Справа № 503/1112/19
Провадження № 2-а/505/17/2022
15.03.2022 Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Івінського О. О.
при секретарі - Черчел Ю.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Подільську Одеської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління національної поліції в Одеській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі,-
Позивач ОСОБА_1 10.06.2019 звернувся до суду з позовом до Головного Управління національної поліції в Одеській області та просив скасувати постанову серії ДПО18 №009210 від 05.06.2019 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та провадження по справі закрити.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 06.06.2019 позивач сидів на власному мопеді на перехресті вул. Грушевського та вул. Соборній в м. Кодима, неподалік свого гаражу та чекав свого батька, коли до нього підійшов співробітник поліції, який зауважив йому, що він здійснив керування мопедом без автошолома і розпочав складання протоколу про адміністративне правопорушення. Проте, з оскаржуваної постанови стало відомо, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності згідно ч.1 ст.126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 425,00 грн. Отже вказав, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, а постанова про накладення на нього адміністративного стягнення є необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Позивач в судове засідання не з'явився, просив проводити розгляд справи за його відсутності.
Відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов або заяв про розгляд справи у його відсутність не надавав.
Відповідно до ст.205 КАС України неприбуття відповідача не унеможливлює розгляду справи.
З огляду на це, суд вирішив можливим розглянути справу за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, доходить до такого висновку.
Відповідно до матеріалів справи, постановою серії ДПО18 №009210 від 05 червня 2019 року складеною поліцейським сектору реагування патрульної поліції Кодимського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області Яхно Г.І., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в сумі - 425,00 грн. У постанові вказується, що 05 червня 2019 року о 16.40 год., в м. Кодима, по вулиці Соборній водій керуючи транспортним засобом без мотошолому та не маючи при собі (не пред'явив для перевірки) посвідчення водія категорії А1, чим порушив п.2.1а ПДР України, своїми діями скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП.
Як визначено ст.222 КУпАП, розгляд справ про правопорушення, передбачені, зокрема ст.ст. 124-1-126 цього кодексу, покладено на органи Національної поліції.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Таким чином, з урахуванням вище приведених норм права вбачається, що відповідач як працівник підрозділу Національної поліції, що забезпечує безпеку дорожнього руху уповноважений зупиняти транспортний засіб, складати протокол та виносити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.
Частиною 1 ст.126 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб.
Пунктом 2.1 Правил дорожнього руху, про порушення якого зазначено в оскаржуваній постанові, передбачено, зокрема, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон).
Разом з тим, як вбачається з оскаржуваної постанови, у вину позивача ставиться порушення п.2.1а ПДР, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст.32 вказаного Закону поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: 1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; 4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо; 5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; 6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Однак доказів порушення позивачем п. 2.1 Правил дорожнього руху, а саме керування ним транспортним засобом без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб, суду не надано.
Зміст постанови про притягнення до адміністративної відповідальності має відповідати вимогам, передбаченим ст.283 КУпАП, вона повинна містити найменування органу (посадової особи), що виніс постанову, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення. При цьому повинні бути наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та вказані мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник.
Однак в оскаржуваній постанові не наведені докази, на підтвердження встановлених відповідачем обставин про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не вказані додатком до постанови, не оцінено кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
Отже, із наявних у суду матеріалів не вбачається сукупності доказів: пояснень свідків, матеріалів фото- і кінозйомки або відеозапису, тощо, передбачених ст.251 КУпАП України, які б засвідчили факт вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення.
Відповідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оскільки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого в даному випадку покладено обов'язок доказування правомірності оскаржуваного рішення, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження передбачених ст.9 КУпАП обставин, то суд вважає недоведеним факт скоєння позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, тому постанова винесена необґрунтовано, без дотриманням вимог КУпАП, що є підставою для її скасування.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 10, 77, 139, 241-246, 286 КАС України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління національної поліції в Одеській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі - задовольнити.
Скасувати постанову серії ДПО18 №009210 від 05 червня 2019 року, винесену поліцейським сектору реагування патрульної поліції Кодимського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області Яхно Г.І., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, а провадження у даній справі закрити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.О. Івінський
Повне судове рішення складено 15 березня 2022 року.