справа №380/2167/22
03 березня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) 27.01.2022 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Личаківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі - Відділ соціального захисту, відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправними дії Личаківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплати разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі визначеному частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати Личаківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради здійснити перерахунок та виплатити як учаснику бойових дій разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, що становить 9160 гривень, з урахуванням раніше виплаченої суми 1491 гривня.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач повідомив, що є учасником бойових дій; в 2021 році як учасник бойових дій отримав разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 1491 грн. Позивач вказує, що частиною п'ятою статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, в редакції Закону від 25.12.1998, передбачено виплату щорічно учасникам бойових дій разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Законом України “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин” від 28.12.2014 №79-VIII (набрав чинності з 01.01.2015) доповнено розділ VІ Бюджетного кодексу пунктом 26, відповідно до якого делеговано повноваження Кабінету Міністрів України самостійно визначати розмір виплат до 5 травня в межах наявних фінансових ресурсів бюджетів. Позивач посилається на те, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 N3-р/2020 втратили чинність положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, які передбачали, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Позивач стверджує, що з 27.02.2020 відновила дію норма частини п'ятої статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в редакції Закону від 25.12.1998, яка передбачала виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Позивач звернувся до Відділу соціального захисту із заявою, просив перерахувати та здійснити виплату як учаснику бойових дій недоплаченої йому разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік виходячи з розрахунку п'яти мінімальних пенсій за віком та у відповідь отримав відмову. Позивач вказує, що виплачений відповідачем розмір грошової допомоги до 5 травня 2021 року не відповідає вимогам чинного законодавства України; вважає протиправними дії відповідача щодо виплати допомоги у неналежному розмірі.
Суд ухвалою від 31.01.2022 відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та призначив таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання. Відповідачу запропоновано подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.
Відповідач, Личаківський відділ соціального захисту заперечує щодо задоволення позову з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що на час проведення нарахування одноразової грошової допомоги до 5 травня в 2021 році Відділ керувався постановою Кабінету Міністрів України №325 від 08.04.2021 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”, яка не була визнана неконституційною, а тому виплата разової грошової допомоги до 5 травня в 2021 році проводились в порядку та у розмірі, який встановлений цією постановою. Відповідач вказує, що він, як орган місцевого самоврядування здійснює лише перерахування грошових коштів, в межах переданих йому фінансових ресурсів та не наділений повноваженнями самостійно визначати розмір грошової допомоги, яка виплачується щорічно до 5 травня. З огляду на те, що відповідно до цієї постанови Кабінету Міністрів України виплату до 5 травня разової грошової допомоги проводить Міністерство соціальної політики, відповідач просить залучити це Міністерство до участі у справі як співвідповідача.
Суд з'ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 30.04.2015.
В 2021 році позивач отримав щорічну допомогу до 5 травня, передбачену частиною п'ятою статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII) в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №325 від 08.04.2021 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», що для учасників бойових дій склала 1491 грн.
Позивач звернувся до Відділу соціального захисту із заявою від 04.12.2021, просив здійснити перерахунок як учаснику бойових дій разової грошової допомоги до 5 травня в 2021 році виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком. Відділ соціального захисту листом №260307/8540 від 08.12.2021 повідомив заявника, що при призначенні щорічної грошової допомоги до 5 травня орган соціального захисту керувався Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, "Про Державний бюджет на 2021 рік", постановою Кабінету Міністрів України №325 від 08.04.2021. Зазначив, що законодавством України не передбачено нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі більшому, ніж передбачено у прийнятій в 2021 році постанові Уряду.
Суд при прийнятті рішення враховує, що Верховний Суд 29.09.2020 прийняв рішення в зразковій адміністративній справі №440/2722/20 (№Пз/9901/14/20), котре 13.01.2021 набрало законної сили, у аналогічному за фактичними обставинами та правовим регулюванням спорі. Правовий висновок Верховного Суду зводиться до такого:
«[…] Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтею 13 вказаного Закону. […] Таким чином, Суд приходить до висновку, що з 27.02.2020 заявник набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю 2 групи внаслідок війни - вісім мінімальних пенсій за віком […]».
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою №440/2546/20 від 23.06.2020 відмовив у відкритті провадження у цій зразковій справі за позовом учасника бойових дій. Мотиви Верховного Суду зводились до того, що ухвалою Верховного Суду від 17.06.2020 вже відкрито провадження у зразковій адміністративній справі №440/2722/20 за позовом ОСОБА_2 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії за позовом інваліда другої групи, а ці справи, незважаючи на певну різницю в статусі позивача, мають ознаки типових справ, визначених ухвалою Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №440/2722/20.
