Справа № 139/11/22
Провадження № 2-а/139/1/22
16 березня 2022 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.,
з участю:
секретаря судового засідання Хонькович Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в письмовому провадженні в смт Муровані Курилівці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Постановою старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області Базяка Олександра Валентиновича від 04 січня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, працюючи на посаді директора ДП «Вінницький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», допустив порушення ч. 9 ст. 44 та ст. 49 Водного кодексу України, зокрема, що «о 15-ій годині 30 грудня 2021 року під час проведення перевірки встановлено, що на проммайданчику (гранітний кар'єр) в смт Літин здійснювався скид кар'єрних вод у р. Згар - басейн р. Південний Буг, що на території Літинського (Вінницького) району, що підтверджується протоколом дослідження якості стічних вод № 678 від 24.11.2021, виданим КП «Вінницяоблводоканал», без дозволу на спеціальне водокористування». В постанові зазначено, що відповідальність за таке правопорушення передбачена ст. 110 Водного кодексу України та ст. 48 КУпАП. Цією ж постановою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в сумі 136 гривень.
Вважаючи постанову відповідача незаконною, а також такою, що суттєво порушує норми чинного законодавства та його конституційні права, ОСОБА_1 14 січня 2022 року звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову старшого державного інспектора з охорони навколишнього середовища Вінницької області Базяка Олександра Валентиновича № 05/004 від 04 січня 2022 року у справі про адміністративне правопорушення та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 48 КУпАП та ст. 110 Водного кодексу України.
Ухвалою від 18 січня 2022 року позов було залишено без руху, а позивачу надано строк у десять днів з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
26 січня 2022 року отримано заяву позивача про усунення недоліків з позовом у новій редакції з усуненими недоліками (а.с. 40-45).
Ухвалою від 28 січня 2022 року (а.с. 46) відкрито провадження у справі і призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 07 лютого 2022 року.
Позивач ОСОБА_1 та відповідач в судове засідання не з'явилися. Позивач просив про розгляд справи без його участі (а.с. 50). Відповідач 07 лютого 2022 року електронною поштою подав клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 51). Судове засідання було відкладено на 18 лютого 2022 року.
14 лютого 2022 року від відповідача надійшов відзив з доказами на ствердження позиції (а.с. 55-61). Ухвалою від 17 лютого 2022 року (а.с. 64) відповідачу продовжений строк для подання відзиву, а відзив прийнято до матеріалів справи.
Безпосередньо перед судовим засіданням 18 лютого 2022 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він не отримав повістки на офіційну електронну адресу (а.с. 67). Клопотання представника відповідача було задоволено, а розгляд справи було відкладено на 25 лютого 2022 року. Ухвалою суду на місці (а.с. 71) було задоволено клопотання представника відповідача (а.с.65) та постановлено про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференц-прийому EasyCon.
Будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи (а.с. 74, 75), представник відповідача в судове засідання 25 лютого 2022 року, в тому числі не вийшов на зв'язок в режимі ВКЗ. Судом було постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи через можливу неявку сторін у зв'язку із введенням в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану.
Представником позивача 16 березня 2022 року через канцелярію подано заяву про долучення письмових доказів на спростування доводів, викладених у відзиві на позов (а.с. 83-92). Із доданих до заяви документів вбачається, що вони вручені належним чином і завчасно відповідачу.
Про час і місце судового засідання на 16 березня 2022 року сторони були повідомлені належним чином (а.с. 80, 81-82), однак в судове засідання не з'явилися. Представник позивача - адвокат Воловодівський Ігор Васильович (а.с. 68-70) подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника та про підтримання позовних вимог (а.с. 93). Відповідач свого представника до суду не направив, не повідомив про причину неявки, не просив про відкладення розгляду справи чи про участь в цьому засіданні в режимі ВКЗ.
Враховуючи положення ст. 268 КАС України, відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи ще 03 березня 2022 року (а.с. 81, 82), а тому його неприбуття в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
На підставі ч. 3 ст. 194 та ч. 3 ст. 268 КАС України судом постановлено ухвалу про розгляд справи за відсутності сторін у письмовому провадженні.
