ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
02 березня 2022 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_9 на запобіжний захід, у виді особистої поруки, -
встановив:
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження № №12019160470003930 від 16.12.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст. 28, ч.2 ст.194 КК України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» на території України запроваджено воєнний стан з 5:30 24 лютого 2022 року терміном на 30 діб. У зв'язку із запровадженням в Україні воєнного стану тимчасово можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини та громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також впроваджуватися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.
Отже, навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права людини на судовий захист не можуть бути обмежені.
24 лютого 2022 року Рада суддів України ухвалила Рішення № 9 щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні, згідно з п. 1 якого звернуто увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист.
У зв'язку із введенням воєнного стану конвоювання осіб, які перебувають під вартою службою конвою припинено, тому судом було прийнято рішення про проведення судового засідання у режимі відеоконференції з ДУ «Одеський слідчий ізолятор». Однак, встановити відеозв'язок із вказаною установою не вдалось через завантаженість.
За таких обставин, судове засідання проведено без участі обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , але за участі їх захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
З огляду на обстановку, яка склалась в країні, у тому числі на території м. Одеси та Одеської області, у зв'язку із введенням воєнного стану, судове засідання також проведено за відсутності потерпілих та їх представників.
При цьому, через введення в Україні воєнного стану, в судовому засідання вирішено лише питання доцільності подальшого тримання під вартою обвинувачених.
В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинувачених, посилаючись на те, що ризики, які були підставою для обрання щодо кожного з обвинувачених такого виключного запобіжного заходу існувати не перестали.
Захисником ОСОБА_6 подано до суду клопотання про зміну запобіжного заходу відносно її підзахисного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді особистої поруки.
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження щодо кожного з поданих клопотань, оцінивши доводи клопотань на предмет їх обґрунтованості та доведеності, суд приходить наступних висновків.
Розглядаючи клопотання прокурора та оцінюючи доцільність продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , суд виходить з наступного.
За змістом ч. ч. 3, 5 ст. 199 КПК, якою суд керується в силу положень ч. 2 ст. 331 КПК, суд може продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставин, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Питання, які суд повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, визначені змістом ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання прокурора та питання доцільності продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст.8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження.
Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 р. у справі «Воляник проти України»). Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 р. у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Тому при вирішенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо кожного з обвинувачених, суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує кожному з них у разі визнання винуватими у злочинах, у вчиненні яких вони обвинувачуються, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років; вік та стан здоров'я кожного з обвинувачених, щодо яких відсутні відомості, які б перешкоджали триманню обвинувачених під вартою; те, що кожен з обвинувачених має зареєстроване місце проживання в м. Кривий Ріг і не має постійного місця проживання в м. Одесі, та до затримання обвинувачені ОСОБА_10 і Кіптілий не мали постійного місця роботи, а обвинувачений ОСОБА_11 проходив службу у ДСНС та відповідно має певні навички, здобутими під час несення служби; те, що обвинувачені у даному кримінальному провадженні згідно даних обвинувального акту раніше не судимі. Крім того, судом враховується, що судом не допитані обвинувачені, потерпілі, свідки, а також розмір шкоди, який завданий потерпілим у даному кримінальному провадженні злочинами, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 загальний розмір якої складає 1781283,18 грн. та про відшкодування якої потерпілі звернулись до суду з позовними заявами.
Зазначені обставини свідчать про існування ризику можливого переховування обвинувачених від суду з метою ухилення від відповідальності як кримінальної так і цивільної.
Окрім того, зважаючи на те, що остаточне рішення по справі відносно обвинувачених не прийнято та на теперішній час судовий розгляд кримінального провадження триває, потерпілі та свідки підлягають безпосередньому допиту судом, суд вважає, що в даному випадку існує ризик можливого незаконного впливу обвинувачених на потерпілих, свідків, інших обвинувачених з метою їх залякування або викривлення їх показів, оскільки обвинувачені обізнані з місцем проживання потерпілих та свідків, обізнані про місце знаходження інших обвинувачених.
За таких обставин суд вважає, що не перестав існувати доведений прокурором перед судом ризик можливого здійснення обвинуваченими впливу на потерпілих, свідків, інших обвинувачених з метою їх залякування або викривлення їх показів.
Таким чином, вказані обставини свідчать, що наявні достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно кожного з обвинувачених, на даний час не зникли та існувати не перестали, оскільки є підстави вважати, що на даний час обвинувачені, кожен з них окремо, перебуваючи на волі може переховатися від суду та вчиняти дії щодо здійснення тиску на інших учасників даного кримінального провадження, що знайшло своє підтвердження перед судом та не спростовано стороною захисту.
За таких обставин, суд вважає за доцільне продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо кожного з обвинувачених, у зв'язку з чим судом не приймаються доводи сторони захисту про наявність підстав для зміни відносно обвинувачених запобіжного заходу на менш суворий.
Суд переконаний, що вищезазначені обставини кримінального провадження свідчать про те, що на даній стадії кримінального провадження справжній інтерес суспільства у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб та інтересів правосуддя, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права кожного з обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 на свободу.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи кожного з обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , та існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо кожного з обвинувачених та на даний час існувати не перестали, а також з урахування запровадження на території України воєнного стану, суд дійшов висновку, що встановлені судом обставини дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даний час не може забезпечити належну поведінку кожного з обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим п.п. 1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно кожного з обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 на строк, що не перевищує 60 днів.
