19 січня 2022 року Справа № 160/19224/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/19224/21 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-
19.10.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, засобами поштового зв'язку, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2019 № Ф-4098-54/410 зі сплати ЄСВ у розмірі 18276,72 грн.;
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 № Ф-4098-54/410 зі сплати ЄСВ у розмірі 2754,18 грн.;
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 № Ф-4098-54/410 зі сплати ЄСВ у розмірі 8262,54 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 22.11.2001 року за номером запису про проведення державної реєстрації №22320170000002383, при цьому зважаючи на відсутність діяльності як фізичної особи-підприємця за власним рішенням припинив підприємницьку діяльність, про що внесено запис про проведення державної реєстрації №2002320060001002383 від 20.07.2021 року. З 2011 року позивач не здійснює підприємницьку діяльність та з 2012 року по теперішній час працює за трудовим договором. У серпні 2021 року позивач дізнався про наявність арештів на карткових рахунках. У подальшому за результатами звернення 12.08.2021 року до Павлоградського ВДВС у Павлоградському районі Дніпропетровській області ПСМУМЮ (м. Дніпро) позивачу стало відомо про відкриття виконавчих проваджень на підставі вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: №Ф-4098-54/410 від 12.02.2019 року на суму 18276,72 грн. (виконавче провадження №59397176); №Ф-4098-54/410 від 11.05.2019 року на суму 2754,18 грн. (виконавче провадження №60837561); №Ф-4098-54/410 від 11.02.2020 року на суму 8262,54 грн. (виконавче провадження №62351317). З листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.08.2021 року №62994/6/04-36-24-03-10 позивачу стало відомо, що за період з 2017 року по 2019 рік відбулися автоматичні нарахування єдиного внеску на загальну суму 29293,44 грн., як фізичній особі підприємцю. На підставі відповідної заборгованості в інтегрованій картці платника податків фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , контролюючим органом в автоматичному режимі сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-4098-54/410 від 12.02.2019 року, від 11.05.2019 року та від 11.02.2020 року. Позивач вважає, що вказані вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ є необґрунтованими та підлягають скасуванню, оскільки позивач працював за трудовими договорами в період 2017-2019 роки.
Разом із позовною заявою представником позивача (адвокат Дев'ятков А.О.) подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить постановити ухвалу про забезпечення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про скасування вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ від № Ф-4098-54/410 від 12.02.2019, від 11.05.2019, від 11.02.2020, шляхом зупинення стягнення у межах виконавчих проваджень № 59397176, № 60837561, № 62351317, № 65998940, порушених на підставі оскаржуваних вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки), які перебувають на виконанні Павлоградського міськрайонного ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 року вказану позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову.
05.11.2021 року, засобами поштового зв'язку, від представника позивача адвоката Дев'яткова Антона Олександровича до суду надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 року до якої додано: докази на підтвердження повноважень особи, якою було підписано позовну заяву (копію договору про надання правової допомоги, укладеного 16.08.2021 року між ОСОБА_1 та адвокатом Дев'ятковим Антоном Олександровичем, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № ЗП001805 від 27.09.2018, інформацію з Єдиного реєстру адвокатів України щодо адвоката ОСОБА_2 ); належним чином завіренні додатки до позовної заяви для суду та відповідача по справі; заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення та з наданням належних доказів наявності таких причин.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2021 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №160/19224/21 та витребувано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області належним чином завірені копії з детальним розрахунком вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску № Ф-4098-54/410 від 12.02.2019 року, якою встановлено суму заборгованості ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску у розмірі 18276,72 грн.; вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску № Ф-4098-54/410 від 11.05.2019 року, якою встановлено суму заборгованості ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску у розмірі 2754,18 грн.; вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску № Ф-4098-54/410 від 11.02.2020 року, якою встановлено суму заборгованості ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску у розмірі 8262,54 грн.
