Справа №500/817/22
16 березня 2022 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови позивачу в зарахуванні до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи в радгоспі "Україна" з 26.07.1984 по 19.10.1984 та з 05.12.1987 по 22.11.1988, також періоду роботи з 19.12.1988 по 02.11.1995 (працював на посаді газоелектрозварника в СПМК-1 АТ "Тернопільагроспецмонтаж") та періоду роботи з 21.08.2008 по 30.09.2016 (працював електрогазозварником в ПП "Тепло-сервіс"),
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи в радгоспі "Україна" з 26.07.1984 по 19.10.1984 та з 05.12.1987 по 22.11.1988, також період роботи з 19.12.1988 по 02.11.1995 (працював на посаді газоелектрозварника в СПМК-1 АТ "Тернопільагроспецмонтаж") та період роботи з 21.08.2008 по 30.09.2016 (працював електрогазозварником в ПП "Тепло-сервіс") та призначити пенсію на пільгових умовах з дня звернення із заявою, а саме з 24.12.2021 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у грудні 2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про підтвердження стажу роботи, що дає йому право на призначення пенсії на пільгових умовах та призначенні пенсії.
Рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії від 21.12.2021 позивачу відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінетом Міністрів України періодів роботи в радгоспі "Україна" з 26.07.1984 по 19.10.1984 та з 05.12.1987 по 22.11.1988.
Підставою для відмови у врахуванні вказаних періодів роботи є те, що у записі в трудовій книжці від 16.12.1988 міститься виправлення в частині місяця звільнення та дати винесення наказу про таке звільнення. Проведеною відповідачем перевіркою первинних документів, які знаходяться на зберіганні у Саранчуківській сільській раді встановлено, що згідно з книгами обліку розрахунків по оплаті праці за 1983-1984 роки радгоспу "Україна" в графі "посада, фах" зазначено "-//-", що розтлумачено комісією як належність посади позивача до аналогічної посади попереднього працівника - "слюсаря", а в книгах обліку по оплаті праці з січня 1988 року по грудень 1988 року - назва посади відсутня.
На думку позивача висновки відповідача не узгоджуються та суперечать записам його трудової книжки.
Пояснення щодо підстав не зарахування до стажу роботи, що дає право на пільгову пенсію періоду роботи з 19.12.1988 по 02.11.1995 (працював на посаді газоелектрозварника в СПМК-1 АТ "Тернопільагроспецмонтаж") та періоду роботи з 21.08.2008 по 30.09.2016 (працював електрогазозварником в ПП "Тепло-сервіс") відповідачем не наведені.
Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача та з метою захисту своїх соціальних прав, в тому числі на належне пенсійне забезпечення звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 14.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач своїм правом не скористався та відзиву на позов не подав.
За нормами частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Як підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 звернувся до Головного управлянні Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах по Списку №2, надавши необхідні документи.
Рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії від 21.12.2021 позивачу відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінетом Міністрів України періодів роботи в радгоспі "Україна" з 26.07.1984 по 19.10.1984 та з 05.12.1987 по 22.11.1988.
При цьому в перевірених книгах наказів за 1984, 1987, 1988 роки враховано наступні відомості щодо заявника:
- наказом по радгоспу "Україна" від 27.07.1984 №57-к " ОСОБА_1 " з 26.07.1984 прийнятий на роботу газоелектрозварником,
- наказом по радгоспу "Україна" від 20.10.1984 №73-к "ОСОБА_1" електрозварник "ОСОБА_1" з 19.10.1984 звільнений з роботи,
- наказом по радгоспу "Україна" від 08.12.1987 №73-к " ОСОБА_1 " з 05.12.1987 прийнятий на роботу електрогазозварником,
- з 22.11.1988 відповідно до наказу від 24.11.1988 №73-к слюсаря " ОСОБА_1 " звільнено з роботи.
29.12.2021 листом №1900-0211-8/39451 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії згідно п.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Страховий стаж роботи позивача становить 32 роки 09 місяців 02 дні, пільговий - 10 років 10 місяців 02 дні, за наявними документами матиме право на пенсійну виплату з 15.09.2022.
Не погодившись із вказаним рішенням та вважаючи порушеним своє право на соціальний захист, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Дії (рішення) відповідача як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону №1058-IV виключно цим Законом визначаються, зокрема види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Тобто розмір пенсії кожного пенсіонера визначається індивідуально в залежності від набутого ним страхового стажу та отриманого заробітку, з якого сплачувалися страхові внески.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування..
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-ІV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Відповідно до пункту 2 статті 114 Закону №1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Тобто підставами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є: досягнення певного віку, наявність загального і пільгового (спеціального) стажу роботи, наявність професій (посад) і виробництв у відповідному Списку, зайнятість працівника на цих роботах протягом повного робочого дня, а також підтвердження шкідливих умов роботи працівника безпосередньо на робочому місці за результатами атестації робочих місць за умовами праці.
Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 розділом ХХХІІ "Загальні професії" передбачені посади: газозварники та їх підручні; зварники аргонної і атомно-вуглецевої зварки та електрозварники та їх підручні.
Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 розділом ХХХІІІ "Загальні професії" передбачені посади: газозварники; електрогазозварники, зайняті на різанні і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки; електрозварювальники на автоматичних і напівавтоматичних машинах, зайняті зваркою в середовищі вуглекислого газу, на роботах з застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, а також на напівавтоматичних машинах; електрозварники ручного зварювання.
Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 розділом ХХХІІІ "Загальні професії" передбачена посада електрогазозварники, зайняті на різанням та і ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки.
Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 24.06.2016 №461, розділом XXXIII "Загальні професії (у всіх галузях господарства)" передбачені посади - електрогазозварники, зайняті різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки; електрозварники на автоматичних та напівавтоматичних машинах, зайняті зварюванням у середовищі вуглекислого газу, на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, а також на напівавтоматичних машинах; електрозварники ручного зварювання.
Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку №383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.
Як встановлено статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 25.04.2019 №159/4178/16-а.
Згідно із записами трудової книжки позивач працював на посаді газоелектрозварщика з 26.07.1984 (наказ №57к від 27.07.1984) по 19.10.1984 (наказ №73-к від 20.10.1984), з 05.12.1987 (наказ №73-к від 08.12.1987) по 16.12.1988 (наказ №71 від 16.12.1988) електрогазозварщиком в радгоспі "Україна", який не зарахований відповідачем оскільки місяць дати звільнення та місяць в наказі про звільнення виправлені.
Також в рішенні Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 21.12.2021 вказано, що проведеною перевіркою первинних документів, які знаходяться на зберіганні у Саранчуківській сільській раді встановлено, що в книзі обліку розрахунків по оплаті праці за 1983-1984 роки радгоспу "Україна" під № 26 значиться " ОСОБА_1 ", відображене нарахування заробітної плати з серпня по жовтень 1984 року, в графі "фах або посада" поставлений знак повтору "-//-", в попереднього працівника записаного під №22 в графі "фах або посада" зазначено "слюсар", в книзі обліку розрахунків по оплаті праці з січня 1988 року по грудень 1988 року займана посада не зазначена.
Суд критично оцінює відмову відповідача зарахувати позивачу спірний період роботи згідно записів у трудовій книжці та поданих документів та звертає увагу на те, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах, відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо не зарахування до страхового стажу з підстав неналежного оформлення довідок про підтвердження наявного трудового стажу позивача.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.
Також згідно записів трудової книжки позивач працював з 19.12.1988 (наказ №98 від 19.12.1988) по 02.11.1995 (наказ №63 від 02.11.1995) на посаді електрогазозварщика, газоелектрозварника в СПМК-1 треста "Тернопільагроспецмонтаж" реорганізованого 04.06.1992 в СПМК-1 акціонерного підприємства "Тернопільагроспецмонтаж" та в період з 21.08.2008 (наказ від 20.08.2008) по 30.09.2016 (наказ від 30.09.2016) електрогазозварником в ПП "Тепло-сервіс".
Верховний Суд у постановах від 23.12.2019 у справі №535/103/17, від 27.03.2020 у справі №607/1266/17, від 04.02.2021 у справі №127/16643/17 зазначив, що відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16.01.1985 №17/2-54 професія зварника не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об'єднує назви професій пов'язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах. Вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для ствердження, що професія зварника, електрозварника та газоелектрозварника є тотожною професією.
Враховуючи наведені обставини справи та норми чинного законодавства України суд доходить висновку про визнання дій відповідача щодо не зарахування вищевказаного періоду роботи позивача до пільгового стажу протиправними та зобов'язання відповідача зарахувати до стажу позивача періоди роботи на посаді газоелектрозварщика з 26.07.1984 по 19.10.1984, з 05.12.1987 по 22.11.1988 електрогазозварщиком в радгоспі "Україна", з 19.12.1988 по 02.11.1995 на посаді електрогазозварщика, газоелектрозварника в СПМК-1 треста "Тернопільагроспецмонтаж" реорганізованого в СПМК-1 акціонерного підприємства "Тернопільагроспецмонтаж" та з 21.08.2008 по 30.09.2016 електрогазозварником в ПП "Тепло-сервіс" відповідно до записів у його трудовій книжці.
Підставою відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 , викладеної у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №1900-0211-8/39451 від 29.12.2021, була відсутність необхідного спеціального стажу - 12 років 06 місяців на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що періоди роботи позивача з 26.07.1984 по 19.10.1984, з 05.12.1987 по 22.11.1988, з 19.12.1988 по 02.11.1995, з 21.08.2008 по 30.09.2016, як визначено вище, повинні бути зараховані відповідачем до пільгового стажу, його буде достатньо для призначення позивачу пільгової пенсії відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV.
Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Таким чином суд вважає за необхідне, застосовуючи частину другої статті 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у призначенні позивачу пільгової пенсії, оформлену листом за №1900-0211-8/39451 від 29.12.2021.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити пенсію на пільгових умовах з дня звернення із заявою, а саме з 24.12.2021 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.
Статтею 58 вказаного Закону №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Вказана позиція відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд доходить висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Суд звертає увагу, що відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 992,40 грн, що підтверджується квитанцією №44 від 03.02.2022.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд позов задовольняє частково, то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 496,20 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оформлену листом за №1900-0211-8/39451 від 29.12.2021 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах періоди роботи з 26.07.1984 по 19.10.1984, з 05.12.1987 по 22.11.1988 газоелектрозварщиком, електрогазозварщиком в радгоспі "Україна", з 19.12.1988 по 02.11.1995 на посаді електрогазозварщика, газоелектрозварника в СПМК-1 треста (АП) "Тернопільагроспецмонтаж" та з 21.08.2008 по 30.09.2016 електрогазозварником в ПП "Тепло-сервіс" та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 29.12.2021.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 496,20 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 16 березня 2022 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).
Головуючий суддя Мартиць О.І.