Справа № 461/7530/21 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.
Провадження № 33/811/1764/21 Доповідач: Гончарук Л. Я.
16 березня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., за участі захисника ОСОБА_1 - адвоката Шали Р.М. та представників Львівської митниці Черепащука І.В. і Зирянова О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Львівської митниці Сичова Ю.В. на постанову судді Галицького районного суду м.Львова від 11 листопада 2021 року,
встановив:
цією постановою, провадження у справі про притягнення гр. Республіки Польщі LESINSKI ( ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.481 МК України закрито, у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Вилучений згідно протоколу про порушення митних правил № 1644/20900/21 від 26.08.2021 автомобіль марки OPEL VIVARO, реєстраційний номер « НОМЕР_1 », VIN-код НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію до нього - повернуто гр. Республіки Польщі LESINSKI ( ОСОБА_2 ) або уповноваженій ним особі.
Згідно постанови, 26.08.2021 о 18 годині 22 хвилин, в зону митного контролю по смузі руху «зелений коридор» пункту пропуску «Рава-Руська-Хребене» митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці, в напрямку «в'їзд в Україну», в'їхав транспортний засіб марки OPEL VIVARO, реєстраційний номер « НОМЕР_1 », VIN-код НОМЕР_2 , яким гр. Республіки Польщі LESINSKI ( ОСОБА_2 ) слідував у приватну поїздку з Республіки Польща до України в якості водія. Під час проходження митного контролю та митного оформлення вищезазначеного транспортного засобу, після проведення перевірки у відповідності до інформації електронної бази ЄАІС «Перетин кордону транспортним засобом», а також спрацювання АСАУР, встановлено, гр. Республіки Польщі LESINSKI ( ОСОБА_2 ) ввіз на митну територію України в митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року» 10.09.2018 о 16:30:19, через митний пост «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС транспортний засіб марки MITSUBISHI PAJERO, реєстраційний номер « НОМЕР_3 », VIN-код НОМЕР_4 . Згідно даних програмно-інформаційного комплексу АСМО «Інспектор» та Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), вищевказаний транспортний засіб з митної території України, станом на 26.08.2021 гр. Республіки Польщі ОСОБА_3 не вивозився та у інший митний режим, згідно законодавства не поміщений. На момент перетину кордону, у відповідності до ст. 460 Митного кодексу України, зазначеною особою жодних документів з приводу аварії чи дії обставин непереборної сили подано не було. З приводу не вивезення за межі митної території України вищевказаного транспортного засобу гр. Республіки Польщі LESINSKI ( ОСОБА_2 ) до митного органу не звертався, та в усному чи письмовому порядку задекларував про відсутність у нього коштів на момент перетину кордону для забезпечення сплати штрафу.
Не погоджуючись з даною постановою представник Львівської митниці Сичов Ю.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить, скасувати таку та винести нову постанову, якою гр. Республіки Польща LESINSKI ( ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченої ч/6 ст. 481 МК України, та накласти на нього стягнення, передбачене санкцією даної статті в повному обсязі.
Вважає висновок Галицького районного суду м. Львова помилковим та необґрунтованим, а саму постанову від 11.11.2021 необ'єктивною, невмотивованою. безпідставною, зважаючи па наступне.
В своїй постанові суд першої інстанції вказує на те, що в ході судовою розгляду не здобуто доказів того, що саме гр. Республіки Польща ОСОБА_1 , ввіз на митну територію України вказаний вище транспортний засіб.
Разом з тим, судом не враховано, що відповідно до інформації, яка міститься в єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) Держмитслужби України вищевказаний транспортний засіб ввіз на митну територію України саме гр. Республіки Польща ОСОБА_1 .
Враховуючи, що транспортний засіб було ввезено на митну територію України ОСОБА_1 , обов'язок вивезення такого покладено на нього та, відповідно, в нього наявні документи на право користування цим транспортним засобом.
Звертає увагу, що виготовлення копій документів (свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, доручень на користування ними, паспортів громадян, тощо) та зберігання їх у справах митних органів нормативно-правовими актами з питань державної митної справи не передбачено.
За відсутності необхідних документів, зокрема виданих на ім'я гр. Республіки Польща ОСОБА_1 як власника (користувача) та водія щодо ввезеного транспортного засобу, цей автомобіль на митну територію України пропущено не було б, що у свою чергу, є додатковою підставою вважати наведені твердження суду першої інстанції необґрунтованими.
