ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову у відкритті провадження
"09" березня 2022 р. справа № 352/188/22
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Ліцею № 23 ім. Романа Гурика Івано-Франківської міської ради в особі директора Василика Миколи Дмитровича про скасування організації освітнього процесу у вигляді онлайн дистанційного навчання для учнів 1-А класу та заборону в майбутньому переводити учнів 1-А класу на онлайн дистанційне навчання, -
ОСОБА_1 03.02.2022 звернувся до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до Ліцею № 23 ім. Романа Гурика Івано-Франківської міської ради в особі директора Василика Миколи Дмитровича, в якому просить суд: скасувати організацію освітнього процесу у вигляді онлайн дистанційного навчання для учнів 1-А класу в навчальному закладі з назвою Ліцей № 23 ім.Романа Гурика Івано-Франківської міської ради, де вчиться дитина позивача; заборонити в майбутньому директору навчального закладу з назвою Ліцей № 23 ім. Романа Гурика Івано-Франківської міської ради переводити учнів 1-А класу на онлайн дистанційне навчання.
Ухвалою від 03.02.2022 Тисменицький районний суд Івано-Франківської області передав адміністративну справу № 352/188/22 на розгляд Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
04.03.2022 справа № 352/188/22 за позовом ОСОБА_1 до Ліцею № 23 ім. Романа Гурика Івано-Франківської міської ради в особі директора Василика Миколи Дмитровича про скасування організації освітнього процесу у вигляді онлайн дистанційного навчання для учнів 1-А класу та заборону в майбутньому переводити учнів 1-А класу на онлайн дистанційне навчання, надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, юрисдикція адміністративних судів поширюється не на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних, цивільних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
В свою чергу, публічно-правовим вважається спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії чи рішення суб'єкта владних повноважень.
З огляду на зміст позовної заяви, ОСОБА_1 просить суд скасувати організацію освітнього процесу у вигляді онлайн дистанційного навчання для учнів 1-А класу в навчальному закладі з назвою Ліцей № 23 ім. Романа Гурика Івано-Франківської міської ради, де вчиться дитина позивача, оскільки вважає, що запровадження освітнього процесу у вигляді онлайн дистанційного навчання є порушенням права на освіту та шкодить здоров'ю його дитини.
Таким чином, спір у цій справі виник щодо правомірності організації освітнього процесу у вигляді онлайн дистанційного навчання для учнів 1-А класу в навчальному закладі з назвою Ліцей № 23 ім. Романа Гурика Івано-Франківської міської ради, тобто стосується надання учням освітніх послуг закладом освіти.
В свою чергу, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Так, Ліцей № 23 ім. Романа Гурика є комунальним закладом освіти Івано-Франківської міської ради, основним видом господарської діяльності якого є надання загальної середньої освіти.
За вказаних обставин, Ліцей № 23 ім. Романа Гурика Івано-Франківської міської ради, ні його керівник не є суб'єктами владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України та не виконують окремих владних управлінських функцій або делегованих повноважень під час запровадження освітнього процесу у вигляді онлайн дистанційного навчання.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що статтею 53 Конституції України визначено, що кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Таким чином, право на освіту є одним із особистих немайнових прав, які належать кожній фізичній особі.
В свою чергу, статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З огляду на зміст позовних вимог, позивач прагне захистити цивільні права своєї неповнолітньої доньки, а тому позов ОСОБА_1 до Ліцею № 23 ім. Романа Гурика Івано-Франківської міської ради в особі директора Василика Миколи Дмитровича не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Оскільки спір у цій справі стосується приватноправових відносин - захист прав позивача та його неповнолітньої доньки, в інтересах якої ним пред'явлений позов, має здійснюватися у порядку цивільного судочинства.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, зазначеній в постанові від 08.04.2020 за результатом розгляду справи № 463/6961/18.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (п. 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України") суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад, дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, суд дійшов висновку відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Ліцею № 23 ім. Романа Гурика Івано-Франківської міської ради в особі директора Василика Миколи Дмитровича про скасування організації освітнього процесу у вигляді онлайн дистанційного навчання для учнів 1-А класу та заборону в майбутньому переводити учнів 1-А класу на онлайн дистанційне навчання.
Керуючись статтями 2, 4, 19, 170, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Ліцею № 23 ім. Романа Гурика Івано-Франківської міської ради в особі директора Василика Миколи Дмитровича про скасування організації освітнього процесу у вигляді онлайн дистанційного навчання для учнів 1-А класу та заборону в майбутньому переводити учнів 1-А класу на онлайн дистанційне навчання.
З врахуванням приписів частини шостої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснити ОСОБА_1 , що дану справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію цієї ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвалу суду може бути оскаржено в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.