03 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/4857/21 пров. № А/857/15116/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гудима Л. Я.,
Гуляка В. В.,
розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року (прийняте у м. Львові суддею Брильовським Р.М. за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні) у справі № 380/4857/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Східницької селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив:
- визнати протиправною бездіяльність Східницької селищної ради щодо неповідомлення його про результати розгляду заяви від 22.08.2017 про надання як учаснику бойових дій безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовним розміром 0,15 гектара, що розташована на території смт. Східниця м. Борислава Львівської області;
- визнати протиправним рішення Східницької селищної ради від 14.07.2020 "Про відмову ОСОБА_1 , у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку»;
- зобов'язати Східницьку селищну раду надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території смт. Східниця м. Борислава Львівської області.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є вичерпний та закріплений в частині 7 статті 118 ЗК України. Проте на його заяву від 22 серпня 2017 року про надання як учаснику бойових дій дозволу на розроблення проекту землеустрою, на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі № 1.380.2019.006214, Східницька селищна рада 14.07.2020 прийняла рішення про відмову у наданні такого дозволу, у зв'язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки згідно доданих до заяви графічних матеріалів знаходиться за межами населеного пункту смт. Східниця. Позивач вважає відмову протиправною, оскільки Земельним кодексом України не передбачено такої підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, що зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Східницької селищної ради щодо неповідомлення ОСОБА_1 про результати розгляду його заяви від 22.08.2017 про надання як учаснику бойових дій безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовним розміром 0,15 гектара, що розташована на території смт. Східниця м. Борислава Львівської області.
Визнано протиправним та скасовано рішення Східницької селищної ради від 14.07.2020 "Про відмову ОСОБА_1 , у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку».
Зобов'язано Східницьку селищну раду повторно розглянути питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд орієнтовним розміром 0,15 га в межах смт. Східниця Львівської області за заявою ОСОБА_1 від 22.08.2017 з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Східницької селищної ради на користь ОСОБА_1 понесені витрати в сумі 2000,00 грн за надання правничої допомоги.
Не погодившись із цим рішенням, його оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено без належного захисту порушеного права, тому просить скасувати рішення в частині зобов'язання Східницьку селищну раду повторно розглянути питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд орієнтовним розміром 0,15 га в межах смт. Східниця Львівської області за його заявою від 22.08.2017 та прийняти у наведеній частині нове судове рішення, яким зобов'язати Східницьку селищну раду надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд орієнтовним розміром 0,15 га в межах смт. Східниця Львівської області за заявою від 22.08.2017. Крім того, просить змінити рішення в частині мотивування розподілу судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги та замінити в абзаці п'ятому резолютивної частини рішення суму 2000,00 грн (дві тисячі гривень) на суму 10000,00 грн (десять тисяч гривень).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при розгляді цієї справи дійшов вірного висновку про протиправність дій відповідача та його рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав, що бажане місце розташування земельної ділянки згідно доданих до заяви графічних матеріалів знаходиться за межами населеного пункту смт. Східниця. Проте, звертає увагу на те, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З урахуванням практики Великої Палати Верховного суду, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов'язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив в його задоволенні.
Оскільки клопотання вже було розглянуто, рішення прийнято, тому повторний розгляд клопотання не захистить прав заявника.
Зважаючи на протиправну поведінку відповідача, а саме - невиконання ним обов'язку, передбаченого приписами діючого законодавства, та неврахування рішення суду, що набрало законної сили, за наявності достатніх та належним чином поданих ним документів, що встановлено судами першої й апеляційної інстанцій в справах за №№ 438/1047/17 та 1.380.2019.006214), недоведеність відповідачем існування, передбачених чинним законодавством, обставин, що можуть слугувати підставою для відмови у наданні дозволу, наявні підстави для зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Також вказує на те, що необхідно стягнути з відповідача на його користь витрати на оплату послуг адвоката у повному обсязі, а саме у розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням від 29.04.2016, яке видано 18.03.2016 на підставі Рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій № 4/I/XVII/65.
