Справа № 354/1643/21
Провадження по справі № 2/354/301/22
10 березня 2022 року м. Яремче
Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Ваврійчук Т.Л.
з участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору- приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича, Яремчанського відділу державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами» (надалі-ТОВ «ФК Управління активами») про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. 27 листопада 2019 року за реєстром №12787. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що у грудні 2021 року ОСОБА_1 довідалась про відкриття виконавчого провадження №66803572 від 14 вересня 2021 року про стягнення з неї заборгованості у розмірі 2314,85 грн. на користь ТОВ «ФК Управління активами» на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. 27 листопада 2019 року за реєстром №12787. Позивач вважає, що зазначений виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню оскільки він вчинений нотаріусом із порушенням вимог чинного законодавства, зокрема ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, якими передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи лише за умови, що йому подані всі необхідні документи, визначені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року і вони підтверджують безспірність заборгованості. При цьому, діюча редакція зазначеного Переліку визначає можливість вчинення виконавчого напису нотаріуса лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору, згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14. Кредитний договір №901/2211SFDS7 від 11 квітня 2011 року, укладений між позивачем та ПАТ «Платинум Банк» у вигляді анкети-заяви не є нотаріально посвідченим, укладений на 36 місяців, тобто діяв до 11 квітня 2014 року. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості та переконатись, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17, здійснюючи тлумачення ч.2 ст.88 Закону України «Про нотаріат» дійшла висновку, що строк вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду. Таким чином, ПАТ «Платинум Банк» та в подальшому інші кредитори позивача вправі були звернутися до суду про стягнення боргу за кредитним договором після закінчення терміну його дії, в строк до 11 квітня 2017 року. Разом з тим, оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса вчинений 27 листопада 2019 року, тобто з пропуском строку позовної давності. До вчинення виконавчого напису відповідачем та іншими кредиторами не було направлено на адресу позивача вимогу про усунення порушення виконання зобов'язання, і відповідні докази не були надані нотаріусу, тобто нотаріус при вчиненні виконавчого напису не переконався, що заборгованість являється безспірною. Із врахуванням наведеного, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 28 грудня 2021 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору- приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. та Яремчанський відділ державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ), а також витребувано у третіх осіб належно завірені копії матеріалів, які стали підставою для вчинення виконавчого напису нотаріуса.
02 лютого 2022 року від відповідача ТОВ «ФК Управління активами» надійшла заява про визнання позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. 27 листопада 2019 року за реєстром №12787 таким, що не підлягає виконанню. Та в силу вимог ч.1 ст.142 ЦПК України просить стягнути з відповідача 50% сплаченого позивачем судового збору у розмірі 454 грн., щодо задоволення вимоги про стягнення витрат та професійну правничу допомогу заперечують, посилаючись на їх необґрунтованість та завищений розмір. Одночасно із вказаною заявою відповідачем було направлено на адресу суду клопотання про врегулювання спору за участю судді та клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
У підготовче судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Лейбюк В.П. не з'явилися. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності позивача та його представника. Заявлені позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити у повному обсязі, щодо врегулювання спору за участі судді заперечують.
Представник відповідача ТОВ «ФК Управління активами» у підготовче судове засідання не з'явився, проте до суду надійшло клопотання про проведення судового засідання у відсутності представника відповідача.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М., представник Яремчанського відділу державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) у підготовче судове засідання не з'явилися, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином.
Ухвалою суду від 10 березня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ТОВ «ФК Управління активами» про врегулювання спору за участі судді.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України суд розглянув справу у відсутності сторін без фіксації судового процесу технічними засобами.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Встановлено, що 11 квітня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Платинум Банк» був укладений кредитний договір №901/2211SFDS7 шляхом підписання позивачем анкети-заяви позичальника, предметом якого є надання кредиту у розмірі 4941,67 грн. на строк 36 місяців, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,0001% щомісячно.
У вказаній заяві-анкеті ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що вказана заява становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, вказала, що вона ознайомилася із умовами кредитування, наданими їй у письмовій формі, а також сторонами був погоджений графік платежів.
24 липня 2018 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «ФК Управління активами» був укладений договір факторингу №20182407-1/2.
Відповідно до п.1.1 вказаного договору Фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові Права Вимоги до Боржників, зазначених в Реєстрі Заборгованостей, в розмірі Портфеля Заборгованості. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали Клієнту за кредитними договорами(Право Вимоги).
