння чужим майном та автомобілем потерпілого, 10.05.2015, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, за адресою: АДРЕСА_2 , незаконно позбавив волі ОСОБА_8 . Крім того, діючи за попередньою змовою із вказаними особами, виконуючи свою частину дій щодо вчинення злочину, шляхом надання вказівок ОСОБА_7 та двом невстановленим в ході досудового розслідування особам на прізвиська " ОСОБА_9 " та "Джокер", які, знаходячись у вказаному місці, діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив, вчинили напад з метою заволодіння майном, поєднаний із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, а саме ОСОБА_8 , заволодів його майном, а потім у такий же спосіб - його автомобілем.
(б) Після цього він створив стійке злочинне об'єднання у формі організованої групи з метою заволодіння транспортними засобами, діяльністю якої керував, у складі якої із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, спробував заволодіти автомобілем, належним ОСОБА_10 , однак свій злочинний намір не довів до кінця, адже його дії були припинені працівниками поліції.
До того ж, ОСОБА_6 обвинувачується у незаконному придбанні, зберіганні та носінні холодної та вогнепальної зброї.
3. Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_11 від 28 травня 2016 року відносно обвинуваченого був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 26 липня 2016 року включно.
Подальшими ухвалами слідчого судді та суду строк тримання обвинуваченого під вартою продовжувався неодноразово, востаннє - ухвалою від 26 січня 2022 року - до 26 березня 2022 року включно.
Таким чином, наразі відносно ОСОБА_6 застосовується запобіжний захід протягом 05 років 07 місяців та 13 днів.
4. Під час обрання запобіжного заходу та продовження строку його дії суд виходили з того, що існують ризики, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, продовжити вчиняти злочини та вчиняти дії щодо впливу на потерпілих, а надати достатні гарантії запобігання цим ризикам обвинувачений не спромігся.
5. Наразі судом досліджена більшість доказів, що були надані сторонами; суд продовжує досліджувати результатів негласних слідчих (розшукових) дій у запропонованому сторонами обсязі.
При цьому суд відзначає, що у судовому засіданні неодноразово оголошувались перерви за клопотанням обвинуваченого з огляду на відсутність облаштування обладнанням відтворення звуку у місці його перебування у залі судового засідання, відсутність в нього можливості визначити свою позицію у справі тощо.
6. Відповідно до Указу Президента України ? 64/2022 від 24 лютого 2022 року з 05:30 24 лютого 2022 року на території України запроваджений військовий стан.
Станом на 09 березня 2022 року місто Миколаїв перебуває у зоні активних бойових дій.
7. Окрім того, наразі на території України, зокрема - на території міста Миколаєва - запроваджені карантинні заходи, спрямовані на запобігання та зупинення спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
8. На теперішній час суддя ОСОБА_12 перебуває у відпустці /протягом періоду з 28 лютого по 12 березня 2022 року/, з огляду на що наразі не може брати участь у розгляді питання про доцільність подальшого перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
Положення закону, якими керувався суд під час постановлення ухвали.
1. Пунктом 205 розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального Процесуального Кодексу України тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено, що:
У разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, … воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
2. Відповідно до статті 331 Кримінального Процесуального Кодексу України:
Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого /частина 1/
…
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
/частина 3/
3. Відповідно до статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити перелічені дії.
4. Відповідно до частини 1 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України запобіжними заходами є:
1)особисте зобов'язання;
2)особиста порука;
3)застава;
4)домашній арешт;
5)тримання під вартою.
Відповідно до статті 179 цього Кодексу особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Відповідно до статті 180 Кримінального Процесуального Кодексу України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Відповідно до частини 1 статті 182 Кримінального Процесуального Кодексу України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
При цьому відповідно до частини 5 цієї статті розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 181 Кримінального Процесуального Кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
5. Відповідно до частини 1 статті 183 Кримінального Процесуального Кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Зі змісту статті 7 Закону України "Про попереднє ув'язнення" сутність цього запобіжного заходу полягає у триманні осіб у встановлених для цього місцях, які забезпечують їх ізоляцію, постійний нагляд за ними і роздільне тримання їх у порядку, передбаченому статтею 8 цього Закону.
