Справа № 127/7373/21
Провадження № 22-ц/801/446/2022
Категорія: 55
Головуючий у суді 1-ї інстанції Медяна Ю. В.
Доповідач:Копаничук С. Г.
10 березня 2022 рокуСправа № 127/7373/21м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого : Копаничук С.Г.
Суддів: Медвецького С.К., Оніщука В.В.,
за участю секретаря Стахової Г.О.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
відповідач: міське комунальне підприємство «Архітектурно-будівельний сервіс».
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2021 року, постановленого у приміщенні того ж суду під головуванням судді Медяної Ю.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства «Архітектурно-будівельний сервіс» про зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міського комунального підприємства «Архітектурно-будівельний сервіс» про зобов'язання вчинити дії. Вказав, що проживає у будинку АДРЕСА_1 , біля якого знаходяться тимчасово збудовані конструкції - гаражі, в яких під час прогрівання автомобілів всі небезпечні гази потрапляють до його квартири, що знаходиться безпосередньо біля гаражів, у результаті чого у квартирі не вистачає свіжого повітря. Вказаний житловий будинок знаходиться на самоуправлінні ОСББ «Вишневий сад 117а», тому питання управління та використанні його прибудинкової території належить до компетенції його правління .
На його звернення до відповідача з приводу недотримання санітарних норм при встановленні гаражів та їх демонтажу останній повідомив про відсутність правових підстав для цього, посилаючись на те, тимчасові конструкції для господарських потреб розташовані між будинками АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 встановлені 2007 року, внесені в Реєстр конструкцій, дозволених до використання , що ведеться відповідачем, згідно рішення виконкому Вінницької міської ради №3290 від 24.12.2007 року з усіма власниками гаражів укладено договори про порядок використання встановлених тимчасових конструкцій для господарських потреб (гаражів), які встановлюють як елементів благоустрою , що здійснювалось за умови погоджень з усіма відповідними службами міста, а положення цих договорів встановлюють єдиний порядок використання тимчасових конструкцій (гаражів), як елементів благоустрою, розміщених на землях комунальної власності. Гаражі розташовані між глухими стінами вказаних будинків . за межами зеленої зони, в'їзд з гаражів не спрямовано в сторону вікон житлових будинків, а здійснюється на магістральний проїзд мікрорайону «Поділля».
Не погоджуючись із вказаним та вважаючи, що основними цілями МКП «Архітектурно-будівельний сервіс» є виявлення та запобігання самочинному будівництву на території ВМТГ , просив зобов'язати відповідача за власні кошти знести самовільно улаштовані металеві конструкції (гаражі), що розміщені на прилеглій території між будинками АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 .
Рішенням Вінницького міського суду від 11.11.2021 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, а у справі ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог. Вказав, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам справи, оскільки земельна ділянка, на якій розташовані металеві конструкції (гаражі) встановленні на відстані 2 м., що суперечить нормам ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій» відстань від наземних гаражів до житлових будинків повинна бути не менше 10 м., тому вони підлягають знесенню. Крім того, у період 2007-2021 роки, дозволів від контролюючих органів на встановлення гаражів, що розміщені між будинками АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 не надавалось, тому дані гаражі побудовані із значним порушенням норм законодавства та ДБН на відстані менше 10 м., а тому підлягають знесенню.
У відзиві на апеляційну скаргу МКП «Архітектурно-будівельний сервіс» вважає рішення суду законним і обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
В судове засідання позивач не з'явився, від його представника на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, у якій він зазначив, що апеляційну скаргу підтримує у повному обсязі та просить її задовольнити.
Заслухавши доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.
Суд встановив, що ОСОБА_1 , зареєстрований у квартирі по АДРЕСА_4 . (а.с.14-15).
Житловий будинок АДРЕСА_5 знаходиться на самоуправлінні ОСББ «Вишневий сад 117а». Департамент житлового господарства Вінницької міської ради у відповіді позивачу на його звернення від 11.08.2020 року зазначив , що питання щодо управління будинком та використання прибудинкової території належить до компетенції правління вказаного ОСББ і запропоновано звернутись до голови правління ОСББ «Вишневий сад 117А» для вирішення питання щодо розташування на прибудинковій території металевих гаражів та інженерних мереж з власниками гаражів та інженерних мереж. (а.с.5)
Згідно відповіді МКП «Архітектурно-будівельний сервіс» №П-200/01-15 від 02.10.2020 на звернення ОСОБА_1 , тимчасові конструкції для господарських потреб (гаражі), що розміщенні між будинками АДРЕСА_2 і АДРЕСА_5 , встановлені до 2007 року, внесені в Реєстр конструкцій, дозволених до використання, що ведеться МКП «Архітектурно-будівельний сервіс». Крім того у даній відповіді зазначено, що відповідно до рішення виконкому №3290 від 24.12.2007 (зі змінами), з усіма власниками гаражів, розташованих між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_5 , укладено договори про порядок використання встановлених тимчасових конструкцій для господарських потреб (гаражів), які розташовані між глухими стінами вказаних будинків, за межами зеленої зони, в'їзд з гаражів не спрямовано в сторону вікон житлових будинків, а здійснюється на магістральний проїзд мікрорайону «Поділля». Громадянами, гаражі яких розміщені на зазначеній території, щорічно вносяться внески до фонду «Соціально-економічний розвиток міста» у розмірі передбаченому зазначеним вище договором. (а.с. 6)
Згідно відповіді ОСОБА_1 на його звернення , ГУ ДСНС України у Вінницькій області №4702-314/47-18 від 19.01.2021 повідомило, що згідно чинних п.п. 10.8.8 таблиця 10.6 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» відстань від наземних гаражів до житлових будинків повинна бути не менше 10 м. (а.с.9)
У відповіді ОСОБА_1 об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Яблуневий Сад 117А» №20/2 від 20.02.2021 повідомило, що власниками тимчасових конструкцій (гаражів) був укладений договір з міським комунальним підприємством «Архітектурно-будівельний сервіс», на підставі якого власники сплачують грошові кошти згідно діючої калькуляції додаткової угоди на рахунок міського комунального підприємства «Архітектурно-будівельний сервіс», та вносять внески до фонду «Соціально-економічний розвиток міста» (а.с.10)
Позивачем до позовної заяви також додано фотокопії житлового будинку та металевих конструкцій (гаражів) без прив'язки до їх місця розташування та відповідного опису (а.с. 11-13)
Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 28.02.2019 №525 затверджено типовий договір про порядок використання встановлених тимчасових конструкцій для господарських потреб (гаражів). (а.с.51-58)
З відповіді Департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради №37-00-010-55637 від 18.08.2021 вбачається відсутність інформації щодо оформлення прав користування земельною ділянкою в районі між будинками по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_5 , а земельна ділянка за вказаною адресою є комунальною власністю Вінницької міської територіальної громади в особі Вінницької міської ради (а.с. 59).
