01 березня 2022 року
м.Суми
Справа №585/1155/20
Провадження № 22-ц/816/305/22
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Собини О. І.,
суддів: Криворотенка В.І., Левченко Т.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Цимбалом Володимиром Івановичем,
на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 грудня 2021 року у складі судді Шульги В.О., ухваленого в м. Ромни Сумської області, повний текст якого складено 14 грудня 2021 року,
в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
У травні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь 10947 грн 39 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, 30000 грн 00 коп. у відшкодування моральної шкоди, та судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказував на те, що 13 серпня 2019 року о 10 годині 25 хвилин на автодорозі Р-60 Кролевець-Конотоп-Ромни-Пирятин, 192+90 км, с.Перекопівка Роменського р. водій ОСОБА_1 керувала автомобілем CHERY AMULET д/н НОМЕР_1 і виїжджаючи з другорядної дороги на головну, не надала перевагу в русі автомобілю DAEWOO Lanos, д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого відбулося зіткнення, автомобілі отримали механічні пошкодження. Під час дорожньо-транспортної пригоди вона перебувала в салоні автомобіля DAEWOO Lanos, д/н НОМЕР_2 , та отримала тілесні ушкоджені. Нею були понесенні витрати на лікування в сумі 10947 грн 39 коп.
Крім того, вказує на те, що протиправними діями ОСОБА_1 їй було спричинено моральної шкоди, яку вона оцінює 30000 грн 00 коп.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 грудня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5000 грн 00 коп. у відшкодування моральної шкоди, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 849 грн 21 коп. та 4500 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 грн 00 коп.
Не погоджуючись із вказаним рішення в частині задоволених позовних вимог, відповідач ОСОБА_4 , через свого представника - адвоката Цимбала В.І. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права і неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати судове рішення в оскарженій частині, ухваливши нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія ТАС», а тому судом першої інстанції безпідставно покладено відповідальність по відшкодуванні спричиненої позивачу моральної шкоди на неї. Вказує на те, що відповідач перерахувала ОСОБА_2 в добровільному порядку 8000 грн на лікування.
Звертає увагу на те, що позивачем отримані тілесні ушкодження в наслідок її грубої необережності, оскільки вона не була пристебнута паском безпеки, що сприяло виникненню та збільшення розміру спричиненої їй шкоди.
Відповідач не погоджується також із судовим рішення в частині розподілу між сторонами витрат на правничу допомогу, з огляду на те, що докази понесення позивачем цих витрат були надані з порушенням визначених УПК України строків. Також, позивачем не було обґрунтовано необхідності збільшення розміру понесених нею витрат на професійну правничу допомогу.
У відзиві на апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - адвокат Яковець Є.О., посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просить його залишити без зміни, а доводи апеляційної скарги - без задоволення.
Рішення суду в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 та користь ОСОБА_2 майнової шкоди сторонами не оспорюється, а тому апеляційним судом у відповідності до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом не переглядається.
Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що 13 серпня 2019 року о 10 год. 25 хв. на автодорозі Р-60 Кролевець-Конотоп-Ромни-Пирятин, 192+90 км, в с. Перекопівка Роменського району водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем CHERY AMULET д/н НОМЕР_1 , при виїзді з другорядної дороги на головну, не надала переваги в русі автомобілю DAEWOO Lanos, д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого відбулося зіткнення і автомобілі отримали механічні пошкодження.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля CHERY AMULET д/н НОМЕР_1 на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в АТ «Страхова група «ТАС», згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/9337229 від 27 травня 2019 року (т. 1, а.с.74).
Постановою Роменського міськрайонного суду від 22 листопада 2019 року у справі №585/3511/19 встановлено вину ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України, що стало причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито в зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративне стягнення (т. 1, а.с. 12).
Згідно інформації, наданої КНП Сумської обласної ради «Сумський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на запит адвоката Глущенко В. В., оперативно-диспетчерською службою о 10 годині 25 хвилин 13 серпня 2019 року був здійснений прийом виклику за адресою: АДРЕСА_1 . О 10 годині 50 хвилин бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги прибули на місце виклику. Постраждалим, серед яких була ОСОБА_2 , якій була надана медична допомога та об 11 годині 16 хвилин позивача доставлено до КНП «Роменська центральна районна лікарня» Роменської міської ради (т. 1, а.с.22).
З виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 7184/949 та довідки КНП «Роменська центральна районна лікарня» Роменської міської ради вбачається, що ОСОБА_2 перебувала у стаціонарному лікуванні з 13 серпня 2019 року по 30 серпня 2019 року з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку (13.08.19), закрита травма шийного відділу хребта, забій шийного відділу хребта, закрита тупа травма живота, ангіопатія сітківок, вегето-судинна дистонія по гіпертонічному типу. ОСОБА_2 були придбані за власні кошти медикаменти: Неовітам №2 0, Валеріановна №10, Когнум №30, Тізалуд №10, Нейротропін 2,0 №9, Фармаксон №9, Новоксікам №9, Вітацертін №9, Магнезія №3, Цефавора №1, Шприци №22, L - лізину есцинат №12, Фіз. р-н №12, Глюкоза №8 , Віт С. №20, Магнезія №10, Рінгер №6, Еуфілін №6, Реосорбілакт №5, Анальгін №15, Дімедрол №15 , Цефтріаксон №13, Системи одн. №13, Шприци одн. №16, Тіоцетам №2, Дексалгін №10, Метоклопрамід №4, Лідокаїн №3 , Вода для ін'єкцій №3 (т. 1, а.с. 13, 14).
