23 лютого 2022 року
м. Черкаси
Справа № 703/468/21
Провадження № 22-ц/821/216/22
Категорія: 305010300
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Нерушак Л.В., Василенко Л.І.
за участю секретаря: Любченко Т.М.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідачі: Державна казначейська служба України, Черкаська обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції в Черкаській області, УМВС України в Черкаській області
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційні скарги Черкаської обласної прокуратури, Головного Управління Національної поліції в Черкаській області на додаткове рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 листопада 2021 року (ухваленого під головуванням судді Биченка І.Я. в приміщенні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області) за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Черкаської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, УМВС України в Черкаській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури, -
Короткий зміст заявлених вимог
10 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Державної казначейської служби України, Черкаської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового слідства та прокуратури.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської областівід 07 червня 2021 року залучено в якості співвідповідача у даній справі УМВС України в Черкаській області.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 листопада 2021 року позов - задоволено.
Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в розмірі 400 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.
03 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким просив здійснити розподіл судових витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн., які просив суд стягнути солідарно з відповідачів - Черкаської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Черкаській області.
В обґрунтування заяви, зокрема, позивач зазначав, що ним були понесені витрати за надання професійної правничої допомоги адвокатом у справі, які розраховані на підставі Договору про надання правової допомоги від 25 січня 2021 року та додаткової угоди від 12 травня 2021 року до договору про надання правової допомоги від 25 січня 2021 року, які згідно акту виконаних робіт від 19 квітня 2021 року та акту виконаних робіт від 29 жовтня 2021 року, загальний розмір яких складає 8000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Додатковим рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 листопада 2021 року заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат - задоволено.
Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове судове рішення, зокрема, мотивовано тим, що позивачем та його представником доведено належними та допустимими доказами суму фактично сплачених (понесених) витрат на правничу допомогу адвоката Петренка В.М., а тому такі вимоги, як обґрунтовані та документально підтверджені, підлягають до задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із додатковим рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 листопада 2021 рокуЧеркаська обласна прокуратура та Головне Управління Національної поліції в Черкаській області подали апеляційні скарги, в яких вважаючи додаткове рішення суду першої інстанції таким, що суперечить нормам процесуального та матеріального права, постановленим при неповному з'ясуванні обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення питання щодо розподілу понесених позивачем судових витрат, просять його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо розподілу судових витрат відмовити.
Відзиви на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційні скарги Черкаської обласної прокуратури та Головного Управління Національної поліції в Черкаській області, який надійшов 14 січня 2022 року, Державна казначейська служба України, погоджуючись із доводами апеляційних скарг, просить апеляційні скарги Черкаської обласної прокуратури, Головного Управління Національної поліції в Черкаській області задовольнити в повному обсязі, додаткове рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 листопада 2021 скасувати та відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо стягнення судових витрат на правову допомогу адвоката.
У своєму відзиві, який надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 14 січня 2022 року, ОСОБА_1 ,не погоджуючись із доводами апеляційних скарг Черкаської обласної прокуратури та Головного Управління Національної поліції в Черкаській області та вважаючи їх необґрунтованими,просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а додаткове рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 листопада 2021 року залишити без змін.
Фактичні обставини справи
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 листопада 2021 року не було вирішено питання про розподіл між сторонами понесених витрат на професійну правничу допомогу адвокатом.
03 листопада 2021 року, ОСОБА_1 до суду першої інстанції було подано заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатом із наданням відповідних доказів, які підтверджують їх понесення позивачем та загальний розмір. (том 1, а.с. 200-209)
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги Черкаської обласної прокуратури та Головного Управління Національної поліції в Черкаській області підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26 лютого 2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30 березня 2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведе, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.
При визначенні суми конкретного відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки викладені також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Пунктами 1-3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі частково задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до положень частини 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 134 цього Кодексу).
Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 на адресу суду були надані докази, які об'єктивно та документально підтверджують факт понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвокатом в загальному розмірі 8000 гривень (т.1 а.с.200 -209), суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для їх стягнення із відповідачів на користь позивача.
Проте, як вбачається із наявних матеріалів справи, звертаючись із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених судових витрат на правову допомогу, ОСОБА_1 просив суд стягнути вказані кошти солідарно з відповідачів - Черкаської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Черкаській області.
Суд першої інстанції, задовольняючи заяву ОСОБА_1 , за власною ініціативою змінив запропонований позивачем порядок стягнення вказаних коштів і стягнув їх з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в розмірі 8000,0 грн.
Враховуючи той факт, що понесені стороною судові витрати не можуть стягуватися в солідарному порядку та приймаючи до уваги, що суд самостійно змінив обраний позивачем ОСОБА_1 спосіб їх стягнення із відповідачів, колегія суддів вважає, що понесені позивачем та документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу адвокатом в загальному розмірі 8000 гривень підлягають стягненню в рівних частках із обох відповідачів - Черкаської обласної прокуратури та Головного Управління Національної поліції в Черкаській області, тобто по 4000 гривень із кожного, у зв'язку із чим додаткове рішення суду, як ухвалене із порушенням вимог процесуального закону, підлягає до скасування із постановленням нового про часткове задоволення заявлених ОСОБА_1 вимог.
Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 137, 141, 258, 270, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, пеляційний суд,-
Апеляційні скарги, подані Черкаською обласною прокуратурою та Головним Управлінням Національної поліції в Черкаській області -задовольнити частково.
Додаткове рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 листопада 2021 року, постановлене за заявою ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Черкаської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, УМВС України в Черкаській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури- скасувати.
Постановити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвокатом - задовольнити частково.
Стягнути в рівних частках ізЧеркаської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02911119) та Головного Управління Національної поліції в Черкаській області (ЄДРПОУ 40108667) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені позивачем судові витрати за надання правничої допомоги адвокатом в загальному розмірі 8000 гривень, тобто по 4000 гривень із кожного відповідача.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.В. Нерушак
Л.І. Василенко
(повний текст постанови суду виготовлено 28 лютого 2022 року)