Справа № 301/191/22
3/301/137/22
"02" березня 2022 р. м. Іршава
Суддя Іршавського районного суду Закарпатської області Бобик О.І., за участю секретаря судового засідання Кузьма А.І., захисника Карабиньош І.І. розглянувши матеріали, які надійшли від начальника відділення поліції № 1 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
ОСОБА_1 09.01.2022 о 19:00 год. в с. Ільниця, вул. Українська, керував транспортним засобом марки ВАЗ 2107, н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме наявний запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Проходити огляд на стан сп'яніння водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явивсяякі прични неявки суду не повідомив, належним чином будучи повідомленим про час та місце розгляду справи. Подав суду заперечення про закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністртивного правопорушення.
ОСОБА_2 в судовому засіданні просив закрити справу, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністртивного правопорушення, з мотивів викладених у запереченні поданому ОСОБА_1 ..
Суд, заслухавши захисника Карабиньоша І.І., дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокерма: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дана норма права не містить винятків за яких водій може відмовитися від проходження огляду, а тільки встановлює обов'язок водія пройти такий огляд.
Згідно зі ст. 280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена повністю дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв'язку для ухвалення даного рішення, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення, серії ААБ № 237727 від 09.01.2022, з якого вбачається, що ОСОБА_1 09.01.2022 о 19:00 год. в с. Ільниця, вул. Українська, керував транспортним засобом марки ВАЗ 2107, н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме наявний запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Проходити огляд на стан сп'яніння водій відмовився;
- відеозаписом, який міститься на компакт-диску, долученому до протоколу у відповідності до ст. 266 КУпАП, на якому міститься відеозапис, а саме на якому зафіксовано, що водій ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки за допомогою приладу "Драгер" так і у лікарні, та говорить, що вживав алкогольні напої, а саме самогон. Свідки при цьому не були присутні.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП (у редакції, яка діяла на момент вчинення адміністративного правопорушення) визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Суд звертає увагу, що присутність двох свідків є обов'язковою тільки у разі неможливості застосування поліцейським технічних засобів відеозапису (ч. 2 ст. 266 КУпАП).
Отже, працівники поліції діяли відповідно до приписів ч.2 ст.266 КУпАП, відеозапис долучили до матеріалів справи. Тому, на підтвердження відмови від проходження огляду суд приймає відеозапис, що долучений до матеріалів справи, як належних та допустимий доказ у достовірності якого немає сумнівів.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Отже, в розумінні вимог ст. 251 КУпАП будь-який відеозапис ( до того ж зафіксований не в автоматичному режимі) на якому є будь-які фактичні дані, на основі яких можливо встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи є доказом в справі про адміністративне правопорушення.
Разом з тим відсутність в постанові відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис жодним чином не може визнати фото або відеозапис неналежним доказом, оскільки це суперечить змісту ст. 251 КУпАП.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Враховуючи, що ч.1 ст.130 КУпАП, є бланкетною, то при розгляді такої категорії справ, необхідно ретельно з'ясовувати і зазначати, у чому саме полягали порушення, норми яких правил, інструкцій інших нормативних актів не додержано, чи є причинний зв'язок між цими порушеннями та наслідками, які настали, на що зокрема було звернуто увагу і в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті".
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, шо закріплено в п. 2.5 Правил дорожнього руху, про порушення якого зазначено в протоколі серії ААБ № 237727 від 09.01.2022, складеного за ч. 1 ст.130КУпАП щодо ОСОБА_1 ..
Даних вимог Правил дорожнього руху ОСОБА_1 не дотримувався, оскільки керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, відмовилася пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 є склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд враховує також, те що в рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29. 06. 2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16. 10. 2008), Європейський суд вказав на те, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09. 06. 2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24. 03. 2005) Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Приймаючи до уваги викладене, суддя робить висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Відтак, клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі щодо нього за ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення задоволенню не підлягає.
Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При накладенні адміністративного стягнення на правопорушника суддя враховує те, що правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відноситься до суспільно небезпечних, носить умисний характер дій порушника та свідчить про його неповагу до безпеки руху, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, а тому вважає, що до нього слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в розмірі 496,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 130 ч. 1, 280, 283, 284 КУпАП України, ст. 4 Закону України "Про судовий збір", суддя, -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та притягнути до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Іршавського
районного суду: О. І. Бобик