3 березня 2022 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
та сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12020260000000359 від 02.05.2020 року за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_12 та в його інтересах захисника ОСОБА_9 на ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 10 лютого 2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
Короткий зміст судового рішення.
Цією ухвалою, у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу - відмовлено.
Клопотання прокурора Чернівецької обласної прокуратури про продовження строку запобіжного заходу - тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , строком на шістдесят днів без визначення застави у
ЄУНСС№726/658/21 Головуючий суддя І інстанції: ОСОБА_13
Провадження №11-кп/822/96/22 Суддя - доповідач: ОСОБА_1
Категорія ст. 331 КПК України
кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12020260000000359 від 02.05.2020 р. - задоволено.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 255-1, ч.3 ст. 307 КК України, - продовжено строком на 60 (шістдесят) днів з 10 лютого 2022 року по 10 квітня 2022 року, без визначення розміру застави.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255-1, ч.3 ст. 307 КК України, - продовжено строком на 60 (шістдесят) днів з 10 лютого 2022 року по 10 квітня 2022 року, без визначення розміру застави.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255-1, ч.3 ст. 307 КК України, - продовжено строком на 60 (шістдесят) днів з 10 лютого 2022 року по 10 квітня 2022 року, без визначення розміру застави.
Доводи апелянтів.
Захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що вказана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою.
Зазначає, що прокурор ОСОБА_14 , який звернувся до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не набув у встановлений законом спосіб процесуальних повноважень прокурора в даному кримінальному провадженні, проте головуючий суддя продовжив розгляд цього клопотання, чим допустив порушення вимог ст. 2 КПК України.
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні формально підтримав вказане клопотання, не наводячи при цьому доказів, які б свідчили про наявність обґрунтованої підозри (обвинувачення) ОСОБА_10 , а саме за ч.3 ст. 255-1, ч.3 ст. 307 КК України.
Також прокурором не було наведено жодних доказів того, що до обвинуваченого ОСОБА_10 не можливо застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Вважає, що в такий спосіб керівниками Чернівецької обласної прокуратури та процесуальними прокурорами в даному кримінальному провадженні порушено право обвинуваченого ОСОБА_10 в доступі до правосуддя, закріплене в ст. 21 КПК України, який утримується під вартою вже майже півтора року.
Відмовляючи в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10 з тримання під вартою без визначення розміру застави на домашній арешт або заставу, судом не в повній мірі було взято до уваги суттєве погіршення стану здоров'я ОСОБА_10 під час його перебування під вартою.
Отже, обвинувачений ОСОБА_10 знаходиться в такому становищі, що за відсутності значних коштів на лікування діагностованого у нього вірусного гепатиту С, він не може пройти повне медичне обстеження та належне якісне лікування, оскільки Чернівецький слідчий ізолятор не має можливості належним чином провести повторне повне діагностування та подальше безоплатне лікування ОСОБА_10 ..
Захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_11 , в своїй апеляційній скарзі також вважає ухвалу суду незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Вказує на те, що під час розгляду клопотання прокурора ОСОБА_14 , який не брав участь у даному кримінальному провадженні під час досудового розслідування та не був присутній під час судового слідства, не було надано жодних повноважень вищезазначеного прокурора. Також не ставилося на обговорення сторін кримінального провадження питання щодо відводу даному прокурору ОСОБА_14 ..
Крім того, прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні формально підтримав клопотання, неповноважного на момент розгляду прокурора ОСОБА_14 , не наводячи при цьому доказів, які б свідчили про наявність обґрунтованої підозри (обвинувачення), а саме за ч.2 ст. 255-1, ч.3 ст. 307 КК України щодо ОСОБА_11 .
Вважає, що підозра (обвинувачення) є необґрунтованою, а тому не може бути визначальною при розгляді клопотання про подальше тримання ОСОБА_11 під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави або домашнього арешту.
Прокурором формально наведено ризики, які, на його думку, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_11 може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, при цьому не наведено конкретних доказів по кожному з цих ризиків.
Також прокурором не наведено належних доказів того, що до ОСОБА_11 не можливо застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
За таких обставин, вважає, що необхідність дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час відпала.
Обвинувачений ОСОБА_12 , в своїх апеляційних вимогах не згідний з рішенням суду, так як за рік та півтора місяця його перебування під вартою, ризики зменшились, оскільки в судовому засіданні досліджено контрольні закупки і в жодній з них він не брав участі. У зв'язку з чим, йому немає на кого впливати, тим паче скриватися від слідства, так як він ще не відбув своє попереднє покарання за вироком суду.
Також зазначає, що прокурор не надав суду жодного доказу та не навів вагомої причини, що він на когось впливав.
Захисник ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_12 , в своїй апеляції вважає ухвалу суду незаконною та необґрунтованою.
