ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" березня 2022 р. справа № 300/1176/22
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитин Н.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна", в інтересах якого діє Владко Роман Олегович, про заміну стягувача у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого напису, вчиненому приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В., -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна" звернулося в суд із заявою про заміну стягувача - Акціонерного товариства "Кредобанк" на ТзОВ "Росвен Інвест Україна" у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого напису, вчиненому приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В., про стягнення із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" заборгованість за кредитним договором №CL-203411 від 04.07.2019.
Заява мотивована тим, що приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В. вчинено виконавчий напис про стягнення із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" заборгованість за кредитним договором №CL-203411 від 04.07.2019. Відповідно до договору факторингу №2 від 21.12.2021 Акціонерне товариство "Кредобанк" відступив Товариству з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна" свої права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором №CL-203411 від 04.07.2019, укладений між Акціонерним товариством "Кредобанк" та ОСОБА_1 . Відтак, право вимоги за кредитним договором повністю перейшли до ТзОВ "Росвен Інвест Україна". В зв'язку із наведеним, на думку заявника виникла необхідність заміни стягувача у виконавчому провадженні №63991100 по виконанню виконавчого напису, вчиненому приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна" про заміну сторони у виконавчому написі, суд встановив наступне.
Згідно з частиною 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.
За приписами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового оскарження.
Звернення до адміністративного суду реалізовується шляхом пред'явлення відповідного адміністративного позову, відкриття провадження у адміністративній справі та прийняттям адміністративним судом постанови, яка після набрання законної сили, підлягає примусовому виконанню шляхом видачі виконавчого листа та пред'явлення його до примусового виконання.
Розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України регламентовані процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Згідно з частиною 1 статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
В зв'язку із вищенаведеним, суд зазначає, що положення статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно заміни сторони виконавчого провадження застосовуються лише у разі, якщо таке виконавче провадження спрямоване на виконання судового рішення, прийнятого у відповідній адміністративній справі, яке набрало законної сили та за яким видано виконавчий лист.
Можливості розгляду за правилами адміністративного судочинства питання заміни сторони у виконавчому провадженні, яке відкрито не на підставі судового рішення, Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає.
Однак, заявник звернувся до адміністративного суду із заявою, в якій просить суд замінити боржника у виконавчому провадженні, яке відкрито на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу, а не на підставі судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
За змістом статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд повертає заяву заявнику без розгляду в разі визнання її необґрунтованою.
З огляду на те, що станом на час розгляду вказаної заяви, вирішення адміністративними судами питання щодо заміни стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання напису статтею 379 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено, то суд повертає заяву без розгляду.
Крім того, суд вважає необхідним роз'яснити, що з 15 грудня 2017 року розгляд питання про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса врегульовано статтею 442 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
За приписами частини другої статті 446 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, яка є чинною з 15 грудня 2017 року, процесуальні питання, пов'язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.
Отже, Цивільним процесуальним кодексом України, на відміну від Кодексу адміністративного судочинства України, з 15 грудня 2017 року передбачена можливість заміни сторони виконавчого провадження не лише при виконанні рішення суду у цивільній справі, але й при виконанні рішень інших органів та їх посадових осіб.
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України (в редакції, що діє на час звернення заявника до суду) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Таким чином, вимога про заміну стягувача у виконавчому провадженні №63991100 не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачено лише вирішення питань, пов'язаних саме з виконанням судових рішень в адміністративних справах, тоді як питання щодо заміни сторони у даному виконавчому провадженні підлягає вирішенню за нормами частини другої статті 446 Цивільного процесуального кодексу України.
Суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому, рішенням у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 Європейський суд з прав людини у пункті 24 визначив, що фраза "встановлено законом" поширюється не лише на основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відтак, зважаючи на те, що заявником надано докази існування виконавчого провадження з виконання виконавчого напису з приводу якого подана заява, то належним способом врегулювання питання пов'язаного з виконанням виконавчого документа є звернення до місцевого загального суду із заявою в порядку статті 442 ЦПК України.
Таким чином, саме у порядку цивільного судочинства регламентовано не лише можливість заміни сторони виконавчого провадження при виконанні рішення суду у цивільній справі, але й при виконанні рішень інших органів та посадових осіб, зокрема, виконавчого напису нотаріуса.
При цьому, суд зазначає, що посилання заявника на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 826/7941/17, як на підставу для звернення до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із даною заявою, є необґрунтованими, оскільки наведений у такій постанові висновок ґрунтується на нормах процесуального законодавства у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року. Відповідно, така постанова не регулює правовідносини, які склались у зв'язку із подачею заяви про заміну стягувача у виконавчому написі після вказаної дати.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна", підлягає поверненню без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 167, 241, 248, 256, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Повернути заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна", в інтересах якого діє Владко Роман Олегович, про заміну стягувача у виконавчому провадженні №63991100 по виконанню виконавчого напису, вчиненому приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В., - без розгляду.
Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Микитин Н.М.