Номер провадження 22-ц/821/58/22Головуючий по 1 інстанції
Справа №697/1855/21 Категорія: 305010200 Сивухін Г. С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
03 березня 2022 року :
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.,
учасники справи:
позивач: Канівська міська рада Черкаської області,
відповідач: ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Канівська багатопрофільна лікарня Канівської міської ради Черкаської області,
особа, що подала апеляційну скаргу: адвокат Потієнко Т.М. - представник відповідача ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Потієнко Т.М. - представника відповідача ОСОБА_1 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 жовтня 2021 року у складі судді Сивухіна Г.С.,
Канівська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Канівська багатопрофільна лікарня Канівської міської ради Черкаської області про відшкодування збитків за лікування потерпілого від кримінального правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 24.02.2021 до Канівської міської ради надійшов лист заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури, в якому повідомлено, що ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 30.08.2018 провадження у справі № 697/1673/18 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України закрито у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 28.05.2018 в домоволодінні АДРЕСА_1 умисно на ґрунті неприязних відносин наніс ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді травми лівої гомілки із закритим переломом великогомілкової кістки в нижній третині зі зміщенням уламків, що згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
В результаті отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_2 56 днів перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні КЗ «Канівська центральна районна лікарня», наразі КНП «Канівська багатопрофільна лікарня Канівської міської ради Черкаської області, та на його лікування було витрачено 37065,09 грн., що підтверджується довідкою № 620/01-03 від 25.02.2019. Вказану суму позивач просив стягнути з відповідача.
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 жовтня 2021 рокупозов Канівської міської ради Черкаської області задоволено повністю.Стягнутоз ОСОБА_1 на користь Канівської міської ради Черкаської області 37065,09 грн.(тридцять сім тисяч шістдесят п'ять гривень 09 коп.). та стягнуто на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 908,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача подавапеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом допущено невідповідність висновків суду обставинам справи, невірно застосовані норми матеріального права, просив рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 жовтня 2021 рокускасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що ухвалою Канівського міськрайонного суду від 30 серпня 2018 року у справі № 697/1673/18 кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрито у зв'язку із відмовою ОСОБА_2 від обвинувачення на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України. Суд першої інстанції посилається на вказану ухвалу, однак, як зазначає скаржник, ухвала не містить встановлених судом обставин щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення.
Крім того, до апеляційної скарги відповідач надав заяву про застосування строків позовної давності.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено факт вчинення ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 неправомірних дій. В результаті отриманих з вини ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні на той час відділенні КЗ «Канівська центральна районна лікарня» Канівської районної ради, наразі КНП «Канівська багатопрофільна лікарня Канівської міської ради Черкаської області, з 29.05.2018 по 23.07.2018, а всього 56 днів, та на його лікування було витрачено 37065,09 грн., що підтверджується довідкою № 620/01-03 від 25.02.2019.
З урахуванням вимог п.7 ч.1 ст. 284 КПК України закриття провадження у зв'язку із відмовою потерпілого від обвинувачення являється нереабілітуючою обставиною, а тому ОСОБА_1 зобов'язаний відшкодувати за стаціонарне лікування потерпілого 37065,09 грн.Посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, просив в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Канівська багатопрофільна лікарня Канівської міської ради Черкаської області відзив на апеляційну скаргу не надала.
На відзив позивача на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 надав відповідь, в якій зазначає, що твердження позивача, що закриття кримінального провадження у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення є нереабілітуючою обставиною, суперечить вимогам КПК України та судовій практиці. Доказом наявності вини у завданні шкоди потерпілому є обвинувальний вирок, а не наявність матеріалів досудового розслідування.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступних підстав.
Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Оскільки, ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області 30.08.2018 провадження у справі № 697/1673/18 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, закрито у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 30.08.2018 встановлено, що ОСОБА_1 28.05.2018 в домоволодінні АДРЕСА_1 умисно на грунті неприязних відносин наніс ОСОБА_2 чотири удари кулаком правої руки в обличчя, а потім близько чотирьох ударів дерев'яним держаком по ногах та тілу потерпілого, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді травми лівої гомілки із закритим переломом великогомілкової кістки в нижній третині зі зміщенням уламків, що згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Вказаною ухвалою кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.122 КК України, закрито на підставі п.7 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відмовою потерпілого ОСОБА_2 від обвинувачення.
