П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 березня 2022 р. Категорія 106030000м.ОдесаСправа № 540/5250/21
Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.
час і місце ухвалення: спрощене провадження,
м. Херсон
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Семенюка Г.В.
суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ліквідаційної комісії департаменту захисту економіки Національної поліції України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що 9 лютого 2021 року у ході повторного огляду Херсонською обласною медико-соціальною комісією позивачу встановлена третя група інвалідності з причинним зв'язком захворювання «травма, так одержана під час проходження служби», на підставі акту розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 27 липня 2001 року о 21 год. 40 хв., акту №22 про нещасний випадок від 9 грудня 2020 року та постанови № 11 від 15 грудня 2020 року виданої медичною (військово-лікарською) комісією ДУ ТМО МВС України по Херсонській області. Також, у виписці з акта огляду медико-соціальною комісією до довідки серії 12 ААБ №560527 від 09.02.2021 зазначено «термін по причині інвалідності зараховувати з 25.02.2020». Позивач стверджує, що станом на 25 лютого 2020 року, він мав право на виплату одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності на підставі п. 3 ч.І ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію», так як фактично група інвалідності йому була встановлена протягом шести місяців з моменту звільнення 25 лютого 2020 року, а попередні акти розслідування нещасного випадку, що стався 27 липня 2001 року з ОСОБА_1 від 29 серпня 2019 року (форма Н-5*) та акт №3 про нещасний випадок невиробничого характеру від 29 серпня 2019 року (форма НТ*) визнані протиправними та скасовані рішенням Херсонського адміністративного окружного суду №540/2481/19 від 28.01.2020, за обставин, які не залежали від позивача, виконання рішення суду проводилось тривалий час, що в свою чергу зайняло досить тривалий час підготовки документів що є підставою звернення для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у відповідності до Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.01.2016 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського».
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Ліквідаційної комісії департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 3 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" на підставі заяви від 06.04.2021. Зобов'язано Ліквідаційну комісію департаменту захисту економіки Національної поліції України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до пункту 3 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом МВС України №4 від 11.01.2016, на підставі заяви від 06.04.2021.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Ліквідаційна комісія департаменту захисту економіки Національної поліції України подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що позивач звільнений зі служби в поліції з 30.11.2019, а відтак дата визначення ОСОБА_1 інвалідності з 09.02.2021 значно перевищує термін 6 місяців, визначений законодавством для набуття права на призначення та виплату ОГД. Оскільки однією із законодавчо визначених умов нарахування та виплати ОГД відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» є дотримання терміну визначення поліцейському інвалідності - протягом шести місяців після його звільнення з поліції, що у випадку позивача дотримано не було.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до наказу голови ліквідаційної комісії департаменту захисту економіки від 18.11.2019 №389о/с з 30.11.2019 звільнений зі служби в поліції за пунктом 2 (через хворобу) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» підставою для звільнення стало свідоцтво про хворобу №332р/нс, видане медичною (військово-лікарською) комісією ДУ ТМО-МВС України по Херсонській області 22.10.2019.
У свідоцтві про хворобу №332р/нс від 22.10.2019 року зазначений діагноз та причинний зв'язок захворювання (поранення контузії, травми каліцтва) «травма одержана під час проходження служби в результаті нещасного випадку, ні не пов'язана з виконанням службових обов'язків», висновок про причинний зв'язок комісією встановлений на підставі акту розслідування нещасного випадку, що стався 27 липня 2001 року з ОСОБА_1 від 29 серпня 2019 року (форма Н-5*) та акту №3 про нещасний випадок невиробничого характеру від 29 серпня 2019 року (форма НТ*).
Рішенням Херсонського адміністративного окружного суду від 28.01.2020 у справі №540/2481/19 визнані протиправними та скасовані акт від 29.08.2019 року Форми Н-5* розслідування нещасного випадку, що стався 27.07.2001 року з ОСОБА_1 та акт від 29.08.2019 року № 3 Форми НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру. Та зобов'язано ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України у Херсонській області провести повторне розслідування. Рішення суду набрало законної сили на підставі постанови ОААС від 14.04.2020.
