ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
02 березня 2022 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, -
встановив:
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.185 КК України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» на території України запроваджено воєнний стан з 5:30 24 лютого 2022 року терміном на 30 діб. У зв'язку із запровадженням в Україні воєнного стану тимчасово можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини та громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також впроваджуватися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.
Отже, навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права людини на судовий захист не можуть бути обмежені.
24 лютого 2022 року Рада суддів України ухвалила Рішення № 9 щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні, згідно з п. 1 якого звернуто увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист.
У зв'язку із введенням воєнного стану конвоювання осіб, які перебувають під вартою службою конвою припинено, тому судом було прийнято рішення про проведення судового засідання у режимі відеоконференції з ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
З огляду на обстановку, яка склалась в країні, у тому числі на території м. Одеси та Одеської області, у зв'язку із введенням воєнного стану, судове засідання проведено за відсутності потерпілих та їх представників.
Крім того, через введення в Україні воєнного стану, в судовому засідання вирішено лише питання доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого.
Прокурор звернулась з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, в обґрунтування якого прокурор зазначила, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу до ОСОБА_5 не зникли та існувати не перестали.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 просив звільнити його з-під варти, оскільки він має намір взяти участь у захисті України в лавах територіальної оборони.
Захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою до обвинуваченого, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Питання, які суд повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, визначені змістом ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання прокурора та питання доцільності продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст.8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження.
Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).
Суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується, за які передбачено покарання у тому числі у виді позбавлення волі на строк до шести років; вік та стан здоров'я обвинуваченого, щодо якого відсутні відомості, які б перешкоджали триманню його під вартою; те, що він не має зареєстрованого місця проживання, тимчасово мешкав на території Одеської області та не мав до затримання постійного місця роботи, те, що в Приморському районному суді м. Одеси знаходяться інші кримінальні провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , що в свою чергу, на даній стадії кримінального провадження, може свідчити про те, що він буде переховуватись від суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.
Зазначені обставини свідчать про існування ризиків можливого переховування обвинуваченого від суду та продовження ним злочинної діяльності, та які є доведеними прокурором.
Крім того, судом враховується, що судовий розгляд у даному кримінальному проваджені ще не розпочатий, у зв'язку з чим судом згідно із засадою безпосередності дослідження показань, встановленої ст.23 КПК України, не допитаний сам обвинувачений, потерпілі та свідки.
Таким чином, вказані обставини свідчать, що наявні достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для продовження строків застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у виді тримання під вартою, на даний час не зникли, оскільки є підстави вважати, що на даний час обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи на волі може переховатися від суду та продовжити свою злочинну діяльність, що було доведено прокурором в судовому засіданні та не спростовано стороною захисту.
Вищезазначені обставини кримінального провадження свідчать про те, що на даній стадії кримінального провадження справжній інтерес суспільства у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб та інтересів правосуддя, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права обвинуваченого ОСОБА_5 на свободу.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи ОСОБА_5 , того, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні ще не розпочатий та існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які були доведені прокурором, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даний час не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_5 та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим п.п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів.
Разом із тим, суд враховує, що доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 буде перевірена судом через нетривалий час, у тому числі вона може бути перевірена за клопотанням сторони захисту.
Щодо альтернативного запобіжного заходу у виді застави, розмір якої визначено ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2022 року, суд не вбачає підстав для зміни цього розміру, у зв'язку з чим визначений судом розмір застави, як альтернативний запобіжний захід продовжує свою дію на умовах, визначених в ухвалі Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2022 року.
Щодо доводів обвинуваченого про необхідність його звільнення з-під варти, оскільки він має бажання взяти участь у захисті України в лавах територіальної оборони, суд звертає увагу, що за повідомленням Генерального прокурора ОСОБА_6 звільнення з під варти деяких в'язнів для участі в захисті держави від російських загарбників це не масова акція, а дуже виважений і точковий крок. З місць позбавлення волі та слідчих ізоляторів в наявний час звільняють колишніх військових, які мають бойовий досвід та виявили бажання захищати країну під час воєнного стану, яким не є обвинувачений ОСОБА_5 . По кожній особі приймається рішення окремо.
Разом із тим, суд враховує, що доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 буде перевірена судом через нетривалий час, у тому числі вона може бути перевірена за клопотанням сторони захисту.
Керуючись ст.ст. 331, 370, 376 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 - задовольнити.
Застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, продовжити строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 30 квітня 2022 року.
Альтернативний запобіжний захід у виді застави, визначений ухвалою суду від 21.01.2022 року у розмірі 30 (тридцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у сумі - 74430 (сімдесят чотири тисячі чотириста тридцять) гривень обвинуваченому ОСОБА_5 - залишити без змін.
Строк дії ухвали суду в частині продовження щодо кожного з обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та покладених на обвинуваченого обов'язків, в разі внесення визначеної судом суми застави, становить до 30 квітня 2022 року, включно.
Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той же строк з моменту вручення копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Повний текст ухвали проголошено о 10:45 год. 04 березня 2022 року в залі судового засідання Приморського районного суду м. Одеси №106.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
Єдиний унікальний номер справи: №522/10758/21
Номер провадження № 1-кп/522/27/22
Головуючий суддя - ОСОБА_1