З позиції позивача, викладеної в позовній заяві (а.с. 40-45), слідує, що постановою старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області Базяка О.В. ОСОБА_1, як директора ДП «Вінницький облавтодор», визнано винним в тому, що під час перевірки 30 грудня 2021 року о 15-ій годині 30 хвилин встановлено, що на проммайданчику (гранітний кар'єр) смт Літин здійснювався скид кар'єрних вод у річку Згар басейну річки Південний Бугна території Літинського (Вінницького) району без дозволу на спеціальне водокористування; його дії кваліфіковано як вчинення правопорушення, передбаченого ст. 48 КУпАП та накладено адміністративне стягнення за вмінене правопорушення у вигляді штрафу. Позивач заперечує наявність у своїх діях об'єктивного та суб'єктивного складів правопорушення, передбаченого ст. 48 КУпАП. Позиція позивача обґрунтовується обставиною, що видобування корисних копалин в кар'єрі відбувається на підставі Дозволу № 1650 від 17.11.1998 та Угоди № 1650 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин від 10.12.2019 з врахуванням Висновку з оцінки впливу довкілля № 08-02-11-201861898/1 від 11.02.2019. Цими документами не передбачено отримання дозволу на спеціальне водокористування, оскільки воно не є спеціальним в силу приписів Водного кодексу України. Скидаючи води, підприємство виконує свої зобов'язання щодо запобігання, уникнення, зменшення (пом'якшення), усунення, обмеження впливу планової діяльності на довкілля, як то передбачено Дозволом; підприємство не здійснює забору води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, а вода накопичується природнім шляхом в результаті природніх явищ (дощ, танення снігу) та частковому підйому ґрунтових вод; скидання вод здійснюється з дотриманням екологічних норм, що підтверджується протоколом дослідження якості стічних вод. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що він не є суб'єктом вміненого правопорушення, оскільки на момент дослідження стічних вод (24 листопада 2021 року) він не був директором підприємства. За наведених у позові обґрунтувань, ОСОБА_1 вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а тому справа про адміністративне правопорушення має бути закрита на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Із тексту та матеріалів відзиву (а.с. 55-56, 57-62) слідує, що відповідач свою позицію обґрунтовує тим, що ДП «Вінницький облавтодор» здійснює скид кар'єрних вод у річку (і це не заперечується і визнається ним), а разом із ними було здійснено скид забруднюючих речовин, що підтверджується відповідним аналізом відбору води від 24 листопада 2021 року. Приписами ст. 48 Водного кодексу України здійснення скиду забруднюючих речовин у водні об'єкти є спеціальним водокористуванням, а спеціальне водокористування, відповідно до п. 9 ст. 44 Водного кодексу України, здійснюється лише за наявності дозволу. Крім того, Оскільки до відповідальності за порушення, передбачені ст. 47 КУпАП, можуть бути притягнені, зокрема, посадові особи, а на момент виявлення правопорушення такою посадовою особою ДП «Вінницький облавтодор» є ОСОБА_1 , відповідач вважає, що ним вірно визначено суб'єкт правопорушення.
Розглянувши справу в судовому засіданні, дослідивши та оцінивши всі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
Як слідує із ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, його завданням є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне і повне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП). Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1 ст. 246 КУпАП). Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито (ч. 1 ст. 249 КУпАП).
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна особа в його вчинені, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Із постанови про накладення адміністративного стягнення № 05/004 від 04 січня 2022 року (а.с. 8) слідує, що інспектор з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області Базяк Олександр Валентинович виніс її відносно ОСОБА_1 за те, що той як директор ДП «Вінницький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», допустив порушення ч. 9 ст. 44 та ст. 49 Водного кодексу України, що було встановлено о 15-ій годині 30 грудня 2021 року під час проведення перевірки. Зокрема, ОСОБА_1 визнано винним у здійсненні скиду кар'єрних вод з проммайданчика (гранітний кар'єр) в смт Літин у р. Згар - басейн р. Південний Буг без дозволу на спеціальне водокористування. Цією постановою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності на підставі ст. 110 Водного кодексу України та ст. 48 КупАП і накладено стягнення у виді штрафу в сумі 136 гривень.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Як зазначено в оскаржуваній постанові, ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України, а тому його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 48 КУпАП.
Стаття 48 КУпАП передбачає відповідальність за самовільне захоплення водних об'єктів або самовільне водокористування, переуступка права водокористування, а також укладення інших угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право державної власності на води.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони водних ресурсів.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в активних діях із самовільного захоплення водних об'єктів, самовільного водокористування, або в діях щодо переуступки права водокористування, а також укладення інших угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право державної власності на води.
Норма ст. 48 КУпАП є бланкетною, а тому при встановленні об'єктивної сторони правопорушення слід звернутися до спеціального законодавства.
Так, водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства.
В оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 порушено ч. 9 ст. 44 та ст. 49 Водного кодексу України. Насправді ст. 44 містить одну частину, в якій є пункт 9.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України встановлено обов'язок водокористувача здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу. Статтею 49 Водного кодексу України встановлюється порядок отримання дозволу на спеціальне водокористування.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це, зокрема, скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів, яке може здійснюватися юридичними особами для промислових потреб.