Стверджує, що сторона обвинувачення в поданому клопотанні щодо продовження його підзахисному найбільш тяжкого запобіжного заходу - тримання під вартою, формально зазначила про наявність ряду ризиків передбачених ст. 177 КПК України, не наводячи при цьому доказів, які б свідчили про наявність обґрунтованої підозри (обвинувачення) ОСОБА_12 , саме за ч.3 ст. 255-1, ч.3 ст. 307 КК України. В той же час, вже дослідженими матеріалами справи в суді доводиться відсутність доказів збуту ОСОБА_12 будь-яких наркотичних заходів, а переглянутими відеозаписами НСРД доводиться повна непричетність ОСОБА_12 до таких протиправних дій, а отже і необґрунтованість підозри.
Прокурором ОСОБА_5 , в судовому засіданні, було підтримано формально наведені ризики, які, на його думку, дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_12 може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, не наводячи та не підтверджуючи їх жодними доказами по кожному з цих ризиків. Таким чином, прокурором зазначені загальні фрази, які є лише припущеннями, при цьому не підкріпленими ніякими доказами, чи обставинами.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, суд взяв до уваги те, що обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 раніше судимі за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, в період відбування покарання у місцях позбавлення волі, обвинувачуються у вчиненні нових умисних особливо тяжких злочинів пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, а також обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2, ч.3 ст. 255-1 КК України, і за ці злочини передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі.
Отже існують ризики, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити свою злочинну діяльність та вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Позиції сторін в судових дебатах.
Захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 просив скасувати ухвалу Садгірського районного суду від 10 лютого 2022 року та постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби або заставу відносно ОСОБА_10 .. Окрім того, просив дослідити: клопотання прокурора Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_14 від 03.02.2022; журнал судових засідань за 26.01.2022 р., 02.02.2022 р. та 10.02.2022 р.; аудіо-відеозапис судового засідання за 10.02.2022р..
Захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 прохала суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції від 10 лютого 2022 року та змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраного щодо обвинуваченого на домашній арешт в нічну пору доби в період з 23.00 по 6.00 або заставу.
Захисник ОСОБА_9 , який представляє інтереси обвинуваченого ОСОБА_12 , просив задовольнити їх апеляційні вимоги, скасувати ухвалу районного суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити в продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги учасників кримінального провадження, як необґрунтовані, - без задоволення.
Мотиви суду.
Встановивши суть ухвали та вимоги апеляційних скарг сторін кримінального провадження, заслухавши думку захисників обвинувачених та прокурора, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши наявні матеріали, колегія суддів приходить до наступного.
Частиною 4 ст. 422-1 КПК України передбачено, що розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Так, обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 заявили клопотання про участь в судовому засіданні під час розгляду апеляційних скарг в даному кримінальному провадженні, окрім того щодо них були виписані судом вимоги про їх доставку в суд апеляційної інстанції, так як вони утримуються під вартою у державній установі «Чернівецький слідчий ізолятор».
Проте, указом №64/2022 Президента України - ОСОБА_15 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено військовий стан, у зв'язку з чим 2-а стрілецька рота військової частини НОМЕР_1 не має можливості здійснювати конвоювання обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ..
Разом з тим, інтереси обвинувачених в судовому засіданні апеляційної інстанції представляють їх захисники, які не заперечували щодо розгляду заявлених апеляційних вимог без участі їх підзахисних, а отже порушення прав обвинувачених на захист в даному випадку відсутні.
За таких обставин, у відповідності до ч.4 ст. 405 КПК України, неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає апеляційному розгляду, про що також не заперечували і сторони кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до ст. 422-1 КПК України в апеляційному порядку підлягають оскарженню ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Аналогічні положення закріплені й у ч.4 ст. 331 КПК України, отже, до вказаного переліку ухвал, які підлягають оскарженню під час судового розгляду, не входить ухвала суду про відмову суду змінити запобіжний захід з тримання під вартою на інший більш м'який запобіжний захід і цей перелік є вичерпним. За таких обставин, доводи захисника ОСОБА_6 в частині відхилення районним судом його клопотання про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_10 , колегією суддів не перевіряються, а тому ухвала суду переглядається тільки в частині продовження обвинуваченим строку тримання під вартою.
Суд враховє те, що обираючи запобіжний захід - тримання під вартою, обмежуються конституційні права і свободи особи, ще до визнання її винуватою у вчиненні злочину, а запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідно до ст. 183 КПК України є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, і застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і його належної поведінки. Застосування запобіжного заходу з іншою метою не допускається.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тому посилання захисників на те, що вказане клопотання про продовження строку утримання під вартою обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 подано не процесуальним прокурором не заслуговує на увагу з огляду на вищевикладене і крім того, в матеріалах провадження є постанова першого заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури від 02 лютого 2022 року про визначення групи прокурорів серед яких призначений і прокурор ОСОБА_14 , ОСОБА_5 (а.п.41).
