майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"23" лютого 2022 р. м. Житомир Справа № 906/14/22
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.
секретар судового засідання: Русецька Ю.О.
за участю:
прокурора Ільченко П.Л., службове посвідчення № 064657;
представника відповідача: Бородін Д.В., ордер від 31.01.2022
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті
до Фізичної особи-підприємця Семенія Сергія Олександровича
про стягнення 17175,66 грн.
Процесуальні дії по справі.
Керівник Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Семенія Сергія Олександровича 17175,66 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 10.01.2022 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 22.02.2022 р.
31.01.2022 відповідачем подано до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 266 ГПК України (а.с. 73-81).
21.02.2022 прокурором надіслано до суду письмові пояснення щодо заяви про залишення позовної заяви без розгляду (а.с. 90-99).
В судовому засіданні 22.02.2022 прокурором в усному порядку заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення Житомирського окружного суду від 13.08.2021 у справі № 240/482/21.
Суд відмовив в задоволенні клопотання прокурора та в порядку ч. 8 ст 80 ГПК України не прийняв до розгляду доказ, який прокурор мав намір подати до суду, з підстав порушення строку встановленого законом на його подачу.
В судовому засіданні від 22.02.2022 судом оголошено перерву до 10:00 год. 23.02.2022.
22.02.2022 від Коростенської окружної прокуратури засобами електронного зв'язку надійшло клопотання (в порядку ст. 170 ГПК України) про долучення до матеріалів справи копії рішення Житомирського окружного суду від 13.08.2021 у справі № 240/482/21.
Розглянувши в судовому засіданні від 23.02.2022 вищевказане клопотання, суд залишив його без розгляду з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.170 ГПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Згідно з ч.8 ст.42 ГПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Отже, процесуальні та інші документи, які подаються до господарського суду шляхом їх направлення на електронну адресу суду, долучаються до матеріалів справи та розглядаються судом, у разі їх підписання уповноваженою особою з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису.
Судом встановлено, що клопотання Коростенської окружної прокуратури, що надійшло на електронну адресу суду 22.02.2022 року, не містить електронного цифрового підпису, а тому відповідно до ч.4 ст.170 ГПК України повернув його без розгляду.
В судовому засіданні від 23.02.2022 суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги прокурора обґрунтовуються тим, що 13.01.2021р. посадовими особами Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу RENAULT, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ФОП Семеній С.О.
Під час контролю було виявлено перевищення параметру від нормативу, про що складено довідку №0051227 та акт №259275.
За результатами контролю здійснено розрахунок суми, яку відповідач має сплатити як плату за проїзд автомобільними дорогами у розмірі 504 Євро, що еквівалентно 17175,66 грн. за куром станом на момент складання розрахунку.
Прокурор вказує, що відповідачу направлявся лист-вимога про сплату вказаної суми, який залишений без відповіді.
Відповідач не скористався правом подачі письмового відзиву на позовну заяву, передбаченим ст.165 ГПК України.
31.01.2022 подав до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 266 ГПК України, оскільки відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави.
Представник відповідача в судовому засіданні заяву про залишення позовної заяви без розгляду підтримав у повному обсязі, проти позовних вимог заперечив.
В судовому засіданні 23.02.2022 розглядалась заява відповідача про залишення позову без розгляду, яка мотивована тим, що саме Державна служба України з питань безпеки на транспорті на підставі свого Положення №103 від 11.02.2015р., Закону "Про автомобільний транспорт" та інших нормативно-правових актів має можливість та підстави для стягнення плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автодорогами.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може захищати інтереси держави.
Прокурор у запереченні на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду зазначив, що Укртрансбезпекою з 13.01.2021 не вживалися заходи щодо стягнення з ФОП Семенія С.О. плати за проїзд у судовому порядку, що свідчить про неналежне виконання своїх обов'язків та призводить до ненадходження коштів до Державного бюджету України. Наведене було розцінене прокурором як бездіяльність компетентного органу, а тому вжилися дії щодо звернення до суду з позовом від імені Укртрансбезпеки.
Дослідивши заяву відповідача та врахувавши заперечення прокурора, суд дійшов наступних висновків.