Того ж дня, між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «ФК Управління активами» були підписані акт прийому-передачі інформації згідно Реєстру Заборгованості в електронному вигляді за Договором факторингу №20182407-1/2 від 24 липня 2018 року та акт прийому-передачі Реєстру Заборгованості за Договором факторингу №20182407-1/2 від 24 липня 2018 року.
Згідно Реєстру Заборгованостей, що є додатком №1 до Договором факторингу №20182407-1/2 від 24 липня 2018 року, ТОВ «ФК Управління активами» набуло прав нового кредитора за кредитним договором №901/2211SFDS7 від 11 квітня 2011 року, укладеним між ПАТ «Платинум банк» та ОСОБА_1 у сумі 2164,85 грн.
Згідно з наданою відповідачем випискою з рахунка ОСОБА_1 за кредитним договором №901/2211SFDS7 від 11 квітня 2011 року, заборгованість позивача за тілом кредиту становить 2164,85 грн. в тому числі: заборгованість за тілом кредиту-1666,67 грн., заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею-498,18 грн.
27 листопада 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №12787 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Управління активами» заборгованості за кредитним договором №901/2211SFDS7 від 11 квітня 2011 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Платинум банк» за період з 25 липня 2012 року по 21 жовтня 2019 року включно у розмірі:1666,67 грн.- заборгованість за тілом кредиту; 498,18 грн.-заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею; 150,00 грн.-плата за вчинення виконавчого напису, а всього на загальну суму 2314,85 грн.
Зі змісту виконавчого напису вбачається, що відповідач отримав право вимоги до позивача про стягнення вищезазначеної заборгованості на підставі Договору факторингу №20182407-1/2 від 24 липня 2018 року укладеного із ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», яке у свою чергу набуло право вимоги до позивача на підставі Договору факторингу №2 від 08 жовтня 2012 року, укладеного із ТОВ «ФК «Бізнесфінанс», якому в свою чергу ПАТ «Платинум Банк» відступлено право вимоги на підставі Договору відступлення права вимоги №20120726-Г від 26 липня 2012 року.
13 вересня 2021 року представник ТОВ «ФК Управління активами» звернулося у Яремчанський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) із заявою про примусове виконання зазначеного виконавчого напису нотаріуса.
14 вересня 2021 року старшим державним виконавцем Яремчанського відділу державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №66803572 із примусового виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. 27 листопада 2019 року, за реєстром №12787.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» № 3425-XII від 02 вересня 1993 року та іншими актами законодавства України (ч.1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Так, згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Аналогічні правила та умови вчинення виконавчого напису викладено у Порядку вчинення нотаріальних дій (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Відповідно до положень п.п.1.1. п.1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Відповідно до п.1.2 п.1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.
Аналіз підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, дає підстави дійти висновку про те, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Із урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і необґрунтованість вимог до боржника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі №759/6167/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 дійшла висновку, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Матеріали справи не містять інформації щодо переліку документів, наданих відповідачем приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Гуревічову О.М., які послужили підставою для вчинення оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса.
Водночас, з досліджених судом доказів вбачається, що кредитний договір №901/2211SFDS7, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Платинум Банк» шляхом підписання заяви-анкети позичальника від 11 квітня 2011 року.
При цьому, відповідач, звернувшись до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за нарахованою пенею.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до положень ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом статей 1056-1, 1048, 549, 551 ЦК України в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Разом з тим, у підписаній позивачем заяві-анкеті від 11 квітня 2011 року відсутні умови щодо розміру та порядку нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 вказала на неможливість застосування до правовідносин щодо стягнення з позичальника боргу за Анкетою-заявою правил частини першої статті 634 ЦК України.
У постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №758/14854/20.
Відповідачем не надано суду доказів, які підтверджують факт направлення стягувачем позивачу (боржнику) листа-повідомлення з вимогою сплатити борг та повідомлення про намір вчинення виконавчого напису за кредитним договором і доказів отримання/неотримання позичальником такого листа.
За таких обставин за відсутності у підписаній ОСОБА_1 заяві-анкеті домовленості сторін про розмір та порядок нарахування пені та відповідного повідомлення боржника про сплату боргу, заборгованість позивача за вказаним кредитним договором на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса не могла вважатись безспірною.