При цьому відповідно до частини 3 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя має переконатись, що жоден більш м'який, ніж запропонований слідчим, запобіжний захід не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
6. Зі змісту статті 199 Кримінального Процесуального Кодексу України вбачається, що суд може ухвалити про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою у разі, якщо буде доведено, що:
1неможливе закінчення судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою;
2встановлений раніше ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
7. Відповідно до статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права
7.1. Європейський Суд з Прав Людини у своїй прецедентній практиці також запровадив підхід, відповідно до якого право брати особисту участь у слуханні прямо не передбачено ст. 6 Конвенції, але на це вказують предмет і мета цього положення, тому таке право має першорядне значення з точки зору досягнення інтересів справедливого правосуддя
В той же час, це право не є абсолютним і ст. 6 Конвенції не буде порушена в разі відсутності обвинуваченого за умови:
1) обвинувачений прямо чи непрямо відмовився від цього права;
2) держава продемонструвала старанні, але безуспішні спроби вручити повідомлення;
Європейський Суд з Прав Людини також зазначив, що недоліки провадження за відсутності обвинуваченого /in absentia/ можуть бути виправлені шляхом гарантування засудженому права на перегляд вироку або новий розгляд справи.
/див., окрім іншого, рішення у справі “Сейдовіч проти Італії”, пункти 81-85/1
7.2. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об'єктивних відомостях, які:
-можна перевірити у судовому розгляді;
-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.
7.3. Відповідно до правової позиції, що сформована Європейським Судом з прав людини, для продовження строку тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Також суд вказав, що пункт 3 статті 5 Конвенції визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
Європейський суд з прав людини судом також відзначає, що "ризик втечі або уникнення правосуддя" зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув'язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, зменшує це побоювання і його наміри втекти.
Далі відзначається, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини також наголошував, що "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув'язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою… Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання".
/див. рішення у справі "Тодоров проти України" від 12.01.2012 року, "Пунцельт проти Чехії", "Харченко проти України" та інші/
Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (рішення від 26.06.1991 року), "особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п.51).
До того ж, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства /див. пункт 35 рішення у справі “Летельє проти Франції”/
8. До того ж, відповідно до Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи (75)11 від 19 січня 1973 року «Про критерії, які регламентують розгляд, що проводиться у відсутність обвинуваченого» Розгляд може бути проведений у відсутності обвинуваченого за таких умов:
-своєчасного повідомлення особи про проведення розгляду і надання йому достатнього часу для підготовки захисту;
-наявності підтвердження про фактичне отримання такого повідомлення;
-проведення розгляду в загальному порядку і наданні захисту права втручатися в цей процес;
-забезпечення надання особі судового рішення, прийнятого за наслідками розгляду, і обчислення термінів на оскарження з моменту вручення такого рішення;
-надання особі права на оскарження судового рішення;
-забезпечення права особи на повторне проведення розгляду в загальному порядку, якщо його відсутність була викликана наявністю поважних причин, про які він не міг повідомити уповноважені органи.
Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Стосовно можливості розгляду справи одноособово головуючим суддею.
1. На теперішній час головуючий у справі - суддя ОСОБА_12 - перебуває у відпустці, з огляду на що не можуть брати участь у розгляді цього кримінального провадження.
В той же час з огляду на те, що на території України ведуться бойові дії, зокрема - місто Миколаїв перебуває у зоні ведення активних бойових дій - розгляд питання про доцільність подальшого перебування обвинуваченого під вартою не може бути відкладеним.
.
2. Заміна ж судді ОСОБА_12 у колегії з розгляду цього кримінального провадження на цій стадії кримінального процесу, а саме - коли суд дослідив значний обсяг документів та електронних документів, а також - допитав потерпілих, не відповідає завданням та меті судочинства, адже здатне призвести:
-або - у разі розгляду справи з початку - до затягування розгляду цього кримінального провадження та ускладнення встановлення обставин дійсності через необхідність для потерпілого надавати покази після їх переосмислення та оцінки їх результатів у суді;
-або - у разі продовження розгляду справи - до неповного дотримання принципу безпосередності дослідження обставин справи усім складом суду, що в цьому випадку також здатне призвести до зайвих ускладнень у встановленні судом обставин дійсності..
Отже, наразі в межах цієї справи є наявною неможливість колегіально розглянути клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання у розумний строк .
Відповідно до прямих приписів процитованої вище норми пункту 205 розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального Процесуального Кодексу України за такого це клопотання може бути розглянуте, зокрема, одним з членів колегії суддів.
До того ж, пунктом 5 Листа Верховного Суду від 03 березня 2022 року “Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану” наголошується на тому, що: “У разі неможливості у визначений КПК України строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його може бути ... розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально ”.
Наведене доводить, що в цьому випадку питання про доцільність подальшого перебування ОСОБА_6 під вартою має бути розглянутим головуючим у справі.
Стосовно можливості розгляду клопотання за відсутності обвинуваченого.
В цьому випадку обвинувачений, хоча й з огляду на обставини, що склались об'єктивно, тим не менш свідомо відмовився від участі у судовому засіданні
1. Вирішуючи питання про порядок дій суду за таких обставин, суд враховує таке.
1.1. В цьому випадку обвинувачений був повідомлений про проведення судового розгляду; при цьому йому було надано достатньо часу для підготовки захисту, зокрема - мав можливість вирішити питання про те, чи бажає він взяти участь у судовому розгляді.
1.2. Матеріали справи містять підтвердження про ознайомлення обвинуваченого з ухвалою про призначення судового засідання, у якій вказувались дата та час такого засідання. Отже, обвинувачений фактично отримав повідомлення про час та місце судового розгляду.
1.3. Питання про доцільність подальшого тримання обвинуваченого під вартою розглядалось у судовому засіданні в звичайному порядку за участі захисника обвинуваченого, який мав право та фактичну можливість втрутитись у процес розгляду клопотання та надати свої міркування з цього приводу.
1.4. Обвинуваченому поза розумним сумнівом будуть надіслані копії вступної та резолютивної частини цієї ухвали, як окремого процесуального документу, а також - негайно після складення - мотивована ухвала, прийнята за наслідками розгляду цього клопотання.
1.5. Обвинуваченому буде надана прямо передбачена законом можливість оскаржити рішення, прийняте за наслідками розгляду питання про доцільність його подальшого тримання під вартою.
1.6. Особливо суд відзначає, що, як доведено вище, в цьому випадку обвинувачений прямо відмовився від свого права взяти участь у судовому розгляді.
1.7. Відповідно до прямих приписів діючого законодавства, питання про доцільність подальшого перебування обвинуваченого під вартою буде повторно переглянутим судом за спливом місячного терміну.
Наведене у сукупності доводить, що в цьому випадку розгляд справи за відсутності обвинуваченого, хоча й прямо не передбачений діючим законодавством, тим не менш відповідає міжнародним стандартам справедливого судового розгляду та не призведе до порушення прав обвинуваченого.
2. Суд також відзначає, що в цьому випадку розгляд справи за відсутності обвинуваченого забезпечує інтереси ефективного судового провадження.
3. Суд також зауважує, що можливість розгляду в цьому випадку питання за відсутності обвинуваченого підтвердужться правовою позицією, що викладена у
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, що викладена у пункті пунктом 5 Листа Верховного Суду від 03 березня 2022 року “Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану” /абзац 2 пункту 7/.
Наведене доводить, що в цьому випадку питання про доцільність подальшого перебування ОСОБА_6 під вартою, як виняток, може бути розглянутим за відсутності обвинуваченого.
Стосовно суті питання про доцільність подальшого перебування обвинуваченого під вартою.
Стосовно наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину обвинуваченим.
Суд перш за все відзначає, що висунуте ОСОБА_6 обвинувачення наразі може бути перевірене судом, та судом вживаються необхідні заходи задля проведення такої перевірки.
До того ж, досліджені судом матеріали не містять відомостей про те, що, висуваючи ОСОБА_6 обвинувачення, органи досудового розслідування діяли недобросовісно або без належної ретельності або дбайливості.
Стосовно наявності передбачених законом ризиків.
1. Характер висунутого ОСОБА_6 обвинувачення вказує про те, що існує ризик, що він може переховуватись від суду, адже його обвинувачено у вчиненні злочинів, за які законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років.
