Номер провадження: 22-ц/813/5075/22
Номер справи місцевого суду: 522/4530/21
Головуючий у першій інстанції Науменко А. В.
Доповідач Заїкін А. П.
17.02.2022 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 522/4530/21
Провадження номер: 22-ц/813/5075/22
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Рибачук О.І.,
учасники справи:
- позивач - ОСОБА_1 ,
- відповідач - Акціонерне товариство «Укрпошта»,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрпошта» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Науменка А.В. 11 жовтня 2021 року, повний текст рішення складений 13 жовтня 2021 року,
встановив:
2. Описова частина
2.1 Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) № 153-к від 12.01.2021 р., яким ОСОБА_1 звільнено з посади оператора поштового зв'язку 1 класу Дільниці обробки та контролю первинної документації Одеської дирекції АТ «Укрпошта» з 01 лютого 2021 року, на підставі пункту 2 ст. 41 КЗпП України, у зв'язку з втратою довір'я при обслуговуванні матеріальних цінностей; 2) поновити ОСОБА_1 на посаді оператора поштового зв'язку 1 класу Дільниці обробки та контролю первинної документації Одеської дирекції АТ «Укрпошта» з 01 лютого 2021 року; 3) стягнути з Акціонерного товариства «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2021 року по 11 жовтня 2021 року в сумі - 96 035,82 грн.; 4) стягнути з Акціонерного товариства «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі - 700 000,00 гривень; 5) стягнути з Акціонерного товариства «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 22 500,00 грн..
ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що її незаконно звільнено з посади оператора поштового зв'язку 1 класу Дільниці обробки та контролю первинної документації Одеської дирекції АТ «Укрпошта» щодо звітності та відправки відомостей по виплаті всіх пенсій та соціальних допомог за п. 2 ст. 41 КЗпП України, у зв'язку з втратою довір'я при обслуговуванні матеріальних цінностей на підставі наказу № 153-к від 12.01.2021 р..
ОСОБА_1 вважає наказ (розпорядження) Одеської дирекції АТ «Укрпошта» № 153-к про припинення трудового договору (контракту) від 12.01.2021 р. незаконним та протиправним, таким, що підлягає скасуванню, оскільки оператор поштового зв'язку 1 класу Дільниці обробки та контролю первинної документації Центру операційного фінансового супроводу Одеської дирекції АТ «Укрпошта» не належить до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності. Позивачка не отримувала жодні грошові та товарні цінності під звіт, тому вона не може бути звільнена за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України.
На підставі зазначеного, вона підлягає поновленню на роботі. З відповідача підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період - з 01 лютого 2021 року по 11 жовтня 2021 року (включно), що складає 174 робочих днів, у розмірі - 96 035,82 грн,.
ОСОБА_1 зазначає, що через незаконне звільнення вона не має можливості сплачувати борги за кредитами, оплачувати навчання неповнолітньої доньки, яка перебуває на її утриманні. У зв'язку з вказаним вона перебуває у стані постійного психологічного напруження, пригнічення та розчарування, що у свою чергу впливає на її психологічний та емоційний стан. Вказане має наслідком незручності, що виникли внаслідок порушення прав людини тощо, і є підставою для відшкодування моральної шкоди. Адже, звільнення ОСОБА_1 відбулось за п. 2 ст. 41 КЗпП України, у зв'язку з втратою довір'я при обслуговуванні матеріальних цінностей, що унеможливлює працевлаштуватися на інше місце роботи, оскільки жоден роботодавець не хоче брати на роботу працівника, який звільнений за таких компрометуючих підстав. Узагальнюючи вищезазначене, позивачка вважає, що має право на стягнення з відповідача вартісного (грошового) еквівалента завданої їй моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням, у розмірі - 700 000,00 грн. (Т. 1, а. с. 1 - 13).
2.2 Позиція відповідача в суді першої інстанції
У відзиві на позовну заяву Акціонерне товариство «Укрпошта» просить суд відмовити у задоволенні вищевказаних позовних вимог у повному обсязі, оскільки вважає позов безпідставним.
