Справа № 464/6601/21 Головуючий у 1 інстанції: Теслюк Д.Ю.
Провадження № 22-ц/811/4678/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
Категорія:70
10 березня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Івасюти М.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львовіцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 листопада 2021 року,-
у вересні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 12 листопада 2011 року уклала з відповідачем у шлюбі, у якому народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стверджує, що діти розвиваються, потребують здорового харчування, належних умов проживання, забезпечення навчальними матеріалами, однак вона самостійно не має можливості утримувати дітей, а відповідач не бере достатньої участі в утриманні доньок. Зазначає, що ОСОБА_3 є дитиною з інвалідністю, хворіє криптогенною епілепсією з частими фокальними нападами, асоційованими зі сном, цереброастенічним синдромом, спазмом акомодації обох очей, плоскостопістю, у зв'язку з чим потребує постійних обстежень у лікарів, прийому препаратів, спеціального взуття, тощо, що в свою чергу потребує значних витрат. Вказує, що відповідач має можливість утримувати дітей, оскільки працює на декількох роботах, зокрема, офіційно - у будівельній компанії «MS» та неофіційно - у ТзОВ «МК Гарант», а крім того - у Житловому комплексі «Lazur Sky», де проектує підлогу з підігрівом, відтак має значні доходи від своєї діяльності, які витрачає виключно на свої потреби. Вважає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Наголошує, що законодавчо закріплений мінімальний розмір аліментів не виконує обмежувальну функцію при визначенні розміру аліментів, відтак в першу чергу слід виходити з інтересів та потреб дітей, а не законодавчо встановленого мінімально гарантованого розміру аліментів. З наведених підстав просить стягувати з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання спільних неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 3000 грн. на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 18 листопада 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання спільних малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 2500 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 15 вересня 2021 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 908 грн.
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду в частині визначення розміру аліментів оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що позивач належним чином не обґрунтувала розмір сплати аліментів, оскільки законодавчо встановлений мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відтак мінімальний розмір аліментів в сукупності становитиме 2359 грн. на обох дітей, з врахуванням їх віку, а визначений судом розмір аліментів значно перевищує вказану суму. Зазначає, що офіційно працює на посаді монтажника санітарно-технічних систем і устаткування у ТОВ «МК Гарант Буд», де його середній місячний дохід складає 5 259 грн., іншої офіційної чи неофіційної роботи у нього немає, а докази про наявність у нього будь-якого іншого доходу в матеріалах справи відсутні. Вказує, що старша дочка є дитиною з інвалідністю, відтак позивач отримує державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю до 18 років, яка становить 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що станом на 01 грудня 2021 року становить 1353.80 грн. та є додатковим доходом і використовується для утримання дитини. Вважає, що батьки несуть основну відповідальність за забезпечення дітей в межах своїх здатностей та фінансових можливостей, а виплата аліментів в сукупному розмірі 5000 грн. щомісячно позбавить його можливості себе забезпечувати, оскільки його місячний дохід складає 5259 грн. З наведених підстав просить рішення суду в частині визначення розміру аліментів скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 аліменти на користь позивачки на неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі в розмірі по 1300 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття з врахуванням індексу інфляції, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 січня 2022 року про відкриття апеляційного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 листопада 2021 року ухвалено розглядати без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 листопада 2021 року призначено на 17 год. 30 хв. 28 лютого 2022 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки текст постанови складено 10 березня 2022 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 28 лютого 2022 року, датою ухвалення постанови є саме 10 березня 2022 року.
З апеляційної скарги вбачається, що рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 листопада 2021 року оскаржується лише в частині визначення розміру аліментів, відтак в іншій частині рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що діти перебувають на утриманні позивача, права та обов'язки батьків є рівними щодо виховання та утримання дітей, відтак, зважаючи на стан здоров'я дітей, їх матеріальне становище, матеріальне становище відповідача, визначений законом рівень прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, з відповідача на користь позивача слід стягувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 2500 грн. на кожну дитину щомісячно до досягнення ними повноліття, що є достатнім для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дітей.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789Х11 від 27.02.1991 р. та набула чинності для України 27.09.1991 р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За приписами зазначених правових норм на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які платник аліментів зобов'язаний сплачувати щомісячно, з метою матеріального утримання дитини.