Разом із цим, суд враховує, що наразі у строк покарання, що може бути призначеним ОСОБА_6 у разі доведення його винуватості, має бути зарахований період тривалістю в 11 років 02 місяці 26 днів.
Таке доводить, що цей ризик наразі істотно зменшився.
2. До того ж суд відзначає, що характер висунутого ОСОБА_6 обвинувачення вказує про підвищену суспільну небезпеку його особи, адже він обґрунтовано підозрюється у створенні організованої злочинної групи.
Суд враховує також, що обвинувачений на момент затримання не мав та наразі не має законного джерела доходів.
З огляду на обґрунтованість висунутого ОСОБА_6 обвинувачення ці обставини доводять наявність ризику того, що, перебуваючи на волі, він може продовжити свою злочинну діяльність.
3. Обґрунтованість висунутого ОСОБА_6 обвинувачення свідчить також про те, що він може чинити тиск на потерпілих, адже він обвинувачується у вчиненні злочину, пов'язаного із таким тиском.
Разом із цим, той факт, що, як доведено вище, у разі доведення винуватості ОСОБА_6 суд враховує, що наразі у строк покарання, що може бути йому призначеним у разі доведення його винуватості, практично не може перевищувати 07 місяці, та такий строк є значно меншим періоду, протягом якого обвинувачений перебував під вартою.
Таке об'єктивно позбавляє ОСОБА_6 підстав для вчинення такого тиску.
Це, в свою чергу, доводить, що ризик впливу на потерпілих з боку обвинуваченого наразі також істотно зменшився.
Заключні застереження.
1. Остаточно вирішуючи питання про запобіжний захід, який має бути застосованим відносно ОСОБА_6 , суд враховує перш за все ті обставини, що враховані під час обрання відносно нього запобіжного заходу ризики наразі зменшились такою мірою, що таке дає підстави для застосування відносно обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу, ніж його тримання під вартою.
2. Суд також відзначає, що обвинувачений протягом судового розгляду кримінального провадження надав достатні гарантії його явки до суду.
Так він, у період дії військового стану, надав зобов'язання стати до лав захисників України.
Та це зобов'язання на цей момент є вагомим, адже його невиконання в цей період вочевидь матиме більш суттєві негативні наслідки для ОСОБА_6 , ніж притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення стверджуваного злочину.
Суд також відзначає, що обвинувачений є обізнаним про наслідки недотримання його обіцянки.
3. Стосовно запобіжних заходів, які можуть бути застосовані до ОСОБА_6 в умовах, які склались, суд додатково відзначає таке.
3.1. Підстави для застосування відносно нього раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як доведено вище, є відсутніми.
3.2. Застосування відносно нього домашнього арешту не є можливим, адже в умовах ведення активних бойових дій дотримання умов цього запобіжного заходу не є можливим.
3.3. Повторне застосування відносно ОСОБА_6 застави не відповідає засадам здорового глузду.
3.4. Застосування відносно ОСОБА_6 особистої поруки наразі не є можливим через відсутність в нього на теперішній час поручителів.
Наведене у сукупності доводить, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід слід змінити на особисте зобов'язання.
При цьому на нього слід покласти запропоновані ним же обов'язки.
Керуючись ст. 314 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора задовольнити частково, клопотання обвинуваченого - задовольнити.
Змінити обраний відносно ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання.
Покласти на ОСОБА_6 такі обов'язки:
-докласти зусиль для вступу у підрозділи України, що беруть безпосередню участь у захисті України або виконанні завдань щодо підтримання життєдіяльності цивільної інфраструктури міста /Збройних Сил України, підрозділів територіальної оборони тощо/ та надати суду підтвердження про вступ у такі підрозділи;
-негайно після звільнення повідомити суд про місце свого перебування, підрозділ, до якого він вступив, та актуальні засоби зв'язку;
Строк дії ухвали в цій частині встановити в 2 місяці - до 09 травня 2022 року включно.
Зобов'язати начальника Державної Установи "Микола ївський Слідчий Ізолятор" звільнити ОСОБА_6 з-під варти.
Головуючий суддя = ОСОБА_1 =
1 - (https://hudoc.echr.coe.int/rus#{%22itemid%22:[%22001-72629%22]})/