Справа № 344/2350/22
Провадження № 11-сс/4808/67/22
Категорія ст. 183 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач Повзло
02 березня 2022 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 ,
за участю прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_9 ,
Захисник ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді та обрати запобіжний захід - домашній арешт.
Вважає, що висновки слідчого судді про наявність ризиків реального вчинення підозрюваним іншого злочину та можливості переховуватися від органів слідства та суду безпідставні та невмотивовані, в ухвалі не зазначено жодного доказу на їх підтвердження. Вказує, що слідчий суддя не може зробити висновок про ризик вчинення нового злочину з тієї підстави, що підозрюваний складає небезпеку для суспільства. Наголошує, що взяття під варту є виключним і найбільш суворим запобіжним заходом. Зазначає, що є підстави для визначення застави у меншому розмірі. Вказує, що слідчий суддя не врахував, що підозрюваний є інвалідом другої групи, має розлади психіки, приймає лікування та потребує нагляду психіатра, який після огляду виписує рецепт на ліки, що є обов'язковими для забезпечення життя підозрюваного, в нього на утриманні непрацездатний батько, якого він доглядає.
Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2022 року клопотання задоволено, застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк тридцять днів до 13 березня 2022 року включно.
Слідчий суддя мотивував прийняте рішення тим, що наявні у матеріалах кримінального провадження докази у їх сукупності дають підстави дійти висновку, що органи досудового розслідування обґрунтовано підозрюють ОСОБА_7 у причетності до кримінального правопорушення, оскільки підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного та неупередженого спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити таке правопорушення. Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , вчинений проти здоров'я особи, відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого, відповідно до ч. 1 ст. 121 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі від п'яти до восьми років. Прокурором доведено наявність встановлених на досудовому розслідуванні ризиків, а саме передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - можливості незаконно впливати на інших учасників у кримінальному провадженні (свідків, потерпілих). Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на даному етапі досудового розслідування не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та нівелювати встановлені ризики, а відтак і забезпечити дієвість даного кримінального провадження. У зв'язку з відсутністю достеменних відомостей щодо мотивів скоєння злочину, особливість його заподіяння, а також відмовою від дачі показань, вважає, що підозрюваний все ще може собою становити небезпеку для оточуючих, а відтак неможливо запобігти наявним ризикам без тимчасової ізоляції підозрюваного від суспільства. Місцем скоєння злочину є квартира, де проживає не лише підозрюваний, а й свідки, зокрема батько підозрюваного і потерпілої, і за цією ж адресою сторона захисту прохала здійснювати домашній арешт підозрюваного. Обставини, які зазначені захисником підозрюваного не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання, оскільки дані обставини є такими, які характеризують підозрюваного, і не виключають наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в тому числі те, що він є учасником у бойових діях на сході України. Відносно посилань на захворювання підозрюваного, зазначає, що не надано жодних доказів, які б підтверджували, що в Івано-Франківській установі виконання покарань (№ 12) не може перебувати особа з такими захворюваннями і підозрюваний в цьому місці не може приймати відповідні препарати та отримувати належне лікування. Обґрунтовує рішення тим, що недоцільним є обрання й інших більш м'яких запобіжних заходів, зокрема особистого зобов'язання, особистої поруки та застави. Вказує, що не пред'явлено жодних відомостей про джерела доходів підозрюваного. Оскільки інкримінований підозрюваному злочин вчинений із застосуванням насильства, посягає на здоров'я особи, і відноситься до небезпечних злочинів, зважаючи на наслідки від такого насильства, дійшов переконання, що в даному конкретному випадку відсутні підстави для визначення застави як альтернативного запобіжного заходу триманню під вартою. Задовольняючи клопотання, враховував тяжкість злочину, шкоду завдану злочином, міцність соціальних зв'язків підозрюваного та характеризуючі його особу дані, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, те що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.
Під час апеляційного розгляду:
- підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_9 просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту;
- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали клопотання, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції вважає, що висновок слідчого судді про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання є обґрунтованим та погоджується з висновком слідчого судді про необхідність застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ст. ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Так, ОСОБА_7 в кримінальному провадженні № 12022091010000245 повідомлено про підозру від 12 лютого 2022 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України (а.п. 21-22), а саме в спричиненні умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння (умисне тяжке тілесне ушкодження).
