02 березня 2022 року
м. Черкаси
Справа № 691/249/21
Провадження № 22-ц/821/180/22
категорія: 307020000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Бородійчука В.Г.
суддів: Василенко Л.І., Карпенко О.В.
секретаря: Винник І.М.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Мліївська сільська рада об'єднаної територіальної громади Городищенського району Черкаської області
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Мліївської сільської ради об'єднаної територіальної громади Городищенського району Черкаської області про визнання додаткового строку для прийняття спадщини.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить надати йому додатковий строк 2 місяці з набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилася після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дядько, після смерті якого відкрилася спадщина на майно, а саме, право на земельну частку (пай), відповідно до сертифіката серії ЧР № 0145958. Нині покійний дядько був рідним братом його батька ОСОБА_3 , який і здійснив поховання рідного брата ОСОБА_4 . У дядька дітей не було. Про належність дядькові земельної частки (паю) позивач дізнався лише ознайомившись у квітні - травні 2019 року з оголошенням у періодичному виданні газеті «Вісник Городищини» щодо розшуку спадкоємців Мліївською сільською радою. Сертифікат на земельну частку (пай), що належав покійному дядькові, зберігався у рідного брата ОСОБА_5 . Оскільки у покійного дядька відсутні спадкоємці, позивач вважає себе єдиним спадкоємцем майна померлого. Під час звернення позивачем до нотаріуса із заявою 20.02.2021 про прийняття спадщини, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки він, у встановлений термін, не звернувся з відповідною заявою про прийняття спадщини. Оскільки він являється інвалідом 2 групи, потребує постійного лікування, а впровадження з 12.03.2020 на всій території України загальнонаціонального карантину та встановлення різного ступеню обмежень для громадян та в роботі установ, організацій, позбавило його можливості своєчасно звернутися із заявою про прийняття спадщини. Просив встановити йому додатковий строк 2 місяці для прийняття спадщини, визнавши поважними причини несвоєчасного подання такої заяви.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Мліївської сільської ради об'єднаної територіальної громади Городищенського району Черкаської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено повністю.
Рішення суду 1 інстанції мотивовано тим, що позивач не довів, що він пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, а тому суд не вбачає підстав для його поновлення.
Крім цього, позивач не надав суду доказів того, що померлий ОСОБА_2 був рідним братом батька позивача. Дана обставина підлягає доказуванню та могла бути підтверджена позивачем зокрема шляхом надання суду свідоцтва про народження померлого дядька.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом 1 інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду 1 інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що весь цей час він не знав, що у його дядька була земельна частка (пай) в КСП ім. Симиренка в с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області. У квітні-травні 2019 року він побачив у газеті «Вісник Городищини» статтю, що виконавчий комітет Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області розшукує спадкоємців померлих власників земельних часток (паїв) на землях колишнього КСП ім. Симиренка. Оскільки, більше крім нього родичів у померлого не було, то він вважає себе єдиним спадкоємцем. Зібравши відповідні документи, він 20.02.2021 року звернувся до державного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, проте, йому було відмовлено в зв'язку з неприйняттям спадщини в установлений законом строк.
Вказує, що він є інвалідом 2 групи у відповідності до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , вид пенсії: по інвалідності, 2 група, інвалід армії, постійно хворіє та лікується. Крім того, з 12.03.2020 по 28.02.2021 на всій території України був запроваджений загальнонаціональний карантин, який в подальшому неодноразово безперервно продовжувався до даного часу із встановленням різного ступеня обмежень для громадян та в роботі органів, установ, організацій. Тому вважає, причини невчасного подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини поважними.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
У січні 2022 року Мліївська сільська рада подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення 1 інстанції залишити без змін.
Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, внаслідок чого відкрилася спадщина на його майно. Заповіту на випадок смерті не складав. Спадкоємці попередніх черг відсутні. Про час, місце відкриття спадщини, наявність спадкового майна та відсутність інших спадкоємців позивач був добре обізнаний.
Стверджує, що судом 1 інстанції вірно оцінено пояснення позивача щодо його захворювання та перевірено медичну документацію щодо перебігу періоду лікування та отримання статусу інваліда другої групи. Позивачу було добре відомо про відкриття спадщини в 2004 році. Статус інваліда він отримав в 2018 році. Оголошення в періодичному виданні про розшук спадкоємців в 2019 році ніяким чином не впливає на його права потенційного спадкоємця, оскільки йому було відомо про час, місце відкриття спадщини, наявність спадкового майна та відсутність інших спадкоємців.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
29 грудня 2021 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Мліївської сільської ради об'єднаної територіальної громади Городищенського району Черкаської області про визнання додаткового строку для прийняття спадщини.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 грудня 2021 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Бородійчук В.Г., судді Василенко Л.І., Карпенко О.В.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 13 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 20 січня 2022 року справу призначено в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи про її розгляд та з викликом сторін в судове засідання.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом 1 інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Мліїв Городищенського району Черкаської області помер ОСОБА_2 , свідоцтво про смерть НОМЕР_3 , після смерті якого, відкрилась спадщина.
За життя, на ім'я ОСОБА_2 був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0145958, зареєстрований 01.02.1997 за № 303, по КСП «ім. Симиренка» площею 2,54 умовних кадастрових гектарів, виданого згідно розпорядження Городищенської РДА від 09.12.1996 № 362.
Належність нині покійному ОСОБА_2 вище зазначеного сертифіката, підтверджується повідомленням Відділу у Городищенському районі Держгеокадастру від 09.02.2020 № М-7/0-0.230-7/131-21.
За життя ОСОБА_2 заповіту не склав.
Виконавчий комітет Мліївської сільської ради розмістив оголошення у періодичному виданні газеті «Вісник Городищини» № 2 від 11.01.2019, про розшук спадкоємців померлих власників земельних ділянок (паїв) на землях колишнього КСП «ім. Симиренка» Городищенського району Черкаської області, у тому числі ОСОБА_2 , сертифікат ЧР № 0145958.
Батьками позивача ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 10.06.1969, були: батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_6 , які відповідно до свідоцтв про смерть: серії НОМЕР_5 від 16.11.2005 та серії НОМЕР_6 від 13.11.2003, є покійними.
З метою прийняття спадщини після покійного ОСОБА_2 , позивач звернувся до нотаріуса, однак, постановою державного нотаріуса Городищенської державної нотаріальної контори Бідної М.О. від 20.02.2021 йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки спадкоємець, у встановлений законом термін, не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 і фактично її не прийняв.
За довідкою № 254/01-16 від 26.03.2021 державного нотаріуса Городищенської державної нотаріальної контори Бідної М.О., після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 заведеної спадкової справи в Городищенській нотаріальній конторі не виявлено.
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду 1 інстанції відповідає.
За загальним положенням про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається із часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але, на час відкриття спадщини, не проживав постійно із спадкоємцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Частиною 3 статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Враховуючи викладене, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) дані обставини визнано судом поважними. Якщо у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України не застосовуються.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
На таку позицію також звернув увагу і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 1 інстанції, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Мліїв Городищенського району Черкаської області помер ОСОБА_2 , свідоцтво про смерть НОМЕР_3 , після смерті якого, відкрилась спадщина.
За життя, на ім'я ОСОБА_2 був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0145958, зареєстрований 01.02.1997 за № 303, по КСП «ім. Симиренка» площею 2,54 умовних кадастрових гектарів, виданого згідно розпорядження Городищенської РДА від 09.12.1996 № 362.
Належність нині покійному ОСОБА_2 вище зазначеного сертифіката, підтверджується повідомленням Відділу у Городищенському районі Держгеокадастру від 09.02.2020 № М-7/0-0.230-7/131-21.
За життя ОСОБА_2 заповіту не склав.
Виконавчий комітет Мліївської сільської ради розмістив оголошення у періодичному виданні газеті «Вісник Городищини» № 2 від 11.01.2019, про розшук спадкоємців померлих власників земельних ділянок (паїв) на землях колишнього КСП «ім. Симиренка» Городищенського району Черкаської області, у тому числі ОСОБА_2 , сертифікат ЧР № 0145958.
Батьками позивача ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 10.06.1969, були: батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_6 , які відповідно до свідоцтв про смерть: серії НОМЕР_5 від 16.11.2005 та серії НОМЕР_6 від 13.11.2003, є покійними.
З метою прийняття спадщини після покійного ОСОБА_2 , позивач звернувся до нотаріуса, однак, постановою державного нотаріуса Городищенської державної нотаріальної контори Бідної М.О. від 20.02.2021 йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки спадкоємець, у встановлений законом термін, не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 і фактично її не прийняв.
За довідкою № 254/01-16 від 26.03.2021 державного нотаріуса Городищенської державної нотаріальної контори Бідної М.О., після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 заведеної спадкової справи в Городищенській нотаріальній конторі не виявлено.
Позивач ОСОБА_1 надав суду виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 3385 щодо перебування на стаціонарному лікуванні в період часу з 02.10.2020 по 06.10.2020, та виписку з історії хвороби, щодо перебування на стаціонарному лікуванні в період часу з 25.08.2019 по 30.08.2019.
Позивач вказав, що про оголошення в газеті він дізнався у квітні травні 2019 року, а до нотаріуса звернувся 20.02.2021, тобто через 21 - 22 місяці, що в 3,5 рази перевищує установлений законом строк для прийняття спадщини.
Згідно наданих позивачем доказів, за увесь цей час він лише 11 днів перебував на лікуванні.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків.
Таким чином, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку, що доводи позивача про те, що він постійно хворіє, а також йому необхідно було зібрати ряд документів для подання нотаріусу, не виправдовують такий тривалий час бездіяльності щодо прийняття спадщини. Позивач також не був обмежений у праві надати доручення іншій особі для представництва його інтересів у питанню прийняття спадщини.
Суд також критично відноситься до доводів позивача про те, що строк був пропущений через запровадження карантину, оскільки карантин введений постановою Кабміну від 12.03.2020, а про наявність сертифікату на земельну ділянку позивач дізнався ще у квітні - травні 2019 року.
Позивач не довів, що він пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, а тому суд не вбачає підстав для його поновлення.
Крім цього, позивач не надав суду доказів того, що померлий ОСОБА_2 був рідним братом батька позивача. Дана обставина підлягає доказуванню та могла бути підтверджена позивачем зокрема шляхом надання суду свідоцтва про народження померлого дядька.
Тому позивач не довів, що він є спадкоємцем померлого ОСОБА_2 , що є самостійною підставою для відмови в позові.
Такі висновки суду 1 інстанції ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом 1 інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Крім того, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом 1 інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку та застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки їх доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Мліївської сільської ради об'єднаної територіальної громади Городищенського району Черкаської області про визнання додаткового строку для прийняття спадщини, залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Головуючий: В.Г. Бородійчук
Судді : О.В. Карпенко
Л.І. Василенко