Акціонерне товариство «Укрпошта» в обґрунтування своєї правової позиції, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, ст. ст. 23, 1167 ЦК України, судовою практикою, зокрема постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди», постановою Верховного Суду України № 6-100цс16 від 20.04.2016 р., ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2017 по справі № 520/2850/16-ц, зазначає, що дійсно ОСОБА_1 була прийнята на посаду оператора поштового зв'язку 1 класу у 98-е відділення зв'язку поштамт-центру поштового зв'язку №1 ОДУДППЗ «Укрпошта». З 02.09.2019 р. позивачку було переведено на посаду оператора поштового зв'язку 1 класу Дільниці обробки та контролю первинної документації Одеської дирекції АТ «Укрпошта».
Згодом по відношенню до ОСОБА_1 затверджено Акт службового розслідування щодо неналежного виконання нею службових обов'язків оператора ДОКПД, що призвело до несвоєчасного оформлення матеріалів нестачі в акті службової перевірки у ВПЗ № 25 м. Одеси Одеської дирекції АТ «Укрпошта» Згідно вищевказаного акту встановлено, що у результаті винних дій оператора поштового зв'язку 1-го класу ДОКПД ОСОБА_1 сума нестачі - 63 565,22 грн. не відображена у відповідній статті бухгалтерського обліку. Не проведена перевірка, не встановлена винна особа, не вжиті заходи щодо відшкодування збитків. Як наслідок таких дій позивачку притягнуто до дисциплінарної відповідальності - звільнено з роботи за «втратою довіри».
АТ «Укрпошта» зазначено, що посада ОСОБА_1 , а саме - «Оператор поштового зв'язку 1 класу Дільниці обробки та контролю первинної документації Одеської дирекції АТ «Укрпошта», безпосередньо пов'язана з обробкою переданих цінностей, тобто обслуговуванням матеріальних цінностей, що підтверджується розділом другим відповідної посадової інструкції. Отже, звільнення позивачки за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є законним та обґрунтованим.
Відшкодування моральної шкоди у розмірі - 700 000,00 грн. нічим не обґрунтовано та не доведено. Крім цього, позивачкою не доведено факт вчинення АТ «Укрпошта» протиправного винного діяння стосовно неї, а також не визначено наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача, наявності вини останнього в її заподіянні. Враховуючи вказане, відповідач вважає вимоги щодо відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 такими, що не підлягають задоволенню (Т. 1, а. с. 101 - 106).
2.3 Позиція позивача щодо доводів відзиву відповідача на позов
У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначає, що: 1) вона 12.05.2011 року була прийнята на посаду оператора поштового зв'язку 1 класу у 98-е відділення зв'язку поштамт-центру поштового зв'язку №1 ОДУДППЗ «Укрпошта»; 2) станом на день винесення наказу №153-к про припинення трудового договору (контракту) від 12.01.2021 року відсутня підстава звільнення позивачки; 3) доводи відповідача про те, що позивачка винна у вчиненні певного дисциплінарного правопорушення, що в подальшому стало підставою для її звільнення, є безпідставними (Т. 1, а. с. 111 - 118).
2.4 Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2021 року вищевказаний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) № 153-к від 12.01.2021, яким ОСОБА_1 звільнено з посади оператора поштового зв'язку 1 класу Дільниці обробки та контролю первинної документації Одеської дирекції АТ «Укрпошта» з 01 лютого 2021 року, на підставі пункту 2 ст. 41 КЗпП України, у зв'язку з втратою довір'я при обслуговуванні матеріальних цінностей.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді оператора поштового зв'язку 1 класу Дільниці обробки та контролю первинної документації Одеської дирекції АТ «Укрпошта» з 01 лютого 2021 року.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2021 року по 11 жовтня 2021 року в сумі - 96 035,82 грн..
Стягнуто з Акціонерного товариства «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі - 7 000,00 грн..
Стягнуто з Акціонерного товариства «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 22 500 грн..
