Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/4505/21
Провадження № 1-кп/490/479/2021
04 лютого 2022 року
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі : головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участі прокурора - ОСОБА_3
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
їх захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 42021150000000001 про обвинувачення
ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Миколаєві, є українцем, громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 2551, частиною 2 статті 189, частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України
ОСОБА_11 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Миколаєві, є українцем, громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 2551, частиною 2 статті 189, частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України
ОСОБА_12 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Гуталісовська Волинської області, є українцем, громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_3
у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 2553, частиною 3 статті 27 - частиною 2 статті 189 Кримінального Кодексу України, -
1. Прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою, спираючись про те, що ризики, які зумовили обрання цього запобіжного заходу та продовження строку його дії наразі не усунуті та не зменшились.
2. Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисники під час судового розгляду кримінального провадження проти задоволення клопотання прокурора заперечували, спираючись загалом про те, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого може бути забезпеченою шляхом застосування до нього запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, а саме кримінальне провадження відносно нього ведеться із грубим порушенням вимог діючого законодавства, що не дозволяє вважати жоден з зібраних у справі доказів допустимим.
Спираючись про таке, вони просили змінити обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід на не пов'язаний із триманням під вартою.
Встановлені судом обставини
1. В межах цього кримінального провадження, зокрема, ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні злочинів загалом за таких обставин.
Станом на січень 2019 року між ОСОБА_6 - з одного боку та ОСОБА_13 та ОСОБА_14 - з іншого - виник спір із приводу відносин, що виникли між ними в зв'язку із реалізацією зернових культур.
Далі ОСОБА_6 , зневажаючи встановлений державою порядок захисту порушеного права, передбачений цивільним законодавством, такого не зробив, але з використанням незаконних методів, вирішив примусити ОСОБА_13 та ОСОБА_14 повернути йому грошові кошти у розмірі 36.000 доларів США за неіснуючий борг.
Та, розуміючи, що у нього відсутні можливості в інший спосіб здійснити вплив на потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 з метою отримання 36.000 доларів США, він вирішив звернутись до особи, яка має злочинний вплив та авторитет на території міста Миколаєва та Миколаївської області, з метою застосування до неї такого впливу.
Так, ОСОБА_6 , будучи обізнаним про те, що на території міста Миколаєва та Миколаївської області ОСОБА_4 має повагу у злочинному середовищі та попередньо здобутий злочинний авторитет, як особа, яка притягалася до кримінальної відповідальності та відбувала покарання в місцях позбавлення волі та веде визначений "злодійськими" традиціями спосіб життя, позиціонує себе, як особа, що дотримується неписаних загальноприйнятих в злодійських колах правил поведінки, в кінці грудня 2020 року (більш точної дати та часу встановити не видається можливим) знаходячись в м. Миколаєві (більш точної адреси встановити не видалось можливим) звернувся до ОСОБА_4 з проханням здійснити злочинний вплив на ОСОБА_13 для вирішення спору стосовно отримання грошових коштів від реалізації зернової культури соя в сумі 36.000 (тридцять шість тисяч) доларів США.
В подальшому на початку січня 2021 року (більш точну час та дату під час досудового розслідування встановити не видалось за можливе, але не пізніше 06.01.2021) ОСОБА_4 , використовуючи свої злочинні зв'язки та авторитет, поширюючи свій злочинний вплив на раніше засуджених та інших осіб, для вчинення дій щодо отримання грошових коштів від ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , залучив свого знайомого - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який також має повагу злочинному середовищі та попередньо здобутий злочинний авторитет, як особа, яка притягалася до кримінальної відповідальності та відбувала покарання в місцях позбавлення волі та веде визначений "злодійськими" традиціями життя, позиціонує себе, як особа, що дотримується неписаних загальноприйнятих в злодійських колах правил поведінки.
Далі, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5 вирішили отримати вказані кошти від ОСОБА_13 та ОСОБА_14 внаслідок вимагання, застосувавши погрози насильства відносно потерпілих , направлені на вимогу передачі чужого майна.
У подальшому ОСОБА_4 04.01.2021, більш точний час встановити на даний момент не виявилось можливим, після особистої зустрічі останнього з потерпілим ОСОБА_13 , яка відбулась на території гаражних та складських приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 , з метою реалізації розробленого злочинного плану, направленого на вимагання грошових коштів, зателефонував потерпілому та з використанням погроз фізичної розправи над ним, схиляв останнього до призначення зустрічі з ОСОБА_6 для вирішення питання щодо передачі коштів за неіснуючий борг, на що потерпілий, сприймаючи погрози реальними та побоюючись за своє життя та здоров'я, погодився.
Так, 06.01.2021 року приблизно о 15 годині 10 хвилин потерпілі ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , побоюючись за своє життя та здоров'я, перебуваючи за адресою: м. Миколаїв, вул. Малко Тернівська, буд. 81, зустрілись з ОСОБА_6 з приводу з'ясування обставин неіснуючого боргу.
В той же день, о 15 годині 13 хвилин до вказаної адреси прибули ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5 на автомобілі Тойота, моделі Хайлендер, державний номерний знак " НОМЕР_1 " під керуванням ОСОБА_15 .. Під час вказаної зустрічі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з метою реалізації заздалегідь розробленого злочинного плану, направленого на вимагання грошових коштів у потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , шляхом погрози застосування фізичної розправи над потерпілими вимагали у останніх передачі грошових коштів в сумі 36.000 (тридцять шість тисяч) доларів США, або передачі транспортного засобу Тойота, моделі Прадо, державний номерний знак " НОМЕР_2 ", що перебував у користуванні ОСОБА_14 , як сплату частини неіснуючого боргу, який нібито виник у потерпілих перед ОСОБА_6 ..
В подальшому у період часу з 12.01.2021 року по 17.02.2021 року ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5 , діючи на виконання раніше розробленого спільного злочинного плану, здійснювали неодноразові телефонні дзвінки потерпілому ОСОБА_13 , в яких висловлюючи постійні погрози фізичної розправи над ним та потерпілим ОСОБА_14 у разі несплати завідомо неіснуючого боргу у сумі 36.000 (тридцять шість тисяч) доларів США.
Потерпілий ОСОБА_13 , сприймаючи постійні погрози ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як реальні, а також побоюючись за своє здоров'я та здоров'я ОСОБА_14 , на виконання незаконних вимог останніх, 17.02.2021 близько 15:00, перебуваючи у приміщені кафе « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за адресою: м. Миколаїв, вул. Малко Тернівська, 96, у присутності потерпілого ОСОБА_14 передав на виконання вказівки ОСОБА_4 . ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 13.900 (тринадцять тисяч дев'ятсот) гривень.
Того ж дня, 17.02.2021 року о 15 годині 49 хвилин ОСОБА_6 за допомогою свого мобільного телефону узгодивши з ОСОБА_4 отримання від ОСОБА_14 його автомобілю «Toyota Land Cruiser Prado», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в якості погашення частини неіснуючого боргу. В подальшому, отримавши вказаний транспортний засіб, ОСОБА_6 залучивши свого знайомого ОСОБА_16 , який не будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , перегнав вказаний автомобіль до прилеглої території будинку АДРЕСА_5 .
В цей же день, після отримання вказаних вище грошових коштів та автомобіля, з 16 години 35 хвилин до 16 години 43 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи на прилеглій території будівельного магазину «1000 дрібниць» за адресою: м. Миколаїв, вул. Кіровоградська, буд. 23А зустрівся з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , яким в свою чергу передав частину отриманих від потерпілого ОСОБА_13 грошових коштів у сумі 7.000 (сім тисяч) гривень.
Вказані дії ОСОБА_17 кваліфіковані за частиною 1 статті 2551, частиною 2 статті 189 Кримінального Кодексу України
В межах цього кримінального провадження ОСОБА_4 обвинувачується також у незаконному придбанні та носінні вогнепальної зброї - 7,62 мм. пістолету 1930/33 р. конструкції Токарєва ("ТТ") та бойових припасів до неї.
Вказані дії ОСОБА_17 кваліфіковані за частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України
2. 17 лютого 2021 року в межах цього кримінального провадження ОСОБА_4 був затриманим.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 19 лютого 2021 року відносно нього був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17 квітня 2021 року включно.
В подальшому ухвалами слідчих суддів Центрального районного суду міста Миколаєва цей строк продовжувався неодноразово, востаннє - ухвалою від 09 червня 2021 року - до 18 червня 2021 року включно.
В подальшому ухвалами Центрального районного суду міста Миколаєва строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 продовжувався неодноразово, востаннє - ухвалою від 08 грудня 2021 року до 05 лютого 2022 року включно.
Під час винесення вказаних ухвал слідчі судді та суд виходили з існування ризиків того, що обвинувачений може ухилятись від суду, вчиняти вплив на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, а також - вчинити новий злочин.
3. Наразі в провадженні Центрального районного суду міста Миколаєва перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 121, частиною 2 статті 121, частиною 2 статті 345 Кримінального Кодексу України.
В межах цього кримінального провадження ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що:
-07 січня 2013 року під час бійки він заподіяв ОСОБА_18 тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких сталась смерть ОСОБА_18
-10 жовтня 2017 року близько 23 год. 00 хв. під час конфлікту з ОСОБА_19 заподіяв тому тяжкі тілесні ушкодження.
-15 листопада 2018 року близько 08 год. 50 хв. перебуваючи під вартою у камерному приміщенні ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор", з метою перешкодити проведенню обшуку заподіяв старшому інспектору ОСОБА_20 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
3.1. В межах цього об'єднаного кримінального провадження ОСОБА_4 перебував під вартою в зв'язку з обранням відносно нього відповідного запобіжного заходу, зокрема, протягом періоду з 14 січня 2013 року до 28 березня 2017 року.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 28 березня 2017 року обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід був змінений на домашній арешт, але 10 жовтня 2017 року він знов взяв участь у бійці.
3.2. В межах цього ж об'єднаного кримінального провадження ОСОБА_4 перебував під вартою, зокрема, протягом періоду з 04 червня 2019 року до 15 червня 2020 року.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 15 червня 2020 року йому було надано право звільнення за умови внесення застави, в зв'язку із внесенням якої з-під варти він був звільнений.
3.3. Наразі в межах цього кримінального провадження відносно обвинуваченого застосований запобіжний захід у вигляді застави.
Положення закону, якими керувався суд при постановленні ухвали.
1. Відповідно до статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. При цьому принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
2. Відповідно до частини 3 статті 331 Кримінального Процесуального Кодексу України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
3. Відповідно до частини 2 статті 331 Кримінального Процесуального Кодексу України під час вирішення питання про доцільність подальшого тримання обвинуваченого під вартою суд керується приписами статті 199 цього Кодексу.
Відповідно до змісту статті 199 Кримінального Процесуального Кодексу України вбачається, що суд може ухвалити про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою у разі, якщо буде доведено, що:
1)неможливе закінчення судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою;
2)встановлений раніше ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
4. У своєму рішенні від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявнику своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи /пункт 79/.
Розширюючи цю тезу, у своєму рішенні у справі «Лабіта проти Італії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного строку. З цією метою вони повинні вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, попри належну повагу до принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення.
При цьому існування розумної підозри, що заарештована особа вчинила правопорушення, є умовою sine qua non для тривалого тримання під вартою, але через деякий час ця умова перестає бути достатньою. У таких випадках суд повинен встановити наявність інших підстав, що виправдовують подальше позбавлення свободи. /пункти 152 - 153/.
Підсумовуючи наведене, слід дійти висновку про те, що порушення прав ув'язненого під час продовження строку його тримання під вартою до винесення обвинувального вироку не буде допущене, у разі, якщо окрім обґрунтованої підозри щодо нього будуть встановлені справжні вимоги громадських інтересів, які переважають над інтересами поваги до особистої свободи.
Наведене у сукупності дозволяє дійти висновку про те, що підставами для продовження строку тримання під вартою зрештою є:
-наявність обґрунтованого припущення у тому, що обвинувачений вчинив злочин;
-неможливість завершення перевірки цього припущення до завершення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу;
-наявність громадського інтересу, який в цьому випадку виправдовує відступ від правила поваги до особистої свободи;
-неможливість забезпечення цього інтересу шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Мотиви, з яких виходив суд при постановленні ухвали.
1. Стосовно обґрунтованості висунутої підозри суд нагадує, що згідно з визначеним Європейським судом поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованим обвинуваченням слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об'єктивних відомостях, які:
-можна перевірити у судовому розгляді;
-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
В цьому ж випадку зміст припущення про вчинення злочинів в зв'язку з його участю у спорі між ОСОБА_6 - з одного боку та ОСОБА_13 та ОСОБА_14 - з іншого є викладеним в обвинувальному акті.
Ця підозра поза розумним сумнівом може бути перевіреною судом, її "обґрунтованість" в сенсі вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченим по суті не заперечується, адже захист по суті не заперечує, що ОСОБА_4 у вирішення цього спору втрутився.
2. Неможливість завершення перевірки цієї підозри наразі є очевидною та сторонами не заперечується.
3. Стосовно громадського інтересу, суд відзначає, що в цьому випадку обвинувачений підозрюється у тому, що претендує на вплив на суспільні відносини поза наявного в державі порядку.
Та таке, поза розумним сумнівом, становить істотну суспільну небезпеку, отже - суттєво порушує громадські інтереси.
Та цей аспект громадського інтересу робить його настільки суттєвим, що в цьому випадку він виправдовує відступ від правила поваги до особистої свободи.
4. Цей же аспект свідчать про те, що в цьому випадку наявними є два ризики - можливість вчинення обвинуваченим нових злочинів та можливість впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків.
Та актуальність й суттєвість цих ризиків підтверджується тим, що обвинувачений систематично бере участь у діях, правомірність яких є сумнівною, але каяття у такому не виявляє.
5. Про неможливість забезпечення цього інтересу, та, відповідно, запобігання цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, свідчить те, що, як свідчать матеріали кримінального провадження, менш суворі запобіжні заходи не може адекватно унеможливити вчинення обвинуваченим нових злочинів.
6. Посилання захисту про порушення під час досудового розслідування цього кримінального провадження на цій стадії не є прийнятними, адже відомості про такі порушення можуть бути перевіреними лише під час розгляду кримінального провадження по суті.
В зв'язку з таким суд доходе висновку про те, що наразі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого є можливим лише шляхом подальшого застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Отже, клопотання прокурора про таке підлягає повному задоволенню.
Керуючись ст.ст. 369-372; 376 КПК України, суд, -
1.У судовому засіданні оголосити перерву до 01 березня 2022 року до 11:00 години.
2.Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 - до 04 квітня 2022 року включно.
У задоволенні клопотання захисту про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_10 - відмовити.
Ухвала в частині продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою може бути оскарженою безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 5 днів.
СУДДЯ = ОСОБА_21 =