Номер провадження: 11-кп/813/1037/22
Номер справи місцевого суду: 521/22280/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2
15.03.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Малиновского райсуду м. Одеси від 10.02.2022, якою під час судового розгляду кримінального провадження №12020161470001134 від 15.10.2020 відносно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Росіянівка Захарівського р-ну. Одеської обл., громадянина України, із вищою освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, який зареєстрований за адресю: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 10.04.2022 включно, без визначення розміру застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою суду 1-ої інстанції від 10.02.2022 під час розгляду кримінального провадження №12020161470001134 від 15.10.2020 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України було задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10.04.2022, включно, без визначення розміру застави.
Мотивуючи зазначене рішення, суд послався на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину та в даному кримінальному провадженні ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися та продовжують існувати, зокрема, обвинувачений може переховуватись від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, обумовлені тяжкістю покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання винуватим.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 не погодився із оскаржуваною ухвалою з огляду на наступне:
- клопотання прокурора є невмотивованим і не містить посилання на матеріали, які підтверджують існування заявлених ризиків та було надано обвинуваченому безпосередньо під час його оголошення, що є порушенням права на захист, окрім того, клопотання не відповідає вимогам ст. 184 КПК України, оскільки не містить додатків;
- обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України є не обґрунтованою;
- ризики не доведені, при цьому, відомості, що обвинувачений ОСОБА_7 вчиняв якість конкретні дії з метою переховування від суду відсутні;
- ОСОБА_7 добровільно розповів органам досудового розслідування і суду обставини події з його точки зору та передав органам досудового розслідування ніж, виконував всі покладені на нього обов'язки, окрім того, обвинувачений до нападу ОСОБА_8 його не знав, ухилявся від зустрічі і вийшов лише через погрози останнього, окрім того ОСОБА_8 напав на ОСОБА_7 ..
Посилаючись на викладені обставини, захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Малиновського райсуду м. Одеси від 10.02.2022 та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі та просив її задовольнити, водночас прокурор ОСОБА_9 направив на адресу суду заяву, в якій просив розглядати апеляційну скаргу за його відсутності у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні в Малиновському райсуді м. Одеси, проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Розглядаючи питання про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 апеляційний суд враховує положення ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»).
Виходячи з положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і
ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
При цьому, положення ч. 2 ст. 422-1 КПК України передбачають, що суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду 1-ої інстанції: 1) ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою; 2) клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді 1-ої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
З апеляційної скарги захисника та матеріалів кримінального провадження, вбачається, що триває судовий розгляд кримінального провадження №12020161470001134 від 15.10.2020 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та остаточне рішення по кримінальному провадженню ще не прийнято.
У судовому засіданні апеляційного осуду за клопотанням захисника був переглянутий відеозапис, з якого видно, що сестра ОСОБА_7 мала словесний конфлікт, з особою на переконання захисника потерпілим по справі, який погрожував застосувати насильство щодо неї та її брату ОСОБА_7 .
Колегія суддів приймає до уваги зазначені доводи захисника, водночас наголошує на тому, що апеляційний суд, по суті позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого особі обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши клопотання про продовження строку тримання під вартою, ухвалу суду щодо продовження запобіжного заходу, а також, в деяких випадках, копію обвинувального акту та журналу судових засідань, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких доказів, щодо правильності та обґрунтованості висунутого особі обвинувачення.
Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому (-им) запобіжного заходу.
Що стосується наявності ризиків у вказаному провадженні, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Зважаючи на обставини інкримінованого ОСОБА_7 злочину, пов'язаного із застосуванням відносно потерпілої особи насильства, яке призвело до його смерті, а також можливої міри покарання, яка може бути призначення обвинуваченому у разі визнання винуватим (позбавлення волі на строк від 7 до 15 років), колегія суддів вважає, що рішення суду 1-ої інстанції є законним та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об'єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, у справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На переконання апеляційного суду суд 1-ої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про існування ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, з огляду на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, офіційно не працевлаштований, тобто в нього відсутнє легальне джерело доходу.
Апеляційний суд приймає до уваги доводи сторони захисту відносно того, що клопотання про продовження строків тримання під вартою було надано обвинуваченому безпосередньо під час його оголошення, що є порушенням права на захист, водночас зауважує, що обвинувачений та його захисник були присутніми при розгляді зазначеного клопотання, не заявляли клопотання про надання часу для ознайомлення з ним та підготовки своєї правової позиції та надавали суду зустрічні письмові клопотання по зазначеному питанню.
На переконання колегії суддів, вказане порушення є не істотним та безумовною підставою для скасування ухвали суду 1-ої інстанції та відмови у задоволенні клопотання прокурора з огляду на його обґрунтованість.
Отже, колегія суддів вважає, що на підставі наданих апеляційному суду матеріалів, а також обставин та характеру інкримінованого обвинуваченого злочину, судом 1-ої інстанції прийняте законне та обґрунтоване рішення, а стосовно ОСОБА_7 на теперішній час неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід, оскільки він не зможе запобігти наявним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які об'єктивно існують з огляду на зазначені апеляційним судом обставини.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі, залишити вирок або ухвалу без змін.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу суду 1-ої інстанції про продовження строку тримання під вартою відносно останнього - залишенню без змін як законна та обґрунтована.
Разом із цим, колегія суддів знаходить слушними доводи захисника щодо тривалого судового розгляду кримінального провадження, під час якого обвинувачений постійно перебуває під вартою у зв'язку із чим вважає за необхідне звернути особливу увагу районного суду на положення ст. 8 Конституції України, та приписи ст.ст. 28 та 318 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 28 КПК України, кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
Водночас ч. 1 ст. 318 КПК України встановлює, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б не природно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження.
Аналіз наданих апеляційному суду копій матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 свідчить про те, що обвинувачений. утримується під вартою тривалий час, проте судовий розгляд на теперішній час не завершений та остаточне рішення не прийнято.
Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу суду 1-ої інстанції на необхідність вжиття термінових заходів щодо дотримання вищенаведених вимог кримінального процесуального закону.
Круючись ст.ст. 24, 28, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновського райсуду м. Одеси від 10.02.2022, якою відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, під час судового розгляду кримінального провадження по суті продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання вартою до 10.04.2022 включно, без визначення розміру застави - залишити без змін.
Звернути увагу суду 1-ої інстанції про необхідність дотримання розумних строків, передбачених ст. 28 КПК України при розгляді кримінального провадження №12020161470001134 від 15.10.2020 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4