Справа № 465/6649/19 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.
Провадження № 22-ц/811/3776/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
Категорія:53
10 березня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Івасюти М.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львовіцивільну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 липня 2021 року,-
у листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 14 жовтня 2017 року о 13 год. 50 хв. в місті Львові по вулиці Науковій, 30 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 , під його керуванням та службового автомобіля патрульної поліції марки «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_2 на синьому фоні,під керуванням водія лейтенанта поліції ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Стверджує, що в даній дорожньо-транспортній пригоді винен саме водій службового автомобіля патрульної поліції марки «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_2 на синьому фоні лейтенант поліції ОСОБА_2 , який проявив неуважність та не дотримався вимог Правил дорожнього руху стосовно розмітки та зміни напрямку руху. Зазначає, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 , становить 81108.54 грн. згідно звіту № 1319/18 від 04 червня 2018 року. Вказує, що звертався до ПрАТ «Київський страховий дім» з метою отримання страхового відшкодування, оскільки цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ПрАТ «Київський страховий дім», однак через ліквідацію страховика відповідача страхове відшкодування не отримав. Звертає увагу на те, що на момент дорожньо-транспортної пригоди водій службового автомобіля патрульної поліції марки «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_2 перебував у трудових відносинах з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції. Вважає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Наголошує, що у зв'язку з розглядом справи поніс судові витрати, які складаються з: сплаченого судового збору в розмірі 826.10 грн., комісії банку за прийом платежу в розмірі 8.30 грн., вартості проведення оцінки завданих збитків в розмірі 1500 грн. З наведених підстав, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить стягувати з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції шляхом безспірного списання коштів з рахунку у Державній казначейській службі України за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 збитки завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 81108.54 грн.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 01 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 81108.5 грн.
Стягнуто з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2334.40 грн.
Рішення суду оскаржило Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що постановою Франківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2018 року, яка набрала законної сили закрито справу про притягнення до відповідальності позивача за правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, таким чином факт невинуватості позивача є встановленим та не потребує доказування, однак вищезазначеною постановою не встановлено вину водія службового автомобіля патрульної поліції марки «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_2 на синьому фоні лейтенанта поліції ОСОБА_2 . Зазначає, що службовий автомобіль марки «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_2 на синьому фоні, застрахований ПрАТ «Київський страховий дім», відтак, зважаючи на те, що страхова сума за договором страхування складає 100 000 грн., що повністю покриває збитки, завдані майну позивача в результаті пошкодження його автомобіля, саме страховик повинен сплачувати вартість відновлювального ремонту. Вказує, що на момент розгляду справи ПрАТ «Київський страховий дім» не ліквідована, а лише перебуває на стаді припинення, відтак саме страховик повинен відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Вважає, що покладення Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції обов'язку з відшкодування завданих збитків суперечить меті обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності водіїв транспортних засобів. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року про відкриття апеляційного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 липня 2021 року ухвалено розглядати без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розгляд апеляційної скарги Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 липня 2021 року призначено на 17 год. 00 хв. 28 лютого 2022 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки текст постанови складено 10 березня 2022 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 28 лютого 2022 року, датою ухвалення постанови є саме 10 березня 2022 року.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу завдано збитки пошкодженням його автомобіляв розмірі 81108.54 грн., які підлягають стягненню з відповідача, оскільки збитки завдані його працівником під час виконання ним своїх службових обов'язків.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Частина 2 ст. 1187 ЦК України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Судом встановлено, що 14 жовтня 2017 року о 13 год. 50 хв. в місті Львові по вулиці Науковій, 30 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та службового автомобіля патрульної поліції марки «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_2 на синьому фоні,під керуванням водія лейтенанта поліції ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
Постановою Франківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2018 року справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 14 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Разом з тим, вищезазначеною постановою встановлено, що ОСОБА_1 рухався в середній смузі руху в напрямку вул. Кульпарківської з дотриманням Правил дорожнього руху, а його автомобіль отримав пошкодження через неуважність та недотримання вимог Правил дорожнього руху стосовно розмітки та зміни напрямку руху з боку водія автомобіля марки «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_2 .
