10 березня 2022 року
м. Чернівці
справа №728/962/21
провадження 822/167/22
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянди М.І.,
суддів: Половінкіної Н.Ю., Владичана А.І.,
учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Прості займи»,
відповідач ОСОБА_1 ,
апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 10 грудня 2021 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Цицак В.Л.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Прості займи» ( далі- ТзОВ «Прості займи») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 20 квітня 2018 року між сторонами укладено в інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ІТС) в електронній формі договір про надання фінансових послуг №180420-100959 на суму 6000 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 120 гривень за кожен день такого користування строком на 18 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача.
Кредитний договір, який було укладено в інформаційно-телекомунікаційній системі ТзОВ «Прості займи» в електронній формі, яка відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової форми. ТзОВ «Прості займи» є фінансовою установою та здійснює діяльність щодо надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.
ТзОВ «Прості займи» свої зобов'язання з приводу надання грошових коштів виконало повністю, кошти за кредитним договором в сумі 6000 гривень було перераховано на банківську картку позичальника платіжною системою Товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» (WayForPay), яка є учасником внутрішньодержавної платіжної системи «FLASHPAY».
Згідно з кредитним договором, відповідач взяв на себе зобов'язання повернути кредит у розмірі 6000 гривень та сплатити проценти у розмірі 2160 гривень у строк 18 днів до 07 травня 2018 року, а також у разі виникнення заборгованості, сплатити неустойку у вигляді пені згідно кредитного договору.
Оскільки відповідачем 15 та 16 травня 2018 року було частково внесено кошти на рахунок ТзОВ «Прості займи» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, то це свідчить, що відповідач визнав борг і підтвердив свій обов'язок повернути кредит у розмірі 6000 гривень та сплатити проценти у розмірі 2160 гривень.
Відповідач свої обов'язки за кредитним договором не виконав, а саме станом на 07 травня 2018 року не повернув кредитні кошти та не сплатив проценти.
Станом на 09 квітня 2021 року утворилась заборгованість в розмірі 57968 гривень 73 коп., яка складається із заборгованості: за тілом кредиту в розмірі 2168 гривень 29 коп.; процентів за користування кредитом в розмірі 49130 гривень 20 коп.; пені в розмірі 3000 гривень; інфляційних втрат за весь період прострочення в розмірі 1199 гривень 33 коп.; три проценти річних від простроченої суми в розмірі 2470 гривень 91 коп.
На підставі викладеного просили стягнути з відповідача на їх користь вищевказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новодністровського міського суду Чернівецької області від 10 грудня 2021 року позов ТзОВ «Прості займи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Прості займи» заборгованість за договором про надання фінансових послуг №180420-100959 від 20 квітня 2018 року в розмірі 54968 гривень 73 коп., що станом на 09 квітня 2021 року складається: з тіла кредиту в розмірі 2168 гривень 29 коп.; процентів за користування кредитом в розмірі 49130 гривень 20 коп.; інфляційних втрат в розмірі 1199 гривень 33 коп.; трьох процентів річних в розмірі 2470 гривень 91 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник (відповідач) в порушення взятих на себе зобов'язань не виконав належним чином умови кредитного договору та не повернув у визначені строки отримані в кредит кошти, а також не сплатив передбачені договором відсотки за користування кредитом, а тому позовні вимоги про стягнення тіла кредиту та відсотків є обґрунтовані.
Оскільки ОСОБА_1 не виконала належним чином взяте на себе грошове зобов'язання, а тому підлягають застосуванню правові наслідки, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних від прострочених сум.
Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення пені суд першої інстанції прийшов до висновку, що кредитором пропущено строк позовної давності.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 10 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо пред'явлення вимог за договором про надання фінансових послуг.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
20 квітня 2018 року між ТзОВ «Прості займи» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг №180420-100959, у режимі онлайн, шляхом заповнення в електронній формі заяви-анкети на сайті відповідача, згідно умов якого відповідач отримав кредит на особисті потреби у розмірі 6000 гривень строком на 18 днів - до 07 травня 2018 року та зобов'язався його повернути і сплатити відсотки у розмірі 2160 гривень (розмір відсотків: 2% за кожен день користування кредитом, (730 відсотків річних).
Дата початку нарахування відсотків розпочинається з 20 квітня 2018 року. При виникненні заборгованості позичальник також зобов'язалася сплатити неустойку у вигляді штрафу у розмірі 3% за кожен день користування у межах встановленого строку та пеню у розмірі 3,64% від суми заборгованості, починаючи з першого дня заборгованості, на 15-й день - 5,02 %, на 30-й - 7,67 %.
Згідно з довідкою ТзОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» на банківську кредитну картку, вказану відповідачем, при оформленні заяви-анкети 20 квітня 2018 року, перераховані кошти за кредитним договором у розмірі 6000 гривень, деталі транзакції: власник картки COMMERCIAL BANK PRIVATBANK, категорія картки: MasterCard, номер картки: НОМЕР_1 , час запиту: 20.04.2018 року о 10:17:49.
Станом на 09 квітня 2021 року утворилась заборгованість в розмірі 57968 гривень 73 коп., яка складається із заборгованості: за тілом кредиту в розмірі 2168 гривень 29 коп.; процентів за користування кредитом в розмірі 49130 гривень 20 коп.; пеня в розмірі 3000 гривень; інфляційних втрат за весь період прострочення в розмірі 1199 гривень 33 коп.; три проценти річних від простроченої суми в розмірі 2470 гривень 91 коп.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Так, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до абз. 2 ч. 3, ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
У ч. 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму і є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Отже, якщо форма договору електронна, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Дана позиція висловлена в постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду ВС від 12.01.2021р. по справі № 524/5556/19 (провадження №61-16243 св 20).
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
З урахуванням встановленого, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорі строк кошти (суму позики) та нараховані відсотки за користування позикою не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов'язанням, яка складається: із тіла кредиту в розмірі 6000 гривень; процентів за користування в межах строку кредитування, за період з 20 квітня 2018 року по 07 травня 2018 року в розмірі 2160 гривень.
Оскільки ОСОБА_1 15 та 16 травня 2018 року було частково внесено кошти на рахунок ТзОВ «Прості займи» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 1900 гривень та 1931 гривні 71 коп., то вимога ТзОВ «Прості займи» в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним зобов'язанням, яка складається із тіла кредиту в розмірі 2168 гривень 29 коп.; процентів за користування в межах строку кредитування, за період з 20 квітня 2018 року по 07 травня 2018 року в розмірі 2160 гривень є доведеною.
Суд враховує, що відповідачем не заперечується факт отримання від позивача позики в розмірі 6000 гривень на підставі кредитного договору №180420-100959 від 20 квітня 2018 року.
Щодо вимоги ТзОВ «Прості займи» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по процентах за користування кредитом за період з 08 травня 2018 року по 09 квітня 2021 року.
Згідно до статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного сторонами кредитного договору №180420-100959 від 20 квітня 2018 року ТзОВ «Прості займи», як фінансова установа, надало відповідачу суму позики, яку він зобов'язувався повернути у повному обсязі до 07 травня 2018 року.
Таким чином, позикодавець ТзОВ «Прості займи», відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 07 травня 2018 року. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, визначена позивачем ТзОВ «Прості займи» до стягнення заборгованість по нарахованих та несплачених відсотках за користування позикою в розмірі 46970 гривень 20 коп. включає період з 08 травня 2018 року по 09 квітня 2021 року, який виходить за межі строку кредитування.
Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, тому заявлена позикодавцем ТзОВ «Прості займи» вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентах за користування позикою за період з 08 травня 2018 року по 09 квітня 2021 року є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги ТзОВ «Прості займи» про стягнення з ОСОБА_1 пені.
Згідно з ст. 257, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки, а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України. Зокрема, у ч. ч. 1, 5 цієї статті визначено, що за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; а за зобов'язаннями з визначеним строком виконання - зі спливом строку виконання.
Перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кредитним договором і відсотками починається з наступного дня після настання терміну погашення, а саме з 08 травня 2018 року.
Як вбачається із опису вкладення до конверту позивач звернувся до суду з позовом 04 травня 2021 року.
А тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що станом на 04 травня 2021 року кредитор пропустив строк позовної давності в частині стягнення пені, оскільки відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості ТзОВ «Прості займи» нарахувало ОСОБА_1 пеню в розмірі 3000 гривень за період з 08 травня 2018 року по 18 травня 2018 року включно.
Щодо вимоги ТзОВ «Прості займи» про стягнення з ОСОБА_1 інфляційних втрат та три проценти річних, в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Так, відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Боржник зобов'язаний відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час виконання рішення суду про стягнення суми.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження 254цс 19).
Як вбачається з наданих ТзОВ «Прості займи» розрахунку збитків від інфляції та розрахунку 3 відсотків річних, за період з 08 травня 2018 року по 09 квітня 2021 року нараховано збитки від інфляції в сумі індекс - 1199 гривень 33 коп. та три проценти річних від простроченої суми - 2470 гривень 91 коп. апеляційний суд не в повній мірі погоджується з правильністю нарахування зазначених сум, оскільки в ці суми ТзОВ «Прості займи» було враховано розмір відсотків за користування кредитом, нарахованих за період з 08 травня 2018 року по 09 квітня 2021 року, в розмірі 46970 гривень 20 коп.
Вирішуючи питання про суми, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, апеляційний суд наводить такі розрахунки.
Підраховуючи суми стягнень, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, суди повинні враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватися на підставі індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був у певний період індекс інфляції менший одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур'єр».
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця.
