П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 лютого 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/9840/21
Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Ступакової І.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтвайс» на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтвайс» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,-
У червні 2021 року ТОВ «Інтвайс» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до ГУ ДПС в Одеській області (надалі - відповідач-1, ГУ ДПС), ДПС України (надалі - відповідач-2, ДПС), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №2643903/40711890 від 11.05.2021 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення за результатами розгляду скарги позивача щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №24350/40711890/2 від 01.06.2021 року;
- зобов'язати ДПС зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування №7 від 31.03.2021 року за датою подання.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 року позов задоволено повністю.
06.12.2021 року Одеський окружний адміністративний суд прийняв додаткове рішення, яким клопотання представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі задовольнив частково. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 3500,00 грн., та стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ДПС на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 3500,00 грн..
Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове додаткове рішення, яким стягнути з ГУ ДПС витрати понесенні позивачем на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн..
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
З матеріалів справи вбачається, що спірним питанням в даній справі є зупинення реєстрації розрахунку коригування №7 від 31.03.2021 року та відмова в реєстрації вказаного розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав ненадання платником податку копій первинних документів.
В результаті розгляду справи по суті, суд першої інстанції визнав протиправним та скасував рішення про відмову в реєстрації розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визнав протиправним та скасував рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, та зобов'язав ДПС зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування №7 від 31.03.2021 року до податкової накладної №21 від 17.03.2021 року.
18.11.2021 року від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15000,00 грн..
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, виходячи зі складності справи, обсягу доказів, співмірності послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та значенню справи, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню, до 7000,00 грн..
Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
До заяви від 18.11.2021 року про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу було додано договір про надання правової допомоги №б/н від 23.06.2021 року, укладений між позивачем та адвокатом «Мораренко Сергієм Вікторовичем» для надання правничої допомоги та представництва інтересів позивача.
Також представником позивача було надано акт наданих послуг від 17.11.2021 року №б/н, що складений між адвокатом (далі - Виконавець) та позивачем (далі - Замовник) по справі, згідно з яким:
1. Виконавець надав Замовнику послуги у сфері права, а Замовник прийняв їх згідно з переліком:
- зустріч та усна консультація з клієнтом, аналіз документації вартість за одну годину/дію/документ: 1200,00 грн., витрачений час/кількість дій/документів: одна година, сума: 1200,00 грн.;
- написання позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду про скасування неправомірного рішення, зобов'язання вчинити певні дії вартість за одну годину/дію/документ: 12600,00 грн., витрачений час/кількість дій/документів: п'ять годин, сума: 12600,00 грн.;
- написання відповіді на відзив вартість за одну годину/дію/документ: 1200,00 грн., витрачений час/кількість дій/документів: одна година, сума: 1200,00 грн.
Оплата за надані послуги підтверджується рахунком-фактурою №1/2306 від 23.06.2021 року на суму 15000,00 грн. щодо послуг у сфері права (судовий процес) та рухом коштів по рахунку адвоката від 17.11.2021 року.
Відповідно до положень ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати, що належать сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно з п.п.1, 2, 6 ч.1, ч.2 ст.19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Частиною 3 ст.30 Закону №5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Крім вищезазначеного закону, порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з'їздом адвокатів України.
Так, відповідно до ст.28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. При цьому суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом з тим суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які належать розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).
Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Частиною 7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У відповідності з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (Заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна правова позиція висловлена у додатковій постанові Верховного Суду від 19.09.2019 року по справі №810/2760/17.
Також при вирішенні даного питання слід приймати до уваги правову позицію з даного питання, яка викладена в постанові Верховного Суду від 01.10.2018 року по справі №569/17904/17 і полягає в тому, що в підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором, а розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Колегія суддів зазначає, що сама справа містить лише один епізод спірних правовідносин, що не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність спору не є значними.
Дана справа є справою незначної складності. За своїм предметом та суб'єктним складом відповідача справа відноситься до категорії типових справ, які розглядаються адміністративними судами.
Отже, колегія суддів вважає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та складністю справи, та не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи.
Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів робить висновок про наявність підстав для часткового відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням принципів справедливості, обґрунтованості, співмірності та пропорційності, у розмірі 7000,00 грн..
За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив всі обставини, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні питання про стягнення правничої допомоги не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтвайс» - залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Кравченко К.В.
Судді Джабурія О.В. Ступакова І.Г.