Справа № 461/10686/20 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М.
Провадження № 22-ц/811/4309/21 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
Категорія справи:41
14 березня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Цяцяка Р.П.,
суддів Ванівського О.М. та Шеремети Н.О.,
за участю секретаря Симця В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , на рішення Галицького районного суду міста Львова від 09 лютого 2021 року,
У грудні 2020 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (в подальшому - «Банк»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Юлія Андріївна, про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. від 30.06.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за №1504, про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Ідея Банк» невиплачених в строк грошових коштів на підставі кредитного договору №Z.29.00205.004292750 від 13.09.2018 року, укладеного між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 (в подальшому - «Кредитний договір»), строк платежу за яким настав 24.10.2019 року, таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 13.09.2018 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Ідея Банк» було укладено Кредитний договір, згідно п.п.1.1 п.1 якого Банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 259 332 грн., а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом із процентними платежами згідно з умовами цього договору.
Із постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Ю.А. про відкриття виконавчого провадження № 62907031 від 28.08.2020 року позивач дізнався про те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. 30.06.2020 року було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1504 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Ідея Банк» невиплачених в строк грошових коштів на підставі згаданого Кредитного договору, строк платежу за яким настав 24.10.2019 року. Вказаним виконавчим написом запропоновано стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за період з 24.11.2019 року по 12.05.2020 року на загальну суму 266 966 грн. 53 коп.
Позивач вважає вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки такий вчинений без правових на те підстав, зокрема - на не посвідченому нотаріально Кредитному договорі, а заборгованість за кредитним договором не є безспірною. Крім того, при вчиненні виконавчого напису не враховано те, що пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 на час його застосування 30.06.2020 року був визнаний судом незаконним та нечинним.
Зокрема, вважає, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений вищезгаданою постановою КМ України від 29.06.1999 року № 1172 у редакції станом на час винесення оспорюваного виконавчого напису, не містив пункту 2 та стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, укладених у простій письмовій формі, оскільки пункт 2 Переліку відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду з 22.07.2017 року визнаний нікчемним (а.с. 1-4).
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено (а.с. 96-103).
Дане рішення оскаржив представник позивача.
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм процесуального права і на неправильне застосування норм матеріального права.
Порушенням норм процесуального права апелянт вважає те, що суд не застосував до спірних правовідносин висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18.
Суму заборгованості позивача перед відповідачем, яка зазначена у виконавчому написі, який оспорюється позивачем, вважає «спірною» (а.с. 107-113).
Представник апелянта подав до суду заяву про апеляційний розгляд справи без його та апелянта участі, в якій також просить апеляційну скаргу задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
ЦПК України встановлено, що:
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);
- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77).
Судом встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається учасниками справи (в тому числі - і апелянтом), а відтак(у відповідності до частини 1 ст. 82 ЦПК України) не підлягає доказуванню те, що 13.09.2018 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Ідея Банк» було укладено Кредитний договір, на підставі якого згаданий позивач отримав (як позичальник) кредит на поточні потреби в сумі 259 332 грн. строком на 36 місяців.
На твердження відповідача, яке міститься у поданому ним Відзиві на позовну заяву, позивач взятих на себе за Кредитним договором зобов'язань належним чином не виконував і станом на 12.05.2020 року у нього виникла заборгованість перед Банком на загальну суму 265 066 грн. 13 коп., що і стало правовою підставою для Банку для вчинення виконавчого напису, який оспорюється позивачем (а.с. 53-83).
Натомість, позивачем так і не було подано до суду жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи Банком, а за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.07.2018 року у справі № 753/7883/15 (рішення у ЄДРСР № 75498350), доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.
За наведених обставин доводи апеляційної скарги щодо «спірності» заборгованості позивача перед Банком до уваги прийматися не можуть.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса (в подальшому - «Перелік документів …»), затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 - з наступними змінами і доповненнями.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 було внесено зміни і доповнення у вищезгадану постанову Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 і (зокрема) у пункті 2 Переліку документів … встановлено, що для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються оригінал кредитного договору.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 вищезгадану постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 в певних її частинах визнано незаконною та нечинною, зокрема - і в частині застосування Переліку документів … до кредитних договорів, укладених у простій письмовій формі.
В той же час, згаданою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року не встановлено з якого саме моменту втрачає чинність постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 (в певних її частинах), а відтак можна прийти до висновку про те, що така втрачає чинність у загальному порядку, а саме: передбаченому Порядком скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2000 року № 32/5 (в подальшому - «Порядок скасування …»).
Підпунктом 4.2 згаданого Порядку скасування … встановлено, що підставами для скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта є: набрання законної сили судовим рішенням про визнання нормативно-правового акта незаконним чи таким, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили повністю або в окремій його частині.
А пунктом 16 цього Порядку скасування … встановлено, що нормативно-правовий акт, рішення про державну реєстрацію якого скасовано, не є чинним з дня його виключення з державного реєстру.
В той же час, станом на день ухвалення оскаржуваного рішення, а також апеляційного розгляду даної справи, постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 та від 26 листопада 2014 року № 662 не є виключеними з державного реєстру і є у ньому в редакціях, які містять пункт 2 Переліку документів …, що передбачає застосування цього Переліку документів … до кредитних договорів, укладених у простій письмовій формі.
За вищенаведених обставин в їх сукупності доводи апеляційної скарги з посиланням на те, що судовими рішеннями визнано частково незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662, зокрема - в частині застосування Переліку документів … до кредитних договорів, укладених у простій письмовій формі, до уваги прийматися не можуть.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, яка не спростовує висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду міста Львова від 09 лютого 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повну постанову складено 14 березня 2022 року.
Головуючий: Цяцяк Р. П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.