Вищезазначена постанова в апеляційному порядку не оскаржувалася та набрала законної сили.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, постановою Франківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2018 року підтверджується вина водія автомобіля марки «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_2 , у завданні шкоди позивачу шляхом пошкодження його автомобіля марки «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 14 жовтня 2017 року в місті Львові по вулиці Науковій, 30.
Власником автомобіля марки «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_2 , є Департамент патрульної поліції, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с. 14).
На момент дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої пошкоджено автомобіль марки марки «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 ,цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_2 застрахована Приватним акціонерним товариством «Київський страховий дім» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № AК/686829.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) та забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а вартість складників аварійно пошкодженого транспортного засобу з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу.
Особа, яка має право на отримання відшкодування, може вимагати від страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виплати страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту з врахування коефіцієнта фізичного зносу.
Відповідно до звіту про оцінку автомобіля № 1319/18 від 04 червня 2018 року, складеного суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 , який є суб'єктом оціночної діяльності вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 , без врахування значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ складає 81108.54 грн.
Разом з тим, у звіті про оцінку автомобіля № 1319/18 від 04 червня 2018 року встановлено, що вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносустановить 49337.58 грн.
За проведення оцінки завданого збитку пошкодженням автомобіля позивачем сплачено 1500 грн., що підтверджується актом надання послуг № 1166 від 29 серпня 2018 року.
Оскільки цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди застрахована ПрАТ «»Київський страховий дім», позивач звернувся до страховика відповідача із завою про виплату страхового відшкодування.
Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № AК/686829, на підставі якого застраховано цивільно-правову відповідальність Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції передбачено страхову суму (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну в розмірі 100 000 грн. при франшизі в розмірі 0 грн.
Отже, розмір завданого збитку не перевищує ліміт відповідальності страховика.
З листа Нацкомфінпослуг № 13391/13-12 від 12 червня 2019 року вбачається, що Нацкомфінпослуг прийнято розпорядження від 14 серпня 2018 року № 1435 та № 1436 «Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності ПрАТ «Київський страховий дім». Крім того, повідомлено, що загальними зборами акціонерів ПрАТ «Київський страховий дім» прийнято рішення від 10 серпня 2018 року про припинення ПрАТ «Київський страховий дім» шляхом ліквідації.
Згідно вимог п. 20.2, 20.3 ст. 20 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов'язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія. У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.
У пункті 41.1 ст. 40 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності; у разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що позивач звертався із заявою про виплату страхового відшкодування до МТСБУ, незважаючи на те, що такий порядок звернення йому було роз'яснено у вищезазначеному листі Нацкомфінпослуг № 13391/13-12 від 12 червня 2019 року.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).
У разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Аналогічний правовий висновок викладено постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).
Отже, обов'язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в межах передбаченого полісом ліміту відповідальності та з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу покладено на страховика винуватця дорожньо-транспортної пригоди, відтак позовні вимоги в цій частині до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції є безпідставними, оскільки суперечать меті страхування цивільно-правової відповідальності.
Однак, зважаючи на те, що ОСОБА_1 заподіяна матеріальна шкода в розмірі 82 608.54 грн., а сума страхового відшкодування, яка підлягала виплаті страховиком винуватця дорожньо-транспортної пригоди з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу в розмірі 49337.58 грн. є недостатньою для відшкодування шкоди в повному обсязі, колегія суддів вважає, що з відповідача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню матеріальна шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 33 270.96 грн., що є різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, яке мало бути сплаченим страховиком винної особи.
Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліціїна його користь 33270.96 грн. завданої матеріальної шкоди, що становить 40.28 % позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 332.75 грн. судового збору за подання позову.
У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги на 59.72 %, то з ОСОБА_1 на користь Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції підлягає стягненню 740.01 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи наведене,з ОСОБА_1 на користь Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції слід стягнути 407.26 грн. судового збору.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права .
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції - задовольнити частково.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 липня 2021 року - скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 33270.96.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції 407.26 грн. за сплату судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 10 березня 2022 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк