Справа № 127/26999/21
Провадження № 22-ц/801/578/2022
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.
Доповідач:Медвецький С. К.
14 березня 2022 рокуСправа № 127/26999/21м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Медвецького С. К.,
суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу № 127/26999/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 січня 2022 року, ухвалене у складі судді Іщук Т. П.
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк», банк) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
Позов мотивований тим, що в жовтні 2017 року банк запустив новий проєкт monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю даного проєкту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП у мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
02 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 02 липня 2018 року (далі - анкета-заява, договір).
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг.
Відповідачка підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язалася виконувати його умови.
На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 60 000,00 грн на поточний рахунок.
Відповідачка взяті на себе зобов?язання за кредитним договором належним чином не виконувала, унаслідок чого станом на 07 червня 2021 року утворилася заборгованість у розмірі 50 376,15 грн, яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту).
Посилаючись на зазначені обставини, АТ «Універсал Банк», з урахування заяви про зменшення позовних вимог, просило стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 50 376,15 грн, а також судові витрати у розмірі 2 270,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 січня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 9107,15 грн та судові витрати по справі.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості, а також виписки по рахунку слідує, що за рахунок тіла кредиту уже з 01 січня 2019 року стягувалися: відсотки за користування кредитом та штрафи за порушення зобов'язань, розмір яких сторонами не узгоджувався, і тим самим збільшувалося тіло кредиту. За даними розрахунку та виписки по рахунку за рахунок тіла кредиту були погашені відсотки на суму 41019,00 грн, штраф за порушення зобов'язання - 250,00 грн. Тобто в загальному це становить 41 269,00 грн. Відповідачкою не було погашене тіло кредиту у розмірі 9 107,15 грн, що фактично отримане нею у вигляді кредиту
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У лютому 2022 року АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 24 січня 2022 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Оніщук В. В.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 березня 2022 року справу призначено до розгляду на 14 березня 2022 року в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачка, підписавши анкету-заяву, приєдналася та була ознайомлена з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту «Карта monobank» та отримала їх примірник у мобільному додатку.
Також зазначало, що укладення між банком і відповідачкою договору в електронній формі відповідає Закону України «Про електронну комерцію», а тому між сторонами у визначеній формі були погоджені всі істотні умови договору.
Окрім цього, наданий банком розрахунок заборгованості є належним доказом, який підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, оскільки містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом.
Відзив на апеляційну скаргу впродовж встановленого судом строку не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що 02 липня 2018 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 02 липня 2018 року.
Відповідачка підтвердила свою згоду, що підписана заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг, а також те, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови. (а.с.8).
В анкеті-заяві відповідачка зазначила, що просить вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, як відкриті або будуть відкриті йому в банку; засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним його відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його даних згідно з договором. Окрім цього визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях; підтверджує, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного цифрового підпису (п.6). Усе листування щодо цього договору просила здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору
02 липня 2018 року відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі до 60 000,00 грн, що надалі змінювався, на поточний рахунок № IBAN - НОМЕР_1 , спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_2 .
До кредитного договору банк додав витяг з умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів та паспорт споживчого кредиту за карткою міжнародної платіжної системи «MasterCard», тип кредиту поновлювальна кредитна лінія (ліміт) з пільговим періодом використання; сума / ліміт кредиту від 0 до 100 000 грн, з пільговим періодом за карткою до 62 днів (діє з моменту виникнення заборгованості до кінця місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, при умові її погашення в повному обсязі); пільгова відсоткова ставка 0,00001% річних; розмір обов'язкового щомісячного платежу за користування кредитними коштами 5% від заборгованості (не менше 100 грн, але не більше залишку заборгованості); базова відсоткова ставка 3,2% на місяць; збільшена відсоткова ставка на місяць за карткою на суму загальної заборгованості (у випадку наявності простроченої заборгованості) - 6,4% на місяць; нарахування відсотків на мінімальний залишок власних коштів за день (при умові, що залишок власних коштів 100 грн та більше) - 10% річних.
Позивачем зазначено, що заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 02 липня 2018 року становить 50 376,15 грн, що складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту).
Позиція суду апеляційної інстанції
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких міркувань.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Підставою позову зазначено невиконання кредитних зобов'язань відповідачем, що пов'язані з отриманням ним кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
30 вересня 2015 року набрав чинності Закон України «Про електронну комерцію» який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Електронний договір має включати всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З позовної заяви АТ «Універсал Банк» слідує, що особливістю проєкту monobank є укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку умов обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень.
ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг, на офіційному веб-сайті АТ «Універсал Банк» заповнила і підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Підпис анкети-заяви здійснений відповідачкою за допомогою аналогу власноручного підпису, тобто, факсимільного відтворення власного підпису за допомогою засобів електронного копіювання. Вказана анкета-заява в такому ж порядку (факсимільне відтворення підпису) підписана представницею банку, яка здійснила ідентифікацію та верифікацію клієнта.
У підписаній анкеті-заяві відповідачка визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.
Анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема: дату її народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться відповідні сторінки паспорта ОСОБА_1 , які скопійовані нею та надані до анкети в електронному вигляді.
У анкеті-заяві міститься прохання відповідачки відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт на суму 60 000 грн.
На підтвердження позовних вимог АТ «Універсал Банк» надав суду також Умови обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при надані банківських послуг щодо карткових рахунків. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (monobank), загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток, паспорт споживчого кредиту «Картка monobank».
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Матеріали справи не містять доказів щодо неотримання ОСОБА_1 коштів, не проведення нею операцій по спірному картковому рахунку, а також доказів щодо спростування заборгованості.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Крім того, умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» були отримані ОСОБА_1 у мобільному додатку, перебувають в загальному доступі, розміщені на офіційному сайті фінансової установи та, в розумінні статей 641, 644 ЦК України, є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку та умов кредитування, прав і обов'язків сторін, іншу всю інформацію, необхідну для укладення договору.
Всі правила за всі періоди є розміщені на сайті monobank є публічно доступними, викладеними форматі PDF, з зазначенням рішень на підставі яких вони прийняті та часом набуття їх чинності.
У самому мобільному додатку на постійній основі містяться тарифи, до яких відповідач з використанням власного пін-коду має вільний доступ.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Неналежне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за договором призвело до порушення прав кредитора - позивача, тому порушене право підлягає поновленню шляхом безумовного стягнення з відповідачки заборгованості за кредитом.
Однак, дослідивши розрахунок заборгованості, апеляційний суд не погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості, оскільки такий суперечить фактично встановленим обставинам справи.
Обґрунтовуючи розмір заборгованості, який банк просить стягнути на його користь з відповідачки, позивач до позовної заяви надав анкету-заяву від 27 липня 2019 року, розрахунок заборгованості за договором, в обґрунтування розміру проведених нарахувань - тарифи, паспорт споживчого кредиту, а також надав виписку по рахунку відповідачки, з якої слідує, що ОСОБА_1 користувалася грошима, розплачувалася за товари та частково погашала заборгованість за кредитним договором.
Колегія суддів звертає увагу, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
До подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також суд звертає увагу, що надані позивачем тарифи та паспорт споживчого кредиту містять відомості про те, що указана інформація зберігає чинність та є актуальною до 01 січня 2019 року. Передбачено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
Отже зазначені документи містять узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.
Анкета-заява, підписана ОСОБА_1 не містить домовленості сторін про сплату відсотків, а саме по собі підписання відповідачем тарифів та паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг не може бути підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.
Ураховуючи, що паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка була надана відповідачці, актуальна лише до 01 січня 2019 року та матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених умов були прийняті позичальником надалі, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості, а також виписки по рахунку слідує, що за рахунок тіла кредиту з 01 грудня 2019 року по 01 листопада 2020 року стягувалися відсотки за користування кредитом, розмір яких сторонами не узгоджувався, і тим самим збільшувалося тіло кредиту.
Тобто розмір заборгованості відповідача за кредитним договором визначено з урахуванням відсотків, які нараховані згідно з умовами обслуговування рахунків фізичної особи, а тому цей розрахунок не є належним доказом щодо розміру коштів, які фактично отримані позичальником, та його заборгованості.
Крім того, як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості, загальний залишок заборгованості за кредитом (тіло кредиту) становить 50 376,15 грн. Проте, фактично ця сума не є заборгованістю лише за тілом кредиту, оскільки банком також нараховувались проценти на заборгованість за кредитом.
ОСОБА_1 неодноразово вносила кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені нею кошти розподілялись банком на погашення процентів, які передбачені умовами обслуговування рахунків фізичної особи, що відповідачкою не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв'язку з чим заборгованість зростала.
При цьому, як слідує з виписки щодо руху коштів по картці ОСОБА_1 , банком також здійснювалось автоматичне списання відсотків, щомісячних платежів, списання розстрочки та за прострочення за кредитом, що теж враховано ним як заборгованість за тілом кредиту, однак фактично такою не є.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості, а також виписки по рахунку слідує, що за рахунок тіла кредиту уже з 01 січня 2019 року стягувалися: відсотки за користування кредитом та штрафи за порушення зобов'язань, розмір яких сторонами не узгоджувався, і тим самим збільшувалося тіло кредиту. За даними розрахунку та виписки по рахунку за рахунок тіла кредиту були погашені відсотки на суму 41 019,00 грн, штраф за порушення зобов'язання - 250,00 грн. Тобто в загальному це становить 41 269,00 грн.
Таким чином, з моменту укладення договору ОСОБА_1 витрачено, але не погашено кредитних коштів на загальну суму 9107,15 грн (50 376,15 грн - 41 269 грн), що і підлягає стягненню з відповідача. Інші нарахування - це списання відсотків, щомісячних платежів, списання розстрочки та за прострочення за кредитом, не узгоджених умовами договору, які не є сумами грошових коштів, фактично використаних відповідачем.
Доводи апеляційної скарги про те, що розмір заборгованості за тілом кредиту становить 50 376,15 грн, колегія суддів відхиляє, оскільки з виписки слідує, що до вказаної суми банком також враховано суми автоматичного списання відсотків, щомісячних платежів, списання розстрочки та за прострочення за кредитом, а їх нарахування у відповідності до умов обслуговування рахунків фізичної особи, що відповідачем не підписані, є безпідставним. Доказів щодо наявності у нього заборгованості перед банком саме в заявленому в позові розмірі немає.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи часткове погашення заборгованості, висловила свою згоду з формою договору та його умовами, оскільки зазначені посилання заявника не відповідають змісту анкети-заяви, в якій зазначено лише загальну назву умов та правил, без їх ідентифікації відповідно до дати, коли вони були затверджені, або станом на яку вони були чинні.
Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції висновків щодо застосування норм матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року по справі №355/385/17, від 08 липня 2020 року по справі №754/17518/15-ц, від 23 березня 2019 року по справі №404/502/18, від 14 липня 2020 року по справі №367/4970/13-ц, від 08 липня 2020 року №464/4985/15-ц, від 02 липня 2020 року №753/167745/15-ц, на які заявник посилається у апеляційній скарзі, є необґрунтованими.
Зазначені правові позиції висловлені Верховним Судом у справах з іншими фактичними обставинами, зокрема: наявність у тих справах довідки про умови кредитування; погодження відсоткової ставки сторонами у анкеті-заяві. Такі докази у справі, що переглядається відсутні.
Отже висновки суду першої інстанції не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.
У частині стягнення з відповідачки тіла кредиту рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Отже, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а відтак не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції слід віднести за рахунок позивача.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 січня 2022 року залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести за рахунок Акціонерного товариства «Універсал Банк».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач С. К. Медвецький
судді: С. Г. Копаничук
В. В. Оніщук