16 березня 2022 року м. Дніпросправа № 932/10447/21 (2-а/932/439/21)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Шлай А.В.,
за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.
розглянувши в м. Дніпро у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу громадянина республіки Гана ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2021 року (суддя Куцевол В.В.) у справі за позовом Головного управлінця Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області до громадянина республіки Гана ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України, -
Головне управлінця Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області звернулось з позовом до громадянина республіки Гана ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2021 року позов було задоволено.
Суд вирішив примусово видворити за межі України громадянина республіки Гана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідачем було подано апеляційну скаргу, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував, що відповідач має можливість і право самостійно покинути територію України, тому обмеження його волі є передчасним та безпідставним.
Представник відповідача телефоном повідомив про неможливість участі у режимі відеоконференції поза межами суду у назначений час.
Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як було встановлено судом першої інстанції, відповідач є громадянином Республіки Гана, документований паспортом громадянина Республіки Гана серії НОМЕР_1 від 10.08.2020 терміном дії до 09.08.2030.
Відповідач в'їхав в Україну 22.04.2018 з візою категорії «Д» з метою навчання у Національній металургійній академії України.
Наказом Національної металургійної академії України від 22.05.2018 відповідача було зараховано на підготовче відділення, 11.05.2018 йому було оформлено посвідку на тимчасове проживання в Україні терміном дії до 01.10.2018 року.
03.09.2018 відповідачу оформлено посвідку на тимчасове проживання в Україні терміном дії до 14.04.2020.
22.09.2018 відповідач через КПП «Гоптівка» виїхав та того ж дня знову в'їхав до України.
Наказом Національної металургійної академії України від 23.05.2019 відповідач відрахований з навчального закладу за академічну неуспішність та за порушення умов контракту.
Рішенням позивача від 22.05.2019 за № 240 скасовано посвідку на тимчасове проживання в Україні терміном дії до 14.04.2020.
30.08.2019 ГУ ДМС України у Дніпропетровській області прийнято рішення № 76 про примусове повернення відповідача до країни походження або третьої країни. Того ж дня, у присутності перекладача, відповідач отримав копію цього рішення.
На час прийняття рішення № 76 від 30.08.2019, відповідач із заявами про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до ГУ ДМС України у Дніпропетровській області, не звертався, про що свідчить службова записка т.в.о начальника відділу з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС у Дніпропетровській області Глухової К.І. від 29.08.2019.
Постановою ГУ ДМС України у Дніпропетровській області від 30.08.2019 відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП.
06.09.2019 відповідач сплатив штраф.
17.09.2019 відповідач звернувся до ГУ ДМС України у Дніпропетровській області з заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Рішенням у формі висновку від 07.10.2019 відмовлено відповідачу у оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Відповідачем зазначене рішення не оскаржувалось.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.2021 адміністративний позов Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до відповідача про затримання з метою забезпечення видворення за межі території України задоволено частково, затримано та поміщено до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, відповідача строком на три місяці, з метою забезпечення видворення за межі території України.
Рішення набрало законної сили 01.02.2022.
Позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що оскільки відповідач втратив право на проживання в Україні після відрахування його з навчального закладу та спливу строку безвізового перебування на території України не залишив територію України, він порушив вимоги чинного законодавства України, дотримання яких є його обов'язком в силу ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», через що позов Головного Управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області підлягає задоволенню.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.
Частина 1 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3773-VI передбачає, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Відповідно до частини 4 статті 26 Закону № 3773-VI, рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.
Абзацем 1 частини 1 статті 30 Закону № 3773-VI передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
Статтею 31 Закону № 3773-VI передбачено, що іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:
де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;
де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;
де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;
де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до норм статей 26 та 30 Закону № 3773-VI процедурі видворення іноземця або особи без громадянства передує прийняття компетентним органом рішення про його примусове повернення, яке може бути оскаржено до суду.
Матеріалами справи встановлено, що рішення про примусове повернення є чинним.
Підставою прийняття даного рішення слугувало порушення відповідачем правил перебування на території України.
Таким чином, у зв'язку з тим, що рішення про примусове повернення відповідачем не виконано, у відповідача відсутні документи на право перебування на території України, відповідач ухиляється від виконання рішення про його примусове повернення та не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту, підстави вважати, що відповідач підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відсутні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для примусового видворення відповідача за межі території України.
Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу громадянина республіки Гана ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2021 року у справі за позовом Головного управлінця Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області до громадянина республіки Гана ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.
Головуючий - суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник
суддя А.В. Шлай