Стаття 184 СК України передбачає, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності володіння та /або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у том числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платник аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частиною 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12 листопада 2011 року зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 , виданим Сихівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим 11 червня 2013 року Сихівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, та свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , виданим 28 вересня 2015 року Сихівським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області (а.с. 9-10).
Актом від 14 вересня 2021 року, виданим ТзОВ «Управляюча компанія «Веселка» підтверджується, що неповнолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживають разом з матір'ю, ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною з інвалідністю до 18 років, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_4 , виданим Сихівським відділом соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради 15 лютого 2019 року.
З долученого до матеріалів справи витягу з медичної картки стаціонарного хворого № 4938 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 23 листопада 2018 року по 26 листопада 2020 року знаходилася на лікуванні в КНП ЛОР «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр з діагнозом криптогенна епілепсія з частими фокальними нападами, декілька разів на тиждень, асоційовані зі сном. Цереброастенічний синдром. Спазм акомодації обох очей. Плоскостопість.
Крім того, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 3 групи довічно, що підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_5 , виданим Пенсійним фондом України 17 березня 2021 року.
Довідкою № 0000-000050 від 17 листопада 2021 року, виданою ТзОВ «МК Гарант Буд», підтверджується, що ОСОБА_1 з 07 вересня 2021 року займає посаду інженер з експлуатації споруд та устаткування водопровідно-каналізаційного господарства в ТзОВ «МК Гарант Буд» та за період з 07 вересня 2021 року по 31 жовтня 2021 року отримав дохід в розмірі 13066.82 грн. (а.с. 45).
Зважаючи на те, що аліменти - це платіж, спрямований саме на утримання дітей, який повинен бути достатнім для цього, разом з тим, він повинен бути співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання, яке є в обох із батьків, і має бути рівним, та покликаний захистити інтереси дітей в коштах у розмірі, необхідному для їх життєдіяльності, забезпечення достойного рівня життя, який необхідний для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, їх гармонійного розвитку, враховуючи рівність обов'язків батьків щодо матеріального утримання дітей, їх потреби, стан здров'я, визначений законом мінімальний розмір аліментів та прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, беручи до уваги те, що аліменти стягуються на двох дітей, одна з яких є дитиною з інвалідністю до 18 років, враховуючи майновий стан відповідача, наявність у нього офіційного працевлаштування та постійного доходу, а також те, що відповідач є особою молодого працездатного віку, відтак має можливість влаштуватися на більш високооплачуванішу роботу і отримувати дохід в більшому розмірі, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання спільних малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 2500 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 15 вересня 2021 року і до досягнення дітьми повноліття, оскільки такий розмір аліментів буде достатнім для забезпечення належного матеріального утримання дітей.
Доводи апеляційної скарги про те, що визначений судом розмір аліментів перевищує мінімальний гарантований розмір аліментів і не відповідає його фінансовим можливостям не заслуговують на увагу, оскільки розмір аліментів має бути необхідним та достатнім, в першу чергу, для забезпечення гармонійного розвитку дітей, а визначені законом мінімальні гарантії матеріального забезпечення дітей жодним чином не обмежують суд у визначені достатнього для забезпечення інтересів дітей розміру аліментів, з врахуванням конкретних обставин справи, зокрема, стану здоров'я та матеріального становище дітей та пов'язаними з цим особливостями витрат, об'єктивно необхідними для забезпечення належного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дітей.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Покликання апелянта про те, що позивач отримує державну соціальну допомогу на утримання дитини з інвалідністю віком до 18 років, яка становить 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, не можуть братися до уваги, оскільки така соціальна допомога є державною гарантією дитини з інвалідністю віком до 18 років на її соціальну захищеність, що за своєю суттю та призначенням є відмінною від аліментів та не може їх підміняти, оскільки останні є формою участі того з батьків, хто проживає окремо від дитини, в матеріальному забезпеченні дитини, що є обов'язком батьків по відношенню до дітей.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 10 березня 2022 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк