Номер провадження: 22-ц/813/4775/22
Номер справи місцевого суду: 495/1069/21
Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В.
Доповідач Сегеда С. М.
28.02.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Гірняк Л.А.,
Князюка О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 вересня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі,
встановив:
19.02.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 2500,00 грн., але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину (а.с. 1-3).
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 07.10.2011 року перебували у шлюбі (а.с. 5). Від шлюбу подружжя має неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6-7).
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.04.2021 року шлюб між сторонами розірваний (а.с. 53).
Неповнолітні діти проживають разом із матір'ю та перебувають на її утриманні.
Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від покладеного на нього обов'язку по наданню матеріальної допомоги на утримання дітей, позивачка просила про задоволення позову.
У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначав, що має незадовільний стан здоров'я, є інвалідом ІІ групи з дитинства, у зв'язку з чим не має можливості влаштуватися на роботу. Посилаючись на те, що його щомісячний дохід складає 1769 грн., а також на те, що не має у власності нерухомого майна, відповідач зазначив, що має можливість сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 900,00 грн. щомісяця, на кожну дитину (а.с. 27-29).
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.09.2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі - 884,50 гривень щомісяця, починаючи з 19.02.2021 року до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а з ІНФОРМАЦІЯ_3 - до повноліття ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 у твердій грошовій сумі - у розмірі 884,50 гривень щомісячно.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.09.2021 року, ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 21.02.2022 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв'язку з чим судове засідання не проводиться.
Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв'язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).
Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з перебуванням судді Сегеди С.М. у відпустці з 04.01.2022 року по 04.02.2022 року, судді Гірняк Л.А. у відпустці з 31.01.2022 року по 15.02.2022 року, а судді Князюка О.В. - 18.02.2022 року (а.с. 63-65), датою ухвалення цього судового рішення є 21.02.2022 року.
При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження по даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.10.2021 року (а.с. 56), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином (а.с. 58, 60-61), що передбачено ст. 130 ЦПК України.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягуючи з відповідача на її користь аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 884,50 грн. щомісяця, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи з дитинства та розмір його доходу на місяць складає 1769,00 грн. (а.с. 44-47).
Однак апеляційний суд не може повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не в повній мірі відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним із головних конституційних обов'язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві, покладається законом рівною мірою на обох батьків і такий обов'язок є безумовним. Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей.
Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання.
Зокрема, при вирішенні такого спору визначальним є обов'язок батьків утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання. Тобто такий обов'язок превалює над можливістю платника таке утримання надавати. При цьому, в обов'язковому порядку судом враховуються всі обставини, які впливають на розмір аліментів.
Згідно з ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з положеннями ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.1 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дітей сторін по справі, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення (ст.182 СК України).
Згідно ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено у 2021 році прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 07.10.2011 року перебували у шлюбі (а.с. 5).
Від шлюбу подружжя має неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6-7).
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.04.2021 року шлюб між сторонами розірваний (а.с. 53).
Згідно довідки № 181 від 05.05.2021 року ОСОБА_2 призначено допомогу, як особі з інвалідністю з дитинства ІІ групи у розмірі 1769 грн. на місяць (а.с. 34).
Інших відомостей про доходи ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджував, що у зв'язку за станом здоров'я не має можливості працевлаштуватися на роботу, його щомісячний дохід складає 1769,00 грн. та не має у власності нерухомого майна, а тому має можливість сплачувати аліменти у розмірі 900,00 грн. на двох дітей щомісяця.
Однак, враховуючи положення до ч.2 ст.182 СК України, згідно якої розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено у 2021 році прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.
Таким чином, зважаючи на те, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів підлягає зміні, із вказанням того, що розмір аліментів має бути не меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на кожну дитину, до досягнення дітьми повноліття.
При цьому колегія суддів погоджується з тим, що з відповідача на користь позивача мають стягуватись аліменти в розмірі не більшому ніж 50% його щомісячного доходу.
У зв'язку з цим, та враховуючи вимоги ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини», яка набула чинності для України 27.09.1991 року, а також вимог ч.2 ст.182 СК України, колегія суддів вважає, що у разі якщо розмір аліментів, який має бути стягнутий з відповідача на користь позивача, на утримання їх дітей, є меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на кожну дитину, до досягнення ними повноліття, то саме держава має взяти на себе обов'язок по наданню позивачу соціальної допомоги, розміру якої буде достатньо для утримання дітей .
Згідно ч. ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, у зв'язку з чим суд дійшов помилкового висновку про необхідність задоволення позову частково з підстав того, що відповідач ОСОБА_2 має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 900 грн. щомісяця.
Доводи та аргументи заявника у скарзі щодо необґрунтованості стягнення аліментів у розмірі менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, прийняті до уваги і є підставою для зміни рішення суду.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його частково спростовують, оскільки рішення ухвалено не у повній відповідності до вимог матеріального і процесуального права.
У зв'язку з цим, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду змінити і прийняти у справі постанову, якою позовні вимоги позивачки задовольнити частково та вказати про стягнення аліментів у розмірі не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісяця.
Крім того, за правилами п. п. 3, 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів, а також особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Позивачка ОСОБА_1 звільнена від судових витрат.
Відповідач ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи з дитинства, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 35).
Враховуючи положення п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції, в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 908,00 грн., із вказанням того, що судовий збір в розмірі 908,00 грн. підлягає компенсації на користь держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Крім того, оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 369, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Холудєєва Бориса Єгоровича задовольнити частково.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 вересня 2021 року змінити.
В абзаці другому резолютивної частини рішення після цифр та слів: «…884,50 гривень щомісяця…» та після цифр і слів: «…884,50 грн. щомісячно…»доповнити словами та цифрами наступного змісту: «…але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця на кожну дитину…».
Резолютивну частину рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 вересня 2021 року, в частині стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судового збору у розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім гривень) 00 коп. на користь держави змінити і вказати, що судовий збір в розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім гривень) підлягає компенсації на користь держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Л.А. Гірняк
О.В. Князюк