Частиною 2 ст. 331 КПК України, передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Ухвалюючи рішення про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, районний суд повинен з'ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, передбаченим статтями 177 - 178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
На думку колегії суддів, під час розгляду клопотання прокурора з'ясовані всі обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 строку тримання під вартою, які в подальшому, були оцінені судом в сукупності та стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Судом надано вичерпну, повну, обґрунтовану та змістовну відповідь у своїй ухвалі з посиланням на практику ЄСПЛ.
Окрім того, апеляційний суд вважає доведеним, що ризики заявлені у клопотанні не зменшились, а відтак, обґрунтованим є висновок суду про те, що застосування інших запобіжних заходів для їх запобігання є недоцільними.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, на даний час в провадженні Садгірського районного суду м. Чернівці знаходиться кримінальне провадження за обвинувальним актом, затвердженим 14.04.2021 року прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_16 і який надійшов до суду 26.04.2021 року по обвинуваченню ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 255-1, ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_11 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255-1, ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_12 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255-1, ч.3 ст. 307 КК України.
Отже, на цій стадії процесу не встановлюється наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, а лише перевіряються факти та доведеність вини особи, про яку йдеться і яка могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року щодо терміну «обґрунтована підозра»).
Ухвалою Садгірського районного суду 10 лютого 2022 року обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10 квітня 2022 року, без визначення розміру застави.
Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
За з містом п.5 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосовано до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зав'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зав'язків).
З'ясовуючи дані осіб обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 встановлено, що останні раніше судимі за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, в період відбування покарання у місцях позбавлення волі, обвинувачуються у вчиненні нових умисних особливо тяжких злочинах пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, а також обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2, ч.3 ст. 255-1 КК України, за які передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі. А отже, таки існують ризики, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити свою злочинну діяльність та вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Крім того, згідно з п.4 та п.5 ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, передбаченого статтями 255 - 255-3 Кримінального кодексу України, а також щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, чим і скористався суд при ухвалені рішення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується і з рішенням суду першої інстанції в повному обсязі, що саме тримання під вартою спроможне забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Перевірені обставини свідчать про те, що заявлений ризик, передбачений ст. 177 КПК України, не зменшився і це виправдовує тримання осіб під вартою. До вказаних обставин безумовно належить і військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
ЄСПЛ у своїх рішеннях наголошував, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Таким чином, основною метою продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії судового розгляду фактично є забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених.
В ході досудового розслідування та в судовому засіданні не встановлено обставин, які б вказували, що ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 стали менш суспільно-небезпечними і застосування до них більш м'якого запобіжного заходу забезпечить їх правильну процесуальну поведінку під час розгляду даного кримінального провадження.
При цьому, судом відповідно до вимог ст.178 КПК України взято до уваги дані про особи обвинувачених, зокрема міцність їх соціальних зав'язків, їх вік та стан здоров'я, щодо яких на даний час в розпорядженні суду відсутні об'єктивні медичні застереження з приводу неможливості перебування їх під вартою.
Доводи захисника ОСОБА_6 в частині суттєвого погіршення стану здоров'я його підзахисного ОСОБА_10 колегією суддів оцінюються критично, оскільки суд першої інстанції такі твердження сторони захисту належним чином перевірив в судовому засіданні та в своєму рішенні навів обґрунтовані мотиви їх відхилення, з якими погоджується й суд апеляційної інстанції.
Отже, твердження сторони захисту щодо погіршення стану здоров'я та неможливістю надання Чернівецьким слідчим ізолятором ОСОБА_10 належного діагностування, не знайшли свого підтвердження, як в судовому засіданні першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, а тому такі доводи захисника обвинуваченого не заслуговують на увагу та є голослівними.
Згідно ч.2 ст. 422-1 КПК України, суддя - доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду першої інстанції:
- ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою;
- клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
За таких обставин, прохання захисника ОСОБА_6 про витребування журналів судових засідань за 26.01.2022 р., 02.02.2022 р., 10.02.2022 р. та аудіо-відеозапису судового засідання за 10.02.2022 р. задоволенню не підлягає, оскільки колегія суддів обмежена в частині витребування матеріалів справи, відповідно до ч.2 ст. 422-1 КПК України.
У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості дати оцінку всім доводам наведеним в апеляційних скаргах учасників кримінального провадження та заявлених аргументів під час розгляду апеляційних скарг на оскаржуване рішення, оскільки обмежена наявними матеріалами кримінального провадження.
Отже, на думку колегії суддів, виправданим є подальше тримання під вартою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , з врахуванням тяжкості інкримінованих їм кримінальних правопорушень, даних про їх особи, конкретних обставин кримінального провадження.
За таких обставин, доводи, що наведені в апеляційних скаргах учасників кримінального провадження, не дають підстав для скасування ухвали суду та обрання обвинуваченим більш м'якого запобіжного заходу, як про те апелюють сторони.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 331, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_12 та його захисника ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 10 лютого 2022 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3