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що станом на день прийняття наказу №153-к від 12.01.2021 була відсутня підстава звільнення позивачки. Відтак, наказ (розпорядження) № 153-к про припинення трудового договору (контракту) від 12.01.2021, яким ОСОБА_1 звільнена з 01.02.2021 з посади оператора поштового зв'язку 1 класу Дільниці обробки та контролю первинної документації Одеської дирекції за п. 2 ст. 41 КЗпП України, у зв'язку з втратою довір'я при обслуговуванні матеріальних цінностей, на підставі акту службового розслідування щодо неналежного виконання службових обов'язків оператором ДОКПД ОСОБА_1 від 29.01.2021 року, є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Середньоденна заробітна плата складає - 551 грн. 93 коп., а середньомісячна заробітна плата складає - 11 314 грн. 57 коп.. Зазначений розмір середньомісячної заробітної плати не був спростований представником відповідача. Кількість часу вимушеного прогулу з 01 лютого 2021 року по 11 жовтня року 2021 (включно) складає - 174 робочих днів. Відтак, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2021 по 11.10.2021 (включно) складає - 96 035,82 грн. (551,93 грн. х 174 роб. днів).
Прийняття відповідачем протиправного наказу № 153-к про звільнення позивачки за п. 2 ст. 41 КЗпП України, у зв'язку з втратою довір'я при обслуговуванні матеріальних цінностей, викликало у позивачки психологічне напруження, емоційні розлади та приниження.
Суд першої інстанції взяв до уваги висновок, висвітлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 р. у справі №752/17832/14-ц про те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Враховуючи наведені ОСОБА_1 обставини, характер та обсяг страждань, яких зазнала позивачка, характер немайнових втрат, зокрема, суттєве погіршення стану здоров'я, тяжкість вимушених змін у її життєвій ситуації, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану,
виходячи з принципів «розумності» та «справедливості», суд вважав за необхідне визначити позивачці та стягнути з відповідача суму відшкодування моральної шкоди в загальному розмірі - 7 000,00 грн. (Т. 2, а. с. 14 - 24).
2.5 Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Адвокат Чумаченко Святослав Олександрович, діючий від імені Акціонерного товариства «Укрпошта», в апеляційній скарзі просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2021 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
2.6 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що: 1) ОСОБА_1 свою вину не заперечувала, про що зазначено у відповідному акті службового розслідування від 29.01.2021 року, який став підставою для звільнення останньої за п. 2 ст. 41 КЗпП України; 2) посада, яку займала ОСОБА_1 , пов'язана з обробкою переданих цінностей, тобто обслуговуванням матеріальних цінностей; 3) суд першої інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду України від 27.09.2017 року у справі №520/2850/16; 4) відсутні правові підстави для покладання на відповідача обов'язку з відшкодування моральної шкоди; 5) ОСОБА_1 не надано доказів задання моральної шкоди (Т. 2, а. с. 28 - 33).
2.7 Узагальнені доводи позивачки в апеляційному суді
ОСОБА_1 не скористалась правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
2.8 Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.11.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2021 року (Т. 2, а. с. 41 - 41 зворотна сторона).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.11.2021 року призначено розгляд справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2021 року (Т. 2, а. с. 42).
У судовому засіданні ОСОБА_2 , діюча від імені АТ «Укрпошта», апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник - адвокат Чумаченко Святослав Олександрович просили апеляційну скаргу залишити без задоволення.
3. Мотивувальна частина
3.1 Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укрпошта» не підлягає задоволенню.
3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий 12 липня 2006 року Хмельницьким ВМ Малиновського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, з 12 травня 2011 року прийнята на посаду оператора поштового зв'язку 1 класу у 98-е відділення зв'язку поштамт-центру поштового зв'язку №1 ОДУДППЗ «Укрпошта» (наказ № 997-к від 04.05.2011), що підтверджується записом № 35 у трудовій книжці НОМЕР_3 (надалі за текстом - НОМЕР_3).
11 липня 2013 року позивачка переведена начальником у 36-е відділення зв'язку наказом 1470-к від 05.07.2013, що підтверджується записом у НОМЕР_3 під № 36.
02.09.2019 ОСОБА_1 переведено на посаду оператора поштового зв'язку 1 класу Дільниці обробки та контролю первинної документації Одеської дирекції АТ «Укрпошта», згідно запису № 40 у трудовій книжці НОМЕР_3 та наказу про переведення на іншу роботу № 03-490-к від 27.08.2019.
