02 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 465/5873/21 пров. № А/857/23560/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Гудима Л. Я.,
з участю секретаря судового засідання Петрунів В. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м.Львова від 10 листопада 2021 року (прийняте у м. Львові суддею Гладишевою Х.В.) у справі № 465/5873/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови,
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Франківського районного суду м.Львова із вказаним позовом та просив визнати протиправною і скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №492554 від 12.07.2021.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що його неправомірно притягнуто до відповідальності як такого, що керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, позаяк рішення, яким він позбавлений права керування транспортним засобом, він оскаржив, відтак така постанова про позбавлення його права керування транспортним засобом не набрала законної сили.
Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 10 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини у справі, порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував наведених ним доводів, що про рішення, яким він позбавлений права керування транспортним засобом, він дізнався 05.07.2021 і подав апеляційну скаргу 05.07.2021, що стверджено висновком суду апеляційної інстанції і вказано у постанові від 23.09.2021. Отже, рішення суду про позбавлення його права керування транспортним засобом не набрало законної сили.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не здійснювалося.
Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що 29.06.2021 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з цією постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка постановою Львівського апеляційного суду від 23.09.2021 залишена без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 29.06.2021 залишено без змін.
12.07.2021 інспектором Управління патрульної поліції у Львівській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серії БАА № 492554, згідно якої ОСОБА_1 12.07.2021 о 00:35 год на вул. Кавалерідзе, 23 у м. Львові, під час зміни напрямку руху не увімкнув показник повороту, та на час перевірки документів був позбавлений права керування транспортним засобом, чим порушив вимоги п.2.1а в Правил дорожнього руху України та передбачена відповідальність ч. 4 ст. 126, ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Суд звертає увагу на те, що оскаржуваною постановою позивача визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122 та ч. 4 ст. 126 КУпАП, стягнення накладено на підставі ст. 36 КУпАП. Разом з тим, позивач фактично оскаржує постанову тільки в частині накладення стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення позивачем п.п. 2.1 а ПДР України підтверджено належними доказами.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, не відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи з огляду на таке.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за № 1306 (далі - ПДР).
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.1а ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до частини четвертої статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як встановлено з матеріалів справи, оскаржуваною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності , зокрема, за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 грн.
Як видно з матеріалів справи, 29 червня 2021 року постановою Шевченківського районного суду м.Львова, у справі № 166/3538/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, з позбавленням права керування транспортними засобами.
Ця постанова опублікована 05 липня 2021 року та набрала законної сили 09 липня 2021 року.
Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що апеляційну скаргу подав на вищезазначену постанову 05 липня 2021 року, що підтверджується висновком суду апеляційної інстанції.
Проте колегія суддів ці доводи до уваги не приймає, оскільки у постанові Львівського апеляційного суду від 23.09.2021 йдеться про поновлення строку і зазначається тільки про те, що позивач дізнався про рішення суду першої інстанції 05 липня 2021 року на веб порталі «Судова влада», у зв'язку з чим прийшов до висновку поновити йому строк звернення до апеляційного суду і в цьому рішенні не зазначається про звернення з апеляційною скаргою до суду 05 липня 2021 року. Разом з тим, із наданої позивачем копії апеляційної скарги видно, що така зареєстрована в суді 13 липня 2021 року, що повністю спростовує його доводи про звернення із апеляційною скаргою до суду 05 липня 2021 року.
З наведеного видно, що станом на час прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 492554 від 12.07.2021 постанова Шевченківського районного суду м. Львова від 29 червня 2021 року в справі № 166/3538/21, про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і позбавлення права керування транспортними засобами була чинною і позивач про це знав. А апеляційну скаргу на постанову Шевченківського районного суду м.Львова від 29 червня 2021 року у справі № 166/3538/21 подав 13 липня 2021 року, тобто вже на наступний день.
Тому, суд дійшов висновку про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі частини четвертої статті 126 КУпАП.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 229, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Франківського районного суду м.Львова від 10 листопада 2021 року у справі № 465/5873/21 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Л. Я. Гудим
Постанова складена у повному обсязі 04 березня 2022 року.