Санкція ч. 1 ст. 121 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строк від п'яти до восьми років.
Таке кримінальне правопорушення згідно з ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
На думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані разом з сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів у їх взаємозв'язку - рапортом (а.п. 5), протоколами огляду місця події від 12 лютого 2022 року (а.п. 6-10), протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 від 12 лютого 2022 року (а.п. 11), медичною довідкою № 381, виданою ОСОБА_10 , (а.п. 12), протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 12 лютого 2022 року (а.п. 13), медичною довідкою № 380, виданою ОСОБА_11 , (а.п. 14), протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 12 лютого 2022 року (а.п. 15), протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 12 лютого 2022 року (а.п. 16-17) та іншими доказами, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
При цьому, суд апеляційної інстанції, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. За відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту (див. рішення у справі «Чеботарі проти Молдови», № 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)» та те, що ч. 3 ст. 17 КПК України імперативно визначено, що підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.
Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов до переконливого висновку про обґрунтованість підозри, оскільки вони підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Також, сукупність відомостей, які були встановлені під час розгляду клопотання, давали підстави слідчому судді дійти висновку, що в даному випадку мають місце ризики здійснити підозрюваним дії, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпіл их, свідків.
Висновок про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчим суддею зроблено в результаті аналізу сукупності даних про подію кримінального правопорушення, поведінку підозрюваного, відомостей, що характеризують його особу, інших обставин по кримінальному провадженню, оцінки доводів прокурора.
Суд апеляційної інстанції враховує, що ризик в свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для досудового розслідування чи суду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України, він існує не лише на початковому етапі кримінального провадження, а й може продовжувати існувати на стадії судового розгляду.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного.
З матеріалів клопотання вбачається, ОСОБА_7 : 1974 року народження; має місце проживання - АДРЕСА_1 ; не одружений; тимчасово не працює; раніше не судимий; учасник бойових дій; перебував на лікуванні в КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» в 2020 році з діагнозом - ПТСР, депресивно-параноїдний синдром з агрипнією, та 2022 році з діагнозом - розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, інтоксикаційний синдром; є інвалідом другої групи через захворювання, пов'язане з захистом Батьківщини; потерпілий ОСОБА_10 написав заяву про те, що він не має та в подальшому не буде мати жодних претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_7 , це його родич (рідний брат дружини), потерпілим себе не вважає, від проходження судово-медичних експертиз відмовляється, просить змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт та просить врахувати зокрема, що ОСОБА_7 доглядає за батьком, який переніс інсульт і потребує цілодобового догляду.
Суд першої інстанції в повній мірі взяв до уваги відомості, що були відомі на час розгляду клопотання відносно особи підозрюваного.
Суд апеляційної інстанції враховує заяву потерпілого ОСОБА_10 та те, що утриманні ОСОБА_7 перебуває непрацездатний батько, якого він доглядає, проте не вважає ці обставини такими, що виключають встановлених слідчим суддею ризиків та є підставою для обрання більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За змістом ухвали слідчого судді сторона обвинувачення навела переконливі доводи того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_7 буде недостатнім та не забезпечить запобігання цим ризикам.
Стороною захисту не зазначено належного обґрунтування про можливість запобігання ризикам, встановлених стороною обвинувачення, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, не спростовано мотивів слідчого судді.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що слідчий суддя, з огляду на необхідність обрання запобіжного заходу, обумовленого підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, його обставини, тяжкість, з метою запобігання виникненню ризиків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, з врахуванням даних про його особу, відповідно до вимог кримінального процесуального закону вмотивовано прийняв рішення про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами ч. ч. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість утримання особи під вартою, що не порушує прав, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
Враховуючи те, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства, з огляду на підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, що мають місце у даному випадку, на думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визначення застави у відповідному розмірі при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, керуючись ч. 4 ст. 183 КПК України, та не визначив розмір застави.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 12, 131-132, 176-178, 181, 182, 183, 194, 376, 404, 407, 419, 422 КПК України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4