08 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 260/914/20 пров. № А/857/22924/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Большакової О.О., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судового засідання Юник А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі № 260/914/20 (головуючий суддя Гебеш С.А., м. Ужгород) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 01.03.2018; визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення повного розрахунку при звільненні, а саме: невиплати йому в день виключення зі списків частини грошової компенсації за не отримане речове майно; зобов'язати Військову частину здійснити нарахування та виплату йому індексацію грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 01.03.2018 та стягнути з Військової частини НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.09.2019 по 24.02.2020 в розмір 91 160,00 грн.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 01.03.2018.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення повного розрахунку при звільненні, а саме: невиплати ОСОБА_1 в день виключення зі списків частини грошової компенсації за не отримане речове майно.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 01.03.2018.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.09.2019 по 24.02.2020 в розмір 60 242 (шістдесят тисяч двісті сорок дві) грн. 54 коп.
У решті частини позовних вимог - відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року скасовано в частині стягнення з ВЧ НОМЕР_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 вересня 2019 року по 24 лютого 2020 року в розмірі 60 242 (шістдесят тисяч двісті сорок дві) грн 54 коп. та прийнято нову постанову, якою в цій частині позов залишено без розгляду. В решті рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року - залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року в частині скасування рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року та залишення позову в частині стягнення з військової частини НОМЕР_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 вересня 2019 року по 24 лютого 2020 року в розмірі 60 242 (шістдесят тисяч двісті сорок дві) грн 54 коп. без розгляду скасовано і справу в цій частині направлено для продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Отже, предметом апеляційної розгляду є рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року в частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.09.2019 року по 24.02.2020 р. в розмір 60 242 (шістдесят тисяч двісті сорок дві) грн. 54 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в цій частині військова частина НОМЕР_1 просила таке скасувати та відмовити у задоволенні позову.
При цьому, зазначає, що Військовою частиною НОМЕР_1 було повністю вжито всіх заходів щодо виплати компенсації позивачу за неотримане речове майно в передбаченому законодавством порядку: подано заявку до забезпечувального органу на бюджетні асигнування для виплати йому грошової компенсації за №314 від 19.12.2019, відповідно до змін до наказу №289 від 16.12.2019. Після надходження до військової частини НОМЕР_1 зазначених коштів, вони негайно були виплачені позивачу.
Зазначені обставини не були враховані судом при прийнятті оскаржуваного рішення, що вплинуло на те, що воно було прийняте з неповним з'ясуванням судом усіх обставин, що мали значення для справи, а тому вважає рішення таким, що було прийнято необґрунтовано.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга в частині оскарження рішення суду першої інстанції про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.09.2019 по 24.02.2020 в розмір 60242 (шістдесят тисяч двісті сорок дві) грн 54 коп. підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 з 1997 року по 06 вересня 2019 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач 27.01.2020 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з заявою щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а також 11.02.2020 року звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з заявою щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018. Листом №150/53/140 від 29.01.2020 року позивачу повідомлено, що грошова компенсація за не отримане речове майно буде виплачена після надходження коштів на рахунки Військової частини НОМЕР_1 (а.с.16). Крім цього, листом №150/53/206 від 24.02.2020 позивачу повідомлено про неможливість нарахування та виплати індексації, спираючись на те що фінансового ресурсу в Міністерстві оборони не було, фінансування на виплату індексації не здійснювалось.
25.02.2020 Військовою частиною НОМЕР_1 грошова компенсація за речове майно перерахована та зарахована на картковий рахунок позивача, що підтверджується випискою по банківському рахунку.
Надаючи оцінку позовним вимогам про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.09.2019 по 24.02.2020 в розмір 91160,00 грн, суд першої інстанції виходи з того, що відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 цього Кодексу.
За приписами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Частиною 1 ст.117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З огляду на це, суд першої інстанції правильно вважав, що умовами застосування частини 1 ст.117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Згідно з ч.2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відхиляючи доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд першої інстанції правильно зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати компенсації за неотримане речове майно) не врегульовані положеннями спеціального законодавства.
Враховуючи це правильним є висновок про можливість застосування норм ст. ст. 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 806/1899/17 та постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині частково виходив з того, що наказом від 06.09.2019 позивача виключено зі списку особового складу та всіх видів забезпечення, натомість, остаточний розрахунок проведено з ним лише 24.02.2020. А отже, остаточний розрахунок відповідачем здійснено не в день фактичного звільнення ОСОБА_1 , а з порушенням строків, встановлених ст.116 КЗпП України. Таким чином, затримка остаточного розрахунку з позивачем відбулася у день фактичної виплати 24.02.2020.
Однак, суд апеляційної інстанції з такими доводами суду першої інстанції не погоджується, оскільки рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року вирішено крім визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 01.03.2018, визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення повного розрахунку при звільненні, а саме: невиплати ОСОБА_1 в день виключення зі списків частини грошової компенсації за не отримане речове майно також зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 01.03.2018.
Отже, повний розрахунок з позивачем не проведено, оскільки не здійснено нарахування та виплата індексації його грошового забезпечення.
За таких обставин колегія суддів вважає, що такі вимоги позивача є передчасними, а відтак задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з військової частини НОМЕР_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.09.2019 по 24.02.2020 в розмір 60242 грн. 54 коп. слід скасувати, бо висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, а в задоволенні позовних вимог в цій частині - відмовити.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 в частині оскарження рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі № 260/914/20 про стягнення з військової частини НОМЕР_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 вересня 2019 року по 24 лютого 2020 року в розмірі 60242 грн 54 коп. задовольнити.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі №260/914/20 в частині стягнення з військової частини НОМЕР_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.09.2019 по 24.02.2020 в розмір 60242 грн 54 коп. - скасувати та прийняти в цій частині постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді О. О. Большакова
В. В. Ніколін
Повне судове рішення у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Большакової О.О. та перебування у відпустці головуючого судді і судді Ніколіна В.В. складено 16.03.2022.