25 лютого 2020 року Херсонською обласною медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності з причинним зв'язком захворювання «травма одержана під час проходження служби в результаті нещасного випадку, ні не пов'язана з виконанням службових обов'язків», довідка до акта огляду медико-соціальною комісією Серія 12ААА № 859329 від 25.02.2020, причинний зв'язок встановлено на підставі свідоцтва про хворобу №332р/нс, виданого медичною (військово-лікарською) комісією ДУ ТМО МВС України по Херсонській області 22.10.2019, акту розслідування нещасного випадку, що стався 27 липня 2001 року з ОСОБА_1 від 29 серпня 2019 року (форма Н-5*) та акту №3 про нещасний випадок невиробничого характеру від 29 серпня 2019 року (форма НТ*) (вказані акти рішенням Херсонського адміністративного окружного суду від 28.01.2020 у справі №540/2481/19 визнані протиправними та скасовані).
9 лютого 2021 року під час повторного огляду Херсонською обласною медико-соціальною комісією позивачу встановлена третя група інвалідності з причинним зв'язком захворювання «травма, так одержана під час проходження служби», на підставі акту розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 27 липня 2001 року о 21 год. 40 хв., акту №22 про нещасний випадок від 9 грудня 2020 року та постанови № 11 від 15 грудня 2020 року виданої медичною (військово-лікарською) комісією ДУ ТМО МВС України по Херсонській області.
У виписці з акта огляду медико-соціальною комісією до довідки серії 12 ААБ №560527 від 09.02.2021 зазначено «термін по причині інвалідності зараховувати з 25.02.2020» .
06 квітня 2021 року позивач звернувся до ліквідаційної комісії департаменту захисту економіки Національної поліції України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності, оформленої у відповідності до вимог Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.01.2016.
До заяви додав оригінали та копії наступних документів:
- копія постанови ВЛК на 1 арк.;
- копія довідки до акту МСЕК від 25.02.2020 завіреної органом що її видав на 1 арк.;
- довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого від 25.02.2020 на 1 арк.;
- довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого від 09.02.2021 на 1 арк.;
- копія наказу про звільнення на 1 арк.;
- копія рішення суду, завірена органом що його видав на 4 арк..;
- акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався на 1 арк.;
- акт №23 про нещасний випадок на 1 арк.;
- копія паспорту та ІПН на 3 арк.;
- копія посвідчення інваліда війни на 1 арк.;
- заява та реквізити про зарахування коштів на поточний рахунок.
30 квітня 2021 року листом відповідач відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності на підставі того, що групу інвалідності було встановлено з причин, зазначених в п. 3 ч.І ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» лише 9 лютого 2021 року (у відповідності з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ №560527) тобто у строк понад 6 місяців з моменту звільнення - 30.11.2019.
Не погодившись із відмовою відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що із незалежних від позивача причин, через недобросовісне виконання окремими суб'єктами владних повноважень покладених на них обов'язків, що встановлено рішенням суду у справі № 540/2481/19, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 з 25.11.2019 року був змушений у судовому порядку відстоювати своє право на визнання його таким, який отримав травму під час проходження служби, що стало причиною для звільнення із служби в поліції та встановлення третьої групи інвалідності.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року N 580-VIII.
Згідно із статтею 60 Закону України «Про Національну поліцію» проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Перелік підстав, за яких призначається та виплачується одноразова грошова допомога (далі - ОГД) поліцейському, її розміри, категорія осіб, які мають право на ОГД, підстави, за яких призначається і виплачується ця допомога, визначені положеннями статей 97 - 101 Закону України «Про Національну поліцію» та реалізуються в порядку та на умовах, визначених Порядком, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.01.2016 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського» (далі - Порядок № 4).
