Справа№487/8213/21
Провадження №2/487/1455/22
Іменем України
11.03.2022 року суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Цуркан Р.С., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення коштів, -
До Заводського районного суду м. Миколаєва надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення коштів.
Одночасно з поданням позовної заяви представник позивача звернувся до суду із заявою, відповідно до якої просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_3 :
- квартиру АДРЕСА_1 (однокімнатна);
- квартиру АДРЕСА_2 (трикімнатна);
шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_4 :
- нежитлова будівля, кафе-пекарня, загальна площа 263,5, за адресою: АДРЕСА_3 ;
- комплекс будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_3 ;
- квартира АДРЕСА_4 (двохкімнатна);
- квартира АДРЕСА_5 (трикімнатна);
- автомобіль марки RENAULT (тягач) - д.н. НОМЕР_1 .
Також, просив суд заборонити відповідачам здійснювати будь-які дії, направлені на відчуження належного їм майна, а будь-яким особам, що виконують функції державної реєстрації змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які дії, направлені на реєстрацію відчуження та/або обтяження щодо майна відповідачів.
В обґрунтування заяви посилається на те, що ОСОБА_4 має податковий борг, що підтверджує наявність тимчасових або постійних проблем з платоспроможністю, що може поставити під сумнів виконання рішення суду. Зазначає, що відповідачі після отримання вимоги належним чином не намагалися врегулювати питання суми позики. Вказує, що у випадку не застосування заходу забезпечення позову існує реальна доведена ймовірність, що виконання рішення суду може бути ускладнено або його виконати буде неможливим внаслідок відчуження відповідачами належного їм майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.
Разом із тим, у заяві про забезпечення позову представник позивача не наводить конкретних фактичних обставин, які вказують на необхідність вжиття заходу забезпечення позову, а лише вказує на те, що існує реальна ймовірність (про що вказується у заяві) того, що відповідачі можуть відчужити належне їм майно третім особам. Тобто, у заяві висувається припущення про можливі негативні наслідки у разі невжиття заходу забезпечення позову. Таким чином, заява про забезпечення позову ґрунтується на припущеннях, а не на конкретних фактичних обставинах, що вказує на її необґрунтованість.
При цьому, потенційна можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви та обмеження прав відповідачів.
Відомості про наявність у ОСОБА_4 податкового боргу не вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача.
Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У заяві про забезпечення позову представник позивача просить накласти арешт на ряд об'єктів нерухомості відповідачів. У той ж час, будь-яких доказів, на підставі яких суд може визначити вартість цих об'єктів, суду не надано, хоча позивач мав таку можливість. Самостійно визначати вартість об'єктів нерухомості суд позбавлений можливості, а також позбавлений можливості робити висновки з даного питання на підставі припущень. У зв'язку із цим, суд позбавлений можливості визначити, чи буде співмірним вжиття заходу забезпечення позову, про який просить представник позивача, із заявленими позивачем вимогами. При цьому, суд враховує, що серед ряду об'єктів нерухомості, на які представник позивача просить накласти арешт, наявні об'єкти із великою площею, що вказує на їх високу вартість, а також наявний об'єкт, відносно якого укладений іпотечний договір.
Таким чином, суд приходить до висновку, що співмірність заходів забезпечення позову, про які просить представник позивача, із заявленими позивачем вимогами - не доведена.
Враховуючи викладене, позивач належним чином не обґрунтував доцільність забезпечення позову, а його доводи ґрунтуються на припущеннях та є недоведеними. Тому, заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд, -
В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення коштів, - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.
Суддя: Р.С. Цуркан