Завдання та обов'язки, права, відповідальність та взаємовідносини з іншими структурними підрозділами та працівниками оператора поштового зв'язку 1 класу Дільниці обробки та контролю первинної документації Одеської дирекції АТ «Укрпошта», яку займала ОСОБА_1 , визначені посадовою інструкцією оператора поштового зв'язку 1 класу Дільниці обробки та контролю первинної документації Одеської дирекції АТ «Укрпошта», затвердженої наказом Одеської дирекції АТ «Укрпошта» № 457 від 23.06.2020 (надалі за текстом - Інструкція).
29 січня 2021 року складено Акт службового розслідування щодо неналежного виконання службових обов'язків оператором ДОКПД ОСОБА_1 , що привело до несвоєчасного оформлення матеріалів нестачі в акті службової перевірки, у ВПЗ № 25 м. Одеси Одеської дирекції АТ «Укрпошта» (надалі за текстом - Акт).
Згідно Акту, затвердженого 29.01.2021 директором Одеської дирекції АТ «Укрпошта», з врахуванням захисту персональних даних працівників АТ «Укрпошта» та інформації, що є службовою, встановлено, що до Одеської дирекції АТ «Укрпошта» надійшов рапорт начальника ЦОФС від 27.01.2021 № 176 про те, що при звірці переказів за листопад 2020 по ВПЗ № 25 м. Одеса виявлено розбіжність, зокрема по касовому звіту списано суму - 319 018,74 грн., тобто більше ніж створено інформацію про виплату в АС ППЕП за листопад 2020. Розбіжність не відображено вчасно з вини оператора ДОКПД ОСОБА_1 .. Згідно висновків Акту службового розслідування встановлено вину оператора ДОКПД ОСОБА_1 щодо невчасного внесення суми нестачі на статтю 942 «Реєстру послуг та довідників кодів надходжень та видатків коштів». У зв'язку з цим, ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності - звільнено з рботи за втратою довіри.
Наказом (розпорядження) № 153-к про припинення трудового договору (контракту) від 12.01.2021 ОСОБА_1 , табельний номер НОМЕР_4 , звільнена з 01.02.2021 з посади оператора поштового зв'язку 1 класу Дільниці обробки та контролю первинної документації Одеської дирекції за п. 2 ст. 41 КЗпП України, у зв'язку з втратою довір'я при обслуговуванні матеріальних цінностей, на підставі акту службового розслідування щодо неналежного виконання службових обов'язків оператором ДОКПД ОСОБА_1 від 29.01.2021 року.
Табель обліку робочого часу ОСОБА_1 за січень 2021 по підрозділу 001005003 ДОтКПД, за інформацією з якого встановлено, що позивачка за січень місяць відпрацювала 19 днів (151 годину), згідно планових 151-ї години роботодавця.
Відповідно до відомостей, що містяться у довідці № 585 АТ «Укрпошта», встановлено, що позивачка дійсно працювала з 12.05.2011 по 01.02.2021 в Одеської дирекції АТ «Укрпошта» на посаді оператора поштового зв'язку 1 класу, середньоденна зарплата якої складала - 551 грн. 93 коп., середньомісячна - 11 314 грн. 57 коп..
01.02.2021 ОСОБА_1 звільнена з посади за власним бажанням ст. 38 КЗпП України, на підставі наказу 153-к від 12.01.2021, що підтверджується записом № 41 у НОМЕР_3.
Згідно запису у НОМЕР_3 запис № 41 від 01.02.2021 необхідно вважати недійсним.
ОСОБА_1 звільнена з посади п. 2 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з втратою довір'я при обслуговуванні матеріальних цінностей, що підтверджується записом № 42 у НОМЕР_3.
За інформацією із свідоцтва про народження НОМЕР_5 , вбачається, що у позивачки є донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до довідки № 21.10 від 10.03.2021 КЗ «Одеський художній фаховий коледж ім. М.Б. Грекова» та договору про надання освітніх послуг між вищим навчальним закладом та фізичною особою № 5/19 дочка позивачки - ОСОБА_3 є студенткою денної форми навчання за контрактом освітньої програми художнє оформлення КЗ Одеський художній фаховий коледж ім. М.Б. Грекова. Загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить - 50 776,00 грн., а за кожен освітній курс окремо по - 12 694,00 грн.. Плата вноситься замовником щосеместрово, не пізніше 25 серпня та 10 січня щороку.