22 серпня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області з клопотанням про отримання у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд орієнтовним розміром 0,15 га в межах смт. Східниця м. Борислава Львівської області. До клопотання позивач додав викопіювання з графічного матеріалу із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки та зазначенням її орієнтовного розміру. Крім того, у заяві він вказав, що своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням не скористався.
Відповідач про результати розгляду клопотання позивача повідомив останнього листом за вих. № 414 від 23.10.2017 про те, що 11.10.2017 на засіданні XIX сесії селищної ради VII демократичного скликання, відповідно до порядку денного, був розглянутий проект Рішення Східницької селищної ради «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку», в якому розглянута його заява від 29.08.2017. За результатами голосування селищної ради цей Проект рішення не набрав достатньої кількості голосів, а отже, рішення не було прийняте.
Позивач, вважаючи таку бездіяльність протиправною, звернувся до Бориславського міського суду Львівської області з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 22 серпня 2017 року про надання, як учаснику бойових дій, безоплатно у власність земельну ділянку орієнтовним розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території смт. Східниця м. Борислава Львівської області та зобов'язати відповідача повторно розглянути на найближчому черговому пленарному засіданні сесії його заяву від 22 серпня 2017 року про надання, як учаснику бойових дій, безоплатно у власність земельну ділянку орієнтовним розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території смт. Східниця м. Борислава Львівської області, відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Рішенням від 31.08.2018 у справі № 438/1047/17 Бориславський міський суд Львівської області позов задовольнив. Визнав протиправною бездіяльність Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 22 серпня 2017 року про надання, як учаснику бойових дій, безоплатно у власність земельну ділянку орієнтовним розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території смт. Східниця м. Борислава Львівської області. Зобов'язав Східницьку селищну раду м. Борислава Львівської області повторно розглянути на найближчому черговому пленарному засіданні сесії заяву ОСОБА_1 від 22 серпня 2017 року про надання, як учаснику бойових дій, безоплатно у власність земельну ділянку орієнтовним розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території смт. Східниця м. Борислава Львівської області відповідно до вимог ст.118 ЗК України та статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
За наслідками повторного розгляду заяви позивача, відповідач скерував листа за вих. № 641 від 28.11.2018, яким повідомив його про те, що 23.11.21018 на засіданні XXIX сесії селищної ради VII демократичного скликання, на виконання рішення Бориславського міського суд Львівської області від 31.08.2018 в справі № 438/1047/17, відповідно до порядку денного, був розглянутий проект Рішення Східницької селищної ради «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку», в якому була повторно розглянута його заява від 29.08.2017. За результатами голосування селищної ради цей проект рішення не набрав достатньої кількості голосів, а отже, рішення не було прийняте.
У листі не наведено жодної підстави для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у смт. Східниця м. Борислава Львівської області. Тому відмова є невмотивованою, не містить покликань на норми законодавства, що свідчить про формальний розгляд заяви позивача та повторну протиправну бездіяльність.
Вважаючи бездіяльність селищної ради в частині неприйняття позитивного рішення за заявою позивача протиправною та такою, що порушує його права, позивач в листопаді 2019 року знову звернувся до суду із адміністративним позовом до Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за його заявою від 22 серпня 2017 року про надання як учаснику бойових дій безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовним розміром 0,15 га, що розташована на території м. Борислава Львівської області, зобов'язати відповідача прийняти рішення за його заявою від 22 серпня 2017 року про надання як учаснику бойових дій дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території смт. Східниця м.Борислава Львівської області.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.006214 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області щодо ненадання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовним розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території смт. Східниця м. Борислава Львівської області. Зобов'язано Східницьку селищну раду м. Борислава Львівської області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території смт. Східниця м. Борислава Львівської області. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги.