15.12.2021 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти його задоволення, посилаючись на те, що з 01.01.2017 року фізичні особи-підприємці, навіть у разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у зв'язному році або окремому місяці звітного року, зобов'язані визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Сума мінімального страхового внеску за місця у 2017 році складала 704,00 грн., у 2018 році 819,06 грн., у 2019 році 918,06 грн., у 2020 році з 01.01.2020 року 1039,06 грн., а з 01.09.2020 року 1100,00 грн. За наявними базами даних аналітично-інформаційних систем ДПС України ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, Павлоградська ДПІ з 22.11.2001 року та здійснює діяльність на загальній системі оподаткування. З метою контролю за сплатою сум єдиного внеску, ДПС України в базі АІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 впроваджено автоматичне щоквартальне нарахування сум єдиного внеску по фізичним особам-підприємцям. Так, до інтегрованої картки платника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період 2017-2020 роки були автоматично розраховані нарахування єдиного внеску на суму 37788,74 грн., у тому числі: за 2017 рік - 8448,00 грн. по строку сплати 19.04.2018 року; за І квартал 2018 року - 2457,18 грн. по строку сплати 19.04.2018 року; за ІІ квартал 2018 року - 2457,18 грн. по строку сплати 19.07.2018 року; за ІІІ квартал 2018 року - 2457,18 грн. по строку сплати 19.10.2018 року; за ІV квартал 2018 року - 2457,18 грн. по строку слати 21.01.2019 року; за І квартал 2019 року - 2754,18 грн. по строку сплати 19.04.2019 року; зі ІІ квартал 2019 року - 2754,18 грн. по строку сплати 19.07.2019 року; за ІІІ квартал 2019 року - 2754,18 грн. по строку слати 21.10.2019 року; за ІV квартал 2019 року - 2754,18 грн. по строку сплати 20.01.2020 року. Відповідач зазначає, що сума недоїмки станом на 31.01.2020 року становила 29293,44 грн. у зв'язку з чим податковим органом сформовано оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) по сплаті єдиного внеску. За таких обставин відповідач вважає, що діяв лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 262 КАС України справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до відкритої інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22.11.2001 року відбулася державна реєстрація фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , номер запису 22320170000002383. У вказаному реєстрі також міститься запис про припинення про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 20.07.2021 року номер запису 2002320060001002383, підстава: власне рішення.
Відповідно до довідки від 22.09.2021 року №22-09/1 ОСОБА_1 працював в товаристві з обмеженою відповідальністю «Фарба Трейд Профешнл» на посаді кладовщика з 01.03.2016 року по 31.07.2017 року.
З 01.08.2017 року по 03.01.2019 року позивач був працевлаштований в приватному підприємстві фірма «Форсайт», що підтверджується довідкою від 22.09.2021 року №5.
Відповідно до довідки від 07.09.2021 року №15 ОСОБА_1 працював в приватному підприємстві «Профілайн» на посаді колориста з 04.01.2019 року по 30.06.2021 року.
З метою контролю за сплатою сум єдиного внеску, ДПС України в базі АІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 впроваджено автоматичне щоквартальне нарахування сум єдиного внеску по фізичним особам-підприємцям. Так, до інтегрованої картки платника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період 2017-2020 роки були автоматично розраховані нарахування єдиного внеску на суму 37788,74 грн., у тому числі:
за 2017 рік - 8448,00 грн. по строку сплати 19.04.2018 року;
за І квартал 2018 року - 2457,18 грн. по строку сплати 19.04.2018 року;
за ІІ квартал 2018 року - 2457,18 грн. по строку сплати 19.07.2018 року;
за ІІІ квартал 2018 року - 2457,18 грн. по строку сплати 19.10.2018 року;
за ІV квартал 2018 року - 2457,18 грн. по строку слати 21.01.2019 року;
за І квартал 2019 року - 2754,18 грн. по строку сплати 19.04.2019 року;
за ІІ квартал 2019 року - 2754,18 грн. по строку сплати 19.07.2019 року;
за ІІІ квартал 2019 року - 2754,18 грн. по строку слати 21.10.2019 року;
за ІV квартал 2019 року - 2754,18 грн. по строку сплати 20.01.2020 року.
Станом на 31.01.2020 року становила 29293,44 грн. у зв'язку з чим податковим органом сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2019 року №Ф-4098-54/410 зі сплати ЄСВ у розмірі 18276,18 грн., від 11.05.2019 року №Ф-4098-54/410 зі сплати ЄСВ у розмірі 2754,18 грн. та від 11.02.2020 року №Ф-4098-54/410 зі сплати ЄСВ у розмірі 8262,54 грн.