3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків пронаявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
3.4 Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 свою вину не заперечувала, про що зазначено у відповідному акті службового розслідування від 29.01.2021 року, який став підставою для звільнення останньої за п. 2 ст. 41 КЗпП України, колегія суддів відхиляє.
ОСОБА_1 з 12 травня 2011 року прийнята на посаду оператора поштового зв'язку 1 класу у 98 відділення зв'язку поштамт-центру поштового зв'язку №1 ОДУДППЗ «Укрпошта» (наказ № 997-к від 04.05.2011), що підтверджується записом № 35 у трудовій книжці НОМЕР_3 (надалі за текстом - НОМЕР_3).
11 липня 2013 року позивачка переведена начальником у 36 відділення зв'язку наказом 1470-к від 05.07.2013, що підтверджується записом у НОМЕР_3 під № 36.
02.09.2019 ОСОБА_1 переведено на посаду оператора поштового зв'язку 1 класу Дільниці обробки та контролю первинної документації Одеської дирекції АТ «Укрпошта» згідно запису № 40 у трудовій книжці НОМЕР_3 та наказу про переведення на іншу роботу № 03-490-к від 27.08.2019.
Завдання та обов'язки, права, відповідальність та взаємовідносини з іншими структурними підрозділами та працівниками оператора поштового зв'язку 1 класу Дільниці обробки та контролю первинної документації Одеської дирекції АТ «Укрпошта», яку займала ОСОБА_1 , визначені посадовою інструкцією оператора поштового зв'язку 1 класу Дільниці обробки та контролю первинної документації Одеської дирекції АТ «Укрпошта», затвердженої наказом Одеської дирекції АТ «Укрпошта» № 457 від 23.06.2020 (надалі за текстом - Інструкція).
29 січня 2021 року складено Акт службового розслідування щодо неналежного виконання службових обов'язків оператором ДОКПД ОСОБА_1 , що привело до несвоєчасного оформлення матеріалів нестачі в акті службової перевірки, у ВПЗ № 25 м. Одеси Одеської дирекції АТ «Укрпошта» (надалі за текстом - Акт).
За інформацією з витягу з Акту, затвердженого 29.01.2021 директором Одеської дирекції АТ «Укрпошта», з врахуванням захисту персональних даних працівників АТ «Укрпошта» та інформації, що є службовою, встановлено, що до Одеської дирекції АТ «Укрпошта» надійшов рапорт начальника ЦОФС від 27.01.2021 № 176 про те, що при звірці переказів за листопад 2020 по ВПЗ № 25 м. Одеса виявлено розбіжність, зокрема по касовому звіту списано суму - 319 018,74 грн., тобто більше ніж створено інформацію про виплату в АС ППЕП за листопад 2020. Розбіжність не відображено вчасно з вини оператора ДОКПД ОСОБА_1 . Згідно висновків Акту службового розслідування встановлено вину оператора ДОКПД ОСОБА_1 щодо невчасного внесення суми нестачі на статтю 942 «Реєстру послуг та довідників кодів надходжень та видатків коштів», у зв'язку з цим ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності - звільнено з роботи за втратою довіри.
До повноважень ОСОБА_1 на посаді, яку вона займала на час звільнення, відносилась обробка та контроль первинної документації на ділянці щодо звітності та відправки відомостей по виплаті пенсій, соціальних допомог 4-х відділень зв'язку, а згодом було додано ще 11-ть відділень зв'язку, що не заперечується відповідачем.
Згідно розділу другого посадової інструкції «Оператор поштового зв'язку 1-го класу ДОКПД Одеської дирекції АТ «Укрпошта» затвердженої наказом Одеської дирекції АТ «Укрпошта» № 457 від 23.06.2020, основний зміст трудових обов'язків та завдань ОСОБА_1 складає саме обробка та контроль послуг, що надаються відділеннями поштового зв'язку, зокрема й обробка пенсійних та соціальних виплат, обробка та звірка документів, які надходять до ЦПЗ/РД з Відділень поштового зв'язку на паперових носіях та в електронному вигляді, звірка первинних документів з касовими звітами цих відділень та сумами грошових коштів, що надійшли до підрозділу головної каси та здійснення контролю за операціями ВПЗ, що надійшли до ЦПЗ та інші завдання в межах функціоналу Підрозділу, що виключає факт належності посади ОСОБА_1 до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, одержують їх під звіт, оскільки коло обов'язків позивача, які виконуються на даній посаді полягає саме у функції обліку та управлінських функціях (обробка, звірка, перевірка, складання документації тощо).