24 червня 2020 року Восьмий апеляційний адміністративний суд постановив апеляційні скарги позивача та Східницької селищної ради задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 у справі № 1.380.2019.006214 - скасовано та прийнято постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Східницької селищної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Східницької селищної ради щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 22 серпня 2017 року про надання як учаснику бойових дій безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовним розміром 0,15 га, що розташована на території смт. Східниця м. Борислава Львівської області. Зобов'язано Східницьку селищну раду прийняти рішення за заявою ОСОБА_1 від 22 серпня 2017 року про надання як учаснику бойових дій дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території смт. Східниця м. Борислава Львівської області. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Східницької селищної ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8970 грн. Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі № 1.380.2019.006214 набрала законної сили з моменту її проголошення, тобто 24.06.2020.
28.09.2020 на заяву позивача скеровано виконавчі листи відповідно до супровідного листа на б/н від 14.09.2020.
09.11.2020 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Леськівим Б. Я. відкрито виконавче провадження № 63537391.
Позаяк Східницька селищна рада не виконала судового рішення, яке набрало законної сили, таке не виконане більше семи місяців, що є протиправною бездіяльністю, 21.01.2021 за вх. № 3809 від представника позивача надійшла заява про визнання протиправними рішень дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Вказану заяву мотивовано тим, що не зважаючи на наявність відкритого виконавчого провадження, рішення суду, яке набрало законної сили, досі не виконане. Зважаючи на характер судового рішення, відповідач повинен був прийняти одне з двох рішень: про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову.
Окремою ухвалою суду від 24.02.2021 заяву представника позивача про визнання протиправними дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду - задоволено; визнано протиправною бездіяльність Східницької селищної ради щодо невиконання рішення у справі № 1.380.2019.006214 про зобов'язання Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області прийняти рішення за заявою ОСОБА_1 від 22 серпня 2017 року про надання як учаснику бойових дій дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території смт. Східниця м. Борислава Львівської області; постановлено окрему ухвалу та зазначено про необхідність повідомити голові Східницької селищної ради про бездіяльність щодо виконання судового рішення у справі № 1.380.2019.006214, яке набрало законної сили; встановлено строк для подання відповіді про виконання окремої ухвали - до 26.03.2021 включно. Також, у вказаній ухвалі вирішено питання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у вказаній справі судових витрат на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 4575,00 грн.
25.03.2021 позивач звернувся за правничою допомогою до адвоката Маліченка Д. В. з метою захисту своїх порушених прав, у зв'язку з чим між згадуваними укладено відповідний договір про надання правничої допомоги № 25/03 від 25.03.2021.
Крім того, за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень (https://asvpweb.minjust.gov.Ua/#/search-debtors ) встановлено, що 04.03.2021 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Леськівим Б. Я. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 63537391, при примусовому виконанні постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі № 1.380.2019.006214, яким зобов'язано Східницьку селищну раду прийняти рішення за заявою ОСОБА_1 від 22 серпня 2017 року про надання як учаснику бойових дій дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території смт. Східниця м. Борислава Львівської області.
Підставою закінчення виконавчого провадження, як видно з постанови, є те, що 14.07.2020 Східницька селищна рада прийняла рішення «Про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку», чим фактично виконано рішення суду до моменту відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, 25.03.2021 позивачу стало відомо, що за його заявою від 22 серпня 2017 року про надання як учаснику бойових дій дозволу на розроблення проекту землеустрою, на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі № 1.380.2019.006214, прийнято рішення від 14.07.2020 про відмову у наданні такого дозволу, у зв'язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки згідно доданих до заяви графічних матеріалів знаходиться за межами населеного пункту смт. Східниця.
Вважаючи таку відмову протиправною та такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Приймаючи рішення, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача та його рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав, що бажане місце розташування земельної ділянки згідно доданих до заяви графічних матеріалів знаходиться за межами населеного пункту смт. Східниця.
Оскільки судом не досліджуються докази щодо розміру земельної ділянки, її місцезнаходження, її меж, суд дійшов висновку про те, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд орієнтовним розміром 0,15 га в межах смт. Східниця Львівської області.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон № 280/97-ВР).