Пунктом 3 ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно із ч. ч. 3-4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
З огляду на те, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному тоді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.
Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Крім того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц викладено позицію щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в суді.
Зокрема, у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, у цивільних правовідносинах. Тому відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).
Поряд з викладеним, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, що за подібних обставин необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства й відповідача, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Проте з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це належним чином.
Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або належним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.
Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про рушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на зазначене порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом підтвердження судом підстав для представництва.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення № 103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
З наведеного вбачається, що саме Укртрансбезпека є органом, який виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу, а тому цей орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, відповідно до ч. 5 ст. 53 ГПК України набув статус позивача у справі, порушеній за позовною заявою прокурора.
Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Коростенською окружною прокуратурою 04.08.2021 на адресу Державної служби України з безпеки на транспорті та Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було направлено лист №52087-3426вих-21 про вжиття заходів представницького характеру для поновлення порушених інтересів держави, шляхом подання позовної заяви про стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування.
У своїй відповіді на вказаний лист Уктрансбезпека в листі №5392/6.3/15-21 повідомила про відсутність повноважень на звернення до суду з відповідним позовом.
Таким чином, уповноважений державою орган на здійснення повноважень у спірних правовідносинах упродовж розумного строку (більше трьох місяців) не вжив і станом на теперішній час не вживає належних заходів щодо захисту інтересів держави, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.
Порушення інтересів держави у спірних правовідносинах та необхідність їх захисту обґрунтована прокурором в позовній заяві посиланням на п.6 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, яким передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є джерелом формування спеціального фонду Державного бюджету України. Несплата відповідних коштів відповідачем призводить до зменшення обсягу коштів на фінансування розвитку та утримання мережі автомобільних доріг загального користування, що суттєво порушує інтереси держави та являє публічний інтерес, оскільки відповідні норми законодавства, порушені відповідачем, спрямовані на забезпечення безпеки перевезень та збереження автомобільних доріг загального користування від руйнування.
Приймаючи до уваги вищенаведене, з огляду на дотримання прокурором процедури щодо представництва інтересів держави, передбаченої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», суд дійшов висновку про обґрунтованість підстав для звернення прокурора з відповідним позовом, а тому відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
Позивач свого представника в засідання суду не направив, пояснень відносно поданого прокурором позову не надав.
Згідно ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи належне повідомлення позивача про дату та час розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 89а), беручи до уваги, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою, неявка представника позивача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи по суті.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
13.01.2021р., на підставі направлення на рейдову перевірку №009154 від 06.01.2021р. та відповідних графіків роботи стаціонарного пункту габаритно-вагового контролю на січень 2021. (а.с. 33-36), посадовими особами Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом - транспортного засобу RENAULT модель Premium 270, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ФОП Семеній С.О. (а.с.21).
В ході перевірки транспортного засобу посадовими особами Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, у присутності водія транспортного засобу Семенія С.О., було складено акт №259275 від 13.01.2021.
Під час перевірки встановлено порушення п.20.5 Правил дорожнього руху та ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" - перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень на одиничну вісь 13,64 т при допустимих 11,0 т без відповідного дозволу, відповідальність за які передбачена ч.1 абз. 16 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Крім того посадовими особами, за результатами перевірки складено акт про перевищенням транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0050291 від 13.01.2021р. та виготовлено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0051227 від 13.01.2021р. (а.с.22).
Ваговий контроль було здійснено на вагах автомобільних для зважування в русі ВА-20 К-023 №013 (копія свідоцтва про державну метерологічну атестацію №187 від 13.10.2009р. з результатами державної перевірки на а.с. 30-32).
Згідно товарно-транспортної накладної перевезення вантажу транспортним засобом RENAULT, д.н.з. НОМЕР_1 , водій Семеній С.О. , здійснювалось за маршрутом Львів -Житомир (а.с. 26).
Згідно копії технічного паспорту на транспортний засіб RENAULT модель Premium 270, д.н.з. НОМЕР_1 , його власником є Семеній С.О. (а.с. 27).