Тобто, оператор поштового зв'язку 1-го класу ДОКПД Одеської дирекції АТ «Укрпошта» - це посада, яка безпосередньо пов'язана з обробкою переданих цінностей, тобто обслуговуванням матеріальних цінностей, що не відповідає розділу 2-му посадової інструкції «Оператор поштового зв'язку 1-го класу ДОКПД Одеської дирекції АТ «Укрпошта» затвердженої наказом Одеської дирекції АТ «Укрпошта» № 457 від 23.06.2020.
Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта щодо обізнаності ОСОБА_1 про дебіторську заборгованість встановлену за період з 01 по 31 червня 2020 року проведеною бухгалтерією Одеської дирекції АТ «Укрпошта» за звіркою рахунків і «електронних поштових переказів», та погоджується із висновками суду першої інстанції про доведеність факту неналежної передачі повноважень з обробки та перевірки звітності ВПЗ «Одеса-25» ОСОБА_1 , зокрема без підписання встановленої форми акту та без перевірки наявності чи/відсутності неточностей (розбіжностей) у звітності за минулі періоди, зокрема з 01 по 31 червня 2020 року, тобто за період, в який позивачка не обробляла і не перевіряла звітності ВПЗ «Одеса-25», що унеможливлює притягнення останньої до відповідальності за цей період.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду України від 27.09.2017 року у справі №520/2850/16 колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦІК України - при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначається, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
ОСОБА_1 у позовній заяві посилається на те, що особи, які здійснюють функції обліку, охорони або управлінські функції щодо розпорядження майном та коштами підприємства, не відносяться до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові чи товарні цінності, і такі особи не можуть бути суб'єктами звільнення за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України.
Відповідні висновки щодо застосування статті 41 КЗпП України висловлені Верховним Судом України у постанові від 24 вересня 2014 року по справі № 6-104цс14 та Верховним Судом у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №752/1994/17, а відтак застосуванню підлягає сама вказана позиція Верховного Суду, яка була викладена у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №752/7994/17, адже вона є останньою, актуальною.
Доводи апелянта про відсутність правових підстав для покладання на відповідача обов'язку з відшкодування моральної шкоди, оскільки ОСОБА_1 не надано доказів задання моральної шкоди, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права та при розгляді справ застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява N 40450/04, пункт 64, від 15 жовтня 2009 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Таким чином, адекватне відшкодування шкоди, зокрема, й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.
Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
За приписами п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Приписами частини 1 статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси.
Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.
Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Таких висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 25 квітня 2012 року у справі №6-23цс12.
Судом першої інстанції при розгляді даної справи було вірно враховано, що враховуючи причину звільнення ОСОБА_1 , зокрема за п. 2 ст. 41 КЗпП України - у зв'язку з втратою довір'я при обслуговуванні матеріальних цінностей, позивачка має обмежену змогу працевлаштуватися на інше місце роботи, адже не кожен роботодавець готовий прийняти на роботу працівника, який звільнений з попереднього місця роботи у зв'язку з втратою довір'я при обслуговуванні матеріальних цінностей, тобто за компрометуючими обставинами, через що позивачка постійно перебуває у психологічному напруженні, принижені, розчаруванні та зазнає незручності, що виникли внаслідок порушення її прав відповідачем, що має наслідком моральні переживання, душевні страждання та порушення нормальних життєвих зав'язків та стосунків з оточуючими людьми тощо.
ОСОБА_1 виховує та утримує неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 18.03.2004. У зв'язку із звільненням, ОСОБА_1 не має змоги сплачувати за навчання доньки, адже посада в Одеській дирекції АТ «Укрпошта» було єдиним та основним місцем її роботи, відтак і доходу.
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку роботодавця завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17.
Таким чином, наведені в обґрунтування апеляційної скарги доводи не можуть бути підставами для скасування ухваленого у справі судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржниками норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.
3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укрпошта» є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укрпошта» відсутні.
3.6 Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта», в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта», - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2021 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складений 09 березня 2022 року.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: О. В. Князюк
О. М. Таварткіладзе