Продовжуючи дію виключного запобіжного заходу щодо кожного з обвинувачених, суд також враховує обставини злочинів, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , а саме вчинення злочинів шляхом підпалу, що в свою чергу є небезпечним способом та могло потягти за собою непоправимі наслідки як для життя, здоров'я так і майна інших осіб, при цьому завдало шкоди майну потерпілих, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , що у сукупності із тяжкістю можливого покарання виправдовує продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому, суд вважає, що наявність у кожного з обвинувачених сім'ї, про що стверджує сторона захисту, не є таким беззаперечно стримуючим фактором, який би спростував існування ризику можливого вчинення обвинуваченими спроб ухилитись від суду та здійснювати тиск на інших учасників судового провадження.
Розглядаючи клопотання захисника ОСОБА_6 суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. Кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру. Поручителю роз'яснюється, у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється або обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки поручителя та наслідки їх невиконання, право на відмову від прийнятих на себе зобов'язань та порядок реалізації такого права.
Відповідно до клопотання захисника та письмового зобов'язання т.в.о. заступника начальника ВП Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_12 , останній просить передати ОСОБА_9 під особисту поруку йому та поручається за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків і зобов'язується при необхідності доставити його до суду.
Особиста порука застосовується за клопотанням або згодою поручителів. При цьому, присутність поручителів у судовому засіданні є обов'язковою умовою розгляду такого клопотання.
Суд, визначаючи одного поручителя - особу, яка заслуговує на особливу довіру, надає важливе значення тому, чи заслуговує поручитель на його довіру, чи здатний поручитель (в силу особливих моральних якостей, авторитету, фізичного і психічного стану здоров'я тощо) достатньо впливати на вказану особу, щоб забезпечити її належну процесуальну поведінку.
Авторитет поручителя визначається його службовим становищем, поведінкою в колективі, побуті, його особистими властивостями.
Дані, які характеризують поручителів, суд зобов'язаний з'ясувати в судовому засіданні, і це повинно знайти відображення в ухвалі про обрання (зміну) запобіжного заходу.
Однак, сторона захисту не надала суду характеризуючих доказів на поручителя, з яких би суд міг встановити, чи заслуговує поручитель на його довіру, чи здатний поручитель (в силу особливих моральних якостей, авторитету, фізичного і психічного стану здоров'я тощо) достатньо впливати на обвинуваченого ОСОБА_9 , щоб забезпечити його належну процесуальну поведінку. Також, викликають певні сумніви про обізнаність особи, яка подала заяву про взяття ОСОБА_9 під особисту поруку, про дійсні обставини кримінального провадження та особи обвинуваченого, оскільки як видно з матеріалів провадження та про що постійно стверджує сторона захисту в с. Широке Дніпропетровської області, що знаходиться на відстані більш 100 км він м. Нікополь. Крім того, особа, яка подала заяву про взяття ОСОБА_9 під особисту поруку, в заяві не навела яким самим чином в умовах воєнного стану, він буде мати змогу взяти ОСОБА_9 під особисту поруку, з урахуванням немалої відстані від м. Одеси до м. Нікополь, а в подальшому, забезпечити доставку обвинуваченого у судове засідання.
Щодо доводів захисника щодо звернення Міністра МЮУ Д. Малюська до голів апеляційних судів про вирішення питання про закінчення тримання під вартою осіб, які тримаються під вартою, суд їх не приймає та зазначає, що це є лише зверненням, та відповідно до тверджень того ж Міністра рішення має прийматись у кожній ситуації окремо. Більш того, суд звертає увагу, що за повідомленням Генерального прокурора ОСОБА_13 звільнення з під варти деяких в'язнів для участі в захисті держави від російських загарбників це не масова акція, а дуже виважений і точковий крок. З місць позбавлення волі та слідчих ізоляторів в наявний час звільняють колишніх військових, які мають бойовий досвід та виявили бажання захищати країну під час воєнного стану, яким не є обвинувачений ОСОБА_9 . По кожній особі приймається рішення окремо. Про це також зазначив в судовому засіданні прокурор.
З огляду на викладене, суд вважає, що клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисту поруку відносно ОСОБА_9 не підлягає задоволенню.
Разом із тим, суд враховує, що доцільність подальшого тримання під вартою кожного з обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 буде перевірена судом через нетривалий час, у тому числі вона може бути перевірена за клопотанням сторони захисту.
Щодо альтернативного запобіжного заходу у виді застави, розмір якої визначено ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2021 року, суд не вбачає підстав для зміни цього розміру, у зв'язку з чим визначений судом розмір застави, як альтернативний запобіжний захід продовжує свою дію на умовах, визначених в попередньому судовому рішенні.
Керуючись ст.ст. 331, 370, 376 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора ОСОБА_3 - задовольнити.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - відмовити.
Застосований до обвинувачених запобіжний захід у виді тримання під вартою, до кожного з них окремо, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжити строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 30 квітня 2022 року.
Альтернативний запобіжний захід у виді застави, визначений ухвалою суду від 08.11.2021 року у розмірі 400 (чотириста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у сумі - 908000 (дев'ятсот вісім тисяч) гривень, обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , кожному з них окремо - залишити без змін.
Строк дії ухвали суду в частині продовження щодо кожного з обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою та покладених на обвинувачених обов'язків, в разі внесення визначеної судом суми застави, становить до 30 квітня 2022 року, включно.
Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду, а обвинуваченими, які тримаються під вартою, - в той же строк з моменту вручення копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Повний текст ухвали проголошено о 10:00 год. 04 березня 2022 року в залі судового засідання Приморського районного суду м. Одеси №106.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
Єдиний унікальний номер справи: №522/21884/20
Номер провадження № 1-кп/522/45/22
Головуючий суддя - ОСОБА_1