Листом №21918/22.3/24 від 26.03.2021р. позивач повідомив відповідача про необхідність сплати 17175,66 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом (а.с. 28,29).
Прокурор вказав, що відповідач вимог листа не виконав та плату не сплатив.
Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Коростенська окружна прокуратура 04.08.2021 на адресу Державної служби України з безпеки на транспорті та Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки направила лист №52087-3426вих-21 про вжиття заходів представницького характеру для поновлення порушених інтересів держави, шляхом подання позовної заяви про стягнення з ФОП Семенія С.О. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування (а.с. 40-42).
Листом від 16.08.2021р. №5392/6.3/15-21 Укртрансбезпека повідомила про відсутність повноважень на звернення до суду з відповідним позовом (а.с.37-39).
За вказаних обставин, Коростенська окружна прокуратура звернулася до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з питань безпеки на транспорті про стягнення з ФОП Семенія С.О. 17175,66 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
Положеннями ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 N 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 N 1567 (далі - Порядок N 1567), державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок).
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (п.6 Порядку).
Згідно з п. 20 Порядку за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Пунктом 21 Порядку встановлено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень (п. 28 Порядку).
Відповідно до пункту 30 Порядку плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.
За правилами пункту 31-1 Порядку якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Укртрансбезпеки здійснено перевірку транспортного засобу RENAULT модель Premium 270, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ФОП Семенію С.О. - відповідачу.
Перевіркою виявлено порушення - перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень на одиничну вісь 13,64 т при допустимих 11,0 т без відповідного дозволу.
Вказані порушення вагових параметрів автомобіля встановлені за допомогою проведення габаритно-вагового контролю, здійснення якого підтверджується довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 13.01.2021, де вказано результати вагового контролю, зокрема: навантаження на осі, тонн: 1) 7,51; 2) 13,64. Повна маса ТЗ - 21,15 т, що відповідає даним, зазначеним в акті перевірки.
Безпосередньо перевищення вагових параметрів ТЗ, що належить відповідачу підтверджується також актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 13.01.2021.
Отже, факт порушення вагових характеристик транспортного засобу відповідача документально підтверджений, а відомості щодо величини процентного перевищення допустимих вагових параметрів дають підстави для застосування п. 21 Порядку (у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування) щодо нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування.
З розрахунку №50291 від 13.01.2021 вбачається, що відповідачу нарахована плата у розмірі 504 Євро, що станом на дату здійснення розрахунку за офіційним курсом Національного Банку України становить 17175,66 грн. (а.с.24).
Перевіривши вказаний розрахунок, суд дійшов висновку, що його проведено у відповідності до п. п. 30, 31-1 постанови КМУ № 879 від 27.06.2007, виходячи з даних встановлених під час перевірки, а саме:
- Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду становить 0,42 євро/км, який розрахований згідно п.2 Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879;
- 400 км - пройдена відстань дорогами загального користування;
- перевищення нормативу вагового параметру становить 24 відсотки, тому плата встановлена у потрійному розмірі.
Згідно п. 31-1 Порядку перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Отже, враховуючи, що розрахунок плати проведено 13.01.2021, обов'язок щодо внесення такої плати мав бути виконаний відповідачем до 12.03.2021 включно. Відсутність же доказів проведення такої оплати, за відсутності також доказів щодо оскарження матеріалів перевірки, визнання їх недійсними чи скасування, свідчить про невиконання відповідачем покладених на нього обов'язків.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 17175,66 грн.
Судові витрати за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, судовий збір в сумі 2270,00 грн. покладається на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Семенія Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
на користь держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м.Київ, пр.Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845):
- 17175,66 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великогабаритним транспортним засобом.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Семенія Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
на користь Житомирської обласної прокуратури (10002, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера,11, код ЄДРПОУ 02909950)
- 2270,00 грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 18.03.22
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрукувати:
1 - до справи
2 - Коростенська окружна прокуратура (рек.) ел.пошта: kprokuratura@ukr.net) ( prokzt@zhit.gp.gov.ua)
3- позивач (рек.) contact@dsbt.gov.ua
4 - відповідачу (рек.) ІНФОРМАЦІЯ_1