Відмовляючи у задоволенні позову. суд виходив з того, що посилання позивача на порушення відповідачем вимог ст. 376 ЦПК України є безпідставними, оскільки позивач не довів наявність причинно-наслідкового зв'язку між розміщенням даних гаражів біля будинку позивача та потраплянням вихлопних газів до його квартири і відсутності у ній свіжого повітря.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання винити дії.
Доводи апеляційної скарги про ненадання судом належної правової оцінки тому , що задачами і цілями відповідача є виявлення та запобігання самочинному (самовільному) будівництву на території ВМТГ ,який допустив розташування вказаних гаражів з порушенням норм ДБН , що свідчить про їх самочинність , не заслуговують на увагу з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Металевий гараж (тимчасова споруда) - споруда для зберігання транспортних засобів з терміном експлуатації, встановленим правоустановлюючим документом (рішенням міської ради або виконавчого комітету), яка виконується з полегшених металоконструкцій і встановлюється тимчасово.
Металеві гаражі, що не є спорудами , пов'язаними фундаментом із землею, у експлуатацію не приймаються і не підлягають реєстрації в якості об'єктів нерухомості , є тимчасовими спорудами, а тому не являються будівництвом. Земельні ділянки на яких розміщені тимчасові металеві гаражі приватизації їх власниками не підлягають.
В зв'язку викладеним посилання позивача на ст. 376 ЦК України і її застосування щодо вказаних правовідносин є невірним , оскільки вказана стаття застосовується виключно до самочинного будівництва споруд, пов'язаних фундаментом із землею, а доказів цих обставин щодо спірних гаражів , які є тимчасовими металевими конструкціями для господарських потреб, позивач не надав .
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду про те, що посилання позивача на ст. 376 ЦПК України та її застосування доданих правовідносин , є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги про залишення поза увагою суду обставин встановлення гаражів на відстані 2 м. від житлових будинків, тобто з порушенням норм ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій», згідно яких відстань від наземних гаражів до житлових будинків повинна бути не менше 10 м., не заслуговують на увагу з наступних підстав.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Відповідно до роз'яснень п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальний за це.
Обставини , на які посилається позивач ,а саме розташування гаражів біля будинку (квартири) позивача з порушенням норм ДБН і містобудівної документації ,які порушують права позивача ,як підстави для задоволення позову повинні бути доведені позивачем допустимими ,достовірними і достатніми доказами.
Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч.2 ст.78 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування ,а за ст.79 ЦПК достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно із ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. ч. 5,6,7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному. Повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд оцінює належність, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок всіх доказів у їх сукупності.
Факт розташування гаражів у вигляді фотокопій без прив'язки до місцевості не свідчить про те, що на даних копіях зображені саме ті гаражі, про які йдеться у позові . А не надання позивачем висновку експертизи чи акту про наявність порушень передбачених нормами ДБН відстаней від гаражів до квартири (житлового будинку) позивача при оформленні відповідачем дозволів на встановлення гаражів та укладенні відповідних договорів ,тобто достовірних доказів таких порушень ,є підставами для відмови у задоволенні вимог.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що обставини порушення державних будівельних норм розміщення спірних гаражів. є недоведеною.
Позивачем у справі не надано і матеріали справи не містять належних допустимих ,достовірних і достатніх доказів на підтвердження обставин як самочинного розміщення гаражів з порушенням норм ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій», так і порушення в зв'язку з цим прав позивача на рівні, що може вважатись істотним з огляду на права інших осіб та бути достатнім для пред'явлення вимог про зобов'язання відповідача знесення таких конструкцій.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів факту самочинного будівництва металевих конструкцій (гаражів), що розміщені на прилеглій території між будинками АДРЕСА_2 і АДРЕСА_5 , а також не довів порушення його прав встановленими металевими конструкціями (гаражами), потрапляння вихлопних газів до квартири позивача та відсутності свіжого повітря у його квартирі, наявності причинно-наслідкового зв'язку між розміщенням зазначених гаражів та потраплянням вихлопних газів до квартири позивача, та відсутності свіжого повітря у квартирі позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Інші доводи апеляційної скарги також правильні висновки суду не спростовують і не впливають на законність прийнятого судом рішення,. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки у доводах скарги підстави для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення не наведені , рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга згідно ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а вказане рішення - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11.11.2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий С.Г. Копаничук
Судді: С.К. Медвецький
В.В. Оніщук