Відповідно до ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:…3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Відповідно до ст. 100 Закону України «Про Національну поліцію» визначення інвалідності та ступеня втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейським здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до закону та інших нормативно-правових актів.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.
Статтею 101 Закону України «Про Національну поліцію» визначені підстави для відмови у призначені ОГД.
Так призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком:
а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням;
б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом);
г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
Пунктом 2 розділу II Порядку № 4 встановлено, що ОГД у разі загибелі (смерті) поліцейського чи втрати працездатності поліцейського призначається та виплачується у випадках та в розмірах, визначених Законом України «Про Національну поліцію», особам, які мають право на її отримання, відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» ОГД у разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Апелянт у своїй апеляційній скарзі вірно вказав, що положення пункту 3 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 3-р(І)/2020 від 22.04.2020.
Так, у зазначеному Рішенні Конституційного Суду вказано, що як вбачається зі змісту пункту 3 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», призначення та виплата ОГД поліцейському законодавчо гарантовані лише за наявності трьох обов'язкових умов, а саме:
1) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;
2) визначення поліцейському інвалідності протягом шести місяців після його звільнення з поліції;
3) звільнення поліцейського з поліції з причин поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманих під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Отже, лише за наявності цих трьох обставин, тобто тільки дотримавшись усіх зазначених умов, особа, звільнена з поліції, набуває право на отримання ОГД й може претендувати на її призначення та виплату згідно з положеннями пункту 3 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію».
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 19.09.2018 року у справі №373/1188/16-а, від 20.09.2018 року у справі №296/9456/16-а, від 01.11.2018 року у справі №822/3788/17, від 22.01.2019 року у справі №2340/2663/18, від 15.04.2019 року у справі №823/1798/18, від 10.10.2019 року у справі №822/1083/18, від 05.02.2020 року у справі №810/836/18, від 23.04.2020 року у справі №822/999/18 та від 26.05.2020 року у справі №823/2291/18.
Також, Конституційний Суд зазначив, що здійснений аналіз дає підстави для висновку, що положення пункту 3 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» не містять дискримінаційних умов для отримання ОГД поліцейськими, яким протягом шести місяців після звільнення з поліції визначено інвалідність унаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ними службових обов'язків.
Суд першої інстанції вірно відмітив, що дане тлумачення пункту 3 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» дане Конституційним судом, не може бути застосоване до даних правовідносин, оскільки для встановлення інвалідності ОСОБА_1 своєчасно звернувся до відповідних органів для отримання необхідних документів з метою отримання одноразової грошової допомоги - 25.02.2020 року, тобто через 3 місця після звільнення.
Разом із тим із незалежних від позивача причин, через недобросовісне виконання окремими суб'єктами владних повноважень покладених на них обов'язків, що встановлено рішенням суду у справі № 540/2481/19, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 із 25.11.2019 року був змушений у судовому порядку відстоювати своє право на визнання його таким, який отримав травму під час проходження служби, що стало причиною для звільнення із служби в поліції та встановлення третьої групи інвалідності.
Крім того, колегією суддів враховується, що за правилами п.7 ч.2 ст.61 Закону №580-VIII, наявність в особи певного захворювання може бути перешкодою для проходження служби в поліції, а відповідно до п.2 ч.1 ст.77 цього ж Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.
Таким чином, встановлення на законодавчому рівні такої обов'язкової умови для виплати одноразової грошової допомоги, як звільнення з поліції внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, покликане надати гарантовану з боку держави соціальну допомогу саме тим поліцейським, стан здоров'я яких завадив продовжити службу в поліції, і які припинили її вимушено.
Відповідно до п.п. 70-71 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) « 70 … Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).
71. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 53, та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), п. 38).
Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії департаменту захисту економіки Національної поліції України, - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року по справі № 540/5250/21, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
суддя-доповідач Семенюк Г.В.
судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.