Таким чином, будь-яких яких доказів того, що гр. Республіки Польща ОСОБА_1 вищевказаний автомобіль на територію України не ввозився, а також підтверджуючих документів у відповідності до вимог статті 460 МК України, гр. Республіки Польща ОСОБА_1 митниці та суду не надав.
Окрім того, судом не враховано, що жодними доказами не доведено чи підтверджено ввезення на гр. Республіки Польща ОСОБА_1 даного транспортного засобу, внаслідок протиправних дій третіх осіб.
Заслухавши виступ представників Львівської митниці Черепащука І.В. та Зирянова О.Ю. на підтримання апеляційної скарги, позицію адвоката Шали Р.М. на заперечення такої, та залишення постанови суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно з ст.486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.
Відповідно до вимог ст.489 МК України, при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В силу ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Дані вимоги Закону суддею першої інстанції в повному обсязі дотримані.
Висновок судді про відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.6 ст.481 МК України, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про помилковість та необґрунтованість постанови судді, оскільки викладений у судовому рішенні висновок підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами.
У розумінні ст.495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Згідно з вимогами ст.252 КУпАП та ч.2 ст.495 МК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, судом першої інстанції в судовому засіданні був допитаний ОСОБА_1 , який заперечив факт ввезення автомобіля на територію України та показав, що у 2018 році працював на вулканізації. До нього приїхав клієнт з пробитим колесом, який після ремонту автомобіля, дізнавшись, що LESINSKI (ЛЕСІНСКІ) MIECZYSLAW (МЕЧИСЛАВ) EUGENIUSZ (ЄВГЕНІЙ) має намір поїхати в Україну на автобусі, запропонував поїхати з ним на автомобілі. Він погодився, оскільки це для нього було набагато зручніше ніж подорожувати рейсовим автобусом. Цього чоловіка звати ОСОБА_4 , прізвища його він не знає. Під час проходження митного контролю представник митного органу зібрав паспорти в пасажирів автомобіля, ОСОБА_4 сидів на водійському сидінні, оскільки керував транспортним засобом виключно він. LESINSKI (ЛЕСІНСКІ) MIECZYSLAW (МЕЧИСЛАВ) EUGENIUSZ (ЄВГЕНІЙ) не знає чому його записали водієм та особою яка завезла транспортний засіб в Україну. З ними в авто їхала ОСОБА_5 . У 2018 році він лише раз у вересні місяці приїжджав до України. Під час митного контролю з автомобіля він не виходив, автомобілем не керував, про жодні зобов'язання щодо вивезення транспортного засобу не повідомлявся.
Такі відомості також підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 .
Суд першої інстанції встановив, що доказів, які поза розумним сумнівом доводять те, що гр. Республіки Польщі ОСОБА_1 є власником чи уповноваженою особою та ввіз 10.09.2018 16:30:19, через митний пост Рава-Руська Львівської митниці ДФС транспортний засіб марки MITSUBISHI PAJERO, реєстраційний номер « НОМЕР_3 », VIN-код НОМЕР_4 не здобуто.
Також враховано, що в процесі судового розгляду з'ясовано коло осіб, які перетинали кордон разом з гр.Республіки Польщі ОСОБА_1 та встановлено обставини, які вказують на ймовірність використання анкетних даних або документів останнього поза його волею. Зокрема, такі обставини встановлені з пояснень ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_7 .
Окрім цього, митний орган, не представив суду жодного доказу, який встановлює, що саме ОСОБА_1 ввіз транспортний засіб на територію України, а наявність відомостей в базі даних митного органу, заповнення якої повністю залежить від дій митного органу, за відсутності будь-яких інших доказів ввезення транспортного засобу саме ОСОБА_1 , в сукупності з його поясненнями та поясненнями свідка в судовому засіданні, ставлять під обґрунтований сумнів дані відображені у протоколі про порушення митних правил.
Таких доказів, представник митного органу не надав і суду апеляційної інстанції.
Тому, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.6 ст.481 МК України.
Відтак апеляційна скарга представника митниці не містить правових підстав для скасування судового рішення.
При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя, відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП, повно й всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника Львівської митниці Сичова Юрія Вікторовича - залишити без задоволення, а постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 11 листопада 2021 року, якою провадження у справі про притягнення гр. Республіки Польщі LESINSKI ( ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 481 ч.6 МК України закрито, у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення - без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Я. Гончарук