21 серпня 2019 року та 23 серпня 2019 року ОСОБА_1 на банківський рахунок ОСОБА_2 було перераховано 8000 грн 00 коп., що підтверджується квитанціями за №№ Р24АР24А655608411А15755 від 21 серпня 2019 року та Р24АР24А656737391А79674 від 23 серпня 2019 року (т. 1, а.с. 77).
Ухвалюючи рішення в оскарженій частині та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з доведеності спричинення позивачу моральної шкоди в наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 5000 грн 00 коп.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187, п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникли деліктні зобов'язання, що є первісним та основним зобов'язанням, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. (ч. 5 ст. 23 ЦК України).
Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в наслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу були заподіяні моральні страждання, пов'язані з порушенням нормальної течії життя, заподіянням шкоди здоров'ю, необхідністю нести зайві матеріальні витрати, тривалими хвилюваннями.
Визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню, що становить 5000 грн 00 коп., відповідає характеру та обсягу страждань, яких зазнала позивач, відповідає верховенству права, вимогам розумності і справедливості.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження доводів представника відповідача, викладених в апеляційній скарзі, що ОСОБА_2 були допущені порушення Правил дорожнього руху України призвели до збільшенні обсягу спричиненої шкоди.
Щодо посилання представника відповідача на те, що обов'язок по відшкодуванню спричиненої, в тому числі, моральної шкоди лежить на страховику - ПрАТ «Страхова група «ТАС», то їх колегія суддів вважає непереконливими.
Зокрема, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Такі ж правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені у постановах від 22 квітня 2021 року у справі №754/5626/19, від 16 червня 2021 року №199/4778/18 у справі №199/4778/18.
Разом з тим, відповідно до пункту 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Зазначений у цьому пункті строк є присічним і поновленню не підлягає.
Враховуючи те, що з заявами про страхове відшкодування шкоди завданої ОСОБА_2 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, у визначені пунктом 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники даної дорожньо-транспортної пригоди не зверталися, а тому у ПрАТ «Страхова група «ТАС» не виникло обов'язку з вплати страхового відшкодування.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 5000 грн є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування в цій частині не було встановлено.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися із рішенням суду в частині розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Зокрема, за змістом частин 1 - 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як передбачено частинами 1 - 5, 8 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до п.п. 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Саме таких висновків щодо застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, які відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України мають враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_2 правнича допомога була надана адвокатами Яковець Є.О. та Глущенко В.В., згідно договорів про надання правничої (правової) допомоги від 29 квітня 2020 року та від 25 березня 2021 року (т. 2, а.с. 3, 6). Загальний розмір витрат понесених ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу становить 7000 грн 00 коп., що підтверджується наданими квитанціями (т. 1, а.с. 23, 92, т.2, а.с. 4).
Відповідачу ОСОБА_5 правнича допомога надавалася адвокатом Цимбал В.І. на підставні договору, укладеного 27 травня 2020 року (т. 1, а.с. 80-81). Згідно квитанції від 28 травня 2020 року відповідачем було сплачено 4200 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу (т.1, а.с.82).
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення в частині розподілу судових витрат між сторонами, судом не було враховано положення ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України щодо відшкодування судових витрат позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачу - пропорційно до частки позовних вимог у задоволенні яких позивачу було відмовлено.
Крім того, у відповідності до положень ч.ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_6 вказала, що вона очікує понести витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн 00 коп. та судовий збір в сумі 840 грн 80 коп. Проте, в подальшому представником позивача - адвокатом Яковець Є.О. подано заяву про розподіл судових витрат, в якому просив стягнути з відповідача 7000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу, не обґрунтувавши, при цьому, що позивач не могла передбачити несення нею витрат на правничу допомогу саме в такому розмірі на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку, та не вмотивував підстав збільшення цих витрат.
Від сторін та їх представників клопотань про зменшення суми судових витрат на професійну правничу, понесених ними під час розгляду справи в суді першої інстанції, до ухвалення оскарженого судового рішення не надходило.
За встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів вважає, що між сторонами підлягають розподілу 3000 грн понесених позивачем витрат на правничу допомогу та 4200 грн - які були понесені відповідачем.
Таким чином, пропорційно до частки закровлених позовних вимог з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 належить стягнути 455 грн 27 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 76 грн 56 коп. судового збору, сплаченого під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Пропорційно до частки позовних вимог у задоволенні яких позивачу було відмовлено, з позивача на користь ОСОБА_1 належить стягнути 2544 грн 73 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України в частині розподілу судових витрат змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 455 грн 27 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 76 грн 56 коп. судового збору, сплаченого під час розгляду справи в суді першої інстанції, а з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2544 грн 73 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
В зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Цимбалом Володимиром Івановичем, задовольнити частково.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 грудня 2021 року змінити в частині розподілу судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 455 гривень 27 копійок на професійну правничу допомогу та 76 гривень 56 копійок судового збору, понесених нею під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2544 гривні 73 копійки витрат на професійну правничу допомогу, понесених нею під час розгляду справи в суді першої інстанції.
В іншій частині рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий - О.І. Собина
Судді: В.І. Криворотенко
Т.А. Левченко