При прийняття рішення суд керується такими нормами:
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).
Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них встановлені в статті 12 Закону №3551-XII.
Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25.12.1998 №367-XIV статтю 12 Закону №3551-XII було доповнено частиною четвертою такого змісту:
“Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком”.
Згідно з пунктом 20 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 №107-VІ внесені зміни у Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” частину п'яту статті 12 цього Закону викладено в такій редакції:
“Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України”.
Конституційний Суд України в рішенні від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) визнав таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 291 КАС України суд має враховувати такі правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи:
“[…] законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Відповідно до пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19.02.2020 №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4.120,00 гривень; II групи - 3.640,00 гривень; III групи - 3160,00 гривень.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
[…] Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Конституційний Суд України дійшов також висновку, що встановлення пунктом 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону №3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України. […]
За положеннями статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, Суд приходить до висновку, що з 27.02.2020 заявник набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю 2 групи внаслідок війни - вісім мінімальних пенсій за віком […]”.
При прийнятті рішення суд застосовує наведені вище релевантні норми права та висновки Верховного Суду щодо їх застосування, при цьому керується такими мотивами:
позивач є учасником бойових дій, йому на підставі статті 12 Закону №3551-XII щороку до 5 травня виплачується разова грошова допомога. В 2021 році відповідач здійснив виплату зазначеної допомоги у розмірі, який визначений постановою Кабінетом Міністрів України №325 від 08.04.2021, для учасників бойових дій така склала 1491 гривень.
Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 (набрав чинності з 01.01.2015) доповнено розділ VІ Бюджетного кодексу пунктом 26, відповідно до якого делеговано повноваження Кабінету Міністрів України самостійно визначати розмір виплат до 5 травня в межах наявних фінансових ресурсів бюджетів. Разом з тим, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 N3-р/2020 положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України втратили чинність. Таким чином, з 27.02.2020, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 N3-р/2020 у справі N1-247/2018(3393/18) Кабінет Міністрів України втратив повноваження визначати розмір передбаченої Законом №3551-XII щорічної до 5 травня разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Суд зауважує, що з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 чинною є частина п'ята статті 12 Закону №3551-XII в редакції Закону №367-XIV від 25.12.1998, що передбачає виплату щорічно до 5 травня учасникам бойових дій разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
На час виплати позивачу у 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII і Постанова №325. Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2021 році слід застосовувати не Постанову №325, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу.
Отже, розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році підлягав нарахуванню і виплаті Відділом соціального захисту у розмірі, визначеному статтею 12 Закону №3551-XII у редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25.12.1998, тобто учасникам бойових дій в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Оскільки відповідач за зверненням позивача не провів перерахунок та доплату разової грошової допомоги до 5 травня позивачу як учаснику бойових дій в розмірі, визначеному статтею 12 Закону №3551-XII у редакції Закону від 25.12.1998 (тобто п'яти мінімальних пенсій за віком) суд вважає, що Відділ соціального захисту протиправно відмовив у виплаті соціальної допомоги у розмірі, встановленому Законом.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: - визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; - визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; - інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Суд, визначаючи спосіб захисту прав позивача, враховує обраний Верховним Судом у згаданій зразковій справі підхід, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання орган соціального захисту нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги. При цьому суд не бачить підстав визначати конкретну суму допомоги, яку слід нарахувати відповідачу, оскільки поставляє рішення зобов'язального характеру, а не про стягнення конкретної суми коштів.
Аналізуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20 (пункти 14, 48-54, 61) суд зауважує таке: - при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня для визначення мінімального розміру пенсії за віком застосуванню підлягає частина перша статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; - управління соціального захисту як орган, який зобов'язаний завершити процедуру проведення розрахунків шляхом нарахування і виплати допомоги, є належним відповідачем у цьому спорі, підстав для залучення до участі у справі в якості відповідачів Кабінету Міністрів України чи Міністерства соціальної політики України як належних відповідачів немає.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу соціального захисту підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 КАС України суд не вирішує, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 251, 255, 257-258, 295, пп.15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -
Задовольнити адміністративний позов частково.
Визнати протиправною відмову Личаківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік як учаснику бойових дій в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Личаківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (79017, Львівська область, місто Львів, вул. К.Левицького, буд. 67, ідентифікаційний код 26180956) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Москаль Р.М.