ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" березня 2022 р. справа № 300/8220/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), 14.12.2021 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію, призначену з 17.03.2010 на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ) в розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати.
Постановою Кабінету Міністрів України №1155 від 11.12.2019 "Про умови оплати праці працівників прокуратури" (далі Постанова №1155) працівникам прокуратури підвищено заробітну плату, що відповідно до частини 13 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VІІ (далі Закон № 1697-VІІ) є підставою для перерахунку пенсії.
Івано-Франківською обласною прокуратурою 28.05.2021 видано позивачу довідку №21-232 вих-21 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) для перерахунку пенсій.
З цією довідкою позивач, 14.06.2021 звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку пенсії, на яку отримав відповідь від 18.06.2021, що перерахунок пенсії, розміром якої після перерахунку з 01.02.2021 року склав 17690,00 грн. (розмір заробітної плати за відповідною посадою першого заступника прокурора області х 60% + 12042, 24 грн. (підвищення як жителю гірського району) з обмеженням до десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність).
Фактично відповідач заперечує проти проведення перерахунку призначеної пенсії позивачу і відмовляє у такому перерахунку.
Протиправність рішення про відмову у перерахунку пенсії позивач обґрунтовує тим, що із ухваленням Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 відновлено дію частини 20 статті 86 Закону №1697-VІІ, згідно з якою призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються на рівні умов і складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах та установах прокуратури. Позивач вважає, що підставою для перерахунку пенсії є підвищення заробітної плати чинним працівникам прокуратури.
Також позивач зазначає, що перерахунок його пенсії повинен здійснюватися з застосовування 90 % розміру місячного заробітку та без обмеження розміру, як встановлено щодо нього у рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі №300/2849/20, яка набрала законної сили після перегляду Восьмим апеляційним адміністративним судом, який частково скасував рішення суду першої інстанції, однак в частині забов'язання проведення перерахунку пенсії залишив без змін.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VІ (далі - Закон №3668-VІ) обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Таким чином, позивач вважає, що оскільки йому пенсія призначена у 2010 році, до набрання чинності Законом №3668-VІ, то при перерахунку його пенсії має застосовуватися норма, яка діяла на момент призначення пенсії і визначала розмір пенсії у відсотках без обмеження його граничного розміру. А тому відповідач, відмовляючи у перерахунку пенсії, діяв протиправно.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) (а.с.40-41).
На адресу суду, 31.01.2021 надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що позивач 14.06.2021 року звернувся до Головного управління із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років згідно із Законом України "Про прокуратуру" та надав нову довідку видану Івано-Франківською обласною прокуратурою №21-232 вих-21 від 28.05.2021 року про розмір заробітної плати. На підставі даної довідки Головним управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії від 16.06.2021 року № 926190112618. Розмір якої після перерахунку з 01.02.2021 року склав 17690 грн з обмеженням до десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність (а.с.46-55).
Розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 з 14.12.2010 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 за №1789-ХІІ, у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати.
Як свідчать матеріали справи органом пенсійного фонду здійснювались відповідні перерахунки пенсії позивача, виходячи із більшого заробітку на підставі поданих позивачем заяв, а також на виконання рішень суду.
Зокрема, на виконання постанови Яремчанського районного суду Івано-Франківської області від 19.09.2014 у справі №354/586/14-а, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 05.12.2017, ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" з розрахунку 90% від суми місячного заробітку без обмеження суми пенсійної виплати (а.с. 22-26).
У зв'язку із ухваленням Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 у справі №7-р (ІІ) 2019, яким відновлено порядок перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури за правилами частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" у первинній редакції, ОСОБА_1 16.04.2020 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії, до якої долучив нову довідку прокуратури Івано-Франківської області від 14.04.2020 за №18-261 вих-20 (а.с.21).
За результатом розгляду поданої позивачем заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 21.04.2020 прийнято рішення №148 про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років (а.с.21), за змістом якого відповідач вказав на відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії на основі поданої довідки про розмір заробітної плати, оскільки перерахунок пенсії проводиться у разі зміни розмірів посадових окладів для працівників прокуратури після 13.12.2019, чого не відбулось. Натомість, постановою Кабінету Міністрів України "Про умови праці прокурорів" від 11.12.2019 за №1155, яка набрала чинності з січня 2020 року затверджено схему посадових окладів прокурорів, пунктом 7 якої встановлено, що зміна розміру посадових окладів для працівників прокуратури, передбачена цією постановою не є підставою для перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою в Івано-Франківський окружний адміністративний суд, у якій просив визнати протиправним дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №657, та зобов'язати орган пенсійного фонду здійснити з 13.12.2019 перерахунок і виплату пенсії позивача, без обмеження її максимального розміру з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, визначеної в довідці прокуратури Івано-Франківської області від 14.04.2020 за №18-261 вих-20.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі №300/2849/20 визнано протиправним та скасовано рішення №148 від 21.04.2020 Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугою років відповідно до ч.20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 90% від суми усіх складових заробітної плати, визначеної в довідці прокуратури Івано-Франківської області від 14.04.2020 №18-261 вих-20, з 13.12.2019 року, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 частину сплаченого судового збору в розмірі 630 (шістсот тридцять) гривень 60 копійок (а.с.26-24).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2021 у справі №300/2849/20, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року по справі №300/2849/20 в частині задоволення позовних вимог про встановлення відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії скасовано та прийнято постанову, якою у задоволені цієї частини позовних вимог відмовлено. У решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року по справі №300/2849/20 - залишено без змін (а.с.25-28).
28.05.2021 Івано-Франківською обласною прокуратурою ОСОБА_1 видано довідку №21-232 вих-21 про те, що розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, за нормами чинними на 01.01.2021 за відповідною (прирівняною) посадою першого заступника прокурора області становить 100352,00 грн. (а.с.30).
14.06.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області з письмовою заявою про перерахунок пенсії, до якої додано, зокрема довідку, наданої прокураторою Івано-Франківської області, 28.05.2021 №21-232 вих-21 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії.
На звернення позивача від 14.06.2021, відповідач листом від 18.06.2021 за №4352-3930/Т-02/8-0900/21 надав відповідь, в яких повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії в розмірі 90 відсотків розміру заробітної плати, мотивуючи необхідністю застосування при перерахунку пенсії працівникам прокуратури норм статті 86 Закону №1697-VII, чинних на момент проведення такого перерахунку (а.с.31-32).
Вважаючи протиправними дії відповідача у перерахунку пенсії позивача, з метою захисту своїх порушених прав та інтересів, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду, ставлячи вимогу про визнання протиправними дій при проведенні перерахунку пенсії, обмеження її максимальним розміром та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії, виходячи із 90 відсотків відповідної суми місячної заробітної плати, згідно довідки №21-232 вих-21 від 28.05.2021, з урахуванням виплачених сум.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
На час призначення ОСОБА_1 з 17.03.2010 пенсії особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури визначалися статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 (надалі по тексту також - Закон №1789-ХІІ).
Прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Згідно із частиною 12 статті 501 Закону №1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина 17 статті 501 Закону №1789-ХІІ).
До статті 501 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України від 8 липня 2011 року №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (надалі по тексту також - Закон №3668-VI), внаслідок яких наведена вище частина 17 статті 501 Закону №1789-ХІІ з 1 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою.
Надалі, 14 жовтня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про прокуратуру" №1697-VІІ (надалі по тексту також - Закон №1697-VІІ).
Частина 20 статті 86 Закону №1697-VІІ, у первинній редакції, передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Таким чином, первинна редакція частини 20 статті 86 Закону №1697-VІІ та частина сімнадцята (а з 1 жовтня 2011 року - вісімнадцята) статті 501 Закону №1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
Розділ XII "Прикінцеві положення" Закону №1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у тому числі й стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року.
Водночас з 15 липня 2015 року втратив чинність Закон №1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 501, частини третьої статті 512, статті 53 щодо класних чинів).
Починаючи з 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (надалі по тексту також - Закон №76-VIII), яким, зокрема, частину 18 статті 501 Закону №1789-ХІІ, яка діяла до 15 липня 2015 року та частину 20 статті 86 Закону №1697-VІІ, що набрала чинності 15 липня 2015 року, викладено у новій редакції, відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Прийняття зазначеного Закону, як вбачається із пояснювальної записки до його законопроекту, обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей держави дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики.
Отож, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України "Про прокуратуру".
Впродовж 2015-2019 років Кабінетом Міністрів України не визначено умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Конституційним Судом України 13 грудня 2019 року за результатами розгляду справи щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини 20 статті 86 Закону №1697-VII ухвалено Рішення №7-р(II)/2019, яким:
- визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;
- положення частини 20 статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Разом з цим, Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання цього Рішення:
- частина 20 статті 86 Закону №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина 20 статті 86 Закону №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, частина 20 статті 86 Закону №1697 (в первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури) на підставі Рішення Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019 набрала чинності 13 грудня 2019 року та підлягає застосуванню починаючи з цієї дати. Таким чином, реалізації пенсіонерам права на перерахунок пенсії, визначеного статтею 86 Закону №1697-VІІ (у редакції, чинній з 13 грудня 2019 року), здійснюється, зокрема, й у зв'язку з підвищення заробітної плати прокурорських працівників, що мало місце з 11.09.2020.
Між тим, рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №6-р/2020 визначено, що положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України (у частині правового регулювання норм статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами) втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто, з 26.03.2020.
Івано-Франківською обласною прокуратурою відповідно до рішень Конституційного суду України від 13.12.2019 за №7-р(Н)2019 та від 26.03.2020 за №6-р/2020, позивачу 28.05.2021 видано нову довідку за №21-232 вих-21, на підставі якої відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи із 60 відсотків розміру заробітної плати.
Матеріалами справи також підтверджено проведення відповідачем 02.06.2021 перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Івано-Франківської обласної прокуратури від 28.05.2021 за №21-232 вих-21 про розмір заробітної плати за нормами чинними на 01.01.2021, у зв'язку із зміною окладу та в подальшому здійснення перерахунку з 01.07.2021 - у зв'язку із зміною розміру прожиткового мінімуму. Після вчинення органом пенсійного фонду вказаних перерахунків розмір пенсії позивача з 01.07.2021 становить 18 540,00 гривень, з 01.12.2021 становить 19340,00 гривень (а.с.57).
Зважаючи на те, що на момент набрання рішенням суду у справі №300/2849/20 законної сили та після проведеного з 01.07.2021 перерахунку (з урахуванням визначеної у позові довідки), в тому числі на час вирішення спору, пенсія ОСОБА_1 виплачується у розмірі 19 340,00 гривень, то ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, вирішуючи питання про виконання рішення суду і надаючи в подальшому позивачу відповіді на його звернення, вказало на недоцільність здійснення перерахунку пенсії останнього, так як внаслідок здійснення спірного перерахунку розмір пенсійної виплати колишнього працівника органів прокуратури значно зменшиться. Саме такі причини стали мотивами не здійснення відповідачем вчинення дій на виконання рішення суду у справі №300/2849/20.
Досліджуючи доводи позивача з приводу протиправності дій Управління щодо перерахунку пенсії в розмірі 60 відсотків від суми заробітної плати та обмеження її максимальним розміром, на підставі довідки від 28.05.2021, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Спірні правовідносини, порушені у позові ОСОБА_1 , мають три окремі предмета перевірки, зокрема, чи є правові і фактичні підстави:
- для перерахунку пенсії, виходячи із 90 відсотків відповідної суми місячної заробітної плати;
- для виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром, за правилами першого речення абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону №1697-VII і абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI;
- для перерахунку пенсії позивача на підставі довідки №21-232 вих-21 від 28.05.2021 про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії.
Повертаючись до правового регулювання спірних правовідносин слід відзначити, що пенсійне забезпечення працівників прокуратури регламентовано частиною 2 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, в редакції, чинній на момент виникнення права на перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Згідно з частиною 2 статті 86 Закону №1697-VII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Таким чином, максимальний розмір пенсії визначений в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.
В контексті порушеного питання суд вважає врахувати наступні висновки по даній справі.
Дійсно Рішенням Конституційного Суду №7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 відновлено право колишніх прокурорських працівників на перерахунок уже призначених пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
Разом з тим, розмір відсотку від суми місячної заробітної плати, із якого обчислюється призначення пенсії колишніх прокурорських працівників, з дня призначення ОСОБА_1 пенсії (17.03.2010) до дня звернення до суду (14.12.2021), неодноразово змінювався.
Так, в редакції спеціалізованого закону, чинного на час призначення позивачу пенсії, пенсія призначалася в розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати та не могла перевищувати 90 відсотків такого заробітку (частина 3 статті 501 Закон №1789-ХІІ). Надалі, новим Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 за №1697-VІІ відповідний відсоток визначено в значенні 70% (частина 2 статті 86), а в редакції Закону №76-VІІІ від 28.12.2014 таке значення зменшено до 60%.
Тобто, потрібно зважати на те, що прокурори, яким призначається пенсія з 26.10.2014 (дата набрання чинності Закон №1697-VІІ від 14.10.2014) і з 01.01.2015 (дата набрання чинності Закон №76-VІІІ від 28.12.2014) мають право на розрахунок її розміру, виходячи із значення 70% і 60% заробітної плати за посадою діючого прокурорського працівника.
На переконання суду зменшення відсоткового значення зумовлено значним збільшенням Урядом України грошового забезпечення прокурорсько-слідчих працівників системи органів прокуратури. Збільшення розміру заробітної плати стало достатньо пропорційним до зменшення відсотка від суми місячної (чинної) заробітної плати для обчислення (призначення/перерахунку) пенсії.
Водночас, в окремих випадках виникають обставини, за яких колишні прокурорські працівники, які вийшли на пенсію до 26.10.2014 (до дня набрання чинності нового спеціалізованого закону в редакції Закон №1697-VІІ від 14.10.2014), покликаючись на висновки, сформовані у інших судових справах (в період з 2018 по 2019 років та раніше, за існуванням іншого правого регулювання спеціалізованого закону), отримуючи на законних підставах нову довідку про розмір заробітної плати за діючою посадою працівника органів прокуратури, розраховують на обчислення такої пенсії у зв'язку із її перерахунком із урахуванням такої довідки в значенні 90% сум грошового забезпечення.
Відтак, може скластися ситуація, за якої працівники прокуратури, які до звільнення займали одну і ту ж посаду, мають одне і те ж спеціальне звання (за умови їх наявності на час їх присвоєння і звільнення), одну і ту ж вислугу років, одинакові доплати, надбавки та розмір премії, матимуть різний розмір пенсії, оскільки ті прокурори, які вийшли на пенсію до 26.10.2014 претендуватимуть на 90% (хоча їх зарплата, на час звільнення, не обчислювалося за правилами постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №657, від 11.12.2019 за №1155 і статті 85 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 19.09.2019 за №113-ІХ), а ті, що отримали право на пенсію після 26.10.2014 - 70%, а з 01.01.2015 - 60%.
Суд переконаний, що таке правове регулювання спірних відносин не є справедливим по відношенні до прокурорських працівників, що отримують право на пенсію після 26.10.2014 і 01.01.2015 відповідно, та створюють дискримінацію у праві на належне пенсійне забезпечення однієї і тієї ж категорії громадян.
Визначення різних підходів до порядку обчислення розміру пенсійного забезпечення однієї категорії громадян порушує основоположний принцип судочинства рівність усіх громадян у своїх права перед законом, в тому числі у праві на справедливе встановлення пенсії, що закріплено в статтях 21, 24 Конституції України.
Отож, у випадку перерахунку призначеної пенсії прокурорського працівника на підставі оновленої довідки, виданої станом після 13.12.2019 (дня постановлення рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 у справі №7-р (ІІ) 2019) за приписами постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №657, від 11.12.2019 за №1155 і статті 85 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 19.09.2019 за №113-ІХ), таке право може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може бути реалізоване на підставі закону, який втратив чинність.
Положення Закону №76-VIII, якими частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону №1789-XII викладено у новій редакції, на момент виникнення спірних правовідносин не були визнані неконституційними Конституційним Судом України.
У зв'язку з набранням у подальшому чинності Законами №1697-VІІ і №76-VІІІ, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури (частина 3 статті 86 спеціалізованого закону), пенсії, призначені за статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.
Такий підхід до врегулювання спірних правовідносин, на переконання суду у даній справі, є достатньо справедливим та відповідає правовим висновкам, сформованих у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №640/1744/20.
Стосовно доводів позивача про те, що на час призначення йому пенсії чинною була стаття 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 за №1789-ХІІ згідно із якою, максимальний розмір пенсії визначений на рівні 90% від заробітної плати, яка й мала бути застосована при перерахунку пенсії, то суд вказує на таке.
У Рішенні від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, у випадку перерахунку призначеної пенсії працівникам органів прокуратури, таке право може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може бути реалізоване на підставі закону, який втратив чинність.
Верховний Суд в останніх актуальних постановах від 08.09.2021 (адміністративне провадження № К/9901/13961/20) у справі №340/3185/19 (http://reestr.court.gov.ua/Review/99458809) та від 20.01.2021 (адміністративне провадження №К/9901/27613/20) у справі №640/1744/20 (http://reestr.court.gov.ua/Review/94264232), переглядаючи спори про не врахування органами пенсійного фонду при перерахунку пенсії колишніх прокурорських працівників з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури, сформував правовий висновок, за змістом якого право на перерахунок призначеної пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку (звернення особи у встановленому порядку до відповідного суб'єкта владних повноважень). При цьому не має значення з настанням якої обставини позивач пов'язує право на перерахунок пенсії, Постанови Уряду України №657 чи №1013, оскільки як було зазначено судом вище, перерахунок призначеної пенсії працівникам органів прокуратури може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність.
Зазначені у цій справі висновки суду узгоджуються із усталеною практикою Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, а саме статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у подібних правовідносинах, викладеною, зокрема в постановах від 23.04.2020 у справі №522/838/17, від 30.04.2020 у справі №569/6069/16-а, від 10.06.2020 у справі №569/3120/16-а, від 23.06.2020 у справі №263/13109/16-а та від 19.08.2020 у справі №756/3598/17, і колегія суддів Верховного Суду в останніх актуальних постановах від 08.09.2021 (адміністративне провадження № К/9901/13961/20) у справі №340/3185/19, не знайшла підстав для відступу від неї.
У той же час, у цій же постанові (від 08.09.2021 у справі №340/3185/19) Верховний Суд надав правову оцінку можливості застосування попереднім постановам цього Суду.
Так, "…суд касаційної інстанції вважає безпідставними доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції застосував при прийнятті оскаржуваного судового рішення статтю 50-1 Закону № 1789-ХІІ без урахування правової позиції Верховного Суду, яка висловлена у постановах від 31.07.2019 у справі №569/4150/16-а та від 29.04.2020 у справі №490/5366/16-а, оскільки у справі №569/4150/16-а спір стосувався правовідносин, які виникли у 2012 році (були обумовлені неправомірними діями територіального органу Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсії відповідно до заяви від 14 вересня 2012 року), а у справі №490/5366/16-а - 2014 році (були обумовлені неправомірними діями територіального органу Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсії відповідно до заяви від 5 вересня 2014 року, зокрема неврахуванням при проведенні перерахунку пенсії певного періоду стажу роботи), тобто на момент виникнення спірних правовідносин у вказаних справах положення статті 50-1 Закону №1789-ХІІ були чинними".
Як і у даній справі, на час отримання позивачем нової довідки і звернення його до органу пенсійного фонду за перерахунком пенсії, положення статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вже не були чинними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 (провадження №14-435цс18) у справі №755/10947/17 зазначила, що під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (http://reestr.court.gov.ua/Review/79834955).
У досліджуваному випадку суд керується саме останніми правовими висновками, визначені Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в постановах ухвалених 08.09.2021 (справа №340/3185/19) і від 20.01.2021 (№640/1744/20).
Вказане узгоджується із положеннями частини 5 статті 242 КАС України.
Аналогічний підхід щодо обчислення розміру пенсії та відсотків від заробітку для нарахування пенсійних виплат при проведенні її перерахунку, застосований Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.09.2021 у справі №580/585/21 (провадження К/9901/25475/21), в якій предмет спору стосувався перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
У даній справі суд касаційної інстанції також надав правову оцінку різним відсотковим значенням суддівської винагороди, які визначалися для суддів у відставці в розмірі від 80% до 90% до 08.06.2016 (при застосуванні суддівської винагороди за правилами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI в редакції від 07.07.2010) та від 50% (при застосуванні значно підвищеної суддівської винагороди за правилами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII в редакції від 02.06.2016).
Зокрема, у коментованій постанові Верховного Суду зазначено:
"Отже, оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, то відсутні правові підстави для обрахунку щомісячного грошового утримання судді одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розміру щомісячної суддівської винагороди) за Законом № 1402-VIII, а розміру відсотку - за Законом № 2453-VI.
Колегія суддів зазначає, що зворотне зумовить неоднакове визначення розміру довічного грошового утримання суддів, що вийшли у відставку відповідно до Закону №2453-VI, та тих, які вийшли або вийдуть у відставку відповідно до Закону №1402-VIII. Вказане призведе до дискримінації останніх та суперечитиме положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів".
Повертаючись до даної справи, Яремчанський міський суд Івано-Франківської області, ухвалюючи 19.09.2014 постанову у справі №354/5826/14-а, зобов'язав орган пенсійного фонду здійснити перерахунок пенсії позивача за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" з розрахунку 90% від суми місячного заробітку, виходячи із даних довідки прокуратури Івано-Франківської області №18-121 вих-16 від 01.03.2016 (а.с.15-19).
Розмір заробітної плати, визначений у спірній довідці №21-232 вих-21 від 28.05.2021 становить 100352,00 гривень і визначений на підставі постанови Уряду України №657 від 30.08.2017 (а.с.30).
Суд констатує, що розмір обрахунку при нарахуванні (не виплаті) пенсії із застосуванням 60% заробітку за даними довідки №21-232 вих-21 від 28.05.2021 є значно більшим від розміру пенсії, обчисленого в значенні 90%, виходячи із відомостей попередньої довідки №18-121 вих-16 від 01.03.2016.
Виходячи із вказаного, суд звертає увагу на некоректне покликання позивача на фактичні обставини і вимоги, встановлені судовим рішенням у іншій судовій справі №354/586/14-а, зокрема:
- із дати ухвалення Яремчанським міським судом Івано-Франківської області 19.09.2014 постанови у вказаній адміністративній справі змінилося правове регулювання спірних правовідносин і фактичні обставини;
- при застосуванні різних відсотків (90% і 60%) із врахуванням відомостей довідок уповноваженого органу №18-121 вих-16 від 01.03.2016 і №21-232 вих-21 від 28.05.2021 не має місце зменшення нарахування (не виплати) розміру пенсії, а відповідно і звуження права позивача на гарантоване законом справедливе пенсійне забезпечення у відставці.
За таких обставин, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області правомірно та обґрунтовано стверджує, що під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 підлягає застосуванню максимальний розмір пенсії, визначений в розмірі 60% від заробітної плати за прирівняною посадою діючого прокурорського працівника, що відповідає приписам статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 за №1697-VII.
В частині доводів позивача щодо обов'язку Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виплачувати позивачу пенсію без обмеження максимальним розміром, суд зазначає таке.
Так, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач не зауважив, що на момент звернення до органу пенсійного фонду 14.06.2021 із заявою про проведення перерахунку пенсії, чинними були та залишаються положення статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI, згідно із якими, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI встановлено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Суд звертає увагу на правову позицію Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 24.06.2020, ухваленій по справі №580/234/19 (провадження №К/9901/16845/19), де касаційний суд зазначив, що наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб'єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо.
Верховний Суд зауважив, що з часу набрання чинності Законом №3668-VI він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України.
Відтак, на осіб, яким пенсія призначена (перерахована) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, в тому числі на підставі Закону України "Про прокуратуру", та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
При цьому, Суд звернув увагу на те, що окрім пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI, обмеження максимального розміру пенсії колишніх працівників прокуратури встановлені також і Законом України "Про прокуратуру" №1697-VII.
Зокрема, застосовуючи висновки коментованої постанові від 24.06.2020 по справі №580/234/19 суду у даній справі слід керуватися таким:
"41. З огляду на викладене, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вважає за необхідне зазначити наступне.
Тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії:
1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI,
2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
Такий підхід відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06 вересня 2012 року №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Суд не знаходить у такому різному ставленні правомірної, об'єктивно обґрунтованої мети.
42. При цьому, звертає на себе увагу факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI)".
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. "
Норми статті 2 Закону № 3668-VI кореспондуються з положеннями абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону №1697-VII.
Відповідно до першого речення абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону №1697-VII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Враховуючи, що таке перевищення виникне в результаті проведення перерахунку, в період дії загальної норми частини 1 статті 2 Закону №3668-VI та спеціальної норми абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону №1697-VII, до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення вказаних статей, які визначають обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, зазначені положення Закону №3668-VI та абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону №1697-VII неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
Аналогічні правові висновки щодо обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність, призначеної прокурорським працівникам до 01.10.2011, застосовані Верховним Судом у постанові від 10.09.2021 (адміністративне провадження № К/9901/17612/21) у справі №580/5238/20 (http://reestr.court.gov.ua/Review/99521692).
Викладені вище висновки щодо застосування статті 2, абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI (у відношенні прокурорських працівників), як зазначив у коментованій справі Верховний Суд, узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.06.2020 у справі №580/234/19, а також Верховним Судом у постановах від 08.07.2020 у справі №607/7115/17, від 10.09.2020 у справі №280/5154/19 та від 24.09.2020 у справі №640/5854/19.
Управління наголошує на тому, що у випадку здійснення перерахунку пенсії (на виконання рішення суду), відповідно до відомостей, зазначених у довідці прокуратури Івано-Франківської області від 28.05.2021 №21-232 вих-21, розмір пенсійної виплати позивача, враховуючи обчислення основного розміру пенсії виходячи із 60% сум грошового забезпечення, становитиме 16 380,00 гривень.
З урахуванням змін із 01.07.2021 розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, за наслідком якого її розмір становить 18 540,00 гривень, з 01.12.2021 розмір пенсії становить 19340,00 гривень.
Таким чином, на переконання суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області правомірно стверджує про неможливість проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 в силу вимог абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI і застосування обмеження пенсії позивача максимальним розміром. Доводи відповідача відповідають приписам чинної статті 2 Закону №3668-VI та абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону №1697-VII.
У постанові від 24.06.2020 по справі №580/234/19 Верховний Суд також звернув увагу на положення Європейської соціальної хартії 1996 року, яка ратифікована Україною згідно із Законом України №137-V від 14 вересня 2006 року. Вказаним міжнародно-правовим актом передбачено, що держави-сторони зобов'язані вживати заходів для забезпечення рівності між власними громадянами у сфері реалізації прав на соціальний захист, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень (стаття 12).
Тобто, утверджуючи та забезпечуючи права осіб на соціальний захист, держава повинна в процесі виконання своїх соціальних обов'язків вживати заходів для забезпечення рівності між пенсіонерами.
Суд зважає також і на позицію Верховного Суду стосовно того, чи мало місце втручання у право позивача мирно володіти своїм майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Так, Верховний Суд у постанові від 02.03.2021 за результатом розгляду справи №537/48/17 зазначив, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Суханов та Ільченко проти України" (рішення від 26.06.2014, пункт 35, заяви №68385/10 та №71378/10) Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.
Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах вимоги позивача не мають достатнього підґрунтя у національному законодавстві, адже скасовано норми законодавства щодо перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, а також немає усталеної практики національних судів на підтримку аналогічних скарг заявників. З огляду на це, у позивача немає "законних сподівань" на збільшення пенсії, які могли б підпадати під дію статті 1 Першого протоколу.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 у справі "Великода проти України" (заява №43331/12) Суд розглянув скаргу за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19.01.2010 після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів. Суд дійшов висновку про відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність у спірних правовідносинах факту втручання держави у право позивача на мирне володіння майном.
ОСОБА_1 хоч і має право на отримання від уповноваженого органу нової довідки 28.05.2021 №21-232 вих-21 про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії (за прирівняною посадою діючого працівника органів прокуратури), втім, орган пенсійного фонду, зважаючи на фактичні обставини за пенсійною справою позивача, не має законних підстав для проведення спірного перерахунку.
Отже, беручи до уваги висновок суду про правомірність і обґрунтованість доводів Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області щодо непроведення перерахунку пенсії, виходячи з 90% сум грошового забезпечення, та виплаті пенсії без обмеження її максимальним розміром, в тому числі на підставі довідки від 28.05.2021 №21-232 вих-21, правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд не вбачає.
Решта доводів сторін висновків суду та рішення по суті спору не змінюють.
Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування доводів відповідача, співвідповідача, та вказаних висновків суду, позивач не надав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, суд робить висновок про не обґрунтованість адміністративного позову в цілому, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.
Згідно вимог абзацу 2 частини 5 статті 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Аналіз вказаної правової норми свідчить, що основною умовою для стягнення судових витрат з іншої сторони на користь особи, є понесення таких витрат особою.
Суд не стягує з відповідачів витрати по сплаті судового збору так як останні позивачем фактично не понесені.
Окрім того, зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України не підлягає стягненню із відповідача суб'єкта владних повноважень судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Микитюк Р.В.