11 березня 2022 року ЛуцькСправа № 140/15833/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Лозовського О.А.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 13.07.2021 №Ф-9186-13 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 8925,74 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 13.07.2021 ГУ ДПС у Волинській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.07.2021 №Ф-9186-13, з якої вбачається, що станом на 31.01.2021 за даними інформаційної системи податкових органів відповідачем нараховано борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 8925,74 грн, яка була оскаржена в адміністративному порядку.
Позивач зазначає, що 18.12.2015 отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та перебуває на обліку в ГУ ДПС у Волинській області як самозайнята особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Разом з цим, з 03.08.2015 позивач прийнята на роботу в управління юридичного супроводу регіональних підрозділів Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на посаду юрисконсульта, де працює і на даний час, тобто є найманим працівником. За свою працю отримує заробітну плату, а роботодавець відповідно до вимог Податкового кодексу України сплачують усі необхідні та передбачені податки і збори, в тому числі і єдиний соціальний внесок.
Відтак, вважає оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.07.2021 №Ф-9186-13 протиправною та просить її скасувати.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
Представник відповідача у поданому суду відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. (Розділ VI пункт 3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну (далі - Інструкція №449).
Відповідно до вищезазначеного нарахування єдиного внеску по коду платежу "71040000" здійснюється згідно облікових даних з інформаційної системи, тобто в автоматичному режимі.
Оскільки позивачу, як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність нараховано єдиний соціальний внесок у мінімальному розмірі незалежно від отриманого прибутку, а станом на 31.12.2021 рахується заборгованість з його сплати в розмірі 8925,74 грн, тому податкова вимога винесена правомірно.
Враховуючи вищевикладене, просить у задоволенні позову відмовити повністю, а розгляд справи здійснювати за участі представника ГУ ДПС у Волинській області.
Стосовно клопотання представника податкового органу, викладеного у відзиві на позовну заяву про розгляд справи за участі сторін суд зазначає наступне.
Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Нормами частини четвертої статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.
Відповідно до частини шостої статті 262 КАС України, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Таким чином, законодавець передав вирішення питання щодо виклику учасників справи для надання пояснень у справі на розсуд суду, а останній, відповідно, задовольняє таке клопотання за умови, якщо є необхідність заслухати такі пояснення.
Враховуючи, що справа є справою незначної складності, суд уважає, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею у відзиві, не зумовлюють необхідність призначення розгляду справи в судовому засіданні
Окрім того, зазначаючи про необхідність розгляду справи в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін, представник відповідача не зазначає, встановлення яких саме обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень у заявах по суті та вимагає проведення судового засідання з огляду на що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання про розгляд даної справи у судовому засіданні із повідомленням сторін.
Керуючись наведеним, суд не знайшов підстав для задоволення заяви представника відповідача про розгляд справи за участю сторін, а розгляд даного спору проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.
У відповіді на відзив позивач підтримала обгрунтування позовних вимог, викладених в позовній заяві. Просила позов задовольнити
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи суд встановив наступне.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позові та відзиві, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що позивач з 03.08.2015 перебуває у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» на посаді юрисконсульта, а на даний час з 03.03.2021 перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується матеріалами справи.
ОСОБА_1 також має право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 16.07.2020 позивач змінила прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ».
13.07.2021 ГУ ДПС у Волинській області було сформовано вимогу №Ф-9186-13 про сплату боргу (недоїмки), якою ОСОБА_4 повідомлено, що станом на 31.01.2021 заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 8925,74 грн.
Рішенням Державної податкової служби України №20671/6/99-00-06-02-01-06 скаргу позивача щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.07.2021 №Ф-9186-13 залишено без розгляду у зв'язку з порушенням законодавчо встановленого 10-денного строку для її подання.
Позивач, не погодившись із вказаною вимогою, звернувся до суду із вказаним позовом про її скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 1 статті 4 Закону №№ 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є: роботодавці; фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах; особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.
Пунктом п'ятим частини першої цієї статті до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або осіб, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Як визначено підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній, на момент винесення спірної вимоги), самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно до абзацу 3 частини восьмої статті 9 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону України №2464-VI).
Суд зауважує, що мета участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).
Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у т. ч. фізичні особи - підприємці та самозайняті особи).
В силу вимог статті 4 Закону №2464-VI роботодавців та фізичних осіб - підприємців визначено окремими платниками єдиного внеску.
В силу вимог Закону №2464-VI за найманого працівника єдиний внесок сплачує роботодавець; фізична особа - підприємець сплачує єдиний внесок самостійно.
Зазначені механізми передбачені з метою участі усіх без винятку працюючих осіб (у тому числі, і тих, що забезпечують себе працею самостійно) у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач в період з 03.08.2015 по теперішній час перебуває у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» на посаді юрисконсульта, а на даний час з 03.03.2021 перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Позивач отримує заробітну плату як наймана особа, а відтак за позивача було сплачено єдиний соціальний внесок протягом періоду, за який сформовано оскаржувану вимогу про сплату заборгованості по ЄСВ, що підтверджується довідками про доходи ОСОБА_5 , з яких вбачається сплата вищевказаним роботодавцем заробітної плати та єдиного внеску за позивача, в тому числі і за період з 2019 року.
Доказів отримання позивачем у вказаний період доходів від провадження незалежної професійної діяльності податковий орган не надав.
В свою чергу, наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує таке право, однак не є доказом здійснення такої діяльності та отримання від цієї діяльності доходу.
Таким чином, у зв'язку із відсутністю доказів на підтвердження здійснення позивачем незалежної професійної діяльності та отримання доходу, та у зв'язку з нарахуванням та сплатою роботодавцями за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску, суд вважає, що у позивача відсутній обов'язок щодо сплати єдиного соціального внеску як самозайнятої особи.
Суд зауважує, що сплата позивачем єдиного внеску ще й як особою, яка провадить незалежну професійну діяльність не призведе до покращення його становища у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки у такому разі вона не набуде права на отримання додаткових видів соціального забезпечення чи збільшення їх розміру у разі настання страхового випадку.
Натомість покладення на позивача обов'язку зі сплати єдиного внеску у такому випадку буде надмірним тягарем та фактично подвійним обкладенням ЄСВ.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в даному випадку позивач є учасником системи загальнообов'язкового державного соціального страхування як найманий працівник, та як вже встановлено судом, саме на роботодавця покладено обов'язок щодо сплати єдиного внеску з його заробітної плати.
Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, відображеною, зокрема, в постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та в постанові від 27.10.2021 у справі № 440/325/19.
Відтак, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування позивачу єдиного соціального внеску та відповідно, прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.07.2021 №Ф-9186-13.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив і не довів правомірності вчинених дій та прийнятих ним рішень.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 908,00 грн, сплаченого згідно з квитанцією від 01.10.2021
Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 13 липня 2021 року №Ф-9186-13.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679) на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя О.А. Лозовський