Як вбачається зі змісту спірного виконавчого напису, під час його вчинення приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. керувався ст. 87 Закону України «Про нотаріат», та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 .
Пунктом 2 Розділу 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Разом з тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Згідно з пунктом 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20 травня 2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 листопада 2019 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.
З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29 листопада 2001 року.
Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29 листопада 2001 року передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 910/13233/17.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі №757/24703/18-ц дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Як встановлено судом, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Платинум Банк» кредитний договір №901/2211SFDS7 від 11 квітня 2011 року у виді заяви-анкети позичальника не був посвідчений нотаріально.
Таким чином, в даному випадку у нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Обґрунтовуючи позов, позивач ОСОБА_1 серед іншого, послалась на те, що виконавчий напис вчинено поза межами строку, визначеного ст. 88 Закону України «Про нотаріат».
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень статті 88 Закону України «Про нотаріат» безпосередньо пов'язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 відступила від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 травня 2018 року у справі № 307/1580/17 щодо застосування положень частини другої статті 88 Закону України «Про нотаріат», підпунктів 3.1, 3.3 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій та вказала, що загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки незалежно від суб'єктного складу сторін правовідносин, а якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Як вбачається зі змісту підписаної ОСОБА_1 заяви-анкети позичальника №901/2211SFDS7 від 11 квітня 2011 року термін дії укладеного між позивачем та ПАТ «Платинум банк» кредитного договору становить 36 місяців, таким чином кредитор та його правонаступники набули право вимоги за вказаним договором, починаючи з 11 квітня 2014 року.
Матеріали справи не містять жодних підтверджень, що додаткові угоди, якими змінено строк повернення кредиту, були належним чином погоджені та підписані позивачем, яка ознайомилася зі змістом зазначених угод та погодилася з їх умовами.
Відтак, трирічний строк, в межах якого міг бути вчинений виконавчий напис нотаріуса в даному випадку сплив 11 квітня 2017 року, а тому оспорюваний виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням вимог ст.88 Закону України «Про нотаріат».
Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 3 ст.12 ЦПК України, ч.ч.1,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
За таких обставин, суд, на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приймаючи до уваги визнання позову відповідачем, приходить до переконання, що виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. 27 листопада 2019 року за реєстром №12787 про стягнення з ОСОБА_1 в користь ТОВ «ФК Управління активами» заборгованості за кредитним договором з обслуговування кредитної картки та страхування життя позичальника №901/2211SFDS7 від 11 квітня 2011 року, укладеним з ПАТ «Платинум Банк» за період з 25 липня 2012 року по 21 жовтня 2019 року у розмірі 2164,85 грн. в тому числі: заборгованість за тілом кредиту- 1666,67 грн., заборгованість за нарахованою і несплаченою пенею- 498,18 грн., а також 150,00 грн.-плата за вчинення виконавчого напису, слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи, що відповідач ТОВ «ФК Управління активами» визнало позов до початку розгляду справи по суті, а позивач відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, з відповідача слід стягнути в користь держави судовий збір у розмірі 454 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат» № 3425-XII від 02.09.1993 року, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору- приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича, Яремчанського відділу державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню -задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем 27 листопада 2019 року за реєстром №12787 про стягнення з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами» заборгованості за кредитним договором з обслуговування кредитної картки та страхування життя позичальника №901/2211SFDS7 від 11 квітня 2011 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» за період з 25 липня 2012 року по 21 жовтня 2019 року у розмірі: 2164,85 грн. в тому числі: заборгованість за тілом кредиту- 1666,67 грн., заборгованість за нарахованою і несплаченою пенею- 498,18 грн., а також 150,00 грн.-плата за вчинення виконавчого напису.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами» 454(чотириста п'ятдесят чотири) гривні судового збору в дохід держави.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду через Яремчанський міський суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами», місце знаходження: 08200, вул. М. Стельмаха, 9а, офіс 203, м. Ірпінь, Київська область, код ЄДРПОУ 35017877.
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, місце знаходження: 01001, вул. Мала Житомирська, 6/5 м. Київ.
Третя особа: Яремчанський відділ державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ), місце знаходження: 78501, вул. Курортна, 4/2 м. Яремче Івано-Франківська область.
Повне рішення суду складено 15 березня 2022 року.
Головуючий суддя: Т.Л. Ваврійчук