Вважаючи вказані вимоги про сплату боргу (недоїмки) протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд зважає на таке.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI надалі Закон № 2464-VI.
Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що працівник це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
За змістом статті 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до абзацу другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (у редакції, чинній з 01 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
За приписами частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953 (надалі Інструкція № 449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач зареєстрований 22.11.2001 року як фізична особа-підприємець.
Позивачем зазначено, що з 2011 року підприємницьку діяльність не здійснює.
Суд зазначає, що соціальне страхування є складовим елементом системи соціального захисту.
Сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).
У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Суд зазначає, що за висновками суду касаційної інстанції, викладеними у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у даній справі, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до довідки від 22.09.2021 року №22-09/1 ОСОБА_1 працював в товаристві з обмеженою відповідальністю «Фарба Трейд Профешнл» на посаді кладовщика з 01.03.2016 року по 31.07.2017 року.
З 01.08.2017 року по 03.01.2019 року позивач був працевлаштований в приватному підприємстві фірма «Форсайт», що підтверджується довідкою від 22.09.2021 року №5.
Відповідно до довідки від 07.09.2021 року №15 ОСОБА_1 працював в приватному підприємстві «Профілайн» на посаді колориста з 04.01.2019 року по 30.06.2021 року.
Записи про вказані періоди роботи наявні в трудовій книжці позивача серія НОМЕР_2 від 08.07.1991 року.
В тому числі, відрахування роботодавцями на рахунок застрахованої особи підтверджується данини з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-7), за спірний період.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області не надано доказів подання позивачем за спірний період до податкових органів податкової звітності.
Водночас Закон № 2464-VI не містить норм щодо обов'язку фізичної особи-підприємця сплачувати єдиний внесок у разі, коли такою особою фактично не ведеться підприємницька діяльність.
Факт державної реєстрації фізичною особою індивідуальної підприємницької діяльності не зобов'язує таку особу до активного її ведення.
Крім того, цим законом не визначено обов'язку фізичної особи-підприємця сплачувати єдиний внесок за себе самостійно у разі, коли така особа не веде підприємницьку діяльність, а працевлаштована як найманий працівник за трудовим договором і єдиний внесок за неї сплачує роботодавець.
Зважаючи на те, що основоположним принципом збору єдиного внеску є обов'язковість законодавчого визначення умов і порядку його сплати, відсутність у законі конкретної вказівки на необхідність сплати єдиного внеску у вищеописаному випадку свідчить на користь висновку про відсутність у позивача обов'язку з його сплати.
Крім того, визначальним у контексті саме цього спору на думку суду є мета сплати єдиного внеску - отримання особою права на соціальне забезпечення у разі настання страхового випадку.
Позивачу таке право гарантоване за рахунок її участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування як найманого працівника та сплати єдиного внеску за неї роботодавцем за основним місцем роботи.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов'язку зі сплати єдиного внеску за спірний період.
Отже, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області безпідставно сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2019 року №Ф-4098-54/410 зі сплати ЄСВ у розмірі 18276,18 грн., від 11.05.2019 року №Ф-4098-54/410 зі сплати ЄСВ у розмірі 2754,18 грн. та від 11.02.2020 року №Ф-4098-54/410 зі сплати ЄСВ у розмірі 8262,54 грн.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на задоволення позову та враховуючи відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача судового збору у розмірі 2724,00 грн., сплачений відповідно до квитанції№21369 від 22.09.2021 року.
У зв'язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, рішення постановлено в перший робочий день судді - 19 січня 2022 року.
Керуючись ст. ст. 241-246, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2019 № Ф-4098-54/410 зі сплати ЄСВ у розмірі 18276,72 грн.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 № Ф-4098-54/410 зі сплати ЄСВ у розмірі 2754,18 грн.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 № Ф-4098-54/410 зі сплати ЄСВ у розмірі 8262,54 грн.
Стягнути Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 2724,00 гривень (дві тисячі сімсот двадцять чотири гривні 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко