ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" березня 2022 р. справа № 300/8724/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в загальній сумі 9 405,78 гривень,
Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту, також - позивач, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, орган стягнення, контролюючий орган) звернулося в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (надалі по тексту, також - відповідач, платник податків, ОСОБА_1 ) про стягнення податкового боргу в загальній сумі 9 405,78 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16, пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, не погашено в повному обсязі власні податкові зобов'язання з єдиного податку другої групи з фізичних осіб в загальній сумі 9 405,78 гривень.
Вказані грошові зобов'язання є податковим боргом відповідача, який станом на день звернення до адміністративного суду в загальному становить 9 405,78 гривень, і несплачений відповідачем до бюджету.
04.01.2022 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач копію ухвали про відкриття провадження отримав 11.01.2022, що підтверджується твідміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи, однак своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, у встановлений судом строк, не скористався. За таких обставин, суд у відповідності до вимог частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства вирішує дану справу за наявними матеріалами.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у позовній заяві, встановив наступне.
ОСОБА_1 з 15.03.2016 перебуває на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби в Івано-Франківській області як платник податків і зборів.
Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі по тексту також - ПК України, Кодекс), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
В силу правового регулювання пунктів 8.1, 8.2, 8.3 статті 8 коментованого Кодексу в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Єдиний податок, який є предметом стягнення за вказаним позовом у відповідності до підпункту 10.1.2. пункту 10.1 статті 10 ПК України належить до місцевих податків і зборів (обов'язкові платежі).
Досліджуючи обставини про наявність у відповідача податкового зобов'язання з єдиного податку, суд зазначає наступне.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються Главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 ПК України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (пункт 291.2 статті 291 ПК України).
Відповідно до пункту 291.3 статті 291, підпункту 298.1.1. пункту 298.1 статті 298 вказаного Кодексу юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.
Приписами підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України встановлено, що до суб'єктів господарювання другої групи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності відносяться, зокрема, фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1 500 000 гривень.
За змістом пунктів 293.1, 293.2 статті 293 згаданого Кодексу ставки єдиного податку для платників другої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно із поданою 15.03.2016 відповідачем заявою про застосування спрощеної системи оподаткування, із вказаної календарної дати ОСОБА_1 переведено на спрощену систему оподаткування шляхом сплати єдиного податку - 2-га група на ставку 20%.
Відповідно до обраного виду діяльності (47.19 інші види роздрібної торгівлі в не спеціалізованих магазинах; 56.30 обслуговування напоями; 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 47.71 роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах) для здійснюваного відповідачем як фізичною особою-підприємцем платником єдиного податку вказаного виду діяльності, встановлено ставку єдиного податку у розмірі 20% до розміру мінімальної заробітної плати.
Дана обставина підтверджуються розділом “5” коментованої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 15.03.2016.
Згідно пункту 295.1 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Як вже зазначено судом, згідно поданої заяви відповідача про застосування спрощеної системи оподаткування від 15.03.2016 обрана ставка єдиного податку - 20% до розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до пункту 295.2 статті 295 ПК України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Із облікової (інтегральної) картки платника податків відповідача слідує, що зобов'язання в розмірі 720,60 гривень визначені залишок за липень 2019 року та зобов'язання в розмірі 4 173,00 гривень за серпень-грудень 2019 року (5*834,60 гривень) .
Окрім того, пунктом 122.1. статті 122 ПК України передбачено, що несплата (неперерахування) або сплата (перерахування) не в повному обсязі фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.
Контролюючим органом за результатами камеральної перевірки складено акт №007768/09-19-50-33/ НОМЕР_1 від 25.06.2020, яким встановлено порушення правил сплати (перерахування) єдиного податку відповідальність за яке передбачена статтею 122 ПК України.
Відтак, податковим повідомленням-рішенням за №0095215033 від 25.06.2020, сформованого на підставі акта перевірки від 25.06.2020, застосовано до ОСОБА_1 штраф у розмірі 10% грошового зобов'язання 835,00 гривень - 83,50 гривень; податковим повідомленням-рішенням за №0095235033 від 25.06.2020, сформованого на підставі акта перевірки від 25.06.2020, застосовано до ОСОБА_1 штраф у розмірі 20% грошового зобов'язання 4 056,60 гривень - 811,32 гривень; податковим повідомленням-рішенням за №0095265033 від 25.06.2020, сформованого на підставі акта перевірки від 25.06.2020, застосовано до ОСОБА_1 штраф у розмірі 50% грошового зобов'язання 6 676,80 гривень - 3 338,40 гривень
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1.-54.3.6. пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 ПК України).
Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями №0095215033, №0095235033 та №0095265033 від 25.06.2020, суд приходить до переконання, що застосовані контролюючим органом штрафні санкції в загальній сумі 4 233,22 гривень, є узгодженими та являється податковим боргом відповідача.
Вказана обставина підтверджується витягом із облікової картки платника єдиного податку, а також довідкою-розрахунком суми заборгованості від 06.12.2021.
Таким чином станом на час розгляду справи податковий борг зі сплати єдиного податку за основним платежем за період, визначений органом стягнення у адміністративному позові, і донарахованими зобов'язаннями у вигляді штрафу, становить 3 723,00 гривень.
Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
При розгляді справи встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкову вимогу форми "Ф" за №51161-50 від 11.06.2019, яку ОСОБА_1 отримано 11.06.2019 особисто під підпис.
Відтак у випадку, який досліджується судом, податкова вимога вважається врученою відповідачу.
У суду відсутні докази про оскарження відповідачем податкової вимоги у строк передбачений законом.
Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Податковий борг відповідача підтверджується довідкою про борг за платежами від 06.12.2021, податковою вимогою форми "Ф" за №51161-50 від 11.06.2019, обліковою карткою платника єдиного податку, які містяться в матеріалах справи.
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.
Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1. статті 95 Кодексу).
Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання (податковий борг) у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 9 405,78 гривень, у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.
На переконання суду відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, вказаний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення ОСОБА_1 податкового боргу в загальній сумі 9 405,78 гривень є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в дохід місцевого бюджету податковий борг за платежем єдиний податок з фізичних осіб в сумі 9 405 (дев'ять тисяч чотириста п'ять) гривень 78 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018);
відповідач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Суддя Главач І.А.