Таким чином, для встановлення об'єктивної сторони вміненого правопорушення є необхідність встановити промислові потреби ДП «Вінницький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» для скидання забруднюючих речовин у річку Згар.
Позивачем не заперечується, що на балансі ДП «Вінницький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» перебуває гранітний кар'єр в смт Літин Вінницького району Вінницької області. У цьому кар'єрі видобуваються корисні копалини (граніти) на підставі спеціального дозволу на користування надрами № 1650 від 17 листопада 1998 року (а.с. 9), строк дії якого продовжено до 17 листопада 2038 року, та Угоди № 1650 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин (а.с. 10-15) з додатками (а.с. 16, 17).
Ні Дозволом, ні Угодою про умови користування надрами не передбачено отримання ДП «Вінницький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» дозволу на спеціальне водокористування.
Слід зазначити, що позиція відповідача про скид ДП «Вінницький облавтодор» з кар'єру в смт Літин до водного об'єкту забруднюючих речовин, ґрунтується виключно на даних дослідження якості поверхневих вод, вчинених хіміко-біологічною лабораторією комунального підприємства «Вінницяоблводоканал» 24 листопада 2021 року, та занесених до відповідних протоколів за номерами 678, 679, 680 (а.с. 58, 59, 60).
Однак, як вбачається із гігієнічних вимог до складу та властивостей води водних об'єктів (в розрізі наданих відповідачем протоколів показників) (а.с. 85-86), зазначені у протоколах від 24 листопада 2021 року за номерами 678, 679, 680 (а.с. 58, 59, 60) фізико-хімічні показники води не перевищують відповідні гігієнічні та екологічні вимоги щодо якості води.
Крім того, частиною 3 ст. 48 Водного кодексу України встановлено, що видобування корисних копалин не належить до спеціального водокористування.
За таких обставин, у даному випадку відсутня об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 48 КУпАП.
Слід зазначити, що суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 48 КУпАП можуть бути як громадяни, так і посадові особи.
Оскаржуваною постановою до адміністративної відповідальності притягнуто ОСОБА_1 як директора ДП «Вінницький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», тобто як посадову особу.
Відповідно до ст. 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Повноваження посадової особи підтверджуються відповідними указами, наказами, розпорядженнями, рішеннями, договорами і т.п. про прийняття чи обрання на посаду.
Як слідує з наказу т.в.о. голови правління Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» № 189-ВК від 17 грудня 2021 року (а.с. 31), ОСОБА_1 призначений на посаду директора ДП «Вінницький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з 20 грудня 2021 року.
Одночасно, в оскаржуваній постанові зазначено, що факт здійснення скиду кар'єрних вод у річку Згар підтверджується протоколом дослідження якості стічних вод № 678 від 24 листопада 2021 року.
Таким чином, на момент отримання результатів дослідження стічних вод у басейні річки Згар біля гранітного кар'єру, тобто фактичного виявлення правопорушення (на думку відповідача), ОСОБА_1 не був посадовою особою, до службових обов'язків якої входили обов'язки із забезпечення додержання виконання установлених у сфері охорони природи правил.
Враховуючи вище наведені аргументи, суд прийшов до переконання, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 48 КУпАП, зокрема, його об'єктивна та суб'єктивна сторони, крім того, ОСОБА_1 не є суб'єктом вміненого йому правопорушення.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності, зокрема, складу адміністративного правопорушення.
Суд звертає увагу, що усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень трактуються на користь позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов'язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач. Єдиною умовою для цього є повідомлення позивачем мінімально достатньої інформації про такі рішення чи дії (постанова Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2006 року у справі № К-7375/06).
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як слідує зі ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Підсумовуючи все вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано вимог ст. 280 КпАП України, які зобов'язують орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна особа в його вчинені, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та вважає, що відповідачем не надано доказів, які вказували б на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 47 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки суд прийшов до висновку про незаконність оскаржуваної постанови, вона підлягає до скасуванню, а провадження по справі - закриттю, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
За приписами ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд, крім іншого, вирішує питання про розподіл судових витрат.
До судових витрат, відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, належать судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи.
Позивачем надано докази про судові витрати лише у зв'язку зі сплатою судового збору при зверненні до суду з цим позовом. Так, відповідно до платіжного доручення № 55 від 10 січня 2022 року, ОСОБА_1 при зверненні до суду з цим позовом сплатив 992 гривні 40 копійок судового збору (а.с. 32).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 48, 247, 283 287, 293 КпАП України, ст.ст. 2, 3, 5, 77, 79, 139, 241-246, 268, 271, 272, 286 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області Базяка Олександра Валентиновича про накладення адміністративного стягнення від 04 січня 2022 № 05/004.
Закрити відносно ОСОБА_1 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 48 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 37979894, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя: ____________