У відповідності до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Враховуючи, що між злочинними діями відповідача ОСОБА_1 , який спричинив тілесні ушкодження середньої тяжкості потерпілому ОСОБА_2 , та перебуванням потерпілого на стаціонарному лікуванні існує причинний зв'язок, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення.
В результаті отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_2 56 днів перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні КЗ «Канівська центральна районна лікарня», наразі КНП «Канівська багатопрофільна лікарня Канівської міської ради Черкаської області та на його лікування було витрачено 37065,09 грн., що підтверджується довідкою № 620/01-03 від 25.02.2019.
Кошти, які були витрачені на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 понесла лікарня та у добровільному порядку ОСОБА_1 не відшкодовано.
Посилання скаржника на висновок Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 712/1710/19 ( провадження № 51-5098 км19) апеляційний суд вважає таким, що не підлягає до застосування у даній справі.
Так, дійсно в постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі №712/1710/19 зроблено висновок, що відмова потерпілого від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження на підставі відповідної ухвали суду, що виключає одночасне прийняття ним рішення про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за нереабілітуючою підставою.
Колегія суддів враховує вказану позицію Верховного Суду, викладену у кримінальному судочинстві, однак застосувати зміст вказаної позиції в даній справі, яка розглядається в цивільному судочинстві, є неможливим, оскільки у справі інші правовідносини.
Оскільки розрахунок витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 у сумі 37065,09 грн. проведено у відповідності до Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх виконання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року, із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 868 (868-2012-п) від 19.09.2012, такі витрати у сумі 37065,09 грн. понесені КНП «Канівська багатопрофільна лікарня Канівської міської ради Черкаської області на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто 37065,09 грн. на користь позивача.
Щодо заяви відповідача, адресованої Черкаському апеляційному суду, про застосування строків позовної давності, апеляційний суд виходить з наступного.
Дана заява не була подана відповідачем до суду першої інстанції, хоча із матеріалів справи (а.с. 40) вбачається, що позовна заява з додатками була отримана відповідачем особисто 06.10.2021 р. і у нього було достатньо часу для направлення такої заяви до суду першої інстанції. За таких обставин у відповідності до ст.ст.197, 367 ЦПК України заява відповідача про застосування строків позовної давності судом другої інстанції не може бути розглянута. Крім того, як вбачається із позовної заяви і доданих до неї документів позивачу - Канівській міській раді Черкаської області стало відомо про подію і обставини справи з листа заступника Золотоніської місцевої прокуратури за № 32/2-206 вих21 від 24.02.2021 року, що відповідачем не спростовано.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь Канівської міської раді Черкаської області за стаціонарне лікування потерпілого - 37065,09 грн.
Разом з тим, суд першої інстанції неправильно вирішив питання про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат. Рішенням суду стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі - 908,00 грн. Однак, до апеляційної скарги додано копію посвідчення серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , що він є інвалідом 2 групи.
Згідно п.9 ст.5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 , як інвалід 2 групи, звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. В апеляційній скарзі це питання не ставилося.
У відповідності до п. 4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції, який переглядає справу, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 жовтня 2021 року у даній справі в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судових витрат у вигляді судового збору в сумі - 908,00 грн. підлягає скасуванню з покладенням цих витрат на державу.
В решті рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367,374, 376, 381, 382, 383, 384,389 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів -
Апеляційну скаргу адвоката Потієнко Т.М. - представника відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 жовтня 2021 року у справі за позовом Канівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Канівська багатопрофільна лікарня Канівської міської ради Черкаської області про відшкодування збитків за лікування потерпілого від кримінального правопорушення змінити, скасувавши в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судових витрат у вигляді судового збору в сумі 908,00 грн.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким судові витрати у вигляді судового збору в сумі 908 гривень покласти на державу.
В решті - рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 жовтня 2021 року у справі за позовом Канівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Канівська багатопрофільна лікарня Канівської міської ради Черкаської області про відшкодування збитків за лікування потерпілого від кримінального правопорушення - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: Н. І. Гончар
Ю. В. Сіренко
Т. Л. Фетісова