Єдиний унікальний № 336/2753/21 Головуючий в 1 інст. Жупанова І.Б.
Провадження № 33/807/117/22 Доповідач в 2 інст. - Рассуждай В.Я.
Категорія: ч.1 ст.183-1 КУпАП
17 лютого 2022 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення, за апеляційною скаргою першого заступника керівника прокуратури - прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя Мехальчука В.П. на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 2 червня 2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонера, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП та піддано стягненню у виді виконання суспільно корисних робіт на строк 120 годин, стягнуто судовий збір,
Згідно постанови суду першої інстанції, встановлено, що ОСОБА_1 маючи обов'язок зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не сплачував аліменти в період часу з 11.11.2011 по 19.03.2021, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
В апеляційній скарзі прокурор, вважає постанову суду першої інстанції незаконною і такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що ОСОБА_1 не підлягає адміністративному стягненню у виді виконання суспільно корисних робіт, оскільки ч. 3 ст. 31-1 КУпАП встановлено, що такі роботи не призначаються чоловікам, старше 60 років.
З матеріалів справи вбачається те, що ОСОБА_1 є пенсіонером та на час розгляду справи він досяг віку, який унеможливлює призначення стягнення.
Просить апеляційний суд поновити строк на оскарження постанови, оскільки прокурорі про постанову стало відомо лише 23.12.2021 року, після отримання інформації з органів пробації.
Також просить постанову місцевого суду скасувати, а провадження в справі закрити.
Перевіривши матеріали адміністративної справи та розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції дійшов до таких висновків.
Щодо розгляду клопотання прокурора про поновлення строків на апеляційне оскарження, суд дійшов до таких висновків.
На підставі ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу, в разі пропуску зазначеного строку з поважних причин.
Крім того, КУпАП встановлено, що строк на оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення відраховується не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення, а з моменту винесення постанови.
За правовим змістом зазначених норм, строк на оскарження постанови суду першої інстанції може бути поновлений апелянту тільки виключно у разі, коли він пропущений з поважних причин, які об'єктивно позбавляли останнього реалізувати своє законне право на оскарження судового рішення.
На обґрунтування поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції прокуратура посилається на те, що їй стало відомо лише після 23 грудня 2021 року, тобто після отримання інформації з органів пробації.
Враховуючи, що прокурор був ознайомлений з інформацією про призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення, яке не підлягає виконання через вимоги ч. 3 ст. 31-1 КУпАП, після спливу строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження і про наявні підстави для його поновлення.
Щодо розгляду апеляційної скарги по суті, апеляційний суд дійшов до таких висновків.
Постановою районного суду від 02.06.2021 року до адміністративної відповідальності притягнуто ОСОБА_1 , 1960 року народження за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді виконання суспільно корисних робіт на строк 120 годин.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Переглядаючи вищевикладені матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що висновки місцевого суду про призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді виконання суспільно корисних робіт є помилковими.
Вказане обґрунтовується тим, що державний виконавець під час складання матеріалу про адміністративне правопорушення і формування матеріалів справи, відносно ОСОБА_1 через неврахування віку порушника допустив істотні порушення закону, що унеможливлюють розгляд суддею вказаної справи.
Місцевим суд під час розгляду справи належним чином не з'ясував всіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення та прийняв постанову в супереч вимогам ч.3 ст.31-1 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст.31-1 КУпАП визначено коло осіб, яким суспільно корисні роботи не можуть призначатися, а саме: чоловікам, які досягли шістдесяти років.
Разом з тим, апеляційний суд погоджується з доводами прокурора, що на час розгляду справи ОСОБА_1 досяг віку, що унеможливлює призначення адміністративного стягнення у виді виконання суспільно корисних робіт.
Також, як встановлено матеріалами провадження, орган пробації позбавлений можливості виконати судове рішення, оскільки ОСОБА_1 не може піддаватися такому виду стягнення через досягнення певного віку.
Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ч. 3 ст.8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Разом з тим, КУпАП не містить інституту закриття провадження в справі внаслідок неможливості застосування певного виду адміністративного стягнення.
Однак, відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у Постанові «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.96 N 9, відмова у судочинстві на підставі неясностей, неузгодженості або відсутності відповідного законодавства не допускається.
У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону - виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Гарантія обов'язковості судових рішень може реалізовуватися судом через аналогію закону або аналогію права у випадку протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Законодавство про адміністративні правопорушення не містить заборони на використання аналогії закону.
Тож, за відсутності правового регулювання аналогії закону в КУпАП, правовою підставою для закриття провадження в справі за наведених прокурором обставин є саме аналогія процесуального закону, застосування якої спрямоване на заповнення пробілу та легітимацію судочинства у зазначеному випадку.
Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про можливість застосування аналогії кримінально процесуального і кримінального закону, яка є найближчою галуззю права для справ про адміністративне правопорушення.
Так, п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» вказано, що суд не вправі перейти до більш м'якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. В таких випадках суд, за наявності до того підстав, відповідно до ст. 7 КПК (ред. 1960 року) повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.
Відповідно до ст. 7 КПК (ред. 1960 року) вказано, що суд звільняє підсудного від кримінальної відповідальності, коли буде визнано, що на час розгляду справи в суді внаслідок зміни обставини вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною, відповідно до вимог ст. 48 КК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 285 КПК України (ред. 2012 року) особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 2 ст. 44 КК України (ред. 2012 року) звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
При вирішенні питання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України судам слід враховувати роз'яснення п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», за змістом яких в зазначеній статті передбачено дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності - втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду справи в суді або діянням, або особою, яка його вчинила.
При цьому, треба розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.
Сутність поняття «зміна обстановки» пов'язана з дійсною, об'єктивною, що не залежить від волі та бажання суб'єкта, зміною обстановки, і ця зміна стосується не тільки цієї особи, а також розповсюджується на всіх громадян держави чи певного району або на всіх робітників тієї чи іншої установи та організації.
Втрата діянням суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки - це суттєві зміни в зовнішніх умовах, що не залежать від волі особи та зумовлюють малозначущість або повну втрату суспільної небезпечності кримінально-караного діяння.
Зміна обстановки, внаслідок якої вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність, означає передусім істотну зміну соціально-економічних, політичних або духовних засад життєдіяльності суспільства, яка відбувається незалежно від волі винної особи, внаслідок чого втрачається суспільна небезпечність.
Під зміною обстановки, внаслідок якої особа, яка вчинила злочин, перестає бути суспільна небезпечною, слід розуміти об'єктивні зміни умов життєдіяльності такої особи, які суттєво впливають на неї.
Для застосування ст. 48 КК України, необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що неможливо застосувати до обвинуваченого покарання передбачене законом, зокрема досягнення віку.
З урахуванням викладеного, вищевказана постанова суду не може бути визнана законною та обґрунтованою, тому - підлягає скасуванню на підставі положень ст.294 КУпАП.
Апеляційний суд використовуючи аналогію закону вважає за можливим визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованого порушення, провадження справі про притягнення його до відповідальності закрити, внаслідок зміни обставини, внаслідок якої обвинувачений досяг віку, що унеможливлює призначення безальтернативного адміністративного стягнення за ч.1 ст.183-1 КУпАП у виді виконання суспільно корисних робіт.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Клопотання першого заступника керівника прокуратури - прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя Мехальчука В.П. про поновлення строку на апеляційне оскарження, задовольнити.
Апеляційну скаргу першого заступника керівника прокуратури - прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя Мехальчука В.П., задовольнити.
Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 2 червня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 183-1 КУпАП та піддано стягненню у виді виконання суспільно корисних робіт на строк 120 годин, скасувати.
Постановити нову постанову апеляційного суду, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП.
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від адміністративного стягнення у виді виконання суспільно корисних робіт, внаслідок досягнення віку 60 років, а провадження в справі закрити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 336/2753/21