Із офіційного сайту газети «Урядовий кур'єр» вбачається, що в період з листопада 2017 року до 01 листопада 2020 року встановлено наступні індекси інфляцій:
травень 2018 - 100; червень 2018 - 100; липень 2018 - 99.3; серпень 2018 - 100; вересень 2018 - 101.9; жовтень 2018 - 101.7; листопад 2018 - 101.4; грудень 2018 - 100.8;
січень 2019 - 101; лютий 2019 - 100.5; березень 2019 - 100.9; квітень 2019 - 101; травень 2019 - 100.7; червень 2019 - 99.5; липень 2019 - 99.4; серпень 2019 - 99,7; вересень 2019 - 100.7; жовтень 2019 - 100.7; листопад 2019 - 100.1; грудень 2019 - 99,8;
січень 2020 - 100,2; лютий 2020 - 99,70; березень 2020 - 100.8; квітень 2020 - 100,8; травень 2020 - 100.3; червень 2020 - 100,2; липень 2020 - 99.4; серпень 2020 - 99,8; вересень 2020 - 100.5; жовтень 2020 - 101, листопад 2020 - 101.3; грудень 2020 - 100.9
січень 2021 - 101,3; лютий 2021 - 101; березень 2021 - 101.7.
У період з 08 травня 2018 року по 09 квітня 2021 року індексація на суму 4328 гривень 29 коп. [Сукупний індекс інфляції] = 100,00% ? 100,00% ? 99,30% ? 100,00% ? 101,90% ? 101,70% ? 101,40% ? 100,80% ? 101,00% ? 100,50% ? 100,90% ? 101,00% ? 100,70% ? 99,50% ? 99,40% ? 99,70% ? 100,70% ? 100,70% ? 100,10% ? 99,80% ? 100,20% ? 99,70% ? 100,80% ? 100,80% ? 100,30% ? 100,20% ? 99,40% ? 99,80% ? 100,50% ? 101,00% ? 101,30% ? 100,90% ? 101,3 ? 101% ? 101,70% = 119,568 % (за період травень 2018 - березень 2021)
[Інфляційні нарахування] = 4 328,29 грн. (сума боргу) ? 119,567% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 4 328,29 грн. (сума боргу) = 846,90 грн.
Отже, загальна сума інфляційних нарахувань на суму основного боргу, за період з 08 травня 2018 року по 09 квітня 2021 року, складає 846 гривень 90 копійок.
Розрахунок 3% річних здійснюється за такою формулою: [Проценти] = [Сума боргу] ? [Процентна ставка (%)] / 100% ? [Кількість днів] / [Кількість днів у році]
Де:
[Сума боргу] - сума простроченого боргу;
[Процентна ставка (%)] - проценти річних;
[Кількість днів] - кількість днів прострочення зобов'язання;
[Кількість днів у році] - кількість днів у календарному році.
Період розрахунку: з 08 травня 2018 року по 09 квітня 2021 року - 1067 днів. 4328 гривень 29 коп. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 1067 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 379 гривень 58 коп.
Таким чином, 3% річних, за період з 08 травня 2018 року по 09 квітня 2021 року, становить 379 гривень 58 коп.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТзОВ «Прості займи» заборгованість за договором про надання фінансових послуг №180420-100959 від 20 квітня 2018 року, яка станом на 09 квітня 2021 року становить 5554 гривні 77 коп. і складається: з тіла кредиту в розмірі 2168 гривень 29 коп.; процентів за користування кредитом в розмірі 2160 гривень; інфляційних втрат в розмірі 846 гривень 90 коп.; трьох процентів річних в розмірі 379 гривень 58 коп.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Ураховуючи викладене, рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 10 грудня 2021 року в частині задоволення позову щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прості займи» процентів за користування кредитом, інфляційних втрат та трьох процентів річних підлягає зміні, а в решті рішення слід залишити без змін.
Розподіл судових витрат
Відповідно до правил статті 141 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат.
Згідно вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В ході розгляду даної справи ТзОВ «Прості займи» було понесено судові витрати по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви в розмірі 2270 гривні.
Позовні вимоги в результаті апеляційного перегляду задоволені частково на загальну суму 5554 гривні 77 що становить 9,58 % від суми заявлених вимог(5554,77*100/57968,73).
З урахуванням розміру задоволених вимог відшкодуванню відповідачем на користь позивача підлягає судовий збір: за подання до суду позовної заяви в розмірі 217 гривень 46 коп. (2270*9,58/100).
За подання до суду апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила 3405 гривні.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в результаті апеляційного розгляду задоволено частково на загальну суму 52413 гривень 96 коп., що становить 90,41 % від суми заявлених вимог.
З урахуванням розміру задоволених вимог відшкодуванню позивачем на користь відповідача підлягає судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 3078 гривень 46 коп. (3405*90,41/100).
Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Отже, з ТзОВ «Прості займи» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 2861 гривню в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 10 грудня 2021 року в частині задоволення позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прості займи» процентів за користування кредитом в розмірі 49130 гривень 20 коп., інфляційних втрат в розмірі 1199 гривень 33 коп., трьох процентів річних в розмірі 2470 гривень 91 коп. змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прості займи» проценти за користування кредитом в розмірі 2160 гривень, інфляційні втрати в розмірі 846 гривень 90 коп. та три проценти річних в розмірі 379 гривень 58 коп.
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прості займи» на користь ОСОБА_1 2861 гривню в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий М.І. Кулянда
Судді: Н.Ю. Половінкіна
А.І. Владичан