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
Згідно з пунктами «а», «б» статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Як визначено пунктом «б» частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Частинами першою, другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
З огляду на це, позивач має право на набуття права власності на земельну ділянку. Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Згідно з частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною сьомою статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 вказаного Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Водночас, суд зазначає, що у статті 118 ЗК України міститься загальне посилання на те, що місце розташування земельної ділянки повинно відповідати вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Виходячи з приписів статей 116, 118 ЗК України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.
Суд зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду).
Передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення з цього питання.
Із системного аналізу норм земельного законодавства, суд дійшов висновку, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частини сьомої статті 118 ЗК України повинен перевірити:
- відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 ЗК України);
- чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель житлової та громадської забудови (частина друга статті 118 ЗК України);
- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина сьома статті 118 ЗК України та частина третя статті 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності).
Таким чином, підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність може бути невідповідність місця розташування об'єкта (земельної ділянки) наведеним вище вимогам.
Відмова у наданні дозволу з інших підстав не допускається.
Наведене відповідає позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 2040/6320/18, згідно якої ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема, невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.
З метою з'ясування обставин щодо розташування спірної земельної ділянки судом направлявся до Східницької селищної ради та Головного управління Держгеокадастру у Львівській області запит від 24.12.2021 за вих. № 380/4857/21/01-17/77150/21.
На виконання цього запиту Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надало відповідь від 12 січня 2022 року за вих. № 9-13-0.2-128/2-22 (зареєстроване в суді 28.01.2022), з якої видно, що спірна земельна ділянка розташована поза межами смт. Східниця. Інформація про її надання у власність чи користування відсутня. Ділянка відноситься до Східницької ОТГ, відповідно, повноваження розгляду питання рішень стосовно даної ділянки належить до Східницької селищної ради.
На виконання цього ж запиту Східницька селищна рада надала відповідь від 18.01.2022 за вих. № 52 (зареєстроване в суді 28.01.2022), в якій повідомила, що спірна земельна ділянка розташована поза межами смт.Східниця і відповідно до довідки державної статистичної звітності з кількісного обліку земель належить до земель запасу Східницької територіальної громади.
Щодо прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність цієї земельної ділянки, то це рішення приймається депутатами на сесії Східницької селищної ради.
З наведеного видно, що спірна земельна ділянка хоч і знаходиться поза межами смт. Східниця проте, повноваження розгляду питання рішень стосовно цієї ділянки належать до Східницької селищної ради.
Суд зазначає, що у наданні дозволу позивачу відмовлено у зв'язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки згідно доданих до заяви графічних матеріалів знаходиться за межами населеного пункту смт. Східниця.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що оскільки ОСОБА_1 вказав місце, де він бажає отримати земельну ділянку і надав відповідні графічні матеріали то в рішенні суб'єкта владних повноважень, за відсутності підстав для задоволення заяви позивача, необхідно конкретно зазначати, що бажана для позивача ділянка не є вільною чи не може бути передана, та з яких причин.
Тому, обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування правомірності своїх дій, не можуть вважатися такими, що відповідають приписам частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що клопотання позивача не розглянуте у спосіб, встановлений Земельним кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», тому погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним способом захисту порушених прав позивача у цьому випадку є зобов'язання Східницьку селищну раду повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 22 серпня 2017 року.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, суд не досліджує докази щодо розміру земельної ділянки, її місцезнаходження, її меж тощо; перевірка таких питань та повнота наданих документів належить до повноважень суб'єкта владних повноважень, а суд лише перевіряє законність дій та рішень за результатами розгляду відповідних клопотань. Разом з тим, задоволення позову в зазначений апелянтом спосіб буде перебиранням на себе повноважень відповідача.
Решта доводів апеляційної скарги також на законність судового рішення не впливають, тому відсутні підстави їх детального аналізу.
Крім того, колегія суддів апеляційного погоджується з висновками суду першої інстанції про з необхідність відшкодування судових витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета задоволеного позову.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року в адміністративній справі № 380/4857/